САМОСТІЙНА РОБОТА № 2на тему: «Каштан їстівний, або справжній»
Виконав: студент 51- ек групи Спасібов В.О.
Умань – 2012
Рис. 1 Загальний вигляд каштана їстівного Каштан їстівний, благородний або справжній (Castanea sativa Mill.) деревна рослина, що належить до Сімейства букових (Fagaceae). Ця деревна порода за відношенням до тепла відноситься до теплолюбних, за чутливістю до континентального клімату – до порід мякого клімату, за вибагливістю до вологи – група мезофітів (за П. С. Погребняком, 1968). Географічне розповсюдження породи доволі широке, проте найбільше цінуються плоди дерев з південних регіонів, оскільки тамтешні кліматичні умови сприяють кращому визріванню. Каштани-довгожителі доживають до 1000 років і більше: були описані дерева до 26 м в обхваті. Відомий каштан Етни, що складався з п'яти стовбурів, мав 64 м у діаметрі та вік 3000 років. В насадженні утворює прямостовбурні дерева з високопіднятою кроною. Ті, які стоять окремо, розвивають величезну широку і низькоопушену крону з товстим коротким стовбуром. Кора стовбура темно-бура, поздовжньо-тріщинувата. Пагони зелено-коричнюваті, лише ранньою весною опушені, потім голі, круглі або слаборебристі з жовтуватими сочевичками, серцевина чотирикутна або зірчаста. Бруньки яйцеподібні, зеленуваті слабоопушені, довжиною до 5 мм. Коренева система добре розвинена глибоко і широко розгалужена, в результаті дерево каштана вітростійке. Грунти для каштана потрібні глибокородючі, пухкі, свіжі й вологі, добре дреновані, багаті на перегній, калій та фосфор, з кислотністю pH 4,5—6,5. Кавказькі бурі гірськолісові грунти є для каштана ідеальними (Іссинський П. А., 1968). Попри віддання переваги родючим ґрунтам, каштан може рости на кам'янистих і, навіть, на піщаних землях. Швидкість росту. За ростом каштан їстівний серед інших твердолистяних належить до порід, які швидко ростуть, перевершуючи в цьому відношенні граб, дуб, горіх грецький і багато інших лісових видів. У розсадниках і в лісових культурах Північного Кавказу каштан, вирощений з насіння, в однорічному віці має висоту 20—40 см, в трирічному висота 135 см, а діаметр стовбурця 4,9 см, у семирічному—висота 5,9 м, а діаметр 12,3—14,6 см, а в 20 років відповідно 15,6—20,7 м і 20,1—23 см і у 29 років — 23 -33 см. Приклади виключно швидкого росту культур на Північному Кавказі спостерігались в суміші з горіхом грецьким (Краснодарський край, Камінномостне лісництво, Гузеріпльський ліспромгосп). У 23-річному віці в цих умовах каштан їстівний досяг середньої висоти 18,7 м і середнього діаметру 16,2 см, коли горіх грецький — відповідно 15,1 і 16,7 см. Легко відновлюється порістом від пенька, причому пагонопродуктивна здібність зберігається у нього протягом всього життя. Поріст уже в однорічному віці досягає висоти 2 м, а в 20-річному дерева мають висоту 18—19 м і Діаметр стовбура 20 см і більше. Листя видовжено-еліптичне до широколанцетного, завдовжки 8-22 см, завширшки 5-8 см, зверху темно-зелене, блискуче, знизу світло-зелене, вторинних жилок 12-20 пар, які закінчуються загостреними зубцями. Листя багате на вітамін К. Квітки каштана зібрані в довгі колосоподібні суцвіття. Тичинкові квітки містяться в прямих сережках довжй» ною до 10—35 (звичайно 20) см. У квітці 8—12 тичинок з білуватими нитками і жовтими пильниками, духмяні. Маточкові квітки у вигляді клубочків в одній обгортці з сімома зав'язями, з яких розвиваються звичайно тільки три. Зустрічаються також з двостатевими квітками, які розташовані посередині осі. Маточкові розташовуються в основі, а тичинкові на кінці сережки. Дерева з дихогамією— протоандричні і протогінічні. Цвіте каштан їстівний на початку липня і продовжується протягом місяця. У приморських районах Аджарії в осінньо-зимовий період майже регулярно спостерігається повторне цвітіння каштана. Квітки медоносні, принаджують бджіл. Каштановий мед — з специфічним ароматом, гіркуватий за смаком. Це дерево є одним із найкрасивіших листопадних дерев, зі струнким стовбуром, правильною округлою, густою, ясно-зеленою кроною й великим орнаментальним листям, що зафарбовується восени в чистий жовтий колір. Відомі численні форми, що розрізняються конфігурацією й забарвленням листя, величиною й кольором плодів, строками їхнього дозрівання. Найпоширеніші форми: 1)пірамідальна (f. pyramіdalіs) і близька до неї (f. fastіgіata) — з гілками, спрямованими майже вертикально нагору й утворюючу пірамідальну крону; 2)розрізнолисна (f. asplenіfolіa) — частина листя з нерівномірно-лопатевими або зубчастими краями, інші — майже типові, але більше глибоко-зубчасті; 3)круглолисна (f. rotundіfolіa) — з листами округлої форми; 4)золотаво-плямиста (f. aureo-maculata) — з жовтими плямами на листах; 5)сріблисто-строката (f. argenfeo-varіegata) — з білими плямами на листах; 6)золотисто-окаймлена (f. aureo-maіgіnata) — листя, облямоване жовтою смужкою; 7)сріблясто-окаймлена (f. aіgenteo-mangіnata) — листя, облямоване білою смужкою; 8)пурпурна (f. purpurea) — з пурпуровим листям; 9)гола (f. glabra) — з більшими, щільними, голими, блискучими листами. Охарактеризуємо період плодоношення рослини. Плодоносити дерево починає з 25-30 років за умови росту на волі, та з 40-60 років - за умови росту в насадженні.Найбільша урожайність спостерігається через кожні 5-6 років. Розкривання гніздечок і випадання з них горіхів відбувається в сонячну погоду. Плоди за величиною і масою діляться на чотири категорії: великі — 7,6 г, середні — 4,8, дрібні — 3,6 і дуже дрібні — 2,6 г (Соколов С. Я., 1951). Господарське значення мають плоди тільки перших двох категорій, не менше 4,5 г. Урожайність каштанів у віці 60—70 років коливається в межах 1—2 т/га. Одне дерево може дати в насадженні від 10 до 50 кг, а в природі до 300 кг. Підраховано, що з каштанників Кавказу можна щорічно отримувати 40— 50 тис. т плодів, з яких на долю Краснодарського краю припадає близько 19 тис. т (Калініна А. В., 1969). Однак в лісах збирають не більше 15—20 % плодів від можливого урожаю. Решту їх маси розтягують гризуни, дикі тварини, домашні свині і браконьєри. Їстівний каштан є надзвичайно корисною культурою — він є рослиною-медоносом, але основною цінністю є його плоди: з давніх-давен каштани є популярним продуктом харчування. Плід — горіх у гостроколючій плісці, кулястий (якщо один) або з плоским боком (якщо два). У плісці буває по 3—4 плоди і більше. Розмір горіха до 5—6 см, пліска при достиганні і опаданні розкривається на 2—4 стулки. Маса 1000 плодів коливається від 4 до 9 кг, у 1 кг 110—250 плодів. Маса одного плода 7—20 г. У складі ядра 62 % крохмалю, 16,7 цукру, 6 білка і 2,3 % жиру (Соколов О. В., 1951), У незрілих плодах багато вітаміну С і В, також є яблучна і лимонна кислоти. У ядрі плодів міститься велика кількість мікроелементів K, Na, Ca, Mg та ін., і 14 амінокислот, з яких 8 найважливіші (лізин, гістидин, аргінін та ін). Достигають плоди у жовтні та мають характерний каштановий колір з добре помітною світлою плямою в основі. Зазвичай у плоді наявна одна насінина, проте може бути два або три. Сім'ядолі плоду — гранчасто-кулеподібне, у тонкій оболонці буруватого відтінку. Сім'ядолі м'ясисті світло-кремового кольору, мають багатий хімічний склад та високу харчову цінність. Горіхи каштану є дуже поживними та смачними, їх вживають в їжу в сирому, вареному, смаженому вигляді, використовують для виготовлення тортів, тістечок, морозива, цукерок, печива; розмелені плоди додаються в пшеничне борошно та використовуються як замінник кави. Більше половини світового виробництва плодів припадає на Китай, Японію, Туреччину, решту врожаю отримують у країнах Середземномор'я Франції, Греції, Італії, Іспанії, Португалії, Югославії. Деревина каштана активно використовується як будівельний матеріал, і як цінна декоративна сировина у столярній справі, зокрема для виробництва меблів Деревина високих технічних якостей, багато в чому схожа з деревиною дуба, але перевершує її за красою текстури і забарвленням. Дуже еластична, міцна і досить тверда, піддається згину, міцна при підвищеній вологості. Широко використовується в будівництві і для виготовлення різних виробів. У деревині, особливо в корі, а також в гніздечку каштана їстівного, міститься до 20 % танідів, які широко використовують для дублення і фарбування шкір, у медицині і фармакології, у фотографії і гальванопластиці тощо. Зона природного росту каштана їстівного, яка отримала спеціальну назву каштанеум, з м'яким, помірно теплим кліматом, багата на опади. У горах поширений здебільшого до 700—800 м. На півдні нерідкі його насадження досить високо в горах, 1400—1800 м над рівнем моря. Морозостійкість. Страждає від зимових морозів, проте ще більше — від низьких температур весняних та осінніх ранків. Дерево переносить помірне затінення і відносно мало та рідко зазнає ураження комахами, посуху, завдяки добре розвиненого вглиб коріння, переносить цілком нормально. Велике значення у вирощуванні зимостійких форм має походження насіння. У посівах каштана їстівного з причорноморських лісгоспів, перед гірських і гірських лісгоспів Північного Кавказу вивчалась реакція однорічних сіянців на зниження температури до —30 °С. Рослини з Сочинського, Лазаревського і Туапсинського лісгоспів вимерзли частково або повністю, У сіянців з Вірменського, Чернігівського і - Нафтогірського лісгоспів обмерзли верхівки пагонів, а сіянці з Полковницької балки Тульського лісгоспу Північно-Західного Кавказу від морозу не постраждала. В. З. Гулісашвілі (1966) писав, що каштан у Грузії витримує морози до —28 °С, якщо рослини вирощені з насіння, яке взяте з північних схилів Головного Кавказького хребта. Для інтродукції заготовляти насіння з високогірних каштанників Північного Кавказу. Насіння з Адлера і взагалі з Західного Закавказзя буде, давати теплолюбне потомство. Прикладами цього можуть служити багато спроб інтродукувати каштан в ботанічних садах України, Білорусії і в інших місцях на європейській території СРСР.У Києві в дендрарії ЦРБС росте декілька дерев каштана їстівного, які вирощені з адлерського насіння. Дерева дуже обмерзають або вимерзають до шийки кореня, а потім відновлюються порістом, який в 20-річному віці досягає висоти 5 м (Гришко-Богменко Б. К., 1974). У Мінську, де в 10-річному віці він досяг висоти 1,5 м, потім обмерз до рівня снігу, зараз його поріст не перевищує 0,7 м. Ці досліди підтверджують необхідність врахування географічного походження насіння для вирощування морозостійких форм каштана. Список Використаних джерел: 1.http://uk.wikipedia.org/wiki Каштан їстівний. 2. http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nіvnlt. 3. Miller. Gardeners Dictionary ed. 8 no. 1 (1768) САМОСТІЙНА РОБОТА № 2
|
