Методи дослідження.(підпис) (прізвище та ініціали)
Примітки: 1. Форму призначено для видачі завдання студенту на виконання дипломного проекту (роботи) і контролю за ходом роботи з боку кафедри (циклової комісії) і декана факультету (завідувача відділення). 2. Розробляється керівником дипломного проекту (роботи). Видається кафедрою (цикловою комісією). 3. Формат бланка А4 (210
Директор департаменту вищої освіти Я. Я. Болюбаш Список литературы Гущин А.С. Памятники художественного ремесла Древней Руси Х-ХПГ вв.М.;Л, 1936 Джурич В. Византийские фрески. М., 2000. Даркевич В.П., Борисевич Г.В. Древняя столица Рязанской земли. М., 1995. Даркевич В.П., Монгайт АЛ. Старорязанские клады 1967 г. // СА. 1972. № 2. Даркевич В.П., Монгайт А.Л. Клад из Старой Рязани. М., 1978. Даркевич В.П., Фролов В.П. Старорязанский клад 1974 г. // Древняя Русь и славяне. М., 1978. Даркевич В.П., Пуцко В.Г. Старорязанские клады (раскопки 1979 г.) // СА. 1982. № 2. Древности Российского государства. М., 1851. Жилина U.B. Древнерусские рясна // Истоки русской культуры. М., 1997. Жилина Н.В. Зернь и скань Древней Руси XI-XIII вв. //Труды VI Международного Конгресса славянской археологии. Т.4. М., 1998. Жилина Н.В. Искусство золотой филиграни но древнерусским кладам (автохтонность и влияния) // Древнерусская культура в мировом контексте: археология и междисциплинарные исследования. Материалы конференции. М.,1999. Жилина Н.В. Реконструкция металлического упора но кладам второй половины XI -- начала XII вв. с территории кривичей и словен // Археология и история Пскова и Псковской земли. Псков, 2001а. Жилина Н.В. «Шапка Мономаха». Историко-культурное и технологическое исследование. М., 20016. Калайдович К. Письма к А.Ф. Малиновскому об археологических исследованиях в Рязанской губернии, с рисунками найденных там в 1822 г. древностей. М., 1823. Кондаков H.TI. Русские клады. Исследование древностей великокняжеского периода. СПб., 1896. Кондаков Н.П. Изображения русской княжеской семьи в миниатюрах XI в. СПб., 1906. Корзухина Г.Ф. Русские клады Х-ХП1 вв. М.;Л., 1954. Монгайт АЛ. Топография Старой Рязани // КСИИМК. Вып. XL1V. 1952. Монгайт А.Л. Старая Рязань // МИА. № 49. М., 1955. Монгайт АЛ. Художественные сокровища Старой Рязани. М., 1967. Оленин А. Рязанские русские древности, или известие о старинных и богатых великокняжеских или царских убранствах, найденных в 1822 г. близ с. Старая Рязань. СПб., 1831. Седова М.В. А.В Ювелирные изделия древнего Новгорода (X-XV вв.). М., 1981. Селиванов А.В. Древности с. Старой Рязани // Труды VII АС. Т. II. М., 1891. Радоjковиh Б. Накит кот срба. Београд, 1969.
ВСТУП Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю наукового осмислення структурних та функціональних змін засобів масової комунікації в пострадянській Україні, тому що вони у всіх своїх проявах формують для більшої частини населення картину світу, створюють стереотипи масової свідомості, вибудовують думки, уявлення, настрої, установки і політичної поведінки. Свого часу радянське суспільство мало ідеологічно вивірені і підкріплені відповідними офіційними позиціями засоби масової комунікації. Їх технічна досконалість і різноманітність залишали бажати кращого, але, безумовно, громадська думка, в усякому разі, його видима частина відображала позицію держави. При цьому частина населення отримувала інформацію із зарубіжних джерел. Глобальні соціально-політичні зрушення, що відбулися в радянському, а потім і українському суспільстві наприкінці ХХ століття не могли не торкнутися засобів масової комунікації, які зазнали свого роду інформаційний вибух. Продекламована свобода слова – «гласність» – привела до колосального виплеску на сторінки преси, екрани ТБ, радіо різної інформації, перш недоступною громадянам. В 1990-і роки держава не проводила довгострокової політики щодо ЗМК. Все це відбувалося на тлі змін в економічному і політичному устрої суспільства та активної політичної боротьби. Трансформації ЗМК значною мірою носили спонтанний характер. Відповідно, часто складалися ситуації, коли ТБ, радіо, преса не стільки об’єктивно висвітлювали події, скільки виконували політичне або комерційне замовлення. При цьому часом здійснювалася трансляція взаємовиключних позицій і установок. Все це, накладаючись на кризовий стан суспільства, породжувало вкрай суперечливу масову свідомість. Інформаційний простір інтернету, що тільки зароджується в той час у пострадянських країнах був в більш вільним і об’єктивним, не носив виражений штамп «ринку». Комерціалізація засобів масової комунікації призводить до того, що в 1990-і роки поступово закривалися літературні та наукові друковані видання або суттєво знижувалися їх тиражі. Починав змінюватися власне формат – наприклад журнали «за інтересами» або зникали, або перетворювалися в ілюстровані журнали. Отримували свій розвиток «глянець», «гламур», «розваги» і жовта преса, які зайняли собою істотну частину інформаційного поля. До середини 2000-х років відбулося сегментування інформаційного простору з підстав, насамперед продиктованих специфікою цільової аудиторії. Чітко виділилися вікові, гендерні та професійні групи ЗМК. Для бізнесменів і комерсантів виникли ділові видання, для фахівців в IT-сфері – видання про комп’ютери і т. д. А для широкої публіки – «легкий жанр», який сам по собі дуже різноманітний, і також структурований всередині даного сегмента: видання про здоров’я і красу, містика, мода, дозвілля та інші. Якщо раніше існування ЗМК повністю залежало від держави, то сьогодні очевидним фактором впливу виступає комерціалізація. Відповідно, позиція видання не може не залежати від позиції її власника і його комерційних інтересів. Тому в підборі публікацій також враховуються інтереси спонсорів і рекламодавців. Рекламні збори – це одна з істотних статей доходу сучасних ЗМК. Виникнення і поширення інтернету відбулося надзвичайно швидко. Значення цього фактора для ЗМК важко перебільшити. Друковані видання, радіо і ТБ отримали своє відображення і продовження в інтернеті, виникли проекти, які існують тільки в інтернеті, наприклад, «Українська правда». Тиражі в минулому таких великих суспільно-політичних друкованих видань, як «Аргументи і факти», «Комсомольська правда», «Огонёк», «Известия», ділових – «Коммерсант», «Ведомости» скоротилися в деяких випадках в десятки разів, з десятків мільйонів до сотень і десятків тисяч примірників. У великих тиражах немає необхідності – вони пішли в інтернет. В умовах сучасних інформаційних війн, ареною яких виявляються уми молодих поколінь, представляється вкрай актуальним і необхідним вивчення стану та трансформацій ЗМК, які стають все більш активним агентом, здатним впливати на соціальну поведінку великих суспільних груп. Об’єктом дослідження є система засобів масової комунікації України в пострадянський період. Предметом дослідження є трансформація структури українських ЗМК в пострадянський період. Метою дослідження є виявлення структури та з’ясування особливостей трансформації українських ЗМК за часів незалежності України. Для досягнення мети було сформульовано наступні завдання: 1. Дослідити концептуальні основи дослідження ЗМК в контексті існуючих теорій. 2. Охарактеризувати трансформацію інформаційного простору системи ЗМК в пострадянський період з точки зору структурних характеристик, тематичних трендів і «ваги» суспільно-політичній сфері. 3. Виявити та дослідити основні чинники, що формують ландшафт українського медіапростору в суспільно-політичній сфері. 4. Розглянути в динаміці формування і розподіл цільової аудиторії ЗМК з інформаційних переваг та форм споживання інформації. 5. Продемонструвати перспективи українських ЗМК у суспільно-політичній сфері. Методи дослідження. У роботі використаний спектр методів збору та аналізу інформації: контент-аналіз: змістовні характеристики різних ЗМК, вторинний аналіз: дані різних дослідницьких компаній – TNS Ukraine, Центр Розумкова. Для виявлення специфіки українських ЗМК використовується порівняльний метод. Також для досягнення мети було проведено он-лайн опитування за допомогою сервісів Google.Docs. Опитування складається з 12 питань.
|
297 мм), 2 сторінки.
