График ликвидации академических задолженностей

Деятельность руководителей и специалистов предприятий по охране окружающей среды и рациональному использованию природных ресурсов.

Охрана природы - совокупность международных, государственных и региональных мероприятий, направленных на поддержание природы Земли в состоянии, соответствующем эволюционному уровню современной биосферы и ее живого вещества.

Менеджмент - управление производством: совокупность принципов, методов, средств и форм управления производством, разработанных и применяемых с целью повышения эффективности производства и увеличения прибыли. Скоординированная деятельность по руководству и управлению организацией.

Правовой акт по охране окружающей среды - международное или правительственное решение, решение местных органов государственной власти, ведомственная инструкция и т.п., регулирующие правовые взаимоотношения или устанавливающие ограничения в области охраны природной среды, окружающей человека.

Правило интегрального ресурса - в экологии - положение, согласно которому конкурирующие в сфере использования определенных природных систем отрасли хозяйства неминуемо наносят ущерб друг другу.

 

Система экологического менеджмента - согласно ISO 14000 - часть общей системы менеджмента, которая включает организационную структуру, планирование, распределение ответственности, практическую деятельность, процедуры (приемы), процессы и ресурсы, необходимые для разработки, внедрения, достижения целей экологической политики, ее пересмотра и корректировки.

 

Экологическая доктрина - концентрированное выражение системы официальных взглядов и положений, вырабатываемых политическим руководством государства и провозглашающих основные цели, принципы, направления и формы его деятельности по обеспечению рационального взаимодействия между обществом и природой, сохранению надлежащего качества среды обитания живых веществ, включая человека.

 

Экологическая экспертиза - комплексная оценка проектов хозяйственного строительства и использования природных ресурсов на предмет их соответствия экологической безопасности и системы рационального природопользования.

Экологический кадастр - характеристика совокупности особенностей природной среды определенной территории, сопровождающаяся комплексной оценкой их практического значения.

 

Экологический общественный контроль - вид экологического контроля, способствующего реализации конституционных прав граждан на благоприятную окружающую среду; осуществляемого общественными объединениями, органами местного самоуправления и гражданами.

Экологический паспорт объекта - нормативный документ, включающий в себя характеристику основных источников загрязнения окружающей природной среды в результате работы хозяйствующего субъекта, представляющих угрозу жизни и здоровью людей и оказывающих негативное влияние на окружающую среду.

 

Экологический паспорт промышленного предприятия - нормативно-технический документ, включающий совокупность данных по использованию ресурсов, готовой продукции и воздействию предприятия на окружающую среду. Экологический паспорт промышленного предприятия используется в целях государственного экологического контроля.

 

Экологическое лицензирование - система регулирования природопользования посредством экологических регламентации и ограничений.

 

Экологическое обоснование проекта - доказательство вероятного отсутствия неблагоприятных экологических последствий осуществления предлагаемого проекта и, наоборот, улучшения в ходе его осуществления условий для жизни людей и функционирования хозяйства

 

Окружающая среда - среда, в которой функционирует организация, включая воздух, воду, землю, природные ресурсы, флору, фауну, людей, а также их взаимодействие.

 

Водные ресурсы – сумма запасов поверхностных и подземных вод, которые используются или могут быть использованы.

 

Вредные вещества – все вещества, воздействие которых на биологические системы может привести к отрицательным последствиям. Кроме того, как правило, все ксенобиотики рассматриваются как вредные.

 

Деградация почв – постепенное ухудшение свойств почв (уменьшение содержания гумуса, разрушение структуры, снижение плодородия), вызванное изменением условий почвообразования в результате как естественных причин, так и хозяйственной деятельности человека.

 

Дозиметр – прибор для измерения дозы ионизирующего излучения. Дозиметр показывает дозу, полученную за определённый отрезок времени.

 

Истощение вод – уменьшение минимально допустимого стока поверхностных вод или сокращение запасов подземных вод. Минимально допустимым стоком является сток, при котором обеспечивается экологическое благополучие водного объекта и условия водопользования.

 

Истощение почвы – обеднение ее питательными веществами в результате длительной земледельческой эксплуатации без внесения удобрений или при недостаточном их внесении.

 

Заиление – отложение приносимых водой наносов в оросительных каналах, водохранилищах и иных водных объектах, нередко усиливающееся в результате хозяйственной деятельности – смыва почвы с полей и т.п. процессов.

 

Закисление - является следствием выбросов серы и азотных соединений и имеет место на большей территории европейского континента. Основными источниками являются электростанции, установки по сжиганию мусора, нефтеочистительные предприятия, бытовые печи и автотранспорт.

 

Запыление (естественное) – оседание пыли из атмосферного воздуха. Источником запыления служат воздушные течения, переносящие пыль из пустынь, полупустынь и степей в более высокие широты.

 

Заражение – превышение допустимого количества вредных веществ в среде или организме, иногда – живых существ, особенно при паразитическом, микробном или вирусном заражении.

 

Засорение (замусоривание) – накопление в водных объектах и на суше трудноразложимых природными агентами (бактериями, физико-химическими факторами и т.п.) предметов и материалов.

 

Особо ценные земли – земли, в пределах которых имеются природные объекты и объекты культурного наследия, представляющие особую научную, историко-культурную ценность.

 

ПВХ (поливинилхлорид) - пластмасса, используемая для изготовления труб, бутылок для напитков, напольных покрытий и упаковочных материалов. В настоящее время использование ПВХ ограничивается вследствие того, что сырье, из которого он изготавливается, способствует развитию онкологических заболеваний.

 

Пестицид - любое химическое вещество, используемое для борьбы с насекомыми-вредителями. Некоторые пестициды могут заражать воду, воздух или землю и накапливаться в организме человека, в растениях, животных и окружающей среде, вызывая вредные последствия.

 

Природа – замкнутая, самодостаточная, саморазвивающаяся система, которая без вмешательства человека поддерживается в равновесном состоянии (исключение составляют природные катастрофы).

 

Природный объект – естественная экологическая система, природный ландшафт и составляющие их элементы, сохранившие свои природные свойства.

 

Природная среда – среда обитания и производственной деятельности человека, включая элементы искусственно созданной среды.

 

ПЭТ (полиэтилентрефталат) - рециркулируемая пластмасса, используемая, главным образом, в производстве бутылок для минеральной воды и других безалкогольных напитков.

 

Термическое загрязнение - направление подогретых стоков в воду и повышение ее температуры, которое вредно отражается на водной среде (например, вследствие размножения водорослей)

 

Туризм отходов - термин, применяющийся для описания перевозки отходов в другие регионы, где действуют менее жесткие экологические правила.

 

Тяжелые металлы - группа металлов, часть которых используется в повседневной жизни (цинк, медь, марганец), а другие (кадмий, ртуть, свинец) являются ядовитыми.

 

Фреоны - высоколетучие, химически инертные у земной поверхности вещества, широко применяющиеся в производстве и быту в качестве хладореагентов (холодильники, кондиционеры и т. п.), пенообразователей, распылителей в аэрозольных упаковках и т.д. Фреоны, поднимаясь в верхние слои атмосферы, подвергаются фотохимическому разложению с образованием окиси хлора, интенсивно разрушающей озоновый слой.

 

Экологическая политика - заявление организации о своих намерениях и принципах, связанных с ее общей экологической результативностью, которое служит основанием для действия и установления экологических целей и задач.

 

Предотвращение загрязнения - использование процессов, практических методов, материалов или продукции, которые позволяют избегать загрязнения, уменьшать или контролировать его и могут включать повторное использование, очистку и переработку, изменение процессов, механизмы контроля, эффективное использование ресурсов и замену материала.

 

Экологический аудит - систематический документально оформленный процесс верификации объективно получаемых и оцениваемых свидетельств аудита, осуществляемый с целью определения соответствия критериям аудита определенных видов экологической деятельности, событий, условий, систем менеджмента или информации по этим вопросам, а также сообщения заказчику результатов этого процесса.

 

Критерии экологичности продукции - экологические требования, которым должна удовлетворять продукция для того, чтобы ей был присвоен экологический знак.

 

Оценка экологической результативности - процесс обеспечения управленческих решений, относящихся к экологической результативности организации, путем выбора показателей, сбора и анализа данных, оценки информации по критериям экологической результативности, подготовки отчетности и обмена информацией, а также периодического пересмотра и совершенствования этого процесса.

 

Экологический механизм - система физических, химических или биологических процессов для данной категории воздействия, связывающая результаты жизненного цикла с показателями категории и конечными объектами категории воздействия.

 

Постоянное улучшение – процесс непрерывного усовершенствования системы управления окружающей средой с целью повышения общей экологической эффективности организации.

Экологический аспект – любой элемент деятельности организации, ее продукции или услуг, который может взаимодействовать с окружающей средой.

Воздействие на окружающую среду – любое отрицательное или положительное изменение в окружающей среде, полностью или частично являющееся результатом деятельности организации, ее продукции или услуг.

Система управления окружающей средой – часть обшей системы управления, которая отвечает за экологическую политику.

 

Целевой экологический показатель – общий целевой показатель состояния окружающей среды, вытекающий из экологической политики, которого организация стремится достичь, и который по возможности выражается количественно.

 

Плановый экологический показатель – детализированное требование в отношении эффективности, выраженное количественно.

 

Экологическая эффективность – измеряемые результаты работы системы управления окружающей средой, связанные с контролем предприятием воздействия на окружающую среду.

 

Предотвращение загрязнения – использование процессов, практических методов, материалов или продукции, которые позволяют избегать загрязнения, уменьшать его или бороться с ним.

Хвойні

Хвойні — найчисленніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини, їх налічують 560 видів. За своїм значенням у природі і для людини вони посідають друге місце після покритонасінних і являють собою групу рослин, що перебуває в розквіті. За зовнішнім виглядом — це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосен (соснапігмей гірських і субальпійських торфовищ заввишки до 1 м) до гігантських дерев (секвоя — 100 м заввишки і 11 м у діаметрі, мамонтове дерево — до 12 м у діаметрі). Трав'янистих рослин серед хвойних не виявлено.

Назву рослинам дали через голчасті (лускоподібні) листки — хвою, яка розміщена на вкорочених пагонах поодинці або зібрана в пучки. У більшості хвойних листки багаторічні, однак у деяких видів вони обпадають щороку (модрина).

Типовими представниками хвойних є сосна звичайна і ялина — основні лісоутворювальні породи лісової зони.

Сосна — світлолюбна рослина, зовнішній вигляд якої залежить від умов життя. В густому лісі дерева сосни прямі, стрункі, з гладеньким стовбуром, досягають 35—40 м заввишки. "Прозора" крона розміщується на самій верхівці. Нижні бічні гілки не витримують затінення і рано відмирають. На відкритих місцевостях сосни мають крислату крону. Соснові ліси зустрічаються в найрізноманітніших умовах, у тому числі на піщаних ґрунтах, болотах, крейдяних горах, голих скелях.

Коренева система сосни стрижнева, дуже добре розвинена. Крім довгих коренів, головних або бічних, є короткі дрібні і дуже галузисті бічні, як правило, з мікоризою. Додаткових коренів немає. Форма кореневої системи залежить від типу ґрунту. Так, на піску у сосни крім глибоких коренів розростаються численні поверхневі, на болотах — лише поверхневі корені.

Стовбур сосни має тонку кору (флоема голонасінних не містить клітин супутників) і масивну деревину, яка складається з трахеїд. Паренхіми в деревині дуже мало. Вона розміщена навколо смоляних ходів — видовжених міжклітинних просторів у вигляді каналів, заповнених ефірними оліями, смолою, бальзамом. Усі ці речовини виділяються клітинами одношарового епітелію, який вистилає смоляний хід.

У стовбурах сосни чітко виражені річні кільця приросту деревини. Вони утворюються, як і у квіткових рослин, у результаті сезонної періодичності в діяльності камбію.

Сосна — вічнозелене дерево, її листки — сизо-зелені голки (хвоя) — живуть 2—3 роки. Розміщуються попарно на молодих гілках на верхівках укорочених пагонів. Поверхня хвої вкрита товстим шаром кутикули, під якою знаходяться дрібні клітини епідермісу з сильно потовщеними стінками. Продихи містяться глибоко в мезофілі і заповнені зернами воску. Таке розміщення продихів є пристосуванням для зменшення випаровування води. Завдяки цьому взимку сосна за наявності хвої випаровує води в десятки разів менше, ніж оголені покритонасінні.

Ранньої весни на гілках сосни із зимуючих бруньок з'являються нові пагони. Розрізняють два типи пагонів: видовжені, вкриті буруватими лусками, і вкорочені, що сидять у пазухах цих лусочок і несуть по дві хвоїни. Молоді хвоїни нових пагонів м'які, мають яскраво-зелене забарвлення. У другій половині літа на кінці видовжених пагонів закладаються бруньки, що надійно захищені щільно притисненими одна до одної тонкими лусками, вкритими Шаром смоли. Це зимуючі бруньки.

Мал. Розвиток сосни:

а — гілка спорофіта з жіночими (1) І чоловічими (2) шишками; б — жіноча шишка в розрізі (фрагмент); в — насіннєва луска з насіннєвими зачатками; г — насіннєвий зачаток у поздовжньому розрізі; д — частина чоловічої шишки в поздовжньому розрізі; е — мікроспорангій; е — пилкове зерно; ж — насінина в поздовжньому розрізі; з — насіннєва луска з двома насінинами; 3 — сьогорічний пагін, 4 — минулорічний пагш (видовжений), 5 — вкорочений пагін

 

Розмножується сосна насінням. Плодоношення розпочинається на 30—40х роках життя. До цього часу на деревах формуються шишки двох видів: дрібні чоловічі, до 2,5 см завдовжки, і великі жіночі (у деяких видів до 45 см завдовжки).

Червонуваті жіночі шишки утворюються на верхівках сьогорічних пагонів наприкінці весни. На осі такої шишки розміщено 2 види лусок: зовнішні — покривні — і внутрішні — насінні. На зовнішньому боці насіннєвої луски розміщені два насінні зачатки з пилковходами на верхівках. Всередині кожного насіннєвого зачатка з макроспори після мейозу формується гаплоїдний жіночий заросток з двома архегоніями. В кожному архегонії знаходяться велика яйцеклітина і 2—4 дрібні шийкові клітини.

Чоловічі шишки дозрівають на верхівках минулорічних пагонів. У них до осі прикріплені жовтуваті листочки, що несуть на собі по два мікроспорангії, в яких дозрівають мікроспори — пилкові зерна.

Сосна, як і всі голонасінні рослини, запилюється вітром. Пізньої весни або на початку літа насіннєві луски жіночих шишок дещо відхиляються. Велика кількість пилку (полегшеного завдяки наявності двох повітряних мішків між екзиною та інтиною), принесеного вітром, потрапляє між насіннєві луски і затримується, прилипаючи до густої рідини, що виділяється через пилковхід. Рідина змочує пилкові зерна і всмоктує їх усередину насіннєвого зачатка приблизно впродовж 10 хв.

Після запилення насіннєві луски зближуються і залишаються щільно притисненими до достигання насіння. У сосни від запилення до запліднення минає 12— 14 місяців. Запліднення (не подвійне) починається з проростання пилкової трубки, яка повільно просувається до яйцеклітини. Злиття жіночих і чоловічих ядер також відбувається повільно. Ендосперм голонасінних гаплоїдний.

Отже, у голонасінних рослин чоловічі клітини досягають жіночих завдяки наявності пилкової трубки і не потребують для цього процесу води, що є важливим пристосуванням до життя на суші.

Після утворення диплоідного ядра зиготи розпочинаються розвиток зародка і формування насінини. Із заплідненої яйцеклітини розвивається зародок насінини, який складається з корінця, стебельця, кількох сім'ядоль (5— 12) і бруньки, з покривів насіннєвого зачатка формуються покриви насінини.

Дозріває насіння наприкінці другого літа після запилення або на початку осені. У міру дозрівання жіноча шишка дуже розростається, з червоної вона стає зеленою, а потім — бурою. У дозрілої бурої шишки взимку або напровесні луски відхиляються, насіння висипається. Насінина сосни має прозорі крильця, за допомогою яких переноситься вітром. Висипання насіння відбувається через 1,5 року після запилення.

Насіння сосни проростає на будьякому грунті: піщаному, кам'янистому, болотному, навіть на голих скелях. Молоді паростки можуть витримувати заморозки, нестачу вологи, але гинуть у тіні. Сосонки швидко ростуть, збільшуючись за рік на 30—40 см. Починаючи з другого року життя, дерево щороку утворює кільце (мутовку) гілок. За їх числом можна підрахувати, скільки років сосні.

Крім сосни (близько 100 видів) і ялини (до 50 видів) широко відомі такі хвойні, як модрина, смерека, кедр, кипарис, ялівець, туя, тис.

Хвойні рослини поряд з покритонасінними мають велике значення в природі і для людини. У хвойних лісах нагромаджується велика біомаса. Україна належить до малолісних країн. Лише 13,9 % її території зайнято лісами, але їх основу становлять рослини класу хвойних (47,8 %), серед яких поширені представники родів: тис, ялиця, ялина, сосна (23 види), модрина, ялівець. У лісах різних районів північної півкулі головними утворювачами ландшафтів є хвойні. Так, сосни утворюють світлі сухі соснові бори, можуть рости разом з ялиною і в мішаних лісах. На піщаних грунтах сосна затримує рух пісків, закріплює грунт ярів і урвищ. Ялина разом із смерекою утворюють темнохвойну тайгу. В Україні — на Поліссі І на піщаних терасах річок лісостепової та степової зон — ялина входить до складу суборів (природних соснових лісів з домішками берези, дуба, осики, ялини тощо).

Ліси на схилах гір і по берегах річок зменшують весняні наводки і затримують вітри. Сніг у лісі тане повільно, вода затримується в грунті, випаровується поступово, що створює сприятливий мікроклімат для інших рослин, тварин і людини.

Ліси й парки міст очищують повітря, збагачують його киснем. Багато дерев, особливо хвойні, виділяють фітонциди — речовини, які вбивають мікроорганізми, тому соснові ліси є чудовим місцем для відпочинку і оздоровлення людей. Деревину голонасінних широко використовують як будівельний матеріал, сировину для целюлознопаперової промисловості. Сухою перегонкою деревини соснових, а також із живиці (прозорої ароматної смоли, що виділяється з ран сосни) добувають скипидар, каніфоль. Хвою використовують у медицині, оскільки вона містить аскорбінову кислоту (вітамін С), каротин. Насіння деяких соснових використовують у їжу (кедрові горішки). Багато представників хвойних є декоративними рослинами (туя, тис, модрина, кипарис).

У соснових лісах живе багато різних тварин і птахів.

 

График ликвидации академических задолженностей