Поза вчителя.

Естетика пози вчителя – професійна вимога до його зовнішнього вигляду. Поза вчителя повинна демонструвати його зібраність, підтягнутість, готовність до роботи. Поза вчителя повинна приваблювати учнів красою, пластичністю. Вона має бути природною і невимушеною, повинна відповідати обставинам. Естетична виразність пози вчителя створюється за рахунок прямої осанки, гнучкості і доцільних рухів, ритмічного дихання, зняття м’язових затискань рук, ніг, пластичної виразності корпусу. Для самостійної роботи рекомендується виконувати такі вправи:

Вправа. Постановку правильної і зручної пози краще розпочати з критичної оцінки власної пози під час розповіді, слухання (стоячи і сидячи). З цією метою прийміть перед дзеркалом пози, характерні для вас; зробіть різні рухи (рук, ніг, головою, тіла), які властиві вам, коли виступаєте перед аудиторією чи розмовляєте з ким-небудь. Зробіть аналіз своєї постави, жестів, положення корпусу – наскільки вони доцільні, виразні, естетичні, природні. Відзначте, що ж не влаштовує вас у власній поставі: над чим потрібно працювати, щоб добитися природної і красивої пози.

Вправа. Прийміть запропоновану нижче загальноприйняту для вчителів робочу позу перед учнями в класі (працюйте перед дзеркалом). Ноги поставте на відстані 12-15 см між п’ятами і 15-20 см між носками. Одну ногу висуньте вперед, перемістіть вагу тіла на одну ногу. Плечі розправте, в руках і плечах зніміть м’язові затискання. Постава пряма, нижня частина живота підтягнута. Шия тримається вертикально, підборіддя припідняте. В лівій руці розкрита книга. Уважно роздивіться себе (постава, вираз обличчя, положення тіла). Зніміть зайву напругу з ніг, корпусу. В зайнятій вами позі зробіть крок назад (вперед, вліво, вправо). Повторіть ці ж рухи, але в процесі читання, імпровізації, розповіді. Стежте за ритмом ваших рухів, не напружуйтесь, робіть все природно.

Якщо відчуваєте скутість в ногах, зігніть їх декілька разів в колінах; якщо напружена шия або плечі, зробіть головою декілька повільних кругових рухів, декілька обертів (колоподібних) руками і плечима. Як тільки з’явиться відчуття легкості і зручності основної пози, навчіться зразу застосовувати її, зробіть крок уперед, назад, вліво, вправо.

Рухи, хода вчителя.

Культура поведінки вчителя, сила його впливу на учнів виявляється і в його вмінні вставати, ходити. З того, як це робить вчитель, можна судити про його впевненість, повагу до себе та оточуючих. Рекомендується декілька вправ, які допоможуть виробити естетичні рухи.

Вправа. Тренування вмінь правильно сідати та вставати. Сядьте за стіл. На стільці рекомендується сидіти прямо і вільно, не сутулитись і не спиратись. Не варто гойдатись, сидіти на краю стільця, сидіти, витягнувши ноги або покласти ногу на ногу. Сидячи, шию слід тримати вертикально, спираючись на спинку стільця – це збереже добру поставу. Сідати і вставати слід тихо. При вставанні з-за столу не треба спиратись руками чи ліктями на нього; точка опори переноситься на ноги. Спробуйте декілька разів сісти за стіл і встати, роблячи це тихо, легко, природно.

Вправа. Встаньте з-за столу і поміняйтеся місцями з сусідом, який сидить поруч. Зробіть це тихо, охайно, використовуючи мінімум доцільних і природних рухів. Зверніть при цьому увагу на поставу, зніміть м’язову напругу, якщо вона з’явилась.

Вправа.

Пройдіться перед дзеркалом, намагаючись виконувати такі вимоги до ходи. Хода повинна бути легкою, з гнучкими, розміреними рухами. Потрібно уникати розв’язної, танцювальної ходи. Довжина кроку повинна відповідати зросту, статі людини. Негарно при ході махати руками, коливати плечима, втягувати голову в плечі, сутулитись.

Зробіть аналіз темпу своєї ходи (повільний, швидкий, природній), довжину кроку, положення тіла та його частин (рук, ніг) при ході, рухів плечима. Відзначте, що не влаштовує вас в ході, чого потрібно позбавитись.

Моторний компонент обов’язковий при будь-якій емоційній реакції, при будь-якому емоційному стані. Сприйняття зовнішнього вираження емоції збуджує відповідні емоційні переживання і реакції у людей і відіграє значну роль у спілкуванні між людьми. Володіння виразними рухами передбачає також тонке розуміння всіх відтінків і особливостей міміки, пантоміміки та жестів іншої людини.

Жест – рух рук, який супроводжує людську мову. Жести діляться на умовні, вказівні, підкреслюючі, ритмічні, вказуючі та емоційні. Жестикуляція може бути живою, в’ялою, бідною, багатою, маловиразною, енергійною, жест може бути відсутнім.

Системному засвоєнню навчального матеріалу може допомогти така таблиця.

 

ЖЕСТИ УЧИТЕЛЯ.

РОЛЬ ЖЕСТІВ УЧИТЕЛЯ	ВИМОГИ ДО ЖЕСТІВ УЧИТЕЛЯ
1. Засіб вираження почуттів, ставлення вчителя до оточуючих, навчального матеріалу. 2. Засіб посилення емоційної виразності слів учителя. 3. Показник психічного стану, самопочуття вчителя. 4. Засіб конкретизації, уточнення слів.	1. Не вигадувати жести штучно. 2. Не жестикулювати безперервно. 3. Зробити жести різноманітними, оскільки різні слова вимагають і різних жестів. 4. Співставляти жести зі змістом сказаного. 5. Не застосовувати неетичних і грубих жестів.

Пантоміміка – це рухи тіла, рук, ніг. Вона допомагає виділити головне, створює образ. Загальний вигляд характеризується як напружений, розслаблений, зібраний, скований, природній, величний, принижений, пригнічений, розв’язний, випрямлений, згорблений, стрункий, без різких особливостей. Невміння за допомогою моторних рухів правильно виражати свої почуття, скованість, незручність або неадекватність міміки, пантоміміки затрудняють спілкування вчителя з учнями, колегами. Люди з бідною експресією, повністю не усвідомлюють, що їм передається безсловесно, неправильно оцінюють і ставлення до себе з боку інших осіб.

Міміка – мистецтво виражати свої думки, почуття, настрій, внутрішній стан рухами м’язів обличчя. Міміка говорить нам без слів про ті чи інші почуття та настрій людини. Якщо людина посміхається, то вона радісна; зсунуті брови і вертикальні складки на лобі свідчать про незадоволення, гнів. Багато про що може сказати погляд людини. Він може бути прямим, відкритим, насупленим, довірливим, лагідним, похмурим, запитальним, боязливим, невиразним, блудним і т. д. Обличчя може бути осяяним, сумним, похмурим, самовдоволеним, безтурботним. Міміка буває живою, в’ялою, бідною, багатою, невиразною, напруженою, спокійною.

Вирази ж на обличчі відіграють важливу роль у спілкуванні. Емоції, які відображаються на обличчі, “відчуваються” краще ніж мова, тому для формування тісних стосунків між учителем і учнями, необхідно щоб діти добре розуміли міміку вчителя, а вчитель виразність облич учнів. Дуже часто вираз обличчя і погляд впливають на учнів сильніше, ніж слова, підвищують емоційну значимість інформації, сприяють кращому її засвоєнню.