ДРАМА З СIЛЬСЬКОГО ЖИТТЯ В 5 ДIЯХ ДIЙОВI ОСОБИ Микола Задорожний_, чоловiк, лiт 45, невеликого росту, похилий, рухиповiльнi. Анна_, його жiнка, молодиця, лiт 25. Михайло Гурман_, Жандарм _, високий, здоровий мужчина, лiт З0. Олекса Бабич_, селянин, лiт 40, сусiда Миколи. Настя_, його жiнка, лiт 35. Вiйт_, селянин, лiт 50. Шльома_, орендар. Селяни, селянки, парубки i дiвчата, музи к и i т. i._ Дiється коло 1870 року в пiдгiрськiм селi Незваничах. ДIЯ ПЕРША _ Нутро сiльської хати. Нiч. Надворi чути шум вiтру, снiг б'є об вiкна. Впечi горить огонь, при нiм горшки. Анна i Настя пораються коло печi. Налавi, на ослонi, на припiчку i на печi дiвчата i парубки, однi прядуть,другi мотають пряжу на мотовилах; насеред хати при стiльцi один парубокплете рукавицi, Другий на коливоротi крутить шнур. ЯВА ПЕРША Парубки, дiвчата, Анна i Настя._ _ Парубки i дiвчата (спiвають):_ Ой там за горою та за кремiнною Не по правдi жиє чоловiк з жоною. Вона йому стелить бiлу постеленьку, А вiн їй готує дротяну нагайку. Бiла постеленька порохом припала, Дротяна нагайка бiле тiло рвала. Бiла постеленька порохом присiла, Дротяна нагайка кров'ю обкипiла. Настя (перериває, махаючи стиркою)._ Та тьфу на вас! Що се ви вигадалитакої плаксивої! Мов по покiйнику голосять. 1 парубок (регочеться)._ Ага, а у вас мурашки по шкiрi забiгали. Настя_. Тю на тебе та на твою голову! Ти гадаєш, що я твого тата жiнка,що небiжка нiколи з синцiв не виходила. 1 парубок_. Го-го, мiй тато небiжчик усе говорив: "Як чоловiк жiнки не б'є, то в нiй утроба гниє". 2 парубок_. О, твiй тато добрий цирулик був. Вiн i хлопам умiв кровпускати. 1 парубок. _I задармо! То также щось варто! Настя. Та повиннi-стестидатися хоть тут, у тiй хатi таке говорити та спiвати. Пек, осина! Тотак якби, не при хатi кажучи, злого духа при малiй дитинi згадав. Тутангели божi лiтають, одна хата в цiлiм селi, де святий супокiй, та згода,та лад, та любов - а ви якесь таке завели, що гидко i в губу брати. 1 дiвчина_. Та не бiйтеся, тiтко, ми своєю спiванкою святих ангелiв iзхати не виполошимо. Настя_. А ти вiдки се знаєш? А може, якраз виполошите? Знаєш, як старiлюди кажуть: не викликай вовка з лiсу. А то буває таке, що як у злу годинускажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. Мої небiжка мамунярозповiдали, що раз один такий... 1 парубок_. Та пипоть вам на язик! Iдiть до печi та глядiть, чи швидкотi вареники будуть, бо далi Микола з мiста приїде та нас понаганяє додому. Настя_. Ади, який швидкий! Не бiйся, вареники будуть. Гляди тiлько, щобти свою рукавицю доплiв. (Iде до печi.)_ 1 дiвчина_. Ну, кiнчiм, сестрички, тоту спiванку. Вона дуже красна. Атака жалiсна, аж плакати хочеться. Анна (вiд печi)._ Почекайте-но, як замуж повиходите та на своїх плечахтого добра зазнаєте, то вам ще й не так плакати захочеться. Дiвчата_. От тобi й на! А ви се вiдки знаєте? Хiба ви сього зазнали? Анна_. Ну, я не про себе говорю. А втiм, що зазнала, то досить менiзнати та богу. Дiвчата (хвилю мовчать, потiм починають спiвати):_ Ой мужу ж мiй, мужу, не бий мене дуже, В мене тiло бiле, болить мене дуже. Пусти ж мене, мужу, в вишневий садочок, Най я собi урву рожевий квiточок, Урву рожу-квiтку та й пущу на воду: Плини, плини, роже-квiтко, аж до мого роду. Плини, плини, квiтко, плини по Дунаю, Як побачиш мою неньку, приплини до краю. Настя (тим часом повиймала вареники, вiдцiдила їх, полила їх олiєм,посолила i ставить на столi)._ Ну, годi вам спiвати! Кидайте роботу!Вареники на столi! (Парубки i дiвчата покидають роботу i з веселим гаморомсiдають за стiл i їдять. Настя з Анною коло печi; вона вiдсипала собiтакож вареникiв i сiдає на припiчку, обернена до столу плечима.)_ Ну,кумо, помагай i ти! Анна (глядить до вiкна)._ Господи, яка там шаругаї Коли б тiлько нашiде з дороги не збилися!, - Настя_. Не бiйся, їм не першина. Анна_. Не знаю, але менi так чогось лячно, так чогось сумно, як коли бякесь велике нещастя надо мною зависло. Настя_. Та я то, небого, виджу. Цiлий день як сама не своя ходиш. Та йуже сама собi мiркую, чого би тобi журитися? Живеш, як у бога за дверми... Анна_. Я? Настя_. Чоловiка маєш доброго, тихого, роботящого, що трохи не молитьсядо тебе. Анна (зiтхає)._ Та що то з того! Настя (тихiше)._ Ага, ти про те, що дiтей не маєш. Не бiйся, богласкав, будуть iще. Анна (махає рукою)._ Ей, я не проте! Настя_. А про що ж? Чого тобi ще треба? Що брати тебе на посагускривдили? Тьфу! Наплюй ти на їх посаг! Тм твоя кривда боком вилiзе. Анна (кидається мов ужалена)._ Йой, кумо! Та хiба я про посаг? I пощови менi згадуєте моїх братiв? Адже знаєте, що вони мої найтяжчi вороги. Настя_. Знаю, небого, знаю! Наслухалась я про твоє керваве дiвування. Анна (живо)._ Що? Про моє дiвування? Що ви про нього знаєте? Настя (добродушно)._ Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе братипобивали, за наймичку мали, мiж людей не пускали i вкiнцi за наймита замужвипхали, ще й на посагу покривдили. Ой, та чи тiлько те!.. Анна_. Як то? Ще й бiльше щось знаєте? Настя (смiється)._ Та ти, кумо, мене не бiйся! Кажу тобi, що знаю все,хоч то вiд нас не близька сторона, аж у другiм повiтi, а братiв твоїх я йна очi не бачила. Анна_. А вiдки ж ви все те знаєте? Настя (смiється)._ Через сороки-ворони, любонько! Були вже такi люди,що менi доповiли. Навiть би-сь нiколи не вгадала,хто. Анна_. Певне-сте, десь якусь мою посестру на ярмарку бачили? Настя_. Ой, кумонько! Чи то я так на тих ярмарках часто буваю! Нi, такидо моєї хати сама звiстка прийшла, та й то не коли, а вчора. Анна_. Ну, то я вже нiяк не вгадаю, хто то мiг бути. Парубки i дiвчата(встають вiд їди)._ Спасибiг вам, тiтко Анно, i вам, тiтко Насте, завечерю! 1 парубок_. Господи тобi слава, що ся душа напхала! Настя (б'є йогостиркою)._ Iди, iди ти, негосподарська дитино! Дiвчата_. Ну, пора нам додому, а то позамiтає дорогу, то не докопаємосявулицею. 2 парубок_. Не бiйтеся, мої ластiвочки! Нас тут хлопцiв досить, кождийпо двi вас на плечi вiзьме та й додому занесе. 1 дiвчина_. Овва, якi менi силачi. Ще подвигаєтеся та болячкипостручуєте! Збираються, забирають куделi та пряжу i виходять._ Ну, добранiч вам! Цiлуються з Анною, вона свiтить їм скiпкою до сiней._ Анна_. Добранiч, дiвчата, добранiч! Та приходiть i завтра, будьтеласкавi! (Зачиняє за ними дверi.)_ ЯВА ДРУГА Анна i Настя._ _ Настя_. Та було хiба i менi йти. Анна (спрятує зо стола)._ Ой, посидьте ще троха. У вас хата не сама, аяк ваш чоловiк буде їхати, то й так попри нашу хату, то почуєте. А менiвеселiше буде ждати. Настя (помагає прятати)._ Та воно то так. А все-таки хата рук потребує.Ну, та вже для тебе се зроблю... (Зупиняється серед хати перед Анною, змискою в руках.) _Ну, а ти не цiкава, вiд кого я дiзналася про твоєдiвування? Анна_. Та що менi! Я не вдатна загадки розгадувати. Настя (лукаво)._ А твоє серце нiчого тобi не говорить? Анна_. Серце? А вам що таке? Що воно менi має говорити? Настя_. Ага, а на лицi мiнишся! Блiднеш, то знов червонiєш! Ну, ну, нелякайся! Я знаю все, вiд нього самого. Анна_. Схаменiться! Що ви говорите? Вiд якого нього? Настя_. Вiд Михайла, а вiд кого ж би? Анна_. Вiд якого Михайла? Настя_. Ей, кумо, та не прикидайся, що нiчого не розумiєш. Адже ми обiне дiти! Михайла Гурмана знаєш, а? Анна (вiдступає крок взад i хреститься)._ Свят, свят, свят! Ви що се,кумо, говорите? Михайло Гурман - так, я зналася з ним, але його давно насвiтi нема. Вiн у Боснiї згиб. Настя_. Хто се тобi сказав? Анна_. Я ее знаю, брати говорили. Настя_. Еге, то-то й є, що брати! Анна_. його мати сама лист менi показувала, плакала. Настя_. Ну, то мусив бути лист фальшивий, бо Михайло живiсiнький. Анна_. Кумо, бiйтеся бога, не говорiть сього! Може, вам приснився?Може, дух його вам об'явився? Настя_. Нi, кумо Анно, я тобi кажу: вiн живiсiнький. У Жандарм _ахслужить уже три роки. Десь був у iншiй сторонi, а тепер його до насперенесли. Вчора до нас у хату заходив, про тебе розпитувався. Анна_. Господи, що се таке? Що зо мною дiється? Кумо, голубонько!Кажiть, що се вам привидiлося, приснилося! Адже ж сс... сс такс, щоздурiти можна! Адже ж я тому Михайловi клялася, присягала, що радше вмогилу пiду, нiж з ким iншим до шлюбу стану. А тепер!.. Вiн по мою душуприйшов. Та нi, нi, ви жартуєте, ви тiлько так говорите! Настя_. Хрестися, кумо! Чого ти так перелякалась? Тут видима рiч, щобрати ошукали тебе. Значить, на тобi нема нiякої вини. Вiн i сам се казав.Вiн зовсiм не винуватив тебе. О, якби ти знала, як вiн гарно та щироговорив про тебе! Анна_. Нi, нi, нi! Не говорiть менi нiчого! Не хочу чути про нього, нехочу бачити його. (Ходить по хатi, ламаючи руки.)_ Ой господи! Ой божемiй, та невже сьому правда? Невже i тут мене одурили, ошукали, мов кота вмiшку продали? Настя_. Та вспокiйся, кумо! Що вже про те говорити, що пропало! Най їмза се бог заплатить. Анна (все ще в нетямi ходить по хатi)._ I за що? Пощо? А, знаю, знаю!Вони Михайла боялися, щоб не вiдiбрав вiд них моєї батькiвщини. О, так,так! А сей покiрливий, наймит, ще й рад, що що-небудь дiстав. Господи,рятуй мене! Не дай одурiти! Настя (бере її за плече)._ Та отямся-бо, кумо! Що ти торочиш? Чи негрiх тобi? Ти тепер замужня жiнка, треба про се все забути. Анна (вдавлюється в неї, по хвилi)._ А так, правда ваша! Правда ваша!Забути треба. Хоч би мало серце розiрватися, а забути треба. Ой господи! Iяк воно досi не трiсло? Кiлько я намучилася за тi роки! А тепер гадала, щоот-от давнi рани перестануть болiти. А тут на тобi! Маєш! Той, що досi бувдля мене помершим, являється наново. Кумонько, матiнко моя! Порадь менi,що маю робити? Дай менi якого зiлля, щоби тут, отут перестало болiти! Настя_. Де вже менi, небого, до зiлля? Не пораджу я тобi нiчого, хiбаодно: молися богу, чень вiн вiдверне вiд тебе се лихо. Анна_. Молилась, кумо, молилась! Товкла чолом о кам'янi сходи прицерквi, слiзьми плити вмивала - нiчого не помагає. Настя (надслухує)._ Га, чуєш? Мабуть, дзвiнок теленькає. Певно, нашiїдуть. Анна (при вiкнi)._ Теленькає! Ледво чути за свистом вiтру, а теленькає.Господи тобi слава, що їдуть! Ходiмо зустрiчати! Обидвi сквапно одягаються i виходять._ ЯВА ТРЕТЯ По хвилi входять Анна, Настя i Бабич, увесь у снiгу, з батогом уруках._ _ Бабич_. Дай боже вечiр добрий! Анна_. Дай боже здоровля! Так, кажете, мiй з вами не їхав? Бабич_. Нi, кумо. Я його ще на солянiй жупi лишив. Ще докладав своєїкупи дров i щось там почав з вiйтом перемовлятися, та я не дочiкував докiнця та й поїхав за iншими. Анна_. Бiйтеся бога! Як же ж ви могли його самого лишити в таку страшнунегоду? Бабич_. Е, не бiйтеся, сам вiн не буде. Певно, поїхав на Купiння зпередiльничанами. А нашi всi на Радловичi гостинцем їхали. Але вiн швидкоприїде, не бiйтеся. Конята у нього добрi. Анна_. Ой, я чогось боюся. Кажуть, у лiсi вовки появилися. Ще не дайбоже якого нещастя! Бабич_. Та вспокiйтеся, кумо! Ще бог ласкав, вiдверне вiд нас лихупригоду. А Микола не дитина. Вiн за худобу дбає. Ну, стара, ходiмо їхатидодому, там десь конята перемерзли. Настя_. Ну, добранiч тобi, кумо. Молися, небого, богу, все добре буде! Бабич_. Добранiч! Анна_. Оставайтеся з богом! _ Бабич i Настя виходять._ ЯВА ЧЕТВЕРТА _ Анна (сама, одягнена в кожу i хустинi, сiдає коло вiкна i надслухує)._Не чути! Тiлько вiтер свище i виє. (Заламує руки.)_ А вiн жиє, жиє, жиє!Одурили мене, отуманили, загукали, обдерли з усього, з усього! Нi, не хочупро се думати. В мене є чоловiк, шлюбний. Я йому присягала i йому додержувiри. (Надслухує.)_ Ах! Ось вiн їде! Ну, прецiнь! Господи тобi слава!(Виходить.)_ ЯВА П'ЯТА Микола i Анна._ _ За сценою чути брязкiт нашийникiв. По хвилi входить Микола, весьприсипаний снiгом, в гунi, надiтiй поверх кожуха, в баранячiй кучмi, врукавицях i з батогом. Вiн стає насеред хати, виймає батiг iз-за ременя iпочинає обтрiпувати снiг, стукаючи при тiм об землю чобiтьми. Вiдтакохаючи починає роздягатися._ _ Микола_. Ось тобi i заробок! Ось тобi жий та будь! Ой господи, i як сея душi не згубив по дорозi, то й сам уже не знаю! Ох, та й утепенився ж я!Та й промерз до самої костi! (Вiдсуває вiкно i кричить.)_ Анно, а конямтреба пити дати! Думав напоїти на Купiннi, та не мож було! Анна (за сценою)._ Добре, добре! Я вже й воду зладила. Микола (засуває вiкно, знiмає гуню, потiм кожух i вiшає їх на жердцi)._Ну, заробок, нема що казати! За вiсiм шiсток головою наложи - оплатиться.Цiлiсiнький день роби, двигай, волочися, худобу збавляй, мерзни i мокни,як остатня собака, - i за все те вiсiм шiсток. А прийдеться платити, то йтого їм, людоїдам, жаль. I тото би зажерли. Як дають чоловiковi тойкровавий крейцар, то так i видиш, що їх i за тим колька коче. А бодай васуже раз людська праця розсадила та розперла, щоби-сте лиш очiповивалювали, нелюди поганi! (Сiдає кiнець стола i починає стягатичоботи.)_ От iще бiдонька моя! (Кричить.) _Жiнко, гей, жiнко! Анно! Де титам? Анна (входить)._ Ти мене кликав? Микола._ Таже кликав. Ну що, конi пили? Анна_. Ще й як. Так, бiднята, перемерзли, мов риби тряслися. Бiднахудiбка! Я їм трохи сировицi до води долила, випили по двi коновцi. Микола_. А їсти мають там що? Анна_. Ну, та вже я не спустилась на тебе, поки ти їм даси. Мають погарцевi вiвса, та й сiчки я нарiзала у заступника на машинi, ну, та й сiнапоза драбину понапихала. Ба, та чого ти так запiзнився? Микола_. Ет, волиш не питати. От ходи та поможи менi чоботи стягнути.Ади, позамерзали як костомахи, та боюсь, щоб ноги не повiдморожувати. Анна_. Пек-запек! Що ти говориш? Ще би нам лиш того бракувало! (Бере зачобiт, тягне, та, заглянувши Миколi в лице, опускає ногу, вiдступає накрок узад i хреститься.)_ Свят, свят, свят! Миколо! А тобi що такого? Тивесь у кровi! Микола_. Я? Анна_. Бiйся бога! А се що таке? Чи бiйка де була? Чи, може, тискалiчився де? Микола_. Та нi, нi, не бiйся! Анна (кидається до нього i розпинає лейбик)._ Та почекай лишень!Господи, сорочку покровавив! Ну, що се таке з тобою сталося, Миколо? Микола_. Та то наш вiйтонько гiдний та поважний. Анна_. Що? Бив тебе? Микола_. Та певно, що не гладив. (Гримає кулаком об стiл.)_ Але я йомуне подарую! Я на нiм своєї кривди пошукаю! Анна_. Ба, та що таке межи вами зайшло? За що? Микола_. Питай ти мене, а я тебе буду. За нiзащої З доброго дива меневчепився, бодай його той учепився, що в болотi сидить. Анна (все ще оглядає його)._ Та не клени, Микола не гнiви бога! Ойгосподи, та з тебе тут кварта кровi зь йшла! От iще недоля моя! Давай яобмию. Десь тут iще тепла вода лишилася. (Iде до печi.)_ Микола (кричить)._ Нi, не треба! Я його до суду завдам! Я завтра, осьтак як є, до самого пана судiї пiду. Най пани побачать! Не мий! Анна (наливає в миску води i наближається). _Iди, iди, бiдна ти голово!Не роби з себе смiховище людське! Вiйтовi нiчого не зробиш, тiлько з себесмiх зробиш. Микола_. Як то нiчого не зроблю? То цiсарське право позволяв отак надлюдьми збиткуватися? Як вiн вiйт пiдприємець вiд довозу дров на жупу, тойому вiльно з чоловiка й душу вигнати? Анна_. Ти, певно, знов полiна продавав? Микола_. Ну, та певно, що мусив продати. Бiйся бога, чоловiк намучивсяв лiсi, намерзся, як собака, крейцарика при душi не має, а треба прецiньчимось душу пiдкрiпити. Анна_. Ей, Миколо, Миколо! Кiлько разiв я тобi говорила: радшепритерпи, а не роби сього! А тепер ще до суду хочеш iти! Адже вiйт тебе затаке до арешту борше запакує, нiж ти його! Микола (глядить на неї з острахом)._ Агiй, жiнко! Та се ти правдукажеш! А менi се i в голову не прийшло. Ну, на, мийi Анна (миє його)._ Я би не знати що за се дала, що ти не тiлько полiнапродав, а ще й сам вiйтовi якесь згiрдне слово сказав. Микола_. Я? Та скари ж то мене господи, що нi! Вчепився мене, що латернеповний. Я, як звичайно, остатнiй накладав, а вiн до мене. Вже там хтосьмусив мене прискаржити, що я пару тих дурних полiн продав. Анна_. А може, вiн i сам видiв? Микола. А дiдько його знає, може, й видiв. Досить, що вiн до мене. "Ятобi, - каже, - не заплачу, поки латер не буде цiлий". А я кажу: "Який буву лiсi, такий тут є". А вiн менi каже: "Брешеш, ти п'ять полiн продав". Ая йому кажу: "Як продав, то не сам продав. I iншi продають". А вiн до менепристав: "Хто продає?" Та й хто, та й хто? Що я мав йому казати? Поправдi, чоловiк нiчого не бачив, а так на першого-лiпшого говорити стидно.От я возьми та й скажи йому: "Та й ви самi, доки-сте не були пiдприємцем,то-сте продавали". Не встиг я йому се сказати, а вiн як не кинеться намене, як не почне гаратати мене палицею! Та через голову, та куди попало.То вже я й нестямився, коли, i хто, i як мене вiдборонив та на санипосадив. Анна (хитає головою)._ Я так i думала, що ти щось таке мусив ляпнути.Вiйт не такий чоловiк, аби когось задармо вчепився. Микола (гiрко). О,_ та певно. У тебе кождий чес' ний, кождий розумний,коби. тiлько не твiй чоловiк. Анна_. Я тобi честi не уймаю, але полiн не треба було продавати. Микола_. Л мерзнути та о голодi бути треба! Анна_. Було собi з дому взяти пару крейцарiв на горiвку, коли вже безнеї не можеш обiйтися. Адже ж ми вже не такi остатнi. Микола_. От таке! На заробок їхати i ще грошi з дому брати! Анна_. Ну, коли так, то маєш заробок, якого-сь хотiв. (Застелює стiл iзаходиться давати вечерю.)_ Ну, але де ж ти так довго барився? Микола (гнiвно)._ А тобi що до того? Не твоє дiло! Коли я тобi такийнелюбий, то не питайся мене нi про що! Анна (ставить миски на стiл)._ Ну, коли так будеш зо мною говорити, топевно любiший не будеш. Мовчанка. Микола тарабанить пальцями по вiкнi, _Anna_ заставляє вечерю.Микола обертається i починає мовчки їсти. Втiм чути стукання до вiкна.Анна здригається, Микола випускає ложку з рук._ Анна_. Свят, свят, свят! А се що таке? Микола_. Хтось до вiкна стукає! В таку пiзню годину, в таку негоду -ой, може, яке нещастя! Голос за вiкном_. Гей, люди, створiть, не дайте душi загинути! Анна_. Хтось, певно, з дороги збився. Бiжу створити. Микола_. Анно, стiй! Може, яка зла душа? Анна_. Ба, та що? Дати чоловiковi загибати? Та й що нам зла душа? Взятиу нас нема що, нiкому ми нiчого не виннi, то чого нам боятися? (Виходить.Чути калатання засувiв.)_ ЯВА ШОСТА _ Микола, по хвилi входить Жандарм з карабiном, увесь присипаний снiгом,за ним Анна._ _ Жандарм _. Дай боже добрий вечiр! Микола_. Дай боже здоровля! Жандарм _. Перепрашаю, що в таку пiзню пору неПрошений до вашої хатинабиваюся. Але там такастоашна буря, куревiльниця, щоне дай господи! Я здороги збився думав уже, що або замерзну де в заметi, або вовкам на зубипопадуся. Анна (хреститься)._ Господи! Жандарм (озирається на неї, витрiщуе очi, потiм перемагає себе)._ Атак! Недалеко вже було до того. Там пiд лiсом чути, як вони виють. Кождоїхвилi могли, бестiї, зо мною привiтатися! Микола_. Та роздягнiться, пане, сiдайте! Адже ж тепер, пiд нiч, далi непiдете. Жандарм _. Та куди вже! Нiг своїх не чую, так промерз та змучився! Ой,господи тобi слава, що з душею з того снiгового пекла вихопився!(Обтрiпується зо снiгу i починає роздягатися. Микола придивляється йомуближче.)_ Микола_. А ви вiдки, пане шандаре? Жандарм _. Та ходом з мiста. Микола_. Ну, так, ходом. Але родом? Даруйте, але менi здається, що явас десь колись бачив. Жандарм (смiється)._ Ну! Чи не ще! Миколо, старий побратиме! Хiба ж тине пiзнав мене? (Клепле його по плечi.)_ Микола_. Михайло Гурман! Так се ти! А ми гадали... Анно, ба, а ти хiбане пiзнала Михайла? Анна (зовсiм забувшися, стоїть кiнець столу i, не дивлячись на них,шепче молитву)._ I остави, i ослаби, i вiдпусти, господи... Жандарм (регочеться)._ Анно! Господине! Що се вам на побожнiстьзiбралося? Що ж то, не привiтаєтеся зо старим знайомим? Анна (подає йому руку)._ Як ся маєте, пане шандар? Жандарм (хвилю пильно глядiв на неї, потiм пустив її руку, зцiпив зубиi вiдвернувся, говорить далi тiльки до Миколи)._ Ну, нинiшньої ночi незабуду, доки життя мого. Знаєте, як я почув крiзь вiтер тi вовчi голоси,та й то так недалеко - ну, гадаю собi, вже по менi! I так менi нараз мовбихто приском поза плечима посипав. I в тiй самiй хвилi я побачив збокусвiтло. Зразу подумав, що то вовк очима блимає, але далi бачу, що стоїтьна мiсцi... I вже я нiчого бiльше не думав, не мiркував, тiлько як непущуся бiгти пiвперек снiгiв, через якiсь рiвчаки, замети та плоти. I богйого знає, вiдки в мене стiльки сили набралося. Гримнув чоловiк собою здесять разiв, то правда, але богу дякую, що. хоть костi цiлi! Микола_. Ну, що ж, богу дякувати! Але скажи ти менi, будь ласкав, що сез тобою? Вiдки ти взявся? Адже ж казали, що ти... Жандарм (регочеться)._ Ха, ха, ха! Що я що такого? Микола_. Ну, та що ти погиб, умер... Жандарм (смiється ще дужче i пiдходить до нього. Микола цофаеться)._Ха, ха, ха! Та се й правда! Адже ж я небiжчик. Не вiриш, Миколо? Явмерлий! Я з гробу приходжу. Микола (переляканий, хреститься)._ Свят, свят, свят!.. (Слабовсмiхається.)_ Ну, що ти дурницi говориш, Михаиле? То не годиться з такимирiчами жартувати. Жандарм (грiзно)._ Ти думаєш, що я жартую? Ану, на, доторкнися мене!(Простягає руку, Микола вiдскакує)_ А видиш! Та проте дарма! Знаєш,Миколо, пощо я прийшов? Микола_. Ти? До мене? Жандарм _. Еге! По твою душу. (Регочеться.)_ Ха, ха, ха! Ото налякав!Ну, не бiйся, бiдолахо! Твоя душа не така-то дуже цiнна рiч, щоб аж мерцiз гробу по неї приходили. Не бiйся, ади, я живий чоловiк, такий, як ти!(Плеще його по плечi.)_ А вiдки я тут узявся, се я тобi зараз скажу.Вернувши з вiйська, я продав грунт i хату i вступив до Жандарм _iв, осьуже три роки служу. Зразу на границi був, пачкарiв ловив, а отеє парунедiль тому перенесли мене в сей повiт. Микола_. I чи не можна було вiдразу се сказати? А то на тобi! Взявсястрашити мене небiжчиком. Ей, Михаиле, Михаиле! Ти, як бачу, все ще такийзбиточник, як був колись. (Хитає головою.)_ Ну, сiдай та от вечеряй разомз нами. Жандарм _. Отеє справдi розумне слово. (Бере за ложку i сiдає колостолу.)_ Ба, а ви чому так пiзно вечеряєте? Адже, певне, вже пiвнiч буде! Микола_. Адже я в такiм самiм був, як ти. Тiлько недавно з дорогиприїхав. Жандарм (їдячи). З_ якої дороги? Микола_. Та з мiста. Латри возив на жупу та й так припiзнився. Насилудодому допхався, (їсть.)_ А ще менi лиха доля казала їхати на Купiння.Думав, що ближче буде, пiвперек лiсу, а тим часом там замело так, що ятроха худоби навiки не збавив, Жандарм (кладе ложку i глядить на нього здивований)._ Що? Ти сеї ночiна Купiння їхав? Микола_. Таже їхав. Жандарм _. Попри купiнську коршму? Микола_. Ну, таже не куди. Ще зупинився, хотiв конi напоїти, та якасьмара вiдро урвала. Почав було стукати до жидiв, але якось нiхто невиходив, а я подумав собi: "Ей, уже й так додому близько!" Та й недостукавшися нiкого, взявся та й поїхав. Жандарм _. А давно се було? Микола_. О, певно, що вже зо три години тому. Хоть то вiд нас докупiнської корщми ледво пiвмилi, але як я почав їхати, як почав стрягнутита з дороги збиватися, то здавалося, що принаймнi пiвроку їду. А тутчоловiк сам-самiсiнький у лiсi. Жандарм _. То ти сам їхав? I не тямиш, їхав ще хто за тобою? Микола_. Де там! Усi нашi геть поперед мене виїхали, та й усi їхали наРадловичi, гостинцем. Жандарм _. Ну, а в коршмi свiтилося? Микола_. Та було свiтло, але вiкна були заслоненi та й дверi замкненi.Мабуть, жиди вже спали, бо на мiй стук нiхто не обiзвався. Жандарм (воркоче)._ Ну, певної Їдять, мовчанка. Анна сидить на припiчку, силується їсти, та не може. _ Ну, спасибi вам, пане господарю, за вечерю! (Кладе ложку i встає.)_ Микола_. За мало. Видихай здоров! (Встає також, оба сiдають на лавi.)_ Анна мовчки спрятує зо столу._ Жандарм (придивляється Миколi збоку)._ Ба, що се у тебе, Миколо, такелице обдряпане? Я щось не тямлю, аби ти був охочий до бiйки! Микола (змiшаний)._ Я? Ха, ха, ха! Та куди менi до бiйки? Я чоловiкспокiйний. А се тi нещаснi латри сьогоднi так мене доїхали. Тiлько що япочав брати з купи полiна, а вся верхня верства гур-гур на мене. Ще щастя,що мене на мiсцi не забило. Жандарм _. Ов, то погана пригодаї Микола_. Ой, най бог боронить вiд такого зарiбку! Жандарм _. А багато заробляєш на день? Микола_. Е, тiлько того зарiбку як кiт наплакав. Вiсiм шiсток на день.А кiлько чоловiк надвигається, намерзнеться, намучить себе i худобу iнагризеться, то вiдрiкся б i того зарiбку. Жандарм (знов придивляється його лицю)._ Але тебе, брате, таки поряднотi полiна мусили заїхати. Цiле праве лице мов граблями подряпане. Микола_. Та кажу тобi, що як на мене з правого боку полiна гуркнули, тоя думав, що вже менi голову на камуз розбили. Жандарм (встає, проходиться по хатi i сiдає лiворуч вiд Миколи, а потiмглядить на нього)._ Ов, та бо у Тебе i з лiвого боку ще гiрше калiцтво. Микола (змiшаний)._ А то я тим боком на землю впав, на рiще, та й такнаправився. Ще щастя, що ока на сук не висадив. Жандарм (заглядає йому в очi)._ Е, та бо i спереду шрам на чолi,зовсiм, як би хто подряпав. Ще й синцi попiд очима. Ей, Миколо, признайся,се не вiд полiн! Микола (ще гiрше змiшаний)._ Що ти знов! До чого маю признатися?Бiймебоже, що я з нiким не бився! Та й нащо би я тебе дурив? Жандарм (смiється i клепле його по плечi)._ Ну, ну, Микола, не бiйся! Янинi твiй гiсть, то не потребуєш Nменi нi до чого признаватися. Але сеодно тобi скажу, небоже: ти на крутаря не вродився. Видно вiдразу, колихочеш щось збрехати, а воно тобi анi руш не удається! Микол а (заляканий)._ Але ж скари ж то мене господи! Анна_. Миколо, та покинь же божитися! Ось подумай радише, де ми панушандаревi постелимо. Пiзня година,, а ви оба помученi, пора спати.Микола_. Ай, ай, ай, твоя правда, небого! А я, дурень, забалакався та йзабув про се! Я зараз, зараз! (Хапається _сюди й туди по хатi, та не можепотрапити на лад. Надiва_є_ шапку та й кожух.)_ Анна_. Ба, ти куди? Микола_. Я зараз! Знаєш, я так думаю: околот соломи принесу, постелимоМихайловi отут на землi. Ти только верет яких приладь, подушку, а кожухомнакриється. Жандарм _. О, спасибiг вам. У мене е свiй плащ. Анна_. Та я би була сама за соломою пiшла. Микола. НуI Куди тобi! Я самзаразiсько принесу. (Бере шапку i виходить.)_ ЯВА СЬОМА Тi самi без Миколи._ Анна порається коло постелi._ Жандарм пiдходить до неї i бере її за плечi._ Жандарм _. Анно! Анна (ледве чутно)._ Чого тобi? Жандарм _. Що, ти навiть поглянути на мене не хочеш? Анна обертається до нього лицем, але зараз спускає очi вниз i мовчить.Жандарм довго дивиться на неї.м_Нелюди! Поганцi! Таки додержали слова,закопали тебе живцем у могилу! Бог би їм сього не простив! Анна_. Про кого се ти? Жандарм _. А про кого ж би, як не про твоїх коханих братчикiв? Знаєш,як мене взяли до вiйська, то один iз них у коршмi виразно сказав менi:"Ти, Михаиле, iди в божий час, але про Анну i не думай. Не буде вона твоя,хоч би ми мали її живцем у могилу закопати". Я тодi розсмiявся йому в очi,але бачу, що вони таки поставили на своїм. Анна (несмiло)._ Так ти... не гнiваєшся на мене? Не проклинаєш мене? Жандарм _. На тебе, бiдна сирото! Хiба ж я не знаю, що ти тут нiчого невинна, що у тебе не було власної волi, що тебе загукали, одурили,замучили? Анна плаче._ Та нi, признаюся тобi, в першiй хвилi, дiзнавшися, що ти вийшла замужза отсього тумана, я був лютий на тебе. Я був би вбив тебе, коли б ти буладе близько. Я цiлими днями бiгав мов одурiлий по полю i кляв тебе, просивна тебе у бога найтяжчої кари, найстрашнiшого лиха, Анна (перелякана)._ Михайле! Жандарм _. Не бiйся, бог не дитина, щоби слухати прокльонiв одурiлогочоловiка. Анна (крiзь сльози)._ Ой, боюсь, що вiн таки вислухав тебе! Жандарм (радiсно)._ Що? Значить, ти не забула мене? Любиш мене ще,Анно? Анна _(з переляком вiдпихає його вiд себе)._ Мовчи, мовчи! Що тиговориш? Не смiй до мене так говорити. Я шлюбна жiнка, я чоловiка маю. Жандарм _. Е, що такий чоловiк! Нинi є, а завтра може не бути. Анна_. Як то? Що се значить? Що ти говориш? Жандарм _. Нiчого. Так собi. Але якби його не було, то ти... Анна_. Мовчи! Мовчиї Не говори! I про чоловiка мого не смiй думатинiчого злого! Жандарм _. Ет, говори собi! Се ми вже побачимо. Що я про нього думаю,то моя рiч. Анна (бере його за рам'я)._ Михаиле, що ти думаєш, скажи менi? Жандарм _. Дай менi спокiй! Завтра побачиш! Анна_. Завтра? Значить, є щось? Ти щось задумав? Щось страшне? О, так!Бачу се по твоїх очах! Чула се с твого голocy, коли ти розпитував його протi шрами. О, я знаю-тебе, у тебе кам'яне серце! Я не буду просити тебе,щоб тизмилувався над нами, не погубляв нас. Одно тiлькi тобi скажу, щодвоє невинних людей вiзьмеш на душу! Жандарм _. Я маю в бозi надiю, анi одного не вiзьму. Але те одно тобiскажу, що твiй чоловiк був би дуже добре зробив, коли би був нинi домасидiв i не їздив на заробок. Анна_. Звiр ти, звiр лютий! Наострився пожерти нас i тепер думаєш, щонайшов притоку. Але бог тебе,покарае, тяжко покарає? Жандарм (смiється)._ Ха, ха, ха! Ось гарно: двоє мерцiв зiйшлося, що зажиття любилися i по смертi одноза друге не забули, а зiйшовшися, не маютьщо лiпшого робити, як сваритися. Анно, серце моє! Невже ж я такий,ненависний тобi? Анна_. Чого ти хочеш вiд мене? Чого прийшов у сi сторони? Жандарм _. Богом тобi клянуся, що я не хотiв. Два мiсяцi я вже тут, азнаєш сама, що я досi оминав вашу хату. Аж сьогодня - не знаю, чи бог, чизла доля завели мене до вас. Анна. Годi. Чоловiк iде! _(Стелить постiль, Жандарм сiдає кiнець столуi нiби дрiмає.) ЯВА ВОСЬМА Тi самi i Микола з околотом соломи._ _ Микола (кидає околiт насеред хати)._ Ну, та й шаруга ж там, господи!Завтра, мабуть, нашу хату рiвно зi стрiхою замете. Адже я ледво докопавсяз хати до стодоли. (Роздягається.)_ А ти що, Михаиле, дрiмаєш? А я думав,що ти з давньою знайомою (моргає на Анну)_ схочеш побалакати. Адже виколись любилися... Жандарм _. Е, чи однi то дурницi чоловiковi по головi стрiляли, покимолодий був. А тепер, як чоловiка в вiйську промуштрували, та побосняцьких горах прогонили, та на шандарськiй службi пiдгартували, то кудивже йому давнi любощi згадувати. Та й твоя жiнка, вибачай за слово, якасьмов прикисла троха. Мабуть, мiцно її в руках держиш, га? Микола_. Я? Її? Господи, та вона мене... Та я би її... Але що такеговорити! Смiшно менi, старому. А от що сумує та тоскує вона коло мене, сеправда. Жандарм _. Ну, се вже ваша обоїх рiч. Що менi в те мiшатися! Микола_. Так, брате, твоя правда. Муж i жона - одна сотона; чужому немащо туди пальцi втиркати. Анна (стелить Жандарм овi на землi)._ Ти, Миколо, дверi позамикав? Микола_. Ба, аякже! (Позiває.)_ О, пора в стебло. (Хреститься i шепотоммолиться до образiв.)_ Жандарм _. Та хiба й собi роздягатися. (Роздягається, хреститься iлягає на землi.)_ А якби я завтра рано не збудився, то будьте ласкавiзбудити мене, скоро встанете. Анна_. Добре, добре. (Кладе його карабiн на лаву, заглядає до печi iзатикає її. Тим часом Микола, скiнчивши молитву, розперiзується i лягає напостелi.)_ Микола_. Ти спиш уже, Михаиле? Жандарм_. Та дрiмаю. Або що таке? Микола_. Та нiчого. Добранiч тобi! Жандарм_. Добранiч! Анна хреститься, вiдтак стає за припiчок i гасить лампу._ Заслона спадає_ _ ДIЯ ДРУГА Декорацiя та сама. День. В печi горить._ Микола парить березове пруття i крутить ужiвки._ Анна то порається коло печi, то помагає йому._ _ ЯВА ПЕРША Микола i Анна._ _ Микола_. Ну, держи добре, не пускай! (Крутить.) _Так. Тепер давай сюда.Най його хороба спiткає з його латрами! Плюнув би чоловiк на той заробок,а тут нi, їдь знов, щоби того проклятого латра докапарити, щоб вiн йомустiкся. Анна_. Та чень нинi легше буде їхати, нiж учора. Бач, випогодилося! Микола_. Ага, випогодилося! А вчора дорогу замело зо шумом, що й слiдуне найти. Нi, я таки не поїду сьогодня. I себе збавлю, i худобу, а за що?Нехай вiн пропадає зi своїми латрами. Анна_. Та то певно, що лiпше не їхати, нiж по снiгах з тягаремкопатися. Латри не втечуть, а робота й дома найдеться. Ой, якби ти бувучора мене послухав та, не їхав! Микола. _Або що? Анна_. Та нiчого. Але моє серце чує якусь бiду. Яка менi нинi поганьснилася, то нехай бог боронить! Десь нiби я коралi сiю по хатi, по оборi,по цiлiм селi, та такi грубi та червонi... Микола (немов сам до себе)._ Коралi-то сльози. Анна_. А далi десь нiби на нашу хату з усiх бокiв пси гавкають, у дверiлiзуть, у вiкна голови пхають, та такi лютi та розжертi... Микола_. Лютi пси - то напасть. Анна_. А далi десь нiби мене до шлюбу вбирають а в саме бiле: бiлiчеревики, бiлу спiдницю, бiлу перемiтку. Микола_. Свят, свят, свят! Що тобi, жiнко? Най бог вiдвертає вiд насусе лихе! Що ти говориш? Анна_. Та що таке? Хiба се що значить? Микола_. Та... бодай у лиху годину не згадувати! Господи! Сон, мара! Навсе божа воля. Не треба нiколи забiгати поперед батька в пекло, ось що!(Крутить далi.) _Гм, i що його робити з тими латрами, i сам не знаю. Анна_. Може би пiти спитати Бабича, чи вiн їде? Микола_. То правда. Як вiн їде, то нiяково менi лишатися. Як тiлькосани полагоджу, то зараз пiду до нього. (Кидає готовi ужiвки i сiдає налавi.)_ Ой, крижi болять! Господи, проробив чоловiк свою силу на чужихлюдей, а тепер для себе лиш останочки лишилися. Анно! Анна (коло печi)._ Чого тобi? Микола_. Що сей шандар так рано схопився? Я й не бачив, коли вийшов. Анна_. Казав, що мусить, служба... Микола_. А знаєш, я як його побачив, то зразу одеревiв на мiсцi. В такугодину, в тiм мундирi - зовсiм здавалося, що се мертвець з тамтого свiтудо нас приходить. А тим часом, бачу, вiн живий. Анна_. А хiба ж ти не знав, що вiн у наших сторонах? Микола_. Я? Та вiдки я мав знати? Я був певнiсiнький, що вiн давно вжезогнив у Боснi. Адже ж твiй братьб присягався передо мною, що його нема насвiтi, навiть карту з вiйська показував. Тiлько то бiда, що янеписьменний, то й не мiг прочитати. Анна_. Значить, i тебе так само одурили, як i мене. Микола_. Не знаю, пощо їм так конечно забаглося випхати тебе на десятесело. Анна_. А я знаю. Не хотiли менi нiчого дати з вiтцiвщини. Ну, а якби ябула пiшла за Гурмана, то той би їм був з горла видер. Ти знаєш, який вiнбув чоловiк. Боялися його, то й постаралися разом з вiйтом, що його,одинака в матерi, випхано на вiйну, а потому скористали з часу, щоби менетакож випхати в iнший бiк. Ось i вся мудрiсть. Микола_. Господи, а я й не догадувався, куди стежка в горох! Чоловiк збагачами кумпанiї не водив, то й на багацьких штуках не розумiється. Анна проходить коло нього, вiн ловить її, прихилює i цiлує в чоло._ Бiдна ти моя небого! А ти дуже любила сього Михайла? Анна (спалахнувши)._ Ну, що вже про се говорити? Любила чи не любила,тепер нема що й згадувати. От радше йди сани ладь! Обiд уже готов. Поки титам упораєшся, то вже вистигне як слiд. Микола_. Твоя правда, Анно! (Встає i бере ужiвки.) _Не час бiдномузгадками бавитися, треба роботу робити. Наливай лишень, я зараз будуготов! (Виходить.)_ ЯВА ДРУГА Анна i Микола за сценою._ Анна (наливає борщ у миску, насипає у другу квасолю i ставить настiл)._ Чи дуже любила сього Михайла? Здається, що дуже, коли й досi всятремчу, всю мене мороз проходить, як його згадаю. Здається, що таки дуже.А може, бiльше боялася його, нiж любила. У, сила у нього! Вола за рогихопить та й на землю кине. Господи, таких, як мiй, то йому нiщо двох уодну жменю. Самим поглядом, здається, наскрiзь тебе прошибає, моврозпаленим дротом. Ох, та й боюсь я його тепер! Боюсь, як найтяжчоговорога! I певно, що як вiн на нас завзявся, то зiтре нас на порох,знищить, зруйнує. Бо хiба ж мiй чоловiк зможе з ним боротися? Микола (за сценою)._ Анно, гов, Анно! Анна_. А чого тобi? Микола_. Де ти рептюх подiла? Най коням сiна накладу. Анна_. Та рептюх осьде в сiнях; я давно сiна наклала. Ходи їсти.(Вигортає огонь з печi.)_ Микола_. Зараз, тiлько ще лещети поладжу. Десь два лещети випали. Анна_. Та лиши лещети на потому, не втечуть! Ой господи, чим далi, тимчогось гiрше менi робиться. Моторошно, мов перед пожаром. Усе менiздається, що осьось якесь нещастя... ЯВА ТРЕТЯ Микола i Анна._ _ Микола (скрипнув дверми входячи)._ Н-ну! Анна (схапується вiд печi)._ Ох! Се ти? Микола_. А тобi що такого, жiнко? На тобi лиця нема! Анна_. Нiчого, нiчого. Щось менi недобре зробилося. Се, мабуть, вiдпечi... Я трошка загорiла, та голова крутиться. Сiдай лишень та їж, янап'юсь води, то менi легше буде; Микола (сiдає за стiл, хреститься i бере ложку). _Та ходи й ти обiдати.Менi якось самому страва в рот не лiзе. Анна_. Е, що там! Не прибагай собi нiчого, їж! А я тим часом пiду доБабича та спитаю його, чи їде вiн у лiс. Микола_. Га, коли так, то йди. Троха пройдешся, то чень i головаперестане болiти. Iди, йди! (їсть.)_ Анна накидає на голову хустку i направляється до дверей. В тiй хвилiдверi вiдчиняються. Входять Жандарм, вiйт. Бабич, присяжний i ще одинселянин._ ЯВА ЧЕТВЕРТА Микола, Анна, Жандарм, вiйт, Бабич i один селянин._ Вiйт (входячи)._ Слава Iсусу Христу! Микола_. Слава навiки. Просимо до обiду! Вiйт_. Обiдайте з богом святим, най бог благословить! Микола_. Сiдайте, пане вiйте. Що вас сюди до нас приводить? Вiйт (сiдає на ослонi плечима до столу, Жандарм на лавi, присяжний iселянин стоять i роззираються по хатi)._ Гм, так собi. Маємо до васмаленьку справу. Микола_. До мене? А то що такого? Вiйт_. Ви вчора сказали пану шандаревi, що були вночi в коршмi наКупiннi? Микола_. Та був. Не в коршмi, а пiд коршмою. Вiйт_. I пiзно вночi? Микола_. Та пiзно. Вже за мною, бачу, нiхто не їхав. Вiйт_. Ви приїхали додому закровавлений? Микола_. Та... та... так. Жандарм _. Що? Ви й додому закровавлений приїхали? Я сього вiд вас нечув. Господине, правда се? Анна_. Та правда. Я сама його обмила. Жандарм _. О, сс важна рiч. (Пише в книжечцi.) _А ви ж сказали, що влiсi скалiчились, ще як латри брали. Значить, ви й до мiста їхализакровавлений i з мiста вертали у кровi? Вiйт_. Вiн вам так казав? Ну, се неправда. Вiн у мiстi бувздоровiсiнький i зовсiм чистий. Я прецiнь його сам бачив на жупi. Микола. Скажiть же всю правду, пане вiйте! Вiйт_. Яку всю правду? Микола_. Адже ж се ви самi мене так покровавили. Жандарм_(схапується)._ Що, що, що? Вiйт_. Брешеш, Миколо. То правда, що ми троха з тобою перемовилися затi полiна, але покровавити тебе я анi гадки не мав. Микола. Я маю на те свiдкiв. Я навмисне не змивав кровi з себе i додомутак приїхав, щоби вас до суду завдати. Вiйт_. Ха, ха, ха! Мене! До суду! Жандарм _. Яких маєте свiдкiв? Микола_. Та от кум Бабич i кум Калинич також там були, то можутьпосвiдчити. Бабич (шкробаеться в голову)._ Та бути я був, то нема що казати; алетого я не бачив, аби вас кум начальник покровавив. Ударив вас поза вуха,то правда, але \. щоби_ вас отак подряпав, то я того не можу посвiдчити. Селянин_. I я також не можу. Жандарм _. Миколо Задорожний, я вас арештую.(Видобуває з торби залiзнiланцюжки з наручниками.) _Давайте сюди руки i не думайте опиратися, бо вамгiрше буде. Анна_. Ой гор
