ХАРАКТЕРИСТИКА1)Відображення витрат в первинних документах. 2)За даними первинних документів витрати групуються в накопичувальних відомостях, груповочних таблицях, листах-розшифровках та розробл.таблиці, відомості нарахування зносу ОЗ, інш не обор.активів, РТ №8. 3)За даними РТ або прямо з первинних документів відбувається узагальнення витрат за кожним цехом, ділянкою та під-вом в цілому. Також узагальнюються витрати. Які не входять до собів-ті пр.-ції (92, 93, 94). 4)Визначається і списується сума витрат на освоєння нових видів пр-ції та інш.витрат майб.періодів. 5)Розподіляються непрямі витрати за допоміжними цехами. 6)Визначається заг.сума факт.витрат за доп.цехами, яка підлягає розподілу між споживачами таких послуг та продукції. Для цього заповнюється РТ №9. 7)Списується варт-ть розподілених послуг доп.вир-в в залежності від напрямку споживання (90,91,92,93,94,23) 8)Розподіляються та списуються непрямі витрати цехів основного вир-ва. Підставою будуть відомості розподілу ЗВВ. 9)Списується собів-ть кінцевого браку та відображаються витрати на виправлення забракованої пр.-ції. 10)Підраховується сума втрат від браку у від.14 або в вільній формі за журнал. формою і списується ця сума на собів-ть пр.-ції. 11)Підраховується заг.сума витрат по кожному цеху і визначається факт.собів-ть пр.-ції основного вир-ва. 12)Підраховуються обороти за інш.рахунками діял-ті по під-ву в цілому. 13)Узагальнюються дані про витрати на вир-во за цехами та під-ву в цілому. Узагальненя витрат на вир-во здійснюється згідно методичних рекомендацій в ж. 5, 5А за журнал формою та ж/о 10 за журн-ордерною формою. Особливістю узагальнення витрат в ж.5, 5А є те, що витрати по під-ву збираються у відповідних розділах незалежно від того, на яких рахунках вони збираються у розрізі кореспондуючих рахунків. Під-ва, які не використовують рах.8 класу у складі ж.5 ведуть 3 розділ, в якому узагальнюється інф-ція про витрати на вир-во, собів-ть реалізації, ЗВВ, адмін..витрати, витрати на збут, інші операц.витрати, надзвичайні витрати по невиробн.напрямкам. Недоліком ж.5, 5А є те, що в них не передбачено проводити розрахунок вир.собів-ті випущеної пр.-ції, як це було передбачено в ж/о 10, тому для проведення звіряння з даними карток аналіт обліку витрат на вир-во під-вам необхідно здійснювати такий розрахунок у довільній формі.
22. Характеристика регістрів, що використовуються для синтетичного обліку витрат при журнальній формі обліку. Ж.5, 5А. Облік витрат виробничої діяльн ведеться у Журналах 5 i 5А. Підприємства можуть використовувати варіанти бухгалтерського обліку виробничих витрат із застосуванням рахунків класу 9 або з одночасним використанням рахунків класів 8 i 9. Тому й запропоновано два варіанти журналу. Якщо підприємством не застосовуються рахунки класу 8, то облік витрат операційної діяльності i надзвичайних подій ведеться у скороченому Журналі 5. Відображення операцій з використанням рахунків класів 8 i 9 здійснюється у Журналі 5А. Для складання Журналів 5 i 5А використовуються дані первинних документів, накопичувальних відомостей, аркушів-розшифровок, інших журналів, можливо, i бухгалтерських довідок. Журнал складається з 4 розділів: 1) З кредиту рахунків 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99 в дебет рахунків, зокрема в Д79, Розділ I Журналу 5 і Журналу 5 А заповнюється після складання розділів II і III (або III А); 2) Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати; 3) Витрати діяльності; 4) Аналітичні дані до рахунку 28 «Товари». У розділі IV узагальнюються аналітичні дані про операції з товарами і торговою націнкою. Під-ва, які не використовують рах.8 класу у складі ж.5 ведуть 3 розділ, в якому узагальнюється інф-ція про витрати на вир-во, собів-ть реалізації, ЗВВ, адмін..витрати, витрати на збут, інші операц.витрати, надзвичайні витрати по невиробн.напрямкам. У розділах III i IIІА Журналів 5 i 5А записи ведуться за кредитом рахунків: 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 23 "Виробництво", 24 "Брак у виробництві", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", 28 "Товари", 39 "Витрати майбутніх періодів", 65 "Розрахунки за страхуванням", 66 "Розрахунки з оплати праці", 91 «ЗВВ» в дебети рахунків витрат: 1-витрати на виробництво; 2-собівартість реалізації, 3-ЗВВ, 4-Адмін.витрати, 5-витрати на збут, 6-інші витрати операційної діяльності, 7-надзвичайні витрати. Особливістю узагальнення витрат в ж.5, 5А є те, що витрати по під-ву збираються у відповідних розділах незалежно від того, на яких рахунках вони збираються у розрізі кореспондуючих рахунків. Недоліком ж.5, 5А є те, що в них не передбачено проводити розрахунок вир.собів-ті випущеної пр.-ції, як це було передбачено в ж/о 10, тому для проведення звіряння з даними карток аналіт обліку витрат на вир-во під-вам необхідно здійснювати такий розрахунок у довільній формі.
23. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу виробництва і прибутку. Точка беззбитковості. Метою утворення кожного під-ва в умовах ринку є отримання прибутку. Аналіз CVP (витрат, обсягу, прибутку) – метод дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу діял-ті та прибутку, який дозволяє знайти відповідь на наступні питання: 1)який обсяг реалізації забезпечить відшкодування витрат та отримання прибутку; 2)як буде впливати на прибуток під-ва зниження ціни реалізації та збільшення обсягу реалізації пр.-ції; 3)платити персоналу, який займається збутом пр-ції оклади або комісійні; 4)якщо збільшити витрати на рекламу до певної суми, то на скільки треба збільшити обсяг реалізації, щоб забезпечити існуючий обсяг прибутку. Аналіз CVP дозволяє вивчити вплив змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток та визначити оптимальну структуру витрат під-ва. Аналіз беззбитковості заснований на розподілі витрат на змінні та постійні і розрахунку точки беззбитковості дія-ті під-ва. Точка беззбитковості – це обсяг реалізації, при якому доходи під-ва забезпечують покриття його витрат, а прибуток відповідно дорівнює 0. Аналіз CVP найбільш ефективно застосовувати при умові відносно постійних продажних цін та незмінних змінних витрат на одиницю пр.-ції. Розрахунок точки беззбитковості можна проводити при однорідному асортименті пр.-ції. Якщо асортимент має широку амплітуду, то він не завжди має практичне значення і трудомісткий. Доход від реалізації = змінні витрати+постійні витрати+прибуток PX=VX+F+G, де P – продажна ціна 1 пр-ції, Х – кіл-сть реалізованої пр.-ції в нат.одиницях; V – змінні витрати на 1 пр-ції; F – постійні витрати на реалізовану пр.-цію; G – прибуток від продажу. Якщо G=0, то PXg=VX+F, де Xg – точка критичного обсягу об’єму продажу. Точка беззбитковості може розраховуватися у грошову виразі та нат.одиницях: Xg=(VX+F)/ P – в натуральному вираженні. Розрахунок точки беззбитковості може відбуватися за допомогою показника маржинального доходу (різниця між доходом від реалізації та змінними витратами під-ва). Тому можна зробити висновок, що маржинальний доход – це постійні витрати + операційний прибуток. Маржинальний доход на об’єм реалізації буде визначатись так: (P-V)*Х. Маржинальний доход на одиницю: (P-V). Виходячи з цього формула доходу під-ва буде наступною: (P-V)*Х= F+G. Точка беззбитковості: Xg = F/(P-V).
24. Класиф-ція витрат (В) в управл обліку і порядок викор-ня інфо-ції про В для цілей прийняття управл рішень. Для прийняття управл рішень викор-ть наступну клас-цію: 1) Релевантні В – В, які можуть бути змінені в рез-ті прийняття управл рішень. Нерелевантні В не залежать від прийняття рішень. 2) Диференційні – В, які складають різницю між альтернативними управл рішеннями. Можливі – В, які виглядають як вигоди втрачені при виборі альтернативних рішень. 3) Маржинальні – В на вир-во однієї додаткової од про-ції. Середні – В, які розр-ся в сер на вир-во од. про-ції. 4) Постійні – В, V яких не змін-ся при зміні V вир-ва (з\п АУП, оренда, амортизація). Змінні – В, які залежать від зміни V вир-ва (мат-ли, з\п виробничих прац-ків, відрахування від їх з\п). 5) Контрольовані – В, які менеджер може безпосередньо контролювати і впливати на їх зміни. Неконтрольовані – В, на які менеджер не може впливати.
25. Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень Вибір варіантів оптим. Управл. Рішення скдадається з декількох прийнятих варіантів, які можуть виникати на підпр-ві, за допомогою диференціального аналізу релевантної інформації, який передбачає визначення та співставленя диференціальних витрат та доходів для прийняття управлінського рішення є 3 методи проведення авналізу:
27 Склад адмін. витрат відповідно до П(с)БО 16 Згідно П(С)БО 16 адмін.витрати включають в себе наступні витрати: 1)загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати); 2)витрати на службові відрядження та утримання апарату управління під-ва та інш. Загальногосп.персоналу; 3)витрати на утримання ОЗ, інш.необорот матер.активів загальногосп.призначення (операц.оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, охорона, опалення, освітлення, водопостачання); 4)витрати на проф..послуги (юрид.та аудит послуги); 5)витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні послуги, інтернет); 6)амортизація немат.активів загальногсп.призначення; 7)витрати на врегулювання суперечок в судових органах; 8)обовязкові податки, збори і платежі, передбачені законодавством, окрім податків, зборів і платежів, які включаються в договірну в-ть реалізованої пр.-ції та податок на прибуток; 9)витрати на розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку; 10)інші витрати загальногосп.напрямку. Облік адмін..витрат ведеться на активному рахунку 92. По Д – визнані суми витрат звітного періоду. За К – списання витрат на рах.79 «фін.результати» за методом прийнятим на під-ві. Рахунок номінальний, в балансі не знаходить свого відображення, а у фін.звітності відображається у ф.2 «Звіт про фін.результати». Аналіт.облік адмін..витрат здійснюється у розрізі статей встановлених під-вом, які не суперечать П(С)БО 16. При ж/о формі обліку аналіт.облік ведеться у відомості 15, а синтетичний – в ж/о 10. За журнал формою обліку і аналіт, і синтетичний облік поєднується в ж.5, 5А 3 розділ. Приклади операцій (по Д): 1)К20,22 – використані матеріали, паливо, МШП на утримання, ремонт, опалювання будівель, споруд та інвентаря загальногосп.призначення (вимоги, накладні, накопич.відомості, РТ №1, ж.5, 5А 3 р., від 15. ж/о 10). 2)К661, 65 – нарахована з/п та проведені відрахування на соц..заходи від з/п адмін.-управлін.персоналу (табель використаного роб.часу, РПВ, РТ №1, ж.5, 5А 3 р, від 15, ж/о 10). 3)К471 – створено резерв на оплату відпусток (РТ №1, ж.5, 5А 3р., від 15, ж/о 10). 4)К131,132,133 – нараховано знос ОЗ, ІНМА, немат.активів загальногсп.призначення (від нарахування аморт-ції, ж.5, 5А 3 р., від 15, ж/о10). 5)К 311 – сплачено за розрахунково-касове обслуговування та інш.послуги банку (виписка банку, ж.1, листок-розшифровка, ж.5, від.15, ж/о 10). 6)К631, 685 – отримані рахунки від постачальників та підрядників за роботи та послуги, телефон, інтернет, охорону, ком.послуги загальногосп.призначення (рахунок, акт виконаних робіт, накладні, под..накладні, ж/о 8, від.15, ж/о 10, від.3.3, 3.5, ж.5). 7)К372 – наданий аванс.звіт робітниками адмін.-управл. персоналу про проведені витрати на відрядження та госп.потреби (ж/о 8, від.15, ж/о 10, від.3.2, листок-розшифровка, ж.5). 8)К23 – списана вартість послуг доп.вир-ва по ремонту, утриманню необ.активів загальногосп.призначення та спожитих тепло та електроенергії (акт виконаних робіт, РТ №9, від.15, ж/о 10, листок-розшифровка, ж.5). 9)К641,642 - нараховані податки, збори та обов’язкові платежі, які відносяться на витрати під-ва (розрахунок бухг-рії, ж/о 8, від.15, ж/о 10, від.3.6, ж.5). По К: Д791 – в кінці звітного періоду списуються на фін.результат визнані адмін..витрати звітного періоду (ж.5, 5А 1 р, ж/о 15, 15/1).
28. Склад витрат на збут відповідно до П(с)БО 16 Окрему групу операц.витрат під-ва складають витрати, які пов’язані з реалізацією ГП, ТРП. До витрат на збут відносяться: 1)витрати на пакувальні матеріали, які використовуються у випадку затарювання ГП безпосередньо на складі пр-ції; 2)витрати на ремонт тари; 3)витрати на оплату праці та комісійної винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та інш.підрозділам. які забезпечують збут пр.-ції; 4)витрати на дослідження ринку, рекламі та передпродажну підготовку; 5)витрати на відрядження працівників безпосередньо зайнятих збутом пр.-ції; 6)витрати на утримання ОЗ, ІНМА, немат.активів, пов’язаних зі збутом пр.-ції. ТРП (аморт-ція, ремонт, оренда, опалення, освітлення); 7)витрати на транспортування, перевезення, транспортно-експедиційні послуги відповідно до умов договору; 8)витрати на створення резерву на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування пр.-ції; 9)інші витрати, пов’язані зі збутом пр.-ції. Для обліку витрат на збут передбачено активний рах.93. За Д – суми визнаних витрат, які безпосередньо пов’язані зі збутом пр.-ції в розрізі статей, передбачених під-вом. За К – списання на фін.результат діял-ті під-ва звітного періоду. Приклади операцій (по Д): 1)К20, 22 – відпущені різні матеріали та МШП на упакування ГП на складі, ремонту тари, утримання та ремонт ОЗ, які використовуються для цілей збуту пр.-ції (вимоги, накладні, акти на списання матеріалів. РТ №1, від.5.1, ж.5, від.10,15, ж/о 10). 2)К66, 65,471 – нарахована з/п працівникам служби збуту, персоналу зайнятому упакуванням ГП, продавцям фірмових магазинів та проведені відрахування від неї і утворено резерв на оплату відпусток (табель використаного роб.часу, РПВ, РТ №1, від.15, ж.5, ж/о 10). 3)К23 – надані послуги допом.цехів з опалення, освітлення, обслуговування ОЗ відділів, які займаються збутом пр.-ції (РТ №9, від.15, ж/о 10, ж.5). 4)К131, 132, 133 – нараховано аморт-цію ОЗ, ІНМА, нематер.активів, які використовуються для забезпечення збуту пр.-ції (від нарах.ам-ції, ж.5, ж.4, від.15, ж/о 10. ж/о 13). 5)К 631, 685 – отримано рахунок за проведені рекламні заходи, маркет.послуги, послуги з транспортування ГП покупцям, орендна плата, послуги по ремонту, маркіруванню та інші. (акт виконаних робіт, накладні, податк.накладні, від.3.3, 3.5, ж.5, ж/о 6, 8, від.15, ж/о 10). 6)К372 – наданий та затверджений аванс.звіт про проведені витрати на відрядження або госп.потреби, які пов’язані безпосередньо зі збутом пр.-ції (аванс.звіт з док-ми, від.3.2, ж.5, ж/о 7. Від.15, ж/о 10). 7)К377 – віднесені до витрат на збут сплачені митні збори та платежі (вантажно-митна декларація, від.3.2, ж.5, ж/о 8, від.15, ж/о 10). 8)К 473 – створено резерв на покриття витрат по гарантійному обслуговуванню та ремонту (розрахунок бухг-рії, від.15, ж/о 10, ж.5, ж.7). По К: Д791 – в кінці звітного періоду списані визнані витрати на збут на фін.результат операц.діял-ті під-ва у звітному періоді (розрахунок бухг-рії, ж.5, 5А 1 р., ж/о 15. 15/1).
29. Поняття та порядок обліку напівфабрикатів власного виробництва, хар-ка 25 рах. Від НЗВ слід відмежовувати напівфабрикати власного вир-ва, які повинні зберігатися на під-ві окремо. До напівфабрикатів відноситься продукція, яка не пройшла всіх встановлених технолог.процесом стадій вир-ва і вимагає певної доробки. Для обліку та узагальнення інф-ції про наявність та рух напівфабрикатів передбачений рах.25. По Д – надходження напівфабрикатів з вир-ва. По К – вибуття внаслідок подальшої передачі в переробку, продаж. Безоплатні передачу або невідповідності критерія визнання активів. Облік напівфабрикатів власного вир-ва ведуть тільки ті під-ва на окремому рах., у яких напівфабрикати можуть реалізовуватися інш.під-вам, як ГП. На під-вах, які використовують напівфабрикати власного вир-ва тільки для власних потреб рах.25 не ведеться, а їх рух і залишки враховують на рах.23. Аналіт. облік напівфабрикатів ведеться по їх видах та місцях зберігання. Оцінюються напівфабрикати за факт.виробничою собів-тю. Приклади бух.записів руху напівфабрикатів власного вир-ва: 1)Виготовлені та передані на склад напівфабрикати власного вир-ва: Д25К23. 2)Напівфабрикати передані в переробку в ін..цех: Д23К25. 3)Частина напівфабрикатів передана на склад ГП для реалізації на сторону: Д26К25. 4)В результаті інвент-ції виявлена нестача напівфабрикатів на складі: Д947К25. 5)В рез-ті інв.-ції виявлені надлишки напівфабрикатів: Д25К719. 6)Передані безкоштовно напівфабрикати ін..під-ву: Д949К25. В балансі напівфабрикати вл.вир-ва розподіляються між статтями ГП та НЗВ.
30. Види допом іжних виробництв та особливості обліку витрат у різних видах допом виробництв В залежності від характеру виконаних робіт допоміжні виробництва можуть бути складні та прості. Прості допоміжні виробництва – це виробництва, які випускають однорідний вид продукції або надають однакові послуги. До таких допоміжних виробництв можна віднести транспортні цехи, котельні, компресорні. В простих допоміжних виробництва не має необхідності розподіляти витрати між видами продукції, тому нема потреби за такими виробництвами вести облік ЗВВ. Тому всі витрати збираються безпосередньо на рахунку 23. Далі розраховуємо с/в одиниці продукції або послуг і списуємо витрати допоміжного виробництва на с/в продукції та витрати періоду. В простих допоміжних виробництвах залишок НЗВ відсутній. Складні допоміжні виробництва характеризуються наявністю НЗВ, надаються різноманітні послуги або випускається декілька видів продукції у зв’язку з чим виникає необхідність розподілення витрат між ГП та НЗВ. До складних допоміжних виробництв відносяться ремонтні цеха, інструментальні, тарні та інші цеха, у зв’язку з необхідністю, яка виникає в залежності від технологічного процесу. В складних допоміжних вир-ах застосовується позамовний метод обліку витрат, іноді попередільний. При позамовному методі, замовлення у допоміжних вир-ах можуть відкриватися на партію виготовлення продукції, на кожен вид робіт і в розрізі виробів. В цехах допоміжного виробництва застосовується або звичайн номенклатура статей калькуляції або скорочена. В цьому випадку обов’язково є наступні статті калькуляції: - прямі матеріальні витрати - витрати на оплату прац - витрати на соц. заходи. В ремонтних цехах об’єкт обліку є окремі замовлення по кожному з яких відкриваються картка аналітичного обліку витрат на виробництва. Перед здійсненням ремонту складаються дефектні відомості та описи робіт, які потрібно виконати. Після закінчення робіт складається акт виконаних робіт. Якщо ремонті роботи не складні і незначні за обсягом, то попередні документи не складаються, а всі роботи списуються в бланк замовлення, а після закінчення робіт за фактичними витратами складається акт виконаних робіт або здавальна накладна. В інструментальних цеха при здійсненні робіт по виготовленню спеціального тех.-ого обладнання інструментів та пристосувань також відкривається разове замовлення і облік витрат ведеться окремо по кожному виду інструментів. Якщо в існтрументному цеху виконується виготовлення інструментів великої кількості для потреб виробництва, то доцільніше викривати річне замовлення на випуск інструментів. С/в продукції допоміжних цехів обов’язково включається в вартість купівельної електроенергії, прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати. Після закінчення місяця, ящо в допоміжних цехах виробляється декілька видів продукції, проводиться розподіл між замовленнями ЗВВ. С/в одиниці наданих послуг визначається шляхом ділення загальної суми витрат на кількість випущених виробів або наданих послуг. Узагальнення витрат на вир-во в допоміжних цехах здійснюється на рах-ку 23 «Виробництво» з відкриттям субрахунку «Допоміжне вир-во» та аналітичних рах-ах за кіл-тю цехів та замовлень. Особливістю допоміжного вир-ва є те, що вони надають зустрічні послуги, тобто в 1-ому зв. періоді між двома допоміжними цехами відбувається виробничі зв’язки. Взаємні зустрічні послуги одного допоміжного цеху другому прийнято оцінювати за плановою або за фактичною с/в минулого зв. періода. Всі роз-ки послуг допоміжних вир-в здійснюється у РТ№9 «Розподіл послуг допоміжних виробництв та господарств». Це РТ№9 була передбачена ж-о формою обліку. За журнальною формою такий документ не передбачено але доцільне розподі проводити в даній РТ. Розрахунок вартості зустрічних послуг відбувається в розділі 1 РТ № 9 з обов’язковими урахуванням залишків НЗВ, якщо вони мали місце і далі фактична с/в роз-ся за наступною формулою: Фактична с/в послуг, яка роз. між спожив. = НЗВ на поч..+ Власні вит-ти + с/в прийм.зуст. послуг – с/в над. зуст. пост. – НЗВ на кін. міс. Залишки НЗВ у допоміжних цехах визначаються розрахунковим шляхом за плановими пок-ми. Розподіл факт. с/в послуг допоміжного вир-в між споживачами відбувається пропорційно кількості продукції та послуг спожитих ними. Такий розподіл відбивається у III розділі РТ9. Для вирахування суми спожитих кожним окремим під-ом нам необхідно роз-ти с/в одиниці наданих послуг. Для цього загальна сума наданих послуг яка вирахована в розділі I ділиться на загальну кількість випущеної продукції або наданих послуг допоміжних цехам. На суму розподіленої вар-ті послуг допоміжного цеху виробляються наступні бух записи: Д 91,92,93,949,39 К23.
31. Характеристика РТ-9. Порядок розрахунку та розподілу факт С/в послуг допоміжни х виробництв С/в продукції допоміжних цехів обов’язково включається в вартість купівельної електроенергії, прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати. Після закінчення місяця, ящо в допоміжних цехах виробляється декілька видів продукції, проводиться розподіл між замовленнями ЗВВ. С/в одиниці наданих послуг визначається шляхом ділення загальної суми витрат на кількість випущених виробів або наданих послуг. Узагальнення витрат на вир-во в допоміжних цехах здійснюється на рах-ку 23 «Виробництво» з відкриттям субрахунку «Допоміжне вир-во» та аналітичних рах-ах за кіл-тю цехів та замовлень. Особливістю допоміжного вир-ва є те, що вони надають зустрічні послуги, тобто в 1-ому зв. періоді між двома допоміжними цехами відбувається виробничі зв’язки. Взаємні зустрічні послуги одного допоміжного цеху другому прийнято оцінювати за плановою або за фактичною с/в минулого зв. періода. Всі роз-ки послуг допоміжних вир-в здійснюється у РТ№9 «Розподіл послуг допоміжних виробництв та господарств». Це РТ№9 була передбачена ж-о формою обліку. За журнальною формою такий документ не передбачено але доцільне розподі проводити в даній РТ. Розрахунок вартості зустрічних послуг відбувається в розділі 1 РТ № 9 з обов’язковими урахуванням залишків НЗВ, якщо вони мали місце і далі фактична с/в роз-ся за наступною формулою: Фактична с/в послуг, яка роз. між спожив. = НЗВ на поч..+ Власні вит-ти + с/в прийм.зуст. послуг – с/в над. зуст. пост. – НЗВ на кін. міс. Залишки НЗВ у допоміжних цехах визначаються розрахунковим шляхом за плановими пок-ми. Розподіл факт. с/в послуг допоміжного вир-в між споживачами відбувається пропорційно кількості продукції та послуг спожитих ними. Такий розподіл відбивається у III розділі РТ9. Для вирахування суми спожитих кожним окремим під-ом нам необхідно роз-ти с/в одиниці наданих послуг. Для цього загальна сума наданих послуг яка вирахована в розділі I ділиться на загальну кількість випущеної продукції або наданих послуг допоміжних цехам. На суму розподіленої вар-ті послуг допоміжного цеху виробляються наступні бух записи: Д 91,92,93,949,39 К23.
33. порядок обліку та розподілу витрат майбутніх періодів. Для узагальнення витрат на освоєння виробничіх та осн.видів пр-ції,вироблених у зв.пер,але підлягають віднесенню на витрати в майбутніх періодах використовують рах.39. Рах.39-активний,основний,відбивається в 3розділі активу балансу. По Д.збираються понесені витрати,по К списання таких витрат через розподіл між видами пр-ції та періодами. Аналітичний облік витрат,пов'язаний з підготовкою і освоєнням в-ва ведеться по кожному новому виду пр-ції та статтях витрат. На п-вах масового вир-ва,де виробляється нескладна пр-ція і витрати по підготовці і освоєнню вир-ва нге значні допускається такі витрати не виділяти на окремий рах-к, а враховувати безпосередньо у складі в с/в пр-ції через віднесення витрат до загальних. Після закінчення комплексу робіт з вир-ва п-во має прийняти рішення про включення таких витрат в с/в пр-ції. Існує 2 методи: 1.цей метод застосовується при равномірному розподілі витрат, при цьому необхідно знати термін виготовлення пр-ції. Частіше цей метод використовується добувних галузях, де неможливо запланувати обєм виконання робіт. 2. це метод, який припускає включення витрат на с/в пр-ції,але терміном не більше 2х років, при цьому треба розр-ти кошторисну ставку погашення уих витрат. Ко.ставка=заг сума витрат з освоєння/обєм план.випуску пр-ції. Далі сума витрат, яка списується на с/в пр-ції,розраховується шляхом помноження кошторисної ставки на факт.к-ть випущ.пр-ції. За 39 рах.також збираються витрати,які відносяться до майбутніх періодів,але не мають відношення до с/в пр-ції. До таких витрат можна віднести орендну плату, підписку на періодичні видання, рекламні послуги, страховка. Такі витрати при їх списанні включаються до витрат операц-ної д-ті,а саме в Д92,93,94
32.склад ЗВВ їх класифікація відповідно до П(с)БО16.Порядок розподілу ЗВВ між рахунками 23 і 90 До витрат, що отримують виробничу с/в окрім прямих витрат відносяться ЗВВ, склад яких регламентовано п. 15 П(с)БО16. «Витрати». До ЗВВ відносяться: 1. витрати на управління виробництвом: - оплата праці апарату управління цехів та ділянок; - відрахування на соц.. заходи та медичне страхування робітників виробництва; - витрати на оплату службових відряджень працівників цехів та ділянок; 2. амортизація ОЗ та НМА загальновиробничого призначення; 3. витрати на управління цехів, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду необоротних активів загальновиробничого призначення; 4. витрати на удосконалення технологій й організації виробництва; 5. витрати на опалювання, освітлення, водопостачання та водовідведення в виробничих приміщеннях; 6. витрати на обслуговування вир-ого процесу: - оплата праці обслуговуючого персоналу; - відрахування ЗП та медичне страхування; - витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції; 7. витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища; 8. інші витрати пов’язані з виробничою дія-тю: - недостача НЗВ; - витрати від простоїв; - витрати на переміщення матеріалів, напівфабрикатів та ГП; - інше. Для обліку ЗВВ передбачено рахунок 91 «ЗВВ» - активний, збірно-розподільчий, сальдо на кінець зв. Періоду не має. За Д відбивається суми визнаних виробничих накладних витрат, за К- щомісячне списання вират відповідно до проведеного розподілу на рах-ки 29,30 Аналітичний облік ЗВВ ведеться по місцях виникнення, по центрах витрат, по статтях витрат, що встановлюється під-ми самостійно. Для ведення аналітичного обліку за журнально-ордерною формою обліку передбачено в.12, за журнальною формою регістр окремого обліку має і всі витрати збираються в журналі 5.5. А. П(с)БО16 встановлює особливий порядок віднесення ЗВВ до складу с/в пр-ії. Якщо раніше всі витрати списувалися в Д 23, то тепер в склад виробничої с/в може включатися тільки та частина ЗВВ, яка не відповідає нормальній виробничій потужності. Частина, яка перевищує нормальну виробничу потужність визначається витратами їх виникнення ї списується на с/в реалізованої про-ії зв. періоду. ЗВВ згідно П(с)БО 16 розподіляються на постійні ті змінні. До постійних ЗВВ відносяться витрати на обслуговування і управління вир-ом, які залишаються незмінними при змінні обсягу вир-ва. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з виникненням бази розподілу при нормальній пот-ті. Нормально потужність – очікуваний середній обсяг дія-ті, який може бути досягнено за умов звичайної дія-ті підприємства впродовж декількох років з урахуванням запланованого обслуговування в-ва. Нормальна потужність може бети виражена в штуках або інших одиницях продукції, які можуть бути випущені за умов звичайної діяльності або в машино-годинах роботи устаткування. У разі, коли фактичний обсяг виробництва не досягає очікуваного середнього рівня в-ва до складу виробничої с/в включається лише частина постійних витрат загальновиробничого призначення, сума яка перевищує розраховану норму наз-ся нерозподіленими ЗВВ і списується в Д 20. Для визначення суми розподілених і нерозподілених ЗВВ під-ву необхідно вибрати базу розподілу ЗВВ, визначити очікуваний середній обсяг діял-сті, встановити загальну суму ЗВВ, в т.ч. змінних і постійних, визначити норматив змінних і постійних ЗВВ, порівняти фактичний обсяг діял-сті з нормативом і в разі невиконання плану провести розподіл ЗВВ між витратами, які відносяться до виробничої с/в і витратами, які відносяться до виробничої с/в і витратами, які відносяться до с/в реалізації, розподілити змінні і постійні розподіленні ЗВВ між видами прод-ції. Рахунок 91 «ЗВВ»: Сальдо – не має. Дебет: К 20, 22 – відпущені матеріали, МШП на утримання обладнання, будинків, споруд та інших ОЗ загальновиробничого призначення (вимоги, накладні – РТ1 – в.5.1.-ж. 5,5А 3 р. (в.12, ж.-о. 10)) К 66,65, 471 – нарахована ЗП та проведені відрахування від неї робітникам, які зайняті доглядом за обладнанням, адміністративно-управлінському персоналу цеху та обслуговуючому персоналу (табель – РТ1 ж. 5, 5А 3 р. (в.12, ж.-о. 10)) К 13 – нарахована амортизація устаткування будинків цеху інших необоротних матеріальних активів та необоротних матеріальних активів цехового призначення (в-сть нарахування амортизації - ж.4, ж. 5, 5А 3 р. (Рт8, в. 12, ж.-о. 10)) К 631, 685 – отримані рахунки, акти виконаних робіт від постачальників та підрядників за надані послуги цехового призначення (оренда, ремонт обладнаня, електроенергія, вода та ін..) (рахунки, акт виконаних робіт – в. 3.3, в3.5 – ж. 5,5А 3р. (ж.-о. 6, в.8, ж.0. 10)) К 23 – списана в-сть послуг допоміжного цеху по ремонту обладнання, освітлення, опалення (розподіл послуг – ж. 5,5 А 3р.(РТ9 – в12, ж.-о. 10)) Кредит: Д 23 – списані в кінці зв. періоду розподілені ЗВВ включені в с/в випущеної продукції (розрахунок бух-ії – ж. 5, 5А 3 р. (в.12 – ж.-о. 10)) Д90 – в кінці зв. періоду списані нерозподілені ЗВВ на с/в реалізованої продукції (розрахунок бух-ії – ж. 5,5А 3р. (в. 15, ж.-о. 10/1, ж.-о. 11))
34.порядок документального офрмлення матеріальних витрат і узагальнення їх у регістрах бухгалтерського обліку. Згідно П(с)БО16 мат-ні витрати є найважливішою частиною витрат які фомують виробничу с/в. До складу прямих мат-лів, які складають основу прод-ції,щзо виготовляється на п-ві, а також придбані напівфабрикати,комплектуючі вироби,інші мат-ли,які можуть безпосередньо за даними первинних док-тів бути віднесені до конкретного обєкту витрат. Відпуск на в-во здійснюється на підставі ЛЗК, акт на зміну ма-лів,накладна. Що стосується купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, то їх відпустка здійснюється по відомостях комплектування,які виписуються на кожне замовлення і в них вказуються всі види тих комплектуючих потрібні на конкретний вироб з чітким відбиттям необхідної к-ті. В док-тах обліку витрат мат-лів фіксуються коди замовлень за якими всі первинні до-ти далі групуються за місцями виникнення витрат,рах-ками витрати,обєктами калькуляції та відбиваються в РТ1 «розділ витрати мат-лів по напрямкавх витрат». З РТ1 інф-ція про витрачені мат-ли переноситься за ж.формою - Ж5,5А,за ж-о формою –в.12,15 та ж/о10,10/1.
35.методи контролю за використанням матеріалів у виробництві. контроль за використ.мат-лів у вир-ві зд-ся на підставі інф.відображ в первинних док-тах за наступними методами: 1.метод документування відхилень від норм 2.метод обліку розкрою по партіях 3.метод попередніх розрах.за факт.рецептурою. 4.інвентарний метод. Використ.кожного з методів залежить від особистостей технології та орг-ції вир-ва 1.док.відрх.від норм-полягає в тому,що кожне відхилення від норм випуску мат-лів оформлюється окремим док-том в якому обвязково зазначується причина такого відхилення. За цим док-тами складається рапорт,який надається керівництву для прийняття управл.рішень по їх усуненню в майбутньому. 2.метод обліку розкрою по партіях- на кожну партію мат-лів,що відпускаються у вир-во виписується карта розкрою в якій указуються к-ть відпущ.мат-ду,к-ть од.крою які фркт.необхідно отримати,фпки.к-ть од.крою,причини ів винувальці відхилень. 3.метод попер.розрах.по факт рец.-це один з рвзновидів методу документального оформлення застос.частіше в металургійній,нафтохімічній,зарчовій промисловостях. Відхилення від норми мат-лів виникають в наслідок структурних зрушень у складах початкової суміші. Токі відхилення виявляються факт. Зіствленням витрачених мат-лів з їх витратами, які передбачені технологією вир-ва. 4.інвентарний. при цьому методі передбачено в цехах проводиться інвентаризація мат-лів які залишились невикористаними на звітну дату. Інвент.метод не є оперативним і виявляти причини і винуватців відхилень дуже складно. Для визнач.заг.в-ті фактич.використаних мат-лів в ехах повинні складатися звіт про використання мат-лів. В якому обовязково зазначається залишок мат-лів в цех.,відходи вир-ва,витрати мат-лів по нормі та факту. Всі показники відбираються у кількісному та грошовому виразах. Звіт про використ.мат-лів дає підставу для правильного складання бух.запису Д23 К20,22,25.
36.класифікація витрат за видами продукції,способом віднесення до собівартості,залежно від обсягу вир-ві,місцями виникнення Для цілей БО необхідно застосування різноманітних угрупувань витрат, які є складовими вир-чої с/в та ін витрати п-ва. 1.по видах пр-ції- це угруп.дозволяє визначити вигідність вир-ва окремих видів пр-ції. Всі витрати на вир-во, які формують вир-чу с/в повинні бути включені до с/в окреемих видів пр-цї або груп однорідної пр-ції. Тобто витрати повинні бути згруповані по обєктах витрат. Обєкт витрат-це продукція,роботи,послуги або вид д-ті п-ва,які вимагають визначення повязаних х їх вир-вом або виконанням витрат 2.за способом віднесення до конкретних обєктів витрати розподіляються на: -прямі-це витрати які можуть бути безпосередньо віднесені на с/в обєкту витрат. Вони відносяться на с/в окремих видів пр-ції безпосередньо на підставі первинних док-тів(лімітно-забірні карти,вимоги,наряди на відр.роботи,рапорт про виробіток,маршрутні листи). До складу прямих мат.витрат в промисловості включається:в-ть сировини,осн.мат-лів,купівельних напівфабрикатів, допоміжних та ін.мат. До прямих трудових витрат вкл.:основна ЗП нарах за вигот пр-ції,інші витрати прац.безпосер.зайнятих вир-вом. До складу інших прямих витрат вкл.: витрати,які також можно віднести до конкретного обєкту витрат:відрах на соц.заходи та аморт.обладнання
|
