Посилання

При посиланні на розділ, підрозділ, пункт, підпункт або перелік даного документа слід писати: „... відповідно до розділу 3...”; „... згідно з підрозділом 3.1...”; „... згідно з пунктом 4.2.2...”; „... зазначеного у переліку 2...”.

Посилання на таблиці, ілюстрації, формули і додатки даного документа подають таким чином:

– „... наведено у таблиці 2.4” або „... наведено у табл. 2.4”;

– „... подано у таблиці 6.1” або „... подано у табл. 6.1”;

– „... згідно з рисунком 3.2...” або „... з рис. 3.2...”;

– „... показано на рисунку 3.4” або „... показано на рис. 3.4”

– „... у формулі (2.1)”; „... як видно з формули (2.1)...”;

– „... подано у додатку А”; „... наведено у додатку А”.

При повторних посиланнях пишуть:

– „... дивись таблицю 6.1” або „... див. табл. 6.1„;

– „... дивись рисунок 2.4” або „... див. рис. 2.4”;

– „... дивись формулу (2.1)” або „... див. формулу (2.1)”;

– „... дивись додаток А” або „... див. додаток А”.

Посилання на джерела інформації даного документа позначають у тексті викладу порядковими номерами у квадратних дужках таким чином: „... у роботах [3, 4]...”; „... [7, таблиця 34, с. 98] …”; „... [5, с. 18]...”.

6.9 Примітки

Примітки вміщують у рукописі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Одну примітку не нумерують.

Слово „Примітка” друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова „Примітка” ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад:

Примітка. ______________________________________________________

____________________________________________________________________

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова „Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад:

Примітки:

1.__________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________

2.__________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________

6.10 Написання та розміщування формул

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, з нового рядка посередині сторінки.

При написанні формул необхідно дотримуватись нижчезазначених розмірів символів і стилів їх написання.

Розміри:

Стилі:

 

Формули і рівняння у рукописі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули (рівняння), відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають арабськими цифрами на рівні формули (рівняння) в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Приклад: U = I R. (6.1)

Пояснення позначень величин і числових коефіцієнтів, якщо вони не пояснені раніше у тексті, мають бути наведені безпосередньо під формулою з нового рядка зі слова „де” без двокрапки у тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Після формули перед словом „де” ставиться кома. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати через крапку з комою в рядок.

Якщо необхідно навести числове значення величини, то його записують після розшифрування.

Наприклад:

,

(6.2)

де Е – кінетична енергія, Дж; т – маса матеріальної точки, що дорівнює 0,5 кг; V – швидкість руху, що дорівнює 30 м/с.

Допускається застосовувати позначення одиниць фізичних величин у поясненнях позначень величин.

Наприклад:

,

(6.3)

де V – швидкість, м/с; s – шлях, м; t – час, с.

Уміщувати позначення одиниць фізичних величин поряд з форму­лою, що виражає залежність між величинами у літерній формі, не допуска­ється:

Правильно: V = s / t.

Неправильно: V = s / t, м/с.

Літерне позначення одиниць, які входять до добутку, відділяють крапкою на середній лінії як знаком множення. Наприклад: Н · м; А · м.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак „×”.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Рівняння, у тому числі хімічних реакцій, необхідно виконувати за тими самими правилами, що і формули.

 

6.11 Оформлення списку літератури

У кінці роботи подається список використаної літератури, або бібліографія. Як правило, порядок розміщення джерел – за абеткою. Якщо з певних причин автор, упорядник уважає за доцільне дотримуватися іншого принципу розміщення (систематичного, тематичного, хронологічного), це має бути зазначено в роботі. Літературу іноземними мовами розміщують теж за абеткою, але після повного списку вітчизняних видань. Кожне джерело має свій порядковий номер, а весь список – єдину наскрізну нумерацію.

Бібліографічний опис джерела складається з кількох розміщених у певній послідовності елементів. Існують відмінності щодо оформлення бібліогра-фічного опису книги, збірника, періодичного видання тощо (наприклад, статті).

У повному бібліографічному описі книги такими елементами є прізвище та ініціали автора (авторів), назва книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Між елементами опису ставлять загальноприйняті умовні розділові знаки. Ці знаки можуть нести таку інформацію:

: – інша назва книги або назва, що стосується основної назви книги;

/ – відомості про авторство (автор, укладач, упорядник);

; – відомості про інших осіб чи колективи, що брали участь у підготовці видання (редактор, відповідальний редактор і т. ін.);

. – відомості про повторність видання та/або його характеристика;

. – місце видання;

: – видавництво або організація, яка видала;

, – рік видання;

. – кількість сторінок.

У бібліографічному описі статті містяться такі елементи: прізвище та ініціали автора (авторів), назва статті, назва збірника, часопису, іншого видання, рік видання, число (випуск), сторінки. Окрім наведених вище умовних розділових знаків, уживаються ще й такі:

// – назва видання, у якому поміщено статтю;

. – число видання.

Зразок оформлення списку літератури наведено у додатку К.