Студопедия — Від упорядників
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Від упорядників






Розвиток ринкових відносин в Україні, реформування та модернізація системи освіти, зокрема вищої школи, у контексті європейської інтеграції та приєднання до Болонського процесу – усе це сприяє оновленню ринку освітніх послуг та ринку праці, які перебувають у тісному взаємозв’язку. Зміни умов, змісту і засобів праці потребують функціонування довготривалої та динамічної системи професійної орієнтації, що виступає складовою неперервної освіти. У кінці ХХ – на початку ХХІ ст. при розбудові незалежної України з’явилася можливість по-новому підійти до проблеми підготовки особистості щодо професійного самовизначення, повною мірою враховуючи інтереси особистості й країни. Але високий рівень безробіття серед молоді на сучасному етапі, плинність кадрів, незадоволеність значної кількості людей своєю спеціальністю свідчать, що питання вибору професії підростаючим поколінням не можна вважати розв’язаним.

Професійна орієнтація відповідно до „Концепції державної системи професійної орієнтації населення” є науково обґрунтованою системою взаємопов’язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір професії або на заміну виду трудової діяльності[1].

Орієнтація старшокласників на професійну діяльність у системі загальної середньої освіти, молоді у ПТНЗ та ВНЗ різного рівня акредитації, осіб з особливими потребами, безробітних у системі Державної служби зайнятості України потребує наукового переосмислення, результатом якого має бути впровадження в освітню практику нового змісту навчально-виховної роботи, нових форм профорієнтаційної роботи, оскільки разом з отриманням знань є нагальна необхідність послідовно готувати молодих людей до професійної діяльності, яка відповідатиме їхнім особистісним якостям і одночасно підтримуватиметься державними соціально-економічними програмами.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2008 „Про затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації населення” № 842 та розпорядження Кабінету Міністрів від 25.07.2007 № 576-р „Про затвердження плану заходів, спрямованих на розвиток системи професійної орієнтації населення, на період до 2009 року”, а також враховуючи об’єктивну потребу та соціальну значущість якісної підготовки трудового потенціалу держави й її надзвичайну актуальність та практичне значення, колективом Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського АПН України підготовлено посібник „Розвиток професійної орієнтації в Україні”.

Необхідно зазначити, що в інформаційному забезпеченні розвитку сучасної педагогічної науки, освіти і практики важливу роль відіграють бібліографічні покажчики, які є «лоцманами інформаційного простору». На сучасному етапі питання функціонування системи професійної орієнтації в Україні у бібліографічних покажчиках розглядалися лише частково, зокрема, у щорічних поточних бібліографічних покажчиках „Українська педагогічна бібліографія”, що готуються бібліотекою Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, у тематичних бібліографічних покажчиках ДНПБ України
ім. В. О. Сухомлинського („Профільне навчання в старшій школі: шляхи розвитку. Вип. 1”, К., 2005, „Формування активної життєвої позиції молодого громадянина України”, К., 2002) та у деяких виданнях національних, державних наукових обласних універсальних бібліотек. Проаналізувавши зазначену вище вторинну продукцію, фахівці ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського встановили, що бібліографічного покажчика, який би комплексно розглядав питання професійної орієнтації в Україні, ще не було створено. З урахуванням цього висновку та практичної потреби науковців і практиків галузі освіти, працівників служб зайнятості та інших державних установ було підготовлено дане видання (науковий керівник проекту – О. В. Мельник, канд. пед. наук, науковий редактор – П. І. Рогова, канд. іст. наук).

Покажчик відкривається передмовою „Від упорядників”, в якій охарактеризовано його зміст, наведено схему розташування матеріалу та довідковий апарат. Далі – вступна стаття „Сучасний стан та перспективи розвитку теорії і методики професійної орієнтації дітей, молоді та дорослих в Україні” наукового консультанта покажчика О. В. Мельника (канд. пед. наук, завідувача лабораторії трудового виховання та профорієнтації Інституту проблем виховання АПН України), в якій проаналізовано стан професійної орієнтації в Україні та викладено перспективи її подальшого розвитку.

При формуванні змістової структури бібліографічного посібника враховано структуру системи профорієнтації як організованої і координованої форми діяльності загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, центрів профорієнтації служби зайнятості, сім’ї, різних державних і громадських організацій та підприємств, а також структуру курсу „Основи теорії професійної орієнтації” М. С. Янцура[2], програму вищого педагогічного навчального закладу „Профорієнтація і методика профорієнтаційної роботи” (уклад.: Зінченко В. П., Сидоренко В. К., Харламенко В. Б.[3]). Покажчик „Розвиток професійної орієнтації в Україні” складається з 11 розділів, до яких увійшло 1253 назви бібліографічних записів, що відтворюють здобутки та перспективи педагогічної науки, освіти і практики з даного питання як України, так і зарубіжних країн.

Розділ 1 „Нормативно-правове забезпечення системи професійної орієнтації населення в Україні” охоплює відповідні чинні законодавчі та нормативні документи України, згруповані за принципом верховенства права та абеткою назв.

Розділ 2 „Теорія та історія професійної орієнтації дітей, молоді та дорослих” складається з двох підрозділів "Джерела розвитку і перспективи розбудови державної системи професійної орієнтації в Україні";та "Сучасний стан і проблеми професійної орієнтації дітей, молоді та дорослих в Україні". До підрозділу 2.1 "Джерела розвитку і перспективи розбудови державної системи професійної орієнтації в Україні";увійшли публікації про витоки, умови та тенденції розвитку професійної орієнтації до проголошення незалежності України у 1991 р., документи про відомих українських учених, педагогічна спадщина яких має вагомі теоретичні та практичні результати у галузі професійної орієнтації. Документи підрозділу 2.2 "Сучасний стан і проблеми професійної орієнтації дітей, молоді та дорослих в Україні" характеризують в цілому професійну орієнтацію як систему соціально-економічних, психолого-педагогічних та методико-фізіологічних заходів, спрямованих на забезпечення активного, свідомого професійного самовизначення та трудового становлення особистості з урахуванням її потреб, індивідуальних можливостей і кон’юнктури ринку праці для повноцінної реалізації у професійній діяльності; узагальнені матеріали стосовно технологій здійснення професійної орієнтації. Розділ містить також документи про профорієнтаційну діяльність державних центрів зайнятості населення, систему управління професійною орієнтацією в Україні.

Розділ 3 „Теоретико-методичні основи професійного самовизначення особистості” складається з підрозділів "Формування професійного самовизначення особистості як мета професійної орієнтації", "Професійне самовизначення особистості у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях"; і "Планування та реалізація індивідуальної освітньої траєкторії і кар’єри професійного самозростання";.

Підрозділ 3.1 "Формування професійного самовизначення особистості як мета професійної орієнтації" охоплює документи, які розглядають професійне самовизначення як особистісне явище, внутрішньо-детермінований процес, обумовлений інтимно-особистісними причинами, потребами, мотивами, спрямуваннями[4]. Запропоновані документи становлять теоретико-методологічне підґрунтя для подальшого вивчення професійного самовизначення.

Документи підрозділу 3.2 „Професійне самовизначення особистості у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях” висвітлюють основні напрями та результати досліджень науковцями професійного самовизначення різних груп суспільства; характеризують професійну спрямованість як складне психологічне утворення, що впливає на вибір професії і є тією дієвою силою, що спонукає особистість шукати такий вид діяльності, в якому найбільш повно втілюються її творчі можливості, реалізуються інтереси та нахили, ідеали, духовні потяги та потреби[5].

Професійне самовизначення та становлення особистості забезпечується також вмінням самостійно планувати та реалізовувати власну кар’єру. Проблема вивчення кар’єри як соціально-психологічного феномену, обумовленого впливом багатьох чинників, питання її планування та основних етапів здійснення знайшли відображення у підрозділі 3. 3 "Планування та реалізація індивідуальної освітньої траєкторії і кар’єри професійного самозростання";.

Розділ 4 „Науково-практичні засади професійної орієнтації дітей, молоді та дорослих в Україні” складається з підрозділів "Професійна інформація", "Професійна консультація" та "Соціально-професійна адаптація";.

Документи підрозділу 4.1 представляють професійну інформацію як науково обґрунтовану систему заходів щодо нагромадження, систематизації й поширення повних, достовірних відомостей про: основні положення нормативно-правових актів з питань праці та зайнятості населення; світ професій; вимоги професій до працівника; форми, умови здобуття професій, спеціальностей.

До підрозділу 4.2 «Професійна консультація» увійшли документи, в яких розглядається система взаємодії профконсультанта та особи, яка звернулася за допомогою, з метою сприяння їй у виборі (зміні) підходящої професії, спеціальності, формуванні професійного плану на підставі визначених індивідуально-психологічних властивостей, інтересів, бажань, можливостей із врахуванням потреби економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом.

Зміст підрозділу 4.3 «Соціально-професійна адаптація» складають публікації щодо багатокомпонентної динамічної психолого-педагогічної структури, яка охоплює насамперед адаптацію до загальнокультурних цінностей і норм виробничої професійно-трудової діяльності; оволодіння професійними техніко-технологічними операціями; адаптацію до фізичних умов і режиму праці на робочому місці; адаптацію до специфічних культурних і моральних норм та цінностей установи, фірми, корпорації; адаптацію до специфічних взаємин у первинній робочій групі тощо. Документи даного розділу розкривають мету, завдання, етапи та види професійної адаптації майбутніх фахівців у контексті неперервної освіти. У них також надано рекомендації щодо включення молодих фахівців або робітників у життєдіяльність трудового колективу.

Розділ 5 „Психолого-педагогічне забезпечення професійної орієнтації осіб різного віку і соціально-професійного статусу” складається з підрозділів "Професіографія", "Професійно-прогностична діагностика" та "Інформаційно-комунікаційні технології у контексті профорієнтаційної роботи";.

До підрозділу 5.1 „Професіографія” увійшли матеріали щодо мети та основних завдань професіографії як засобу підготовки молоді до професійного самовизначення, матеріали про наявні класифікації професій та формування їх переліків, описи окремих професій. Актуальність даного підрозділу полягає в тому, що основним напрямом самопідготовки учнів є пошук відомостей про майбутній фах, а професіографія є важливим джерелом інформації про професії. Професіографія – це наука, предметом вивчення якої є професії та їх класифікація[6]. Шляхом об'єктивного дослідження вона покликана розкрити всю складність професії, виявити її змістові і структурні особливості, визначити різноманітність взаємовідносин особистості спеціаліста з предметами, засобами і продуктами праці, з оточуючими людьми, з рядом специфічних і неспецифічних явищ, що супроводжують процес праці, розкрити властиве їй напруження різних психічних функцій і на основі цього окреслити весь спектр вимог до людини як суб'єкта відповідної професійної діяльності. Результатом професіографічного вивчення є створення професіограми – документа, в якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об'єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Основною частиною професіограми є психограма, яка містить повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста[7].

До підрозділу 5.2 „Професійно-прогностична діагностика” увійшли документи щодо оцінки потенціальних професійних здібностей, конкретних індивідуально-психологічних властивостей особистості, необхідних для успішного виконання певних видів професійної діяльності; методів вивчення індивідуальних особливостей особистості, зокрема анкетування, спостереження, тестування, аналізу результатів діяльності тощо. Також він містить документи щодо професійного відбору.

Документи підрозділу 5.3 „Інформаційно-комунікаційні технології у контексті профорієнтаційної роботи” розкривають роль ІКТ у підвищенні ефективності профорієнтаційної роботи, використання мультимедійних засобів, оn-line технологій у професійній просвіті, діагностиці та при ознайомленні з професіями тощо.

Розділ 6 „Професійна орієнтація дітей та учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах, позашкільних закладах освіти та інших державних установах” складається з п’яти підрозділів: „Зміст та психолого-педагогічні засоби професійної орієнтації учнів різного віку”, „Програмно-методичне забезпечення професійної орієнтації у загальноосвітніх навчальних закладах”, „Профорієнтаційні технології, тренінги та профорієнтаційні ігри”, „Сценарії та конспекти”, „Професійна орієнтація учнів у позашкільних закладах освіти та інших державних установах”.

Підготовку учнівської молоді до професійного самовизначення розглянуто у матеріалах розділу як комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для процесу прийняття рішень школярами стосовно питань, пов’язаних з вибором ними сфери професійної діяльності.

У документах підрозділу 6.1 „Зміст та психолого-педагогічні засоби професійної орієнтації учнів різного віку” проаналізовано доцільні організаційні методи (інформаційно-рецептивний, репродуктивний, креативний) та форми профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Високий рівень готовності учнів загальноосвітніх шкіл до професійного самовизначення розглядається науковцями як сформованість в них самостійного підходу до розв’язання проблем вибору фаху та позитивного ставлення до праці; належний рівень інформованості про світ професій і обрану ними зокрема, про шляхи професіоналізації; наявність у школярів умінь та навичок роботи з професіографічними матеріалами; вміння зіставляти власні індивідуально-психологічні особливості з вимогами професій, розвивати в собі професійно важливі якості; відповідність обраної учнем професії його інтересам, здібностям і соціальному запиту[8]. У процесі роботи педагогів та психологів передбачено використання різноманітних форм і методів підготовки учнів до професійного самовизначення, зокрема бесід, лекцій, диспутів, зустрічей з представниками професій, проведення екскурсій, складання рефератів тощо. Коло зазначених питань знаходить відображення у документах даного підрозділу.

Підрозділ 6.2 „Програмно-методичне забезпечення професійної орієнтації у загальноосвітніх навчальних закладах” охоплює програми для 8–11 класів, розраховані на різну кількість годин, та відповідні навчально-методичні посібники.

Документи підрозділу 6.3 „Профорієнтаційні технології, тренінги та профорієнтаційні ігри” розкривають специфіку й методику організації та проведення профорієнтаційних ігор, тренінгових занять, які сприяють демонстрації психологічних якостей або навичок особистості, виявленню та розвитку її професійних нахилів. Вони допомагають сформувати в особистості навички самопізнання для визначення індивідуальних психологічних складових професійного вибору. Зазвичай на профорієнтаційних тренінгах вчать самоаналізу (зазирнути усередину себе й побачити сутність), прийняттю рішень (зробити усвідомлений вибір майбутньої професії). Тренінги проходять в ігровій формі, у вигляді діалогів, дискусій, спостереження за поведінкою інших учасників групи.

Підрозділ 6.4 „Сценарії та конспекти” містить розробки сценаріїв та конспектів профорієнтаційних занять, виховних годин, бесід, батьківських вечорів, профорієнтаційних екскурсій тощо.

У документах підрозділу 6.5 „Професійна орієнтація учнів у позашкільних закладах освіти та інших державних установах” розглянуто особливості профорієнтаційної роботи у гуртках, центрах позашкільної роботи, будинках дитячої творчості, палацах дітей та юнацтва, молодіжних громадських організаціях, службах зайнятості.

До розділу 7 „Професійна орієнтація учнів професійно-технічних навчальних закладів” увійшли матеріали про професійну орієнтацію учнів у закладах профтехосвіти. У документах розділу розглянуто основні завдання, форми і методи профорієнтаційної роботи педагогічних колективів ПТНЗ, а також взаємодію цих навчальних закладів з іншими організаціями, які беруть участь в орієнтації молоді на вибір робітничих професій.

Розділ 8 „Професійна орієнтація студентської молоді у ВНЗ” містить документи щодо особливостей професійного самовизначення майбутніх фахівців під час професійної підготовки у вищому навчальному закладі, дослідження процесу формування професійної спрямованості студентів на всіх етапах навчання.

До розділу 9 „Специфіка професійної орієнтації осіб з особливими потребами” увійшли матеріали стосовно професійної орієнтації та професійної реабілітації інвалідів, сиріт і дітей з неблагополучних сімей.

Розділ 10 „Професійна орієнтація зайнятого населення, тимчасово непрацюючих і безробітних” містить документи, які розкривають специфіку проведення профорієнтаційної роботи з дорослим незайнятим населенням, зокрема психолого-педагогічні аспекти професійної орієнтації, психологічної підтримки, професійної переорієнтації та навчання безробітних, профорієнтаційну роботу державних служб зайнятості із даною категорією населення.

Розділ 11 „Професійна орієнтація у зарубіжних країнах: досвід і методика” складається з підрозділів 11.1 „ Професійна орієнтація населення у Російській Федерації”, 11.2 „Професійна орієнтація в інших зарубіжних країнах”. У публікаціях розділу охарактеризовано досвід професійної орієнтації дітей, молоді та дорослих у зарубіжних державах, який може бути використаний в Україні для визначення сучасних напрямів підготовки особистості до самостійного та свідомого вибору фаху, незалежно від віку.

До покажчика увійшли документи в традиційній паперовій формі, зокрема: монографії, автореферати дисертацій, збірники наукових праць, тези доповідей та повідомлень, публікації з періодичних видань та видань, що продовжуються, українською та російською мовами; електронні ресурси.

За часом видання у покажчику зібрано документи, опубліковані впродовж п’яти останніх років (2004 –2009). Підбір матеріалів закінчено у жовтні 2009 р.

Більшість документів, включених до покажчика, освітяни можуть знайти у фондах бібліотек ЗНЗ. За відсутності необхідних матеріалів у зазначених книгозбірнях пропонуємо скористатися інформаційним ресурсом Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського і отримати копії документів факсом або електронною поштою відповідно до встановленого порядку. Звертайтеся на веб-портал бібліотеки (http://www.library.edu-ua.net) або надсилайте запити на електронну адресу: [email protected].

Матеріал у бібліографічному виданні в межах розділів та підрозділів згруповано за абеткою прізвищ авторів або назв праць. У першому розділі документи розміщені за гілками влади, відповідно до Конституції України, в прямій хронології, а в межах кожної групи – в прямій хронології. Відомості про внесені зміни до певних законів, постанов, наказів тощо подано після зазначених документів у прямій хронології.

У покажчику використана суцільна нумерація бібліографічних записів.

Для зручності користування бібліографічним посібником створено довідково-пошуковий апарат, який складається з:

– іменного покажчика;

– списку скорочень;

– передмови від укладачів.

Основними принципами, якими керувалися укладачі покажчика при підготовці видання, є науковість, актуальність, повнота, достовірність у поданні матеріалів.

При укладанні бібліографічного посібника було використано фонди Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, національні бібліографічні покажчики, інтернет-ресурси.

Бібліографічний опис здійснено відповідно до чинних державних стандартів України.

Даний науково-допоміжний бібліографічний покажчик має на меті сприяти подальшому удосконаленню системи профорієнтаційної роботи в Україні шляхом інформаційного забезпечення наукових досліджень в цій галузі, узагальненню досвіду та популяризації нових форм і методів профорієнтаційної роботи, перспективних підходів до профдіагностики та профвідбору особистості різних категорій населення у роботі як закладів освіти різних рівнів, позашкільних закладів, так і служб зайнятості. Сподіваємося, що видання стане цінним джерелом у вивченні та розбудові системи профорієнтації в Україні.

Покажчик призначений для наукових працівників, викладачів, студентів, аспірантів, керівників навчальних закладів, психологів, фахівців суміжних наук, бібліотечних працівників, а також для всіх, хто зайнятий у сфері профорієнтаційної роботи.


Олександр Васильович Мельник, канд. пед. наук, завідувач лабораторії труд. виховання та профорієнтації Ін-ту проблем виховання АПН України

 

Сучасний стан та перспективи розвитку теорії і методики професійної орієнтації дітей, молоді та дорослих в Україні

 

Теорія і методика професійної орієнтації дітей, молоді та дорослих в Україні пройшли складний шлях свого становлення. Зміст та організаційна система функціонування профорієнтації завжди визначалися суспільними запитами та досягненнями науки в розумінні природи професійного становлення й особистісного розвитку людини. Саме сучасна специфіка означених вище факторів й зумовила необхідність модернізації створеної в радянські часи системи професійної орієнтації населення в нашій державі, удосконалення її організаційної структури відповідно до вимог ринкової економіки, наповнення змісту, форм та методів профорієнтаційної роботи специфікою поведінки фахівця на ринку праці, його природженим прагненням досягнути вершин професіоналізму та забезпечити для себе відповідні умови для життя і професійної праці.

Суттєва, а інколи й кардинальна, зміна соціального замовлення на профорієнтаційні послуги часто спричиняє:

– повну руйнацію системи професійної орієнтації й заперечення попереднього напрацьованого досвіду підготовки особистості до професійної самореалізації;

– прагнення науковців і практиків запозичити досвід інших країн й штучно перенести його в певні умови без урахування національної та регіональної специфіки роботи;

– намагання розгорнути дослідницьку та практичну профорієнтаційну діяльність на теоретико-методичних здобутках окремих зарубіжних теорій, частково або ж повністю відкидаючи досягнення вітчизняної науки.

Вирішення такої проблеми в Україні, на нашу думку, має лежати в площині критичного переосмислення минулого, удосконалення його відповідно до сучасних реалій й збагачення найкращими зразками світової науки і практики. Тобто:

– не руйнація діючого, а його критичне переосмислення та модернізація;

– не сліпе запозичення світових зразків, а збагачення вітчизняного досвіду найкращими досягненнями;

– не перенесення відомого й ефективного, а його адаптація до ментального та соціального в ставленні українців до праці та професії.

Тому, на наш погляд, такі інформаційно-довідкові матеріали, як науково-допоміжний бібліографічний покажчик „Розвиток професійної орієнтації в Україні”, в якому систематизовано сучасні наукові праці з проблем професійної орієнтації дітей, молоді та дорослих і результати досліджень у різних галузях знань професійного становлення та особистісного розвитку людини, зможе допомогти науковцям планувати експериментальні пошуки, а практикам – спиратися на сучасний зміст і результативні форми та методи професійної орієнтації осіб різного віку.

Відзначимо, що специфіка суспільних запитів на профорієнтаційні послуги завжди залежала від домінування в системі виробництва певних факторів, які виступали провідними для отримання конкурентоспроможної продукції, товарів і послуг. Такими факторами є: засоби виробництва (трудомісткі, капіталомісткі, наукомісткі), виробничі ресурси (сировина, енергія, інформація), тип виробництва (видобуток, виготовлення, послідовна обробка) та трудові ресурси (працівники невисокої кваліфікації, професіонали у сфері створення засобів праці та переважна частина працівників невисокої кваліфікації, професіонали з високим рівнем професійної підготовки та вихованості у всіх галузях професійної діяльності людини). Відповідно до цього положення умовно можна виділити три етапи становлення системи професійної орієнтації населення в нашій державі:

1) доіндустріальний – засоби виробництва є трудомісткими, сировина виступає головним виробничим ресурсом, у типі виробництва переважає видобуток, для виготовлення продукції достатньо працівників невисокої кваліфікації, система професійної орієнтації спрямована переважно на “встановлення профпридатності” людини і професії;

2) індустріальний – для створення засобів серійного виробництва потрібні величезні капіталовкладення; головним виробничим ресурсом виступає енергія, оскільки промислові машини і механізми споживають її надзвичайно багато; домінуючим типом виробництва стає процес виготовлення готового продукту; для забезпечення такого типу виробництва потребуються висококваліфіковані професіонали у сфері створення засобів праці (машин, механізмів, технологій) та переважна частина робітників невисокої кваліфікації; система професійної орієнтації спрямована передусім на забезпечення потреби держави у фахівцях масових, переважно робітничих професій;

3) післяіндустріальний – засоби виробництва є наукомісткими, оскільки для їх створення потрібні величезні капіталовкладення в науку і технології; головним виробничим ресурсом виступає інформація, завдяки якій розвивається кооперація і конкуренція в світовому масштабі торгівлею товарами і послугами; виготовлення наукомісткої та конкурентноздатної продукції в змозі забезпечити лише професіонали (високий рівень професійної підготовки, особистісний розвиток і вихованість) у всіх галузях професійної діяльності людини, які здатні до генерування нових знань та інформації; система професійної орієнтації спрямована на створення умов для усвідомлення людиною свого ставлення до себе як суб’єкта професійної праці та поведінки, розвиток у неї прагнення реалізувати свій професійний потенціал та досягнути вершин професійної майстерності у вчасно обраній сфері трудової діяльності, що передбачає здійснення нею розгорнутого в часі й відносно самостійного пошуку професій з урахуванням передусім власних інтересів і можливостей, а лише згодом кон’юнктури ринку праці.

Ми звертаємося до такого умовного розподілу для окреслення найвагоміших здобутків вітчизняних учених у різні періоди вирішення проблем підготовки особистості до професійної діяльності, що дасть змогу охарактеризувати логіку розгортання та перспективні напрями дослідницьких пошуків у системі взаємодії людини і професії.

Доіндустріальний період. Незважаючи на те, що професійний відбір здібної й обдарованої молоді в окремих галузях праці (військова справа, будівництво, інженерія тощо) проводився ще з давніх часів, масового характеру він набув у період розвитку мануфактурного виробництва, яке суттєво розширило сферу професійної діяльності людини, її можливості обирати з поміж невпинно зростаючої кількості професій одну. Це й призвело до міграції молоді в пошуках роботи й вибору такої, в якій особистість могла виявити й реалізувати свої професійні здібності й забезпечити відповідні умови для життя та професійної праці. При цьому така проблема торкнулася одночасно і власників засобів виробництва, в яких з’явилася можливість обирати для свого підприємства найбільш кваліфіковану робочу силу. Тобто, в доіндустріальний період почав поволі формуватися ринок праці, на якому відбувався обмін знань та можливостей людей на умови їхньої праці й життя. Такі суттєві зміни відбулися наприкінці XIX ст., передусім, у сфері військових і будівельних професій, транспорту і зв’язку, теплоенергетиці та машинобудуванні, які сформували попит на ринку праці на відповідні професії, кількість і якість працівників, їх підготовленість і вихованість. Для вирішення такої суперечності й почали інтенсивно створюватися профорієнтаційні служби, які мали на меті вирішити проблему співвідношення попиту роботодавців і бажання та можливостей людини працювати в певній професійній сфері.

Витоки створення і функціонування системи професійної орієнтації в Україні варто шукати в доіндустріальний період її розвитку. Адже саме тоді (кінець XIX – початок XX ст.) для допомоги випускникам загальноосвітніх і професійних навчальних закладів у виборі професії з наступним працевлаштуванням створюються спеціальні служби – “консультаційні амбулаторії”. При цьому їх ініціаторами, організаторами та засновниками спершу виступили громадські організації у великих промислових містах, і лише згодом вони набули статусу державних. Це, на нашу думку, й може свідчити про те, що ліквідовані в Україні у 1996 р. нормативними державними документами центри професійної орієнтації населення мають бути відновлені у такий же спосіб – спершу ініціатива сучасних громадських організацій (асоціації, об’єднання, спілки), яка підтвердить або ж спростує (якщо ініціатива не проявляється) необхідність надання такої форми послуг фахівцям і роботодавцям, а згодом цілеспрямована й фінансово підкріплена розбудова державної системи професійної орієнтації населення.

У сфері наукових пошуків доіндустріального періоду також виявилася певна специфіка, дослідження розпочинають проводитися у двох взаємопов’язаних напрямах. З одного боку, це вивчення окремих характеристик людини в процесі виконання нею трудових операцій на конкретному виробництві. Результати цього вивчення використовувались для удосконалення знарядь праці та їх модернізації відповідно до визначених типологічних особливостей працюючих. Такі теоретичні та прикладні дослідження суперечності людини і виробництва мали на меті підвищити результативність праці, запобігти травматизму і нещасним випадкам, встановити на основі вікових, фізичних і психофізіологічних показників оптимальний режим навантаження та відпочинку.

Другий напрям наукових досліджень сформувався внаслідок складності встановлення відповідності між особливостями людини і засобів праці, що й стало причиною проведення відбору майбутніх працівників щодо вимог конкретної професійної діяльності. Здійснювався профвідбір в доіндустріальний період за допомогою тестів та професійного випробовування безпосередньо в умовах виробництва. Саме тоді й уводиться у предмет спеціальних досліджень поняття „профпридатність”, котре застосовується при визначенні відповідності претендентів вимогам окремих професій (залізничники, моряки підводних човнів, пілоти, архітектори та ін.). Тобто, упродовж тривалого часу (кінець XIX – початок XX ст.) досліджуються, переважно, проблеми “встановлення профпридатності”, а зміст, форми та методи професійної орієнтації обмежуються діагностуванням індивідуальних особливостей випускників навчальних закладів і наданням рекомендацій щодо вибору тієї професії, до якої не було виявлено психофізіологічних протипоказань під час професійного консультування.

Отже, головним здобутком дослідницьких пошуків у доіндустріальний період є, як ми вважаємо, визначення напрямів вивчення людини і професії, обґрунтування необхідності створення спеціальних центрів профорієнтації, напрацювання та практична перевірка величезної кількості об’єктивних психодіагностичних методів, розроблення методики професійного консультування випускників навчальних закладів.

Індустріальний період. Система професійної орієнтації, що склалася в доіндустріальний період, тривалий час (до 50-х рр. XX ст.) виконувала головне завдання – забезпечення кваліфікованою робочої силою діюче на той час виробництво. Проте поступово виробництво стає капіталомістким, тобто для виготовлення певного продукту вимагається здійснювати величезні капіталовкладення в засоби виробництва. При цьому домінуючим типом виробництва стає серійне виготовлення готового продукту. Звичайно, що для такого способу виробництва потрібні були величезні витрати енергії й залучення великої кількості робітників відносно невисокої кваліфікації.

Варто наголосити, що таке соціальне замовлення визначалося також і швидкими темпами науково-технічного розвитку. Так, наприклад, в окремих професіях типу „людина і техніка” предметом праці стає інформація, отримана з датчиків і приладів, а засоби виробництва й безпосередній виробничий процес, який традиційно перебував у межах органів сприймання фахівця, переміщуються в середовище, відділене від нього пультом або ж системою керування. До таких професій належала, передусім, професія оператора, ефективність праці якого залежала від точності прийому та швидкості переробки великого обсягу інформації, адекватної реакції на неї в умовах складних автоматизованих систем управління виробничим процесом і т.д. Специфічні особливості професійної діяльності людини з’явилися також у професіях, пов’язаних з освоєнням космосу. Їх ознаками стали екстремальність ситуації космічного польоту, надзвукові швидкості, складність і відповідальність завдань, виконання виробничих функцій в умовах невагомості, просторова та сенсорна ізоляція тощо. Надзвичайно суттєво змінюється також зміст окремих професій в енергетиці, кораблебудуванні та транспорті після використання у виробничих процесах термоядерної енергії тощо.

Означені вище особливості розвитку економіки нашої держави, науково-технологічне насичення виробничого процесу, особливо у машинобудівній промисловості, актуалізувало проблему підготовки висококваліфікованих інженерів, які здатні були б створювати технології для виготовлення засобів виробництва (конвеєри, станки, преси), механізувати й автоматизувати ручну працю робітників. Крім того, потрібно було швидко відновлювати зруйнований у період Великої Вітчизняної війни господарський комплекс країни, переорієнтовувати діяльність підприємств з виробництва військової техніки і зброї на виробництво товарів широкого вжитку, одночасно зберігаючи також і військовий потенціал. А це потребувало величезних капіталовкладень не лише у сферу енергетики, видобувної промисловості, машинобудув







Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 586. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Тема 5. Анализ количественного и качественного состава персонала Персонал является одним из важнейших факторов в организации. Его состояние и эффективное использование прямо влияет на конечные результаты хозяйственной деятельности организации.

Билет №7 (1 вопрос) Язык как средство общения и форма существования национальной культуры. Русский литературный язык как нормированная и обработанная форма общенародного языка Важнейшая функция языка - коммуникативная функция, т.е. функция общения Язык представлен в двух своих разновидностях...

Патристика и схоластика как этап в средневековой философии Основной задачей теологии является толкование Священного писания, доказательство существования Бога и формулировка догматов Церкви...

Различия в философии античности, средневековья и Возрождения ♦Венцом античной философии было: Единое Благо, Мировой Ум, Мировая Душа, Космос...

Характерные черты немецкой классической философии 1. Особое понимание роли философии в истории человечества, в развитии мировой культуры. Классические немецкие философы полагали, что философия призвана быть критической совестью культуры, «душой» культуры. 2. Исследовались не только человеческая...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия