Правильно написана форма прикметника в рядкуПроведене дослідження дає змогу зробити такі висновки. 1. У результаті вивчення філософської, лінгводидактичної, психолого-педагогічної літератури встановлено, що комунікативні ідеї у сфері навчання виникають ще у античний період і модифікуються залежно від стану духовності європейської людини, а у наші дні набувають домінального статусу. Доведено, що комунікативний аспект мовної освіти формувався під впливом ідей лінгвістики (розмежування мови й мовлення, теорія комунікативних актів, прагматика), психології (теорія мовленнєвої діяльності, розуміння мовлення як засобу спілкування та форми взаємодії), філософії (теорія комунікації у суспільних системах), педагогіки (ідеї навчання як спілкування, інтерактивного навчання), лінгводидактики (стійка вітчизняна традиція розвитку мовленнєвих здібностей учнів, комунікативно спрямована система роботи з формування вмінь). 2. Вивчення проблеми визначення та класифікації комунікативних умінь взагалі й професійно-комунікативних зокрема засвідчило існування тенденції до аналізу професійно-комунікативних умінь як складного утворення, яке визначається характером педагогічного спілкування та його організацією, ефективністю використання мовних явищ для цілей комунікації з урахуванням мотиву, мети, завдань і соціальних норм поведінки. У роботі професійно-комунікативні вміння для майбутніх учителів російської мови розглядаються як система взаємозумовлених мовно-мовленнєвих, психолого-педагогічних і методичних умінь, що забезпечує професійну діяльність учителя в умовах комунікативного підходу до вивчення шкільного курсу російської мови в україномовному середовищі. Визначено й досліджено знання і вміння, які утворюють: когнітивно-діяльнісний, соціально-діяльнісний, фахово-діяльнісний компоненти у складі системи професійно-комунікативних умінь. Таке групування вмінь може бути ефективним критерієм для визначення рівня їх сформованості в процесі навчання майбутніх фахівців російської мови. При цьому вміння в межах кожного компонента розглядаються як показники сформованості вмінь, що у сукупності формують відповідний критерій. 3. Констатувальний епап дослідження встановив, що студенти недостатньо підготовлені до самостійної та ефективної навчальної й професійної роботи. Як показує практика, у чинних навчальних програмах ВНЗ лінгвістичного й психолого-педагогічного циклів комунікативний аспект майбутньої діяльності вчителів російської мови займає незначне місце. Учителі, які викладають російську мову в школі, пристосовуються до нового підходу у викладанні мови, долаючи системне бачення мови, закладене під час навчання у ВНЗ. Результати проведеного констатувального аналізу довели необхідність пошуку оптимальних шляхів формування у студентів професійно-комунікативних умінь. 4. Розроблено та впроваджено до навчальних планів ЧНУ імені Богдана Хмельницького наскрізний курс "Теория и практика коммуникации (на русском языке)" для студентів І–IV курсів, що навчаються за спеціальністю "Мова та література (російська)", спрямований на забезпечення наступності між середньою школою та ВНЗ у вдосконаленні комунікативних умінь; урахування комунікативних потреб фахівців з російської мови у науково-пізнавальній і професійній діяльності; систематизацію мовних, комунікативних, методичних, психолого-педагогічних знань і вмінь; створення умов для оволодіння й застосування ефективних методів, прийомів, засобів для формування в учнів комунікативних умінь; формування наукової системи поглядів на комунікацію і комунікативну діяльність учителя, ураховуючи специфіку вивчення російської мови в україномовному середовищі. 5. Запропонована експериментальна методика з формування професійно-комунікативних умінь передбачає три етапи навчання. Перший етап – опанування базових понять комунікації, категорійних ситуацій етикету, оволодіння різними видами мовленнєвої діяльності, комунікативно значущими для студентів першого курсу жанрами; удосконалення правописних умінь та збагачення мовлення студентів в теоретичному і практичному аспектах. На другому етапі вводяться нові категорії теорії комунікації (комунікативна стратегія й тактика, типи інтерактивності, види компетенцій, стилі спілкування вчителя тощо); формуються вміння продукування і аналізу текстів різних жанрів наукового та публіцистичного стилів. На третьому етапі узагальнюються та систематизуються знання про педагогічне спілкування; формуються вміння створювати висловлювання в межах основних жанрів усного й писемного мовлення вчителя; забезпечується оволодіння комплексом методів, прийомів, засобів формування в учнів комунікативних умінь; удосконалюються вміння розробляти плани-конспекти уроків російської мови з рекомендаціями щодо мовленнєвої та немовленнєвої діяльності вчителя. 6. З'ясовано, що успішність формування професійно-комунікативних умінь забезпечується наявністю спеціально розробленої методики, що базується на неперервності і цілеспрямованості організації навчального процесу, позитивній мотивації до вивчення курсу; передбачає умови для включення майбутніх учителів російської мови до активної професійно зорієнтованої комунікативної діяльності; ураховує методичну доцільність відбору й використання навчального матеріалу для лекційних, практичних занять і самостійної роботи; реалізує міждисциплінарні зв'язки. 7. Встановлено, що ефективне формування професійно-комунікативних умінь здійснюється завдяки використанню таких методів і прийомів: аналіз, порівняння мовних явищ; включення в комунікативні ситуації; самостійне створення різних текстів; участь у дискусіях; робота творчих груп над презентаціями окремих тем, проблем, розділів шкільної програми з російської мови з використанням комп'ютерних технологій; створення проблемних ситуацій з їх подальшим обговоренням; аналіз результатів діяльності вчителя/власної діяльності. 8. Порівняльний аналіз показників у експериментальних і контрольних групах щодо сформованості професійно-комунікативних умінь засвідчив позитивну її динаміку – як внутрішньогрупову, так і між ЕГ та КГ (на всіх етапах навчання). У межах когнітивно-діяльнісного компонента високий рівень у ЕГ зріс на 11,4%; у межах соціально-діяльнісного – на 10,1%; у межах фахово-діяльнісного компонента – на 9%. Низький рівень сформованості професійно-комунікативних умінь продемонстрували за когнітивно-діяльнісним (6%), соціально-діяльнісним (5,8%), фахово-діяльнісним (8%) студентів у ЕГ на противагу 15,5% за когнітивно-діяльнісним, 13% – соціально-діяльнісним, 18% – фахово-діяльнісним компонентами в контрольних групах. Упровадження методичної системи формування професійно-комунікативних умінь студентів в інших ВНЗ також дало позитивні результати. Проблема формування професійно-комунікативних умінь не вичерпується результатами проведеного дослідження. Подальшого вивчення потребує типізація стандартних навчально-мовленнєвих ситуацій уроку російської мови; питання співвідношення комунікативних здібностей і комунікативної поведінки вчителя у стандартних і нестандартних ситуаціях; проблема формування навичок професійної комунікації в Інтернет-просторі та використання комп'ютерних мереж як засобу розвитку комунікативно-пізнавальних здібностей учня.
ТЕСТ 1. Правильно утворені всі іменники за допомогою суфікса –ин (а) А Київщина, Словаччина, Сумщина, гайдаматчина; Б Вінничина, Туреччина, кріпаччина, Тернопільщина; В Житомирщина, Рівненщина, Запоріщина, Донеччина; Г Німетчина, Гуцульщина, батьківщина, вояччина; Д Херсонщина, Волинщина, Івано-Франківщина, Кіровоградщина.
2. Правильно змінено кінцевий приголосний А ла-манський, уральський; Б виборгський, гуляйпільський; В ладозький, дамаскський; Г прусський, поліський; Д меккський, кременчукський.
3. Немає помилок у похідних словах А Кагарлик – кагарликський, Сиваш – сиваський; Б Прилуки – дрогобицький, Гаага – гаазький; В Дрогобич – дрогобицький, Буг – бурський; Г Карадаг – карадазький, герцог – герцогзький.
4. Позначте рядок, у всіх словах якого при словотворенні чи словозміні можливе чергування приголосних А писанка, мокруха, Наталка, відлига; Б ластівка, перемога, берізка, Олекса; В брунька, відлига, Наталя, бідолаха; Г веснянка, ніч, гаївка, птаха.
5. Від поданих іменників утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ-. У всіх прикметниках треба писати суфікс –цьк- у рядку А Дрогобич, герцог; Б тюрк, Овруч; В дивак, Новоселиця; Г ткач, баск; Д Вінниця, Мухалатка.
6. Від поданих іменників утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ. Не відбувається чергування в групах приголосних у всіх словах у рядку А Іртиш, чех; Б Цюріх, казах; В Буг, Чорнухи; Г Гаага, Виборг; Д Париж, калмик.
7. Позначте рядок, у якому від усіх іменників утворюються прикметники з суфіксом -зьк А Луцьк, Гадяч, Кременчук; Б турист, Прага, Золотоноша; В Рига, Запоріжжя, Острог; Г ткач, боягуз, Овруч.
8. Позначте рядок, у якому всі слова написано правильно А птаство, брестський, писанкарство; Б рільництво, лісництво, учнівство; В бджільництво, птаство, квітникарство; Г садівництво, молодецький, туринський.
9. Позначте два слова, у яких на місці пропуску треба писати букву ц А ткат..ство; Б сиріт..тво; В коза..тво; Г товари..тво.
Правильно написана форма прикметника в рядку А Галич – галицький; Б Норвегія – норвезький; В Гаага – гаазький; Г Золотоноша – золотонішський.
11. Від поданих іменників утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ-. В усіх прикметниках треба писати суфікс – цьк- у рядку А Кременчук, баск; Б Чукотка, Кодак; В Случ, Кагарлик; Г ткач, Нью-Йорк; Д Саки, козак
12. Від поданих іменників утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ-. Не відбувається чергування в групах приголосних у всіх словах у рядку А Іртиш, чех; Б Цюріх, казах; В Буг, Чорнухи; Г Гаага, Виборг; Д Париж, калмик. Проект методики проведення практичного заняття з української мови для студентів історичного факультету. Модуль 1. Професійне спілкування істориків. Офіційно-діловий і науковий стилі у професійному спілкуванні істориків. Тема 1. Мовні засоби офіційно-ділового та наукового стилю. 1. Лексичний склад сучасної української мови. Терміни. Мовні кліше в офіційно-діловому й науковому стилях. Особливості використання лексико-стилістичних мовних засобів у професійному спілкуванні. 2. Найуживаніші орфо- та пунктограми української мови. 1. Уживання апострофа й м’якого знака. 2. Передача слов’янських та іншомовних власних назв українською мовою. 3. Правопис префіксів і суфіксів. 4. Ступенювання прикметників та прислівників. Присвійні прикметники. 5. Творення імен по батькові. 6. Подовження й подвоєння в незапозичених словах. 7. Правопис іншомовних слів. 8. Правопис складних слів. 9. Уживання великої літери у власних назвах. Загальні рекомендації до вивчення теми Під час вивчення цієї теми необхідно розмежувати поняття загальновживаної та спеціальної лексики, з’ясовуючи їх особливості. Доцільно подати визначення терміна, його основні ознаки, визначити системні зв’язки у межах терміносистеми. Продовжуючи працювати з текстами різних стилів, слід сконцентрувати увагу на мовних засобах офіційно-ділового та наукового стилів. Для цього корисним буде уважне читання уривків текстів цих стилів із подальшим детальним аналізом лексико-стилістичних засобів, окремим видом роботи може стати виписування мовних кліше, термінів та термінологічних сполук. Безперечно, для створення грамотних ділових і наукових текстів слід досконало володіти нормами літературної мови. Опанувати деякі орфографічні норми допоможе запропонований комплекс вправ. Окремі теми можна конспектувати, додаючи свої приклади, що сприятиме кращому засвоєнню правил, розширенню лексичного запасу. Добираючи ілюстративний матеріал до різних орфографічних тем, слід поступово вводити одиниці спеціальної лексики історичного спрямування, принагідно пояснюючи їх значення, особливості вживання й сполучуваності. Таким чином, студенти матимуть змогу підготуватися до створення власних висловлювань професійного спрямування, поглибити знання зі спеціальних дисциплін. Основні поняття теми Термін (від лат. terminus – межа, кордон) – слово або словосполучення, що чітко та однозначно позначає поняття спеціальної галузі знання або діяльності. Мовне кліше – готові, відтворювані мовні звороти, що використовуються у певних ситуаціях. Канцеляризми – слова і стійкі мовні сполуки, уживання яких характерне лише для офіційно-ділового стилю.
Питання для самоперевірки (колоквіуму) з теми 1. Схарактеризуйте лексичний склад української мови з погляду вживання. 2. Подайте визначення терміна, назвіть його основні ознаки як лексичної одиниці. 3. Наведіть приклади термінологічних одиниць. 4. Поясніть особливості вживання термінів у текстах різних стилів і жанрів. 5. Поясніть функцію мовних кліше в офіційно-діловому й науковому стилях. 6. Наведіть приклади мовних кліше офіційно-ділового стилю. 7. Наведіть приклади мовних кліше наукового стилю. 8. Назвіть основні принципи українського правопису.
Завдання для практичних занять та самостійної роботи з теми
|
