Сумери також вірили, що кожна людина має свого заступника перед могутніми богами — на зразок християнського ангела-хоронителя.
Після Саргона I починається епоха державного деспотизму і рабства. На зміну невеликим господарствам вільних землеробів приходять величезні рабовласницькі царські господарства. Виробляється вчення про вічність і неперервність царської влади, про призначення людей бути рабами богів і царів. Шумерська мова перестає бути розмовною. Із образотворчого мистецтва ретельно вилучається все живе — лишаються лише стандартні сцени поклоніння богам і уславлення царів-жерців. Розквітає лихварство, яке все більше розоряє землевласниківВавилонії. Нераціональне використання земель та зрошувальних вод призводить до засолення ґрунту і запустіння колись квітучих районів[268].
Цікаво, що Саргон, можливо, був індоєвропейцем, про що говорить його ім’я — Сар-гон: “Сар” означає “цар”, а “гон” — стрімкий, ярий, потужний[269]. Саргон — це, можливо, не особисте ім’я, а титул, так само як Арджуна (ар-гун) або Артур (яр-тур). Вірогідно, як це було не один раз, місцевих семітів Саргон використав як інструмент для досягнення власних політичних цілей. Через півтора тисячоліття подібне зробив русявий Давид, використавши ще досить диких кочівників-євреїв як ударну силу для творення своєї імперії. Про цей поширений історичний феномен, коли індоєвропейці очолювали культурно нижчі народи інших рас[270], згадувалося у розділі 4.3. “Психологія великих рас”. Сумери як народ, пізніше як нація-держава, а згодом і як імперія проіснували приблизно 2,5 тисячі років. За цей довгий час вони вдосконалили свою мову і письмо. Але хоч їхня і українська мови за цей тривалий період зазнали великих змін, в сумерійських записах знаходимо сотні слів, подібних до українських, наприклад: ама мама пато тато унк онук, свояк, родич ґаґ гак думу думати, радити ґуру горішній, вищий, верховний лю людина Сумерський купець-міняйло називався “ димкар ”, бо ходив від дима (дому) до дима (дим—дім—хата). Цікаво, що в Україні до першої світової війни захожі купці-міняйли також звалися “ димкарі ”, а спідниця звалася “ димка ”, бо придбана у димкаря. Так слово димкар прожило без змін приблизно 7 тисячоліть[271].
|
Сумери любили своїх світлих богів, тому що боги любили сумерів. Пізніше, після завоювання Сумерії семітськими аккадами (у 24 столітті до н. е.), а особливо після виникнення на цій території семітського Вавилонського царства (у 20 ст. до н. е.) світогляд населення Межиріччя суттєво змінюється. Давні боги почали втрачати свою первісну святість і набувати невластивої раніше жорстокості, а то й зіпсованості. Наприклад, сумерська богиня кохання і родючості Інанна перетворилась на вавилонську Іштар — примхливу богиню кохання, родючості, війн і чвар.
У цілому це ознаки “відкочування назад”, опускання з третього (творчого) на другий (нормативний) рівень розвитку, що супроводжувало витіснення сумерів (раса-III) семітськими народами (раса-II).
