ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК. Одним із шляхів формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя є залучення студентів педагогічних навчальних закладів до науково-дослідної роботи.

Основні положення

Одним із шляхів формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя є залучення студентів педагогічних навчальних закладів до науково-дослідної роботи.

Наукові дослідження – це джерело педагогічного пошуку, що сприяє збагаченню теорії та практики педагогічної науки і забезпечує глибоке розуміння суті педагогічних явищ, інноваційне розв`язання неординарних педагогічних завдань.

За навчальними планами і програмами психолого-педагогічних та фахових дисциплін кожен студент має оволодіти як теоретичними знаннями, так і набути уявлення про шляхи, якими ці знання були набуті, тобто засвоїти процес наукового пізнання. Це дає можливість запобігти догматичному накопиченню інформації у процесі навчання й сприяти формуванню творчого наукового мислення студентів.

Науково-дослідна робота студентів (НДРС) - один з видів діяльності, який є природнім продовженням і поглибленням навчального процесу шляхом вивчення певних конкретних тем і проблем, завдяки використанню системи форм та методів педагогічних досліджень, що сприяє розвитку у студентів наукового педагогічного мислення, потреби в інтелектуальному становленні, саморозвитку та самовихованні.

Форми науково-дослідної роботи студентів умовно поділяються на дві категорії:

- форми НДРС, включені в навчальний процес;

- форми НДРС, що виконуються у позанавчальний час.

Важливе місце в розвитку науково-дослідної роботи студентів посідають організаційно-масові заходи.

Основними найбільш дієвими формами науково-дослідної роботи студентів у рамках навчального процесу, що використовуються у ВНЗ України є:

- читання лекцій для студентів молодших курсів (ІІ-ІV семестри) з методики і організації наукових досліджень, з наукової організації самостійної роботи, з методики роботи з науковою літературою і користуванням бібліотекою;

- залучення студентів до реферативної роботи на практичних, семінарських, лабораторних заняттях. Виконані студентами реферативні роботи повинні вміщувати елементи наукового пошуку, підбір та вивчення відповідних розділів монографій і наукових статей;

- включення елементів наукових досліджень до:

ü підготовки до лабораторних робіт, семінарів, практикумів;

ü домашніх завдань, що пропонуються для виконання студентам з тих чи інших дисциплін навчального плану. Такі завдання є одним з ефективних засобів інтенсифікації самостійної роботи студентів;

ü виконання індивідуальних завдань;

ü курсових та дипломних робіт. Теми дипломних робіт мають спиратися на дослідження, виконані протягом навчання студента у вищому педагогічному закладі освіти;

ü педагогічної практики студентів.

Науково-дослідна робота, яка проводиться в межах навчального процесу, для студентів є обов’язковою.

У позанавчальний час науково-дослідну роботу студентів реалізують у таких формах:

- робота у студентських наукових гуртках;

- участь у виконанні науково-дослідної проблеми кафедри;

- лекторська робота по розповсюдженню спеціальних знань у галузі науки, техніки, культури тощо;

- робота в ролі керівників гуртків у дитячих клубах, шефська робота в школах за спеціальністю.

Таким чином, вища школа має багатий арсенал методично розроблених форм і засобів організації наукової роботи студентів. Одним з завдань вивчення курсу “Педагогіки” є забезпечення їх комплексного застосування та ефективного використання.

Залученню майбутніх учителів до наукової роботи сприяє впровадження технологічного підходу, що дає можливість реалізувати дослідницьку діяльність студентів на трьох рівнях: адаптивному, активного формування, трансформування.

Етап становлення, адаптивний, реалізується на першому курсі і передбачає ознайомлення студентів з особливостями та головними проблемами студентської наукової роботи, з окремими прийомами, методами, видами наукового дослідження, основними поняттями наукового апарату (проблема, тема, предмет дослідження тощо), правилами підбору необхідної інформації для підготовки доповідей, міні-рефератів, рецензій, індивідуальних завдань. Поступово студенти включаються у самостійну дослідницьку роботу, що активізує різнобічні форми наукового пошуку, серед яких найбільш поширеною є опрацювання літератури констатуючого характеру (робота з каталогом та картотекою, складання планів, програм дослідження, добирання матеріалу за певною темою, аналіз статей тощо).

На етапі активного формування (ІІ курс), коли, в основному, закінчується період адаптації до навчання у вищому навчальному закладі, студенти повніше знайомляться з напрямами роботи кафедри педагогіки, беруть участь у гуртках наукової творчості студентської молоді, проблемних групах. За допомогою викладача обирають галузь наукового дослідження, а також конкретну тему для самостійної пошукової роботи. Її завершенням є підготовка наукової статті, реферату, виступу на засіданнях секцій наукового студентського товариства.

Написання наукових статей та рефератів сприяє не лише розвитку навичок самостійної роботи як основного засобу наукового пошуку майбутніх учителів, але стає першим кроком до її реалізації на старших курсах, зокрема дає можливість підготувати матеріал для написання курсової та дипломної робіт.

На етапі трансформування (ІІІ – V курси) наукові знання студентів значно поглиблюються. Проходження безвідривної педагогічної практики на третьому курсі та її результати, відображені у письмовому звіті, дають можливість порівняти теоретичні положення (відомі з літератури, лекційних курсів, семінарських і практичних занять, попередньої самостійної наукової роботи) та реальний навчально-виховний процес, проаналізувати діяльність учителя та учнів. Цей матеріал стає основою проведення констатуючого експерименту з наступним зіставленням його результатів і формулюванням висновків. Основною формою звіту на третьому курсі є написання курсових робіт з психолого-педагогічних дисциплін. Вони, як правило, мають вміщувати елементи власних педагогічних спостережень.

На четвертому курсі рівень підготовленості студентів дає можливість проводити певні самостійні дослідження. Сприятливі умови для цього створює активна педагогічна практика. Перед її початком студентам рекомендується продумати зміст експериментального дослідження, визначити його мету і методику, окреслити етапи пошукової роботи, розрахованої на незначну кількість учнів певної вікової групи та обмежений час експериментальної роботи (два-три місяці).

Провідним видом наукової творчості на четвертому курсі є написання курсової роботи з фахових дисциплін, які узагальнюють досвід науково-пізнавальної діяльності студентів, поглиблюють і закріплюють набуті знання та уміння.

На четвертому курсі (для бакалаврів), який наближує студентів до першої кваліфікаційної межі професійної підготовки, майбутні вчителі мають можливість виконувати і захищати на державному екзамені з педагогіки та фахових методик дипломну роботу, що є підсумком усієї науково-дослідної роботи. Вона має бути глибоким і повним самостійним дослідженням, яке відповідає вимогам до таких науково-методичних праць. Стає зрозумілим необхідність вибору теми наукового дослідження, результатом якого є дипломна робота, вже на адаптивному етапі, бо воно потребує тривалої роботи, проведення експериментальної перевірки висунених теоретичних положень у період проходження педагогічної практики в школі. Дотримання цих умов забезпечує розв`язання поставлених дослідницьких завдань.

Тема дипломної роботи часто є настільки цікавою для студентів, що стає пріоритетним напрямом їх професійних інтересів і після закінчення вузу. Саме у цій сфері майбутні вчителі досягають найбільш вагомих результатів діяльності освітянина.

Протягом навчання у педагогічному закладі студенти виконують різні за своїм характером, рівнем складності та змістом наукові роботи.

Реферат - це: 1) короткий виклад головного змісту певної роботи чи узагальнення ряду праць, які розкривають певну тему; 2) доповідь, заснована на огляді споріднених літературних чи наукових джерел.

Педагогічна функція реферату полягає в акцентуванні уваги студентів на конкретних фактах, явищах, подіях, у створенні умов для оволодіння прийомами наукової аргументації і доказу.

Як правило, реферат має письмову форму і може бути використаним для виголошення доповідей, підготовки наукового звіту, написання статті, а також для накопичення інформаційного фонду для подальшої дослідницької роботи. В тому випадку, коли йдеться про результати власного пошуку, він називається авторефератом.

Підготовка рефератів є важливим засобом формування у студентів способів та прийомів опрацювання літературних джерел. Це вибір теми та певного аспекту її вивчення з урахуванням елементів проблемності й актуальності, засвоєння правил послідовності пошуку літератури, систематизації матеріалу, визначення основних положень, що вимагає від майбутнього вчителя спеціальної підготовки.

Особливості джерел, обраних для реферату, визначають його структуру. Наприклад, огляд наукової літератури повинен складатися з таких структурних компонентів:

Ø вступу, який дає уявлення про актуальність теми і завдання студента;

Ø основної частини, що містить стислий огляд і критичну оцінку наукових видань, їх порівняльне зіставлення, аргументацію положень, які автор вважає найголовнішими;

Ø висновків про можливість використання набутих знань у науковій чи практичній роботі;

Ø списку використаної літератури.

Якщо реферат відображає результати виконання наукової роботи, наведена структура доповнюється компонентами розкриття експериментальної частини дослідження, його теоретичної та практичної вагомості, а також рекомендаціями щодо доцільності використання запропонованої методики у педагогічній діяльності.

Головними вимогами до написання реферату є: осмислення теми дослідження, усвідомлення логіки викладання реферату, врахування вимог до оформлення (тема, керівник, план та зміст за схемою: вступна частина, головна та заключна, список використаної літератури з урахуванням бібліографічних вимог).

Критеріями оцінки якості складання реферату є:

1. Формулювання мети реферативної роботи.

2. Складання плану реферативної роботи.

3. Виділення головного, суттєвого при розкритті теми.

4. Виділення головного при роботі з літературними джерелами.

5. Висловлення особистого ставлення до явищ та подій, що вивчаються.

6. Використання логічних прийомів мислення.

7. Наукова аргументованість викладеного матеріалу.

8. Підведення підсумків та написання висновків.

9. Дотримання умов оформлення реферативної роботи.

Важливим етапом роботи майбутніх учителів над рефератами є їх обговорення чи захист. У цьому випадку майбутній учитель має змогу відстоювати свою точку зору, ділитися власними думками. Суттєвим недоліком в організації цієї роботи є дослівне читання реферату та його обговорення без попереднього ознайомлення з ним опонентів.

Повідомлення головних положень реферату (до 10 хв.) - більш ефективна форма підведення підсумків. Вона сприяє глибокому осмисленню змісту проблеми, розкриттю найбільш важливих положень: студент вчиться вільно володіти матеріалом, використовувати різноманітні форми наочності, ТЗН тощо.

Курсова робота – це навчальне завдання для студента, який вже має певний досвід наукової діяльності, набутий у процесі роботи над рефератами та опанування знань з педагогіки, психології та спеціальних дисциплін. Цей досвід дає можливість майбутньому вчителеві виконувати самостійне дослідження, що за своїм змістом повною мірою відповідає науково-методичному пошуку. Тому курсова робота не повинна обмежуватись реферуванням літературних джерел, а включати елементи нових здобутих знань.

Виконання курсової роботи передбачає таку послідовність дій: вибір теми та висвітлення її актуальності; складання списку літератури та її критичний аналіз; визначення теоретичного підходу до розв’язання визначеної проблеми, мети завдань і методики дослідження; проведення педагогічного експерименту та збір фактичного матеріалу; розробка отриманих результатів, їх якісний і кількісний аналіз; обґрунтування розроблених методичних рекомендацій та формулювання висновків проведеного дослідження; оформлення курсової роботи за існуючими вимогами та її захист.

На особливу увагу заслуговує визначення теоретичного підходу до розв’язання проблеми та розробка методики її дослідження. Ці складові курсової роботи мають бути взаємопов’язаними між собою і розкривати зв’язок педагогічної науки і практики.

Методика пошукової діяльності розглядається у вигляді системи дослідницьких процедур, які необхідно виконати для збору фактичного матеріалу, його обробки та отримання необхідних результатів.

Для цього необхідно: чітко сформулювати мету дослідження і гіпотетично передбачені очікувані результати; розробити експериментальні методики (опитувальні листки, навчальні тексти, творчі завдання тощо); окреслити етапи проведення експериментальної роботи з урахуванням вимог наступної кількісної обробки отриманих даних (методи і послідовність дослідницьких дій); обрати способи якісного та кількісного аналізу фактичного матеріалу; визначити експериментальну та контрольну групи; забезпечити педагогічні умови проведення експерименту.

Варто підкреслити, що мета підготовки курсової роботи є навчально-пізнавальною. Тому не слід проводити надто широкий за обсягом експеримент. Кількість учасників експерименту має відповідати його меті та завданням. Втім усі дослідницькі процеси мають виконуватися якомога чітко, конкретно, повно та обґрунтовано.

Доцільно дотримуватися такої структури курсової роботи: вступ, огляд літератури, теоретичні основи дослідження, експериментальна частина, аналіз отриманих результатів, висновки. Обсяг курсової роботи – 30-40 сторінок. Список використаної літератури – не менше 20 джерел з обов’язковим посиланням на них у тексті роботи.

Пропонуємо зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи (див. Рис 1.3):

Риc.1.3. Приклад оформлення титульного аркушу курсової роботи

 

Виконання та захист курсових робіт спрямовує студентів до найважливішого завершального етапу професійно-педагогічної підготовки – написання дипломних робіт.

Дипломна робота є завданням, яке виконує студент випускного (для бакалаврів – передвипускного) курсу відповідно до навчальної програми. Ця робота відіграє суттєву роль у системі професійної підготовки майбутнього фахівця, оскільки в концентрованому вигляді відображає результативність багаторічного процесу спільної праці викладача і студента, спрямованої на виконання соціального замовлення – підготовки висококваліфікованих кадрів.

Як важливий етап перевірки та оцінки ступеня підготовки у вищому навчальному закладі молодого фахівця, дипломна робота становить особливу комплексну форму контролю, що у найбільш повному і чіткому вигляді характеризує досягнутий кваліфікаційний рівень студента. Тому вимоги до дипломної роботи повинні співпадати з позиціями професіограми спеціаліста того чи іншого профілю.

Дипломна робота виконує різнопланові функції: загальнопедагогічні (контролюючу, навчальну, виховну); специфічні функції виявлення, виміру та оцінки професійно-педагогічної компетентності студента.

Поняття дипломної роботи має два значення: процес підготовки, виконання і завершення дипломного завдання та результат, який поданий у вигляді тексту, і готовності студента до захисту змісту роботи. В оцінці дипломної роботи враховується не лише якість самого рукопису та виступу автора з доповіддю, а й попередня навчальна діяльність студента, від якої залежить його здатність розкрити і пояснити основні положення власного педагогічного дослідження.

Керівником роботи може бути викладач, який має науковий ступінь або досвід науково-дослідної роботи. Він допомогає студенту у виборі теми дипломної роботи та у формі індивідуальних консультацій, рекомендацій та порад надає можливість майбутньому досліднику усвідомити характер та зміст самостійного науково-творчої роботи над дипломом.

Підготовка випускника, який виконує дипломну роботу, має відповідати таким вимогам:

- володіння комплексом знань, умінь і навичок у сфері професійної діяльності;

- ерудованість та обізнаність у суміжних галузях педагогічної науки;

- готовність до використання отриманої інформації на практиці;

- достатній рівень розвитку творчих здібностей;

- досвід самостійної роботи;

- усвідомлення своєї ролі як вчителя.

Найважливішою вимогою до дипломної роботи є органічне співвідношення її двох частин: теоретичної та практичної. Обґрунтування проблеми дослідження на основі критичного огляду літератури, визначення провідних ідей роботи обов’язково має знайти своє відображення у результатах експерименту, проведеного дипломантом. Теоретична і практична частини дипломної роботи разом складають цілісну структуру науково-пізнавального процесу.

Дипломна робота є одним з варіантів педагогічного дослідження, але її не можна зводити до спрощеного вигляду дисертації. Виконання дипломної роботи є органічною складовою навчального процесу як засіб перевірки всебічної готовності студента до самостійного наукового пошуку.

Всі види дипломних робіт мають таку загальну структуру:

ВСТУП (визначення теми та обґрунтування її актуальності; визначення об’єкта, предмета, завдань, гіпотези, методів дослідження; характеристика його новизни).

ОСНОВНА ЧАСТИНА (теоретичний аналіз літератури і практики роботи школи, висвітлення організації та результатів експерименту). Кількість розділів залежить від складності теми та специфіки змісту дослідження. Найбільш вживаною є структура, що складається з двох розділів, кожен з яких включає два чи три параграфи. В окремих випадках може застосовуватися простий структурний поділ роботи на 5-6 розділів.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА (висновки на основі проведеного дослідження, які мають відповідати визначеним завданням).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

ДОДАТКИ (таблиці, схеми, плани-конспекти уроку, ілюстрації тощо).

Загальний обсяг дипломної роботи умовно складає 50-70 сторінок машинописного тексту. Титульний аркуш оформлюється аналогічно до курсової роботи.

Оформлення результатів наукового дослідження може бути представлене у вигляді наукової статті. Залежно від етапу наукової роботи стаття може носити як репродуктивний (представляти аналіз або узагальнення літератури), так і дослідницький характер (включати результати власного дослідження).

Науковою статтею будемо називати одну з форм представлення науково-дослідної роботи студентів, проведеної за певною темою та оформлену за допомогою використання наукового, науково-популярного або навчально-педагогічного стилів викладу матеріалу.

При написанні наукової статті може бути використаний як матеріал, зібраний при роботі над рефератом, курсовою або дипломною роботою, так і при глибокому вивченні, творчому осмисленні та систематизації загальнопедагогічних, психологічних, спеціальних знань, їх поповненні у процесі розв’язання визначеної проблеми, набутті вмінь проведення експериментального пошуку. В цілому наукова стаття має бути результатом активної творчої самостійності та ініціативи студента.

Порядок роботи над статтею:

- вибір теми дослідження (за власними інтересами, потребами навчального закладу або темами попередніх досліджень);

- пошук інформаційних джерел (наукові видання, навчальна література, словники, довідники, каталоги, різнопрофільні енциклопедії, періодичні педагогічні видання, збірники наукових статей тощо);

- залежно від характеру науково-дослідної роботи здійснення експериментальної перевірки;

- літературне оформлення отриманих дослідницьких матеріалів.

Доцільно дотримуватися такої структури наукової статті: вступ, виклад основних положень дослідження, експериментальна частина, аналіз отриманих результатів, висновки. Обсяг наукової статті – від 2 до 20 сторінок друкованого тексту (залежить від мети представлення матеріалу). Список використаної літератури подається за вимогою.