итання 12-16постановка цылей,знаходження цылей

 

Питання 3-8.

1. У концепції Лотара Зайверта – це ідея економії свого часу.
2. 
   У концепції М.Вудкока і Д.Френсіса – ідея подолання власних обмежень.
3. 
   У концепції В.А. Андрєєва – ідея саморозвитку творчої особистості.
4. 
   У концепції А.Т. Хроленко – підвищення особистої культури ділового життя.
5. 
   У концепції Бербеля і Хайнца Швальбе – ідея досягнення особистого ділового успіху.

Розглянемо коротко характеристику зазначених концептуальних підходів.

Відповідно до концепції М.Вудкока і Д.Френсіса, самоменеджмент – це всебічний спосіб перевірки своїх власних можливостей і обмежень і пошуку реальних шляхів розвитку особистісних і ділових якостей.

Можливості:здатність керувати собою;розумні особисті цінності;чіткі особисті цілі;постійне підвищення особистого професійного рівня;розвиток навичок рішення проблем;

Обмеження – це фактори, що стримують потенціал і результати роботи окремого менеджера чи групи (організації) у цілому.

Ввідповідно, це такі обмеження:
нездатність керувати собою;розмиті особисті цінності;неясні особисті цілі;зупинений саморозвиток;недостатність навичок вирішувати проблеми;відсутність творчого підходу;невміння впливати на людей;недостатнє розуміння суті управлінської праці;слабкі навички керівництва;невміння навчати;низька здатність формувати колектив

Відповідно до концепції В.А. Андрєєва, самоменеджмент – це психологічний механізм саморозвитку творчої особистості, здатної до безупинного саморозвитку і самореалізації в одному чи декількох видах професійної діяльності.

Він включає:самопізнання;самовизначення;самоврядування;
самовдосконалення;самоконтроль самостворення;самооздоровлення.

Вихідною позицією для саморозвитку є визначення свого типу творчої особистості, виходячи з 18-ти характеристик різних типів творчих особистостей менеджерів, що показані на слайді.

Знання своїх індивідуальних особливостей і здібностей дуже важливо, тому що це, по суті, знання своїх достоїнств і недоліків.

Визначення свого типу творчої особистості дозволяє побудувати «профіль творчої особистості», визначити її сильні і слабкі сторони. Далі пропонується ряд тестів і методик для оцінки і розвитку необхідних якостей особистості менеджера і методичні поради щодо розробки програм самоосвіти і саморозвитку.

Концепція А.Т.Хроленко заснована на ідеї культури ділового життя.

Відповідно до цієї концепції, самоменеджмент – це практикум підвищення свого ділового потенціалу шляхом підвищення рівня ділової культури в різних її аспектах, а саме:

культури взаємовідносин між людьми;мистецтва ділової бесіди;організації ділової наради;культури ділового письма;мистецтва підготування доповіді і публічного виступу;техніки особистої роботи;стилю життя менеджера.

Розширення професійних можливостей особистості в результаті роботи по підвищенню своєї ділової кваліфікації створює основу для службового росту.

Відповідно до концепції Бербеля і Хайнца Швальбе, самоменеджмент – це досягнення особистого ділового успіху (ділової кар'єри) через самопізнання і самовдосконалення своїх ділових якостей.

Існує ще одна концепція самоменеджменту – концепція Лотара Зайверта, яка заснована на ідеї керування своїм часом. Ця концепція, на наш погляд, найбільш раціональна й універсальна, тому що вона містить у собі найбільш важливі моменти з інших концепцій і одночасно Зайверт дає відпрацьовані і багаторазово випробувані методи роботи над собою, які не вимагають особливих мудрувань, багаторазового тестування і придатні для використання в повсякденній практиці..

Відповідно до визначення Зайверта,

Самоменеджмент являє собою послідовне і цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для того, щоб оптимально і зі змістом використовувати свій час, тобто по своїй суті це time management.

 

Питання.

наступні 5 функцій:

1.
Постановка цілей. – Аналіз формулювання особистих цілей.

2.
Планування. – Розробка планів і альтернативних варіантів своєї діяльності.

3.
Прийняття рішень. – по завданням, що виконуються.

4.
Реалізація організація діяльності менеджера – Складання розкладу особистої праці.

5.
Контроль – Самоконтроль і контроль підсумків. Якщо необхідно – корегування цілей.

6.
Ще одна додаткова функція: “Інформація і комунікації – вона розміщена у внутрішньому колі. Навколо неї, начебто, обертаються всі інші функції, тому що пошук та обмін інформацією здійснюються на всіх етапах процесу самоменеджменту. Для кожної функції самоменеджменту розроблені робочі прийоми і методи їхньої реалізації, а також очікуваний результат у виді виграшу в часі, що складають техніку самоменеджменту.

Питання.

1. Аналіз використання часу
2. Для того, щоб зробити аналіз використання часу, треба, насамперед, провести інвентаризацію усіх видів Вашої діяльності і затрачуваного на них часу. Це дозволить виявити причини нераціонального використання часу.
   
   Це можуть бути такі причини:

1. 
   не відомо, на що взагалі витрачається час;
2. 
   не відомо, скільки потрібно часу на виконання тих чи інших задач;
3. 
   не відомі сильні і слабкі сторони Вашого робочого стилю;
4. 
   не відомо, які особистості чи які інші фактори обмежують Вашу працездатність.

 

Витрати нашого часу протягом доби можна скомпонувати в блоки:

1. 
   Підтримка життєздатності (харчування, сон).
2. 
   Відновлення працездатності (найбільш ефективно відбувається за допомогою фізичних вправ).
3. 
   Допоміжний час (підготовка робочого місця, пошук необхідних матеріалів, покупки).
4. 
   Прямий робочий час.

итання 12-16постановка цылей,знаходження цылей

Ціль (або мета) – це те, до чого прагнуть, що треба здійснити. (Див.: Ожегов С. И. Словарь русского языка).

Постановка цілей вимагає чітко і в точних формулюваннях висловлювати наші явні і приховані потреби, інтереси, чи бажання, і зорієнтувати наші дії на досягнення цієї мети

Процес постановки цілей включає три фази:

1. 
   перша фаза – визначення мети: тобто – чого я хочу?
2. 
   друга фаза – ситуаційний аналіз: що я можу?
3. 
   третя фаза – формулювання мети: до чого я конкретно прагну.

Розглянемо I фазу процесу постановки цілей – знаходження цілей.
2. Знаходження цілей.

Для визначення цілей необхідно задати собі такі питання:

1. 
   Яких цілей ви хочете досягти в житті?
2. 
   Чи стикуються вони між собою?
3. 
   Чи існує головна, вища мета, чи визначені проміжні цілі на шляху до головної?
4. 
   Чи знаєте Ви, що Ви самі можете зробити для досягнення мети (тобто сильні сторони) і над чим ще треба працювати (слабкі сторони)?

Основний принцип визначення і постановки цілей – це ясність мети. Це передумова успіхів у професійному й особистому житті. Деякі люди настільки активно втягуються в процес виконання завдань, що втрачають уявлення про зміст своєї діяльності: як говорять “за деревами не видно лісу”.

Другий найважливіший принцип постановки цілей – реалістичність цілей. Треба ставити реальні цілі, тобто, такі, що можуть бути втілені в конкретні дії.

Розглянемо деякі приклади формулювання цілей:

• 
  Я хочу бути щасливим.
• 
  Я хочу мати гарні взаємини зі своїми співробітниками.
• 
  Я хочу вести більш здоровий спосіб життя.

1.

 

2. 13питання Етапи визначення особистих цілей:

1. 
   Розробка загальних уявлень про життєві устремління.
2. 
   Диференціація у часі життєвих цілей.
3. 
   Розробка провідних уявлень у професійній сфері.

1. 
   Інвентаризація цілей.
   
   

• 
  2) II етап визначення особистих цілей – диференціаці я у часі життєвих цілей.
  
  Тут ви повинні усвідомити собі, до чого ви будете прагнути в найближчі роки, а також з якими подіями ви повинні буде рахуватися в найближчі 20 років вашого особистого часового ряду. При цьому треба брати до уваги осіб з вашого найближчого оточення (дітей, батьків, шефа, друзів і інш.), їх і свій вік.
  
  Постановка цілей в самоменеджменті здійснюється шляхом:

• 
  знаходження цілей, тобто аналізу – чого я хочу;
• 
  ситуаційного аналізу, тобто – що я можу;
• 
  визначення своїх сильних і слабких сторін;
• 
  вироблення цільових стратегій і методів досягнення цілей;
• 
  формулювання цілей: - до чого я конкретно прагну.

1. 
   Для постановки цілей треба:

1.
забезпечити ясність цілей – чого Ви конкретно хочете досягти – розробити життєві цілі;

2.
зробити “інвентарний опис” цілей, тобто звести воєдино Ваші особисті і професійні орієнтири;

3.
ситуаційний аналіз – це аналіз Ваших особистих ресурсів (чи засобів) для досягнення цілей – він дозволяє виявити Ваші сильні і слабкі сторони;

4.
наступний крок – аналіз “мета-засіб” – необхідні для досягнення цілей засоби порівнюються з реальною ситуацією;

5.
з визначених Вами в ході аналізу мір, необхідних для досягнення мети, випливають конкретні практичні цілі (або задачі). Формулювання цілей передбачає фіксацію терміну виконання і конкретних результатів.

6.
Проміжні практичні цілі фіксуються в плані життя і кар'єри, що повинний регулярно перевірятися, переглядатися, доповнюватися.

Питання 17.принципи ы правила планування робочого часу

Нове покоління менеджерів і бізнесменів приділяє дуже велику увагу плануванню й ефективній організації своєї праці, більш раціональному використанню робочого часу, тому що невпорядкованість дня створює непродуктивний стиль і приводить до нераціонального використання часу у всіх сферах діяльності.

Планування як складова частина задач і правил самоменеджменту означає:підготовку до реалізації поставлених цілей;упорядкування часу.

Головна перевага планування полягає в тому, що планування часу приносить виграш у часі.

Практичний досвід свідчить, що збільшення витрат часу на планування приводить до скорочення часу на виконання і, у кінцевому рахунку, до економії часу в цілому.

Очевидно, що процес планування не може бути розтягнутий довільно до нескінченності, тому що на виконання запланованого не залишиться часу. Тобто, існує оптимальний термін планування.

Загальне правило таке:

«Хто регулярно протягом 10 хвилин підготовляє свій робочий день, той щодня заощаджує 2 години, а також більш успішно справляється з важливими справами».

Основне правило планування часу:

60 % - запланований час;

20 % - непередбачений час (резерви часу на неплановані дії);

20 % - спонтанна активність (управлінська діяльність, творчість).

У залежності від виду Вашої діяльності ці величини можуть відхилятися в ту чи іншу сторону. Більш точно Ви можете їх визначити, виходячи з аналізу окремих видів діяльності і витрат часу, тому що саме такий аналіз є основою всякого планування часу.

2. Другий принцип планування – аналіз видів діяльності і витрати часу, листок «денних перешкод».

Сутність цього принципу полягає в документуванні того, як і на що Ви використовуєте свій час.

3. Принцип планування – зведення задач воєдино – складання плану дій.

Треба:

• 
  перелічити всі майбутні в плановому періоді задачі;
• 
  розділити їх на довго-, середньо- і короткострокові;
• 
  встановити пріоритетність у рішенні задач.

4. Регулярність – системність – послідовність. Цей принцип означає, що треба регулярно і систематично працювати, послідовно доводити до кінця розпочату справу.

5. Реалістичне планування - тобто виконання такого обсягу робіт, з яким реально можна справитися.

6. Пристосовність – це значить, що треба виявляти гнучкість, щоб досягалися Ваші цілі.

7. Поповнення втрат часу: слід прагнути відразу ж поповнювати втрати часу: наприклад, краще один раз довше попрацювати ввечері, ніж протягом наступного цілого дня наганяти втрачене напередодні.

8. Письмова форма – обов'язкова.

9. Перенос незробленого – невиконані задачі переносяться в план наступного періоду.

10. Фіксація результатів замість дій, тобто в планах треба фіксувати результати і цілі (кінцевий стан), а не просто які-небудь дії.

Наприклад, замість: „подзвонити пану Дорошенко„ краще записати конкретно: „погодити з паном Дорошенко програму ЕОМ”.

11. Установлення часових норм.

Треба встановлювати точні норми, що передбачають рівно стільки часу на визначену роботу, скільки вона того варта.

 

12.Обов'язково встановлювати точний термін виконання.

У такий спосіб Ви привчите себе до самодисципліни. Фіксація точних термінів виконання особливо важлива при складанні домовленості з іншою стороною. Тут треба уникати неточних формулювань, наприклад, «Якомога швидше». Що значить: «Якомога швидше?» - це через годину?, протягом дня?, чи завтра?, через тиждень?

Обов'язково домовляйтеся, до якого терміну завдання повинно бути виконано. Це дасть вам змогу уникати непорозумінь.

13.Установлення пріоритетів (тобто ступеня важливості справ).

Точно встановлюйте, якій справі якого роду пріоритети Ви віддаєте, тобто що слід виконувати в першу чергу, що – в другу, що – потім.

14.Позбавлення „тиранії нагальності”.

Треба учитися відрізняти найважливіше від нагального. Саме термінова (спішна) справа не завжди буває найважливішою, однак саме нагальні і невідкладні справи займають часто велику частину нашого дорогоцінного часу.

„Тиранія нагальності” виникає в наслідок того, що неважливим справам віддається перевага тільки тому, що через погане планування не важливі справи стають терміновими.

15.Делегування (передоручення) справ.

Тобто, треба встановлювати у своїх планах, яку роботу Ви повинні виконувати самі (особисто), а яку можна передоручити. Про делегування мова докладно буде вестися пізніше.

16. „Поглиначі” часу і резерви часу.

Треба залишати визначений відсоток свого часу як резерв для несподіваних відвідувачів, телефонних дзвоників чи на випадок недооцінки тривалості окремих справ і намагатися скоротити кількість «перешкод».

17.Переробка – повторний огляд

Варто постійно перевіряти і переробляти свій план з погляду – чи можуть бути ті чи інші його пункти виконані цілком у встановлений термін.

18.Вільний час

Принцип передбачає планування і використання свого вільного часу, а також часу, що іде на поїздки і очікування

19.Тимчасові блоки і спокійний час (закриті години).

Цей принцип означає, що треба визначати тривалі безперервні періоди часу (блоки) для рішення великих задач (це так званий спокійний час, закриті години) і короткі проміжки - для обробки декількох дрібних справ.

Доцільно при цьому для закритих годин планувати найбільш сприятливі години, з урахуванням біоритмів (це, як правило, ранкові години).

20.Час для планування і творчості.

 

Таким чином, розглянувши систему планування робочого часу, бачимо, що планування являє собою поступове просування вперед, до Вашої головної мети шляхом розкладання загальної задачі на частки. І робиться це для того, щоб різні дії можна було розподілити в часі.

Питання 18.сутнысть прийняття рышень

Прийняття рішення передбачає відбір першочергових задач і справ.

Установити пріоритетність – означає прийняти рішення про черговість вирішення задач.

Для більшості керівників основні проблеми полягають у тому, що вони:

• 
  намагаються відразу виконати занадто великий обсяг роботи;
• 
  розпорошують свої сили на окремі, часто несуттєві справи.

Наприкінці робочого дня вони відзначають, що начебто зроблено чимало, але дійсно важливі справи або незакінчено, або вони взагалі не зрушили з місця.

Секрет успіху полягає в тому, щоб щодня робити наступне:

- перевіряйте значимість майбутніх задач;

- приймайте рішення про пріоритети;

- складайте список завдань дня;

- складайте план дня з урахуванням пріоритетів;

- дотримуйтеся плану дня.

Нехай це буде звичною справою кожного вашого робочого дня.