Установчий документ недержавного пенсійного фонду

Єдиним установчим документом пенсійного фонду є статут. Такий висновок випливає з ч. 1 ст. 9 Закону України про НПЗ, у відповідності до якої пенсійний фонд діє на підставі статуту. Наведена норма узгоджується з ч. 2 ст. 87 ЦК України, згідно з якою установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Якщо пенсійний фонд є корпоративним або професійним, то Закон встановлює додаткові вимоги до статуту такого фонду: статут повинен бути погоджений з представниками трудового колективу засновників фонду – юридичних осіб.

Вимоги до змісту статуту викладені у ч. 1 ст. 88 ЦК України і в ч. 3 ст. 9 Закону України про НПЗ. Закон України про НПЗ деталізує вимоги до статуту товариства, що викладені в ЦК України, і встановлює додаткові вимоги. Статут пенсійного фонду повинен містити:

1) повне і скорочене (за наявності) найменування, вид фонду (відкритий, корпоративний чи професійний), місцезнаходження (юридичну адресу) ради фонду;

2) відомості про засновників фонду із зазначенням їх місцезнаходження (юридичної адреси);

3) порядок внесення змін до пенсійних схем та їх скасування;

4) порядок затвердження і внесення змін до інвестиційної декларації фонду;

5) порядок укладення пенсійних контрактів;

6) права та обов’язки фонду і порядок їх реалізації, права та обов’язки засновників, роботодавців-платників, вкладників і учасників пенсійного фонду;

7) порядок формування порядку денного, скликання, проведення зборів засновників (в тому числі щодо проведення зборів шляхом опитування) та їх компетенцію;

8) повноваження ради пенсійного фонду, порядок її утворення та функціонування, скликання її засідань, кваліфікаційні вимоги до її членів;

9) умови набуття статусу учасника фонду;

10) умови сплати внесків до пенсійного фонду;

11) порядок використання пенсійних активів фонду;

12) види дозволених витрат, пов’язаних з діяльністю пенсійного фонду;

13) порядок організації персоніфікованого обліку учасників НПФ та звітності, а також порядок отримання учасниками фонду виписок про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків;

14) порядок ліквідації та реорганізації пенсійного фонду;

15) умови, за яких можуть бути проведені вибір і заміна адміністратора, компанії з управління активами, зберігача та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників фонду;

16) порядок оприлюднення інформації про діяльність пенсійного фонду;

17) порядок внесення змін до статуту пенсійного фонду;

18) порядок виходу засновників пенсійного фонду;

19) інші положення, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦК України статут будь-якого товариства повинен містити також порядок вступу до товариства. Незважаючи на те, що такої вимоги не передбачено Законом України про НПЗ, на нашу думку, статут пенсійного фонду повинен передбачати порядок вступу до фонду нових засновників.

Але зазначеним не вичерпуються вимоги до статуту пенсійного фонду, оскільки окремі норми, що стосуються змісту статуту НПФ, містяться в інших статтях Закону України про НПЗ. Зокрема, у статуті будь-якого фонду повинно бути зазначено: кількість представників, яких кожен із засновників пенсійного фонду та роботодавців-платників корпоративного пенсійного фонду має право делегувати до ради фонду, але якщо ця кількість не визначена статутом, вона може бути визначена рішенням зборів засновників (ч. 3 ст. 13 Закону України про НПЗ); порядок доведення до відома всіх учасників фонду рішень зборів засновників з питань порядку денного (ч. 5 ст. 16 Закону України про НПЗ).

У статуті професійного пенсійного фонду повинно бути визначено: рід професійної діяльності (занять) осіб, які можуть бути учасниками такого фонду (абзац 30 ст. 1 Закону України про НПЗ); вимоги до осіб, з якими можуть бути укладені пенсійні контракти (ч. 2 ст. 55 Закону України про НПЗ).

У статуті корпоративного пенсійного фонду повинно бути визначено вимоги до осіб, з якими можуть бути укладені пенсійні контракти (ч. 2 ст. 55 Закону України про НПЗ).

Слід зауважити, що у розділі 2 Положення про реєстрацію статуту НПФ та пенсійних схем, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 2080 від 17 серпня 2004 року, містяться додаткові, порівняно з ЦК України і Законом України про НПЗ, вимоги до змісту статуту пенсійного фонду, наприклад: порядок підтвердження відповідності роботодавця-платника, який має намір приєднатися до такого корпоративного пенсійного фонду, вимогам, установленим Законом до засновників такого фонду в частині беззбиткового провадження діяльності не менше ніж протягом одного фінансового року (крім випадків реорганізації юридичної особи); порядок та умови реалізації права на представництво в раді пенсійного фонду представників від роботодавців-платників, які приєдналися до корпоративного пенсійного фонду, при черговому переобранні членів ради такого пенсійного фонду та інші.

Вважаємо встановлення таких вимог безпідставним, адже згідно з ч. 1 ст. 88 ЦК України додаткові вимоги щодо змісту статуту товариства можуть встановлюватися лише законами, тоді як згадане розпорядження Держфінпослуг є підзаконним нормативно-правовим актом.

Невід’ємним додатком до статуту пенсійного фонду є пенсійна схема. Власне, пенсійна схема відповідно до ч. 18 ст. 1 Закону України про НПЗ — це документ, який визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду. Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду встановлюються у вигляді пенсійних схем, які є невід’ємним додатком до статуту НПФ. Також, згідно з ч. 1 ст. 59 Закону, умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення, що здійснюється НПФ, визначаються пенсійними схемами, які розробляються з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з питань недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2. ст. 59 Закону України про НПЗ пенсійна схема повинна відображати:

1) опис всіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

2) порядок визначення розміру пенсійних виплат;

3) строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати, та порядок їх здійснення;

4) порядок та строки сплати пенсійних внесків, у тому числі можливість їх зміни за умовами пенсійного контракту;

5) умови та порядок участі у пенсійній схемі;

6) права та обов’язки вкладника, учасника фонду за даною пенсійною схемою;

7) інші умови, що не суперечать законодавству.

Умовно пенсійну схему можна поділити на дві частини: порядок здійснення внесків і порядок здійснення виплат (формула виплати).

Отже, пенсійна схема — це документ, що визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду (порядок здійснення внесків і порядок здійснення виплат), є невід’ємним додатком до статуту НПФ і підлягає реєстрації в Держфінпослуг. Статут пенсійного фонду, у тому числі пенсійна схема, а також зміни до них підлягають реєстрації в Держфінпослуг згідно з Положенням про реєстрацію статуту недержавного пенсійного фонду та пенсійних схем, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг № 2080 від 17 серпня 2004 року. Варто наголосити, що Держфінпослуг здійснює реєстрацію саме статуту, у тому числі пенсійної схеми, а не фонду як юридичної особи, державна реєстрація якого здійснюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.Закон передбачає особливі вимоги до змін, що вносяться до статуту пенсійного фонду. Так, зміни до статуту НПФ не можуть погіршувати умови пенсійного забезпечення учасників фонду. Внесення змін до пенсійної схеми, запровадження нових чи анулювання пенсійних схем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України про НПЗ дозволяється лише у разі: 1) відсутності пенсійних контрактів, укладених за пенсійними схемами, що змінюються або анулюються; 2) отримання письмової згоди всіх вкладників фонду, з якими укладені пенсійні контракти за пенсійною схемою, яка змінюється.

ВИСНОВКИ:

- попри значну кількість законодавчих актів України, що регламентують діяльність фондів, законодавство України не містить однозначної дефініції поняття „фонд” — родового поняття щодо НПФ. Концептуальною основою визначень фонду однієї групи є представлення фонду як сукупності грошових коштів (у деяких випадках — також іншого майна), що для певних цілей знаходяться в управлінні юридичної особи. Визначення іншої групи конструюють фонд як юридичну особу з подальшою конкретизацією видів діяльності та правових ознак такої юридичної особи;

- узагальнення наведених у літературі й законодавстві значень терміна „фонд” дозволяє розкривати сутність фондів залежно від правової форми, у якій вони створюються: 1) створені без статусу юридичної особи: являють собою накопичення грошових коштів та (або) матеріальних цінностей, які повинні використовуватися згідно з цільовим призначенням; 2) створені зі статусом юридичної особи: являють собою юридичні особи, що вчиняють правочини із накопиченими грошовими коштами та (або) матеріальними цінностями, які повинні використовуватися згідно з цільовим призначенням і для забезпечення певного виду діяльності;

- вбачається неможливим формулювання єдиної дефініції НПФ, яка б ураховувала істотні ознаки НПФ, без співвіднесення із законодавством певної держави. У найбільш загальному вигляді НПФ можна визначити як: 1) сукупність активів, що являють собою грошові кошти учасників, залучені у вигляді внесків на пенсійні рахунки, та які інвестуються для збільшення вартості активів з метою виплат пенсій учасникам; 2) юридичну особу, що здійснює збирання та інвестування грошових коштів, призначених для виплати пенсій учасникам фонду, які досягли пенсійного віку;

- систематизація правових ознак дозволяє визначити НПФ за законодавством України як юридичну особу, створену в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановлених законом, та зобов’язану забезпечувати адміністрування, управління пенсійними активами та обслуговування пенсійних активів зберігачем. Пропонується у ст. 1 Закону України про НПЗ викласти визначення НПФ у наведеній редакції;

- єдиним критерієм поділу НПФ за законодавством України є природа участі в НПФ, відповідно до якого НПФ поділяються на відкриті, корпоративні та професійні й розрізняються за категоріями засновників, учасників і вкладників;

- чинна законодавча конструкція НПФ як юридичної особи характеризується такими ознаками: 1) наявність єдиного органу управління — ради; 2) нездатність мати відокремлене майно для забезпечення основної діяльності НПФ; 3) обов’язкова наявність юридичних осіб, які в цивільному обігу виступають від імені НПФ (реалізують правосуб’єктність НПФ); 4) нездатність нести самостійну майнову відповідальність; 5) здатність бути позивачем і відповідачем у суді та водночас відсутність механізмів відшкодування шкоди, завданої з боку НПФ. Аналіз наведених ознак свідчить про необхідність зміни концепції цивільно-правового статусу НПФ, запровадженої в Україні;

- як непідприємницьке товариство НПФ: 1) створюється на підставі рішення засновників та не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками; 2) функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення пенсійних виплат учасникам; 3) має право провадити лише недержавне пенсійне забезпечення, що є виключним видом діяльності, і в силу закону провадження іншої діяльності забороняється;

- основними (визначальними) елементами, які складають зміст цивільно-правового статусу НПФ, є: 1) правосуб’єктність НПФ; 2) правовий режим майна НПФ; 3) особливості управління НПФ; 4) цивільно-правова відповідальність НПФ. З огляду на зв’язок із правосуб’єктністю, важливим для повної характеристики цивільно-правового статусу НПФ є аналіз договорів, спрямованих на забезпечення і реалізацію правосуб’єктності НПФ;

- єдиним установчим документом пенсійного фонду є статут. Встановлення Положенням про реєстрацію статуту недержавного пенсійного фонду та пенсійних схем, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг № 2080 від 17 серпня 2004 року, додаткових вимог до статуту пенсійного фонду порівняно з вимогами, що містяться у ЦК України та Законі України про НПЗ, є безпідставним;

- пенсійна схема є документом, що визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду (порядок здійснення внесків і виплат), є невід’ємним додатком до статуту НПФ і підлягає реєстрації в Держфінпослуг.