Організаційні форми професійного навчання

 

Реалізація змісту навчання здійснюється в різних організаційних формах, які покликані методично упорядкувати навчальний процес.

Організаційні форми навчання – це види навчальних занять, які відрізняються дидактичними цілями, складом учнів, місцем проведення, тривалістю, змістом діяльності викладача й учнів. В організаційних формах навчання реалізується система взаємодії навчання й управління навчальною діяльністю за певним, заздалегідь встановленим порядком і режимом.

У межах різних організаційних форм навчання викладач забезпечує активну пізнавальну діяльність учнів, використовуючи фронтальну, групову й індивідуальну роботи.

Фронтальна робота передбачає спільну діяльність усієї групи: викладач для всієї групи викладає навчальний матеріал, ставить однакові завдання, а учні розв’язують одну проблему, опановують загальну тему. Фронтальна форма організації навчальної діяльності забезпечує загальне просування учнів у навчанні, однак вона не може бути універсальною, позаяк недостатньо враховує специфічні особливості, рівень розвитку кожного учня.

При груповій роботі навчальна група поділяється на декілька колективів (бригад чи ланок), що виконують однакові чи різні завдання. Склад цих колективів непостійний і, як правило, різний при вивченні різних предметів. Число учнів у групі залежить від навчального предмету й поставленого завдання (від 2 до 10 осіб, але частіше середня чисельність 3–5 учнів). Групова робота учнів може застосовуватися при розв’язанні задач і вправ, виконанні лабораторних і практичних робіт, при вивченні нового матеріалу. Правильно використовувана групова робота створює сприятливі виховні можливості, привчає учнів до спільної діяльності в мікроколективі.

При індивідуальній роботі кожен учень отримує індивідуальне завдання, яке виконує незалежно від інших. Індивідуальна форма організації навчально-пізнавальної діяльності передбачає високий рівень активності й самостійності учня, тому особливо доцільна для видів робіт, у яких можуть яскраво проявитися його індивідуальні особливості і можливості.

Індивідуальні форми успішно застосовуються при програмованому навчанні, а також з метою поглиблення знань учнів. Індивідуальна робота має особливе значення для формування потреби в самоосвіті й вироблення умінь самостійно здобувати нові знання.

Фронтальна, групова й індивідуальна роботи учнів використовуються в різних організаційних формах навчання, оскільки створюються різні умови для реалізації освітніх, виховних і розвивальних функцій навчання. Вибір організа­ційних форм диктується особливостями навчального предмету, змістом навча­льного матеріалу, особливостями контингенту навчальної групи.

Історія розвитку освіти знає різні системи навчання, де перевагу надавали тим чи іншим формам його організації: лекційно-практичній; індивідуально-груповій (у школах Середньовіччя); взаємного навчання (белл-ланкастерська система в Англії); диференційованій системі навчання, що враховувала здібності учнів (момгеймська система); бригадному навчанні (20-ті рр. ХХ ст. в радянській школі); американській системі під назвою „план Трампа”, згідно з яким 40% часу учні проводили у великих групах (100–150 осіб), 20% – у малих (10–15 осіб) і 40% часу відводилося на самостійну роботу; кабінетній системі (навчальні заняття з окремих предметів проводилися у спеціально обладнаних кабінетах); деко плановій системі (10 днів учні займалися самостійною роботою, потім здійснювався контроль); інтенсивній (випереджувальній) системі навчання тощо.

У професійно-технічних закладах освіти використовуються наступні види навчальних занять: урок, лекція, семінар, лабораторні і практичні заняття, курсове і дипломне проектування, навчальна практика, виробнича практика, консультації, самостійні заняття учнів та ін.

Сукупність організаційних форм навчання у цих закладах освіти досить специфічна, тому дещо відрізняється як від класно-урочної системи, прийнятої в загальноосвітній школі, так і від курсової системи, характерної для вищого навчального закладу.

Нагадаємо, що найпоширенішою в світі є класно-урочна система, контури якої окреслили німецькі педагоги Й.Штурм, В.Ратке, а теорію та практичну технологію розробив чеський педагог Я.Коменський. Ця система утвердилася в загальноосвітній школі, вона має такі особливості: постійний склад учнів (30–40 осіб) приблизно одного віку й рівня підготовки; кожний клас працює за своїм річним планом (заплановане навчання); навчальний процес здійснюється у вигляді окремих взаємопов’язаних частин, які йдуть одна за одною (уроків); кожний урок присвячується тільки одному предмету (монізм); постійне чергування уроків (розклад); керівна роль учителя (педагогічне управління); застосування різних видів і форм навчально-пізнавальної діяльності учнів (варіативність діяльності).

Курсова система, яка утвердилася у вищих навчальних закладах, характеризується чітким графіком навчального процесу з розподілом усіх навчальних дисциплін за семестрами, навчальної і виробничої практик, а також заліків і екзаменів з курсів. Курсова система навчання характеризується різними видами навчальних занять, які залежать від кількісного складу навча­льних колективів. Наприклад, лекції проводять з потоками (курсами) студентів; практичні, лабораторні, семінарські заняття – із групами і підгрупами; спецсе­мінари, факультативи – із групами, сформованими за інтересами; різні види практики – з окремо сформованими групами та ін.

Специфіка організації навчання в професійно-технічних закладах освіти полягає у своєрідному поєднанні організаційних форм навчання, характерних для загальноосвітньої та вищої шкіл. Це зумовлено тим, що діяльність ПТНЗ спрямована, з одного боку, на забезпечення середньої загальної освіти, а з іншого боку – на професійну підготовку учнів. Таке поєднання організаційних форм відповідає віковим особливостям учнів, а сама система є різноманітною і гнучкою.

Вибір організаційних форм навчання та їх поєднання залежать від дидактичних цілей і змісту навчання. Специфіка навчального матеріалу вимагає від інженерно-педагогічних працівників правильного підбору форм організації навчального процесу.

У професійно-технічному закладі освіти вибір організаційних форм навчання значною мірою визначений навчальною документацією (навчальними планами і програмами дисциплін). Перед викладачами ставиться завдання відібрати зміст навчання, що відповідає дидактичним цілям запланованих організаційних форм. Поряд з цим викладачі зіштовхуються з проблемою самостійного вибору видів (форм) навчальних занять (уроку, лекції, семінарського, лабораторного заняття, екскурсії тощо), і тільки глибоке розуміння взаємозв’яз­ків між дидактичними цілями, змістом і особливостями тієї чи іншої організаційної форми навчання дозволяє обрати найбільш доцільні. Тому знання характеристик основних форм організації навчального процесу, їх дидактичних цілей, вимог до відбору змісту навчального матеріалу і методика їх проведення визначають педагогічну майстерність викладача.

Провідною ознакою для класифікації організаційних форм навчання служать дидактичні цілі, які визначаються (диктуються) повнотою циклу педагогічного управління навчальною діяльністю учнів. Цикл включає підготовку учнів до оволодіння новим матеріалом, засвоєння нової інформації, виконання вправ і розв’язання задач, контролю і коректування знань та умінь.

Як правило, кожна організаційна форма навчання має кілька дидактичних цілей, однак серед них можуть бути виділені головні. Наприклад, лекції дозволяють розв’язати комплекс дидактичних цілей – подання нових знань, їх систематизація й узагальнення; на практичних заняттях в учнів закріплюються і систематизуються знання, однак головною дидактичною метою є формування практичних умінь.

Зміст навчання в професійно-технічних закладах освіти специфічний за своїми цілями, тому його поділяють за спрямованістю і кінцевим результатом на теоретичне і практичне навчання. Основна мета теоретичного навчання – озброєння учнів системою знань, практичного – формування в учнів професійних умінь. Однак цей розподіл є умовним, бо формування умінь – процес не ізольований від оволодіння учнями системою знань. Відомо, що основу умінь складають знання; оволодіння уміннями сприяє зміцненню, глибшому усвідомленню навчального матеріалу, формуванню системи знань з різноманітними зв’язками. Тому теоретичному і практичному навчанню властиві специфічні організаційні форми. До форм організації теоретичного навчання належать лекції, уроки, семінарські заняття, екскурсії, самостійна позааудиторна робота; до форм організації практичного навчання – лабораторні і практичні заняття, навчальна, технологічна і переддипломна практики.

Практичне навчання залежно від ступеня самостійності при виконанні завдань і змісту навчання складається з декількох типів: первинного оволодіння професійними уміннями на практичних заняттях і під час навчальної практики, наближеної до виробничих умов, і вдосконалення професійних умінь у процесі технологічної і переддипломної практик.

Деякі види навчальних занять, наприклад, курсове і дипломне проекту­вання, мають подвійну спрямованість: у роботі над курсовими і дипломними проектами систематизуються знання і формуються практичні уміння.

Варто відразу відокремити форми організації навчального процесу від форм позаурочної навчальної роботи. До форм організації навчального процесу в ПТНЗ належать ті, що забезпечують вивчення й оволодіння учнями навчальним програмним матеріалом. До форм організації позаурочної навчаль­ної роботи – ті, що забезпечують оволодіння знаннями й уміннями понад зміст навчальних програм і спрямовані на розширення світогляду учнів, розвиток у них пізнавальних інтересів, стимулювання творчої активності тощо. Формами організації позаурочної навчальної роботи є предметні гуртки, гуртки технічної творчості, експериментально-конструкторські бюро, а також конференції, диспути, зустрічі з виробничниками, конкурси, олімпіади, огляди та ін.

Крім перерахованих організаційних форм навчання, використовуються різні форми контролю і перевірки знань, умінь та навичок учнів, а саме: контрольні роботи, семестрові заліки та іспити, державна атестація (екзамени), захист дипломних проектів. Перевірка знань, умінь і навичок здійснюється також під час лабораторних, практичних і семінарських занять, у процесі практичного навчання, курсового і дипломного проектування. Однак їх дидактичні цілі становлять комплекс, який включає поєднання навчання і перевірки знань, а контрольні роботи, заліки та іспити – це специфічні форми навчального процесу, спрямовані насамперед на перевірку залишкових знань і вмінь учнів.

Отже, у структурі процесу навчання можна виділити такі групи організаційних форм:1)форми, спрямовані на теоретичну підготовку учнів; 2) форми, спрямовані на практичну підготовку учнів. Кожна з них має певні особливості, урахування яких сприяє оптимізації процесу навчання в професійно-технічному закладі освіти.

3.7.1. Характеристика організаційних форм навчання,