Список ілюстраційПерехід-IV — до нової екологічної ніші 26 Микола Чмихов. 29 Велика княгиня Олена-Ольга. 31 Церква на Аскольдовій могилі. 33 Запорожець. 34 Переселення галів у Палестину. 37 Іван Миколайчук. 40 Арнольд Шварценеггер. 41 Святитель Климент, єпископ Римський. 44 Повернення галілеян на Україну. 45 Ритуальні зображення на кераміці 46 Лучники XII—XIII століть. 49 Генеалогія українських етносів християнської ери. 56 Етносистемна криза та її подолання. 57 Подібність людського і етнічного зачаття. 59 Таємна вечеря. 94 Ця ліберальна пропаганда вже дістала! 105 Негроїд, монголоїд, європеоїд. 119 Межі Валдайського льодовика. 121 Планета Земля до останнього літосферного зміщення. 123 Північний полюс до і після літосферного зміщення. 125 Від довгоголовості до круглоголовості. 127 Негроїди. 129 Представниця раси монголоїдів. 130 Європейці 131 Схема антропогенезу. 132 Негри і білі: хто швидше?. 143 Китайське ідеографічно-фонетичне письмо. 145 Китайське письмо від піктограми до ідеограми. 146 Чому тварини не говорять. 149 Розселення неоантропів. 150 Еволюція черепа від шимпанзе до людини. 151 Велика Мати Всесвіту. 152 Жіноча фігурка з мамонтового ікла. 153 Зразки верхньопалеолітичного мистецтва. 155 На північ від Раю.. 158 Зображення бізона. 159 Свастична традиція білої раси. 161 Тваринний світ бореальної України. 162 Естетика раси. 163 Арійські воли. 172 Хронологія розвитку арійської раси. 174 Справжня релігія потребує астрономічних знань. 175 Символіка перших арійців. 177 Міста Сумеру. 178 Сумерське городище Хафадже. 179 Сумерський сажень. 180 Сумерський храм. 181 Мозаїчне оздоблення колон храму Інанни. 183 Сумерський ангел-охоронець. 185 Саргон Великий. 186 Піктографічне письмо. 189 Лелеки — символ української діаспори. 190 Марш титанів (розселення арійців). 193 Хетський воїн. 196 Символ варни брахманів. 202 Кшатрій — священний воїн. 208 Крилатий Тур. 209 Портрет українського селянина. 210 “Бгаґавад-Ґіта” про варни. 212 Арійська бойова колісниця. 214 Поселення в Пушкарях на Десні. 216 Надпонтійська Бóрія. 217 Галілеянин Іван Богослов. 218 Козацький расовий тип. 224 Німецький расовий міф. 229 Ханаан, Фінікія, Сурія. 234 Баал-воїн. 235 Інанна-Діванна-Астарта-Артеміда. 236 Козацька чайка филистимлян. 237 Обличчя филистимлянина. 238 Літери фінікійської абетки. 239 Карта давньої Палестини. 242 Тора, тобто сувій. 244 Карта Ханаану. 245 Трипільські традиції филистимлян. 246 Теза і антитеза. 251 Давид. 254 Танець арійських воїнів (малюнок Олеся Бадьо “Гопак”) 255 Храм Соломона. 258 Арійська естетика Єрусалимського храму. 264 Українська Богородиця. 273 Бог Миха давніх українців. 281 Хрещення Ісуса в Йордані—Ярдані. 286 Христос з апостолами. 287 Оздоровлення доньки Яіра. 288 Ісус і Марія з Витанії. 289 Погляд Спасителя. 309 Ісус Галілеянин. 312 Поцілунок Юди. 319 Арійська мадонна. 320 Істинний арієць. 322
[1] Каганець І. В. Психологічні аспекти в менеджменті: типологія Юнга, соціоніка, психоінформатика. — Київ—Тернопіль: Мандрівець, 1997. — 204 с. [2] Миро Продум. Нація золотих комірців: Психоінформаційна концепція України. — Київ—Тернопіль: Мандрiвець, 1994. —160 с. [3] Про “чисті групи” див.: Шмаков В. Закон синархии и учение о двойственной природе монад и множеств. — Київ, Софія Ltd., 1994. — С. 152-154. [4] Що, до речi, було фундаментальним принципом арiйських варн, якi стали закритими значно пiзнiше, — пiсля приходу арiйцiв до Індiї. [5] Каганець І. Стратегія України // Перехід-IV, 1(3)-2000, www.perehid.org.ua. [6] Братко-Кутинський Олексій. Феномен України. — Київ: “Вечірній Київ”, Українська академія оригінальних ідей. — 1996. — С. 184—196. [7] Советский энциклопедический словарь. — Москва, 1990. [8] Канигін Ю. М. Віхи священної історії: Русь-Україна. — Київ: Україна, 2001. – 368 с. [9] Послання святого апостола Павла до галатів, 5.9. [10] Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. К., 1992. С. 249 — 250. [11] Чмихов М. Україна вiд минулого до майбутнього // Вiсник Київського унiверситету. Iсторико-фiлологiчнi науки, випуск 8. Видавництво Київського унiверситету. 1992. С. 34. [12] Крип’якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 29. [13] Від прадавнього кореня “- пал-” або “-пол-” походять назви “поляни” (“богатирі, воїни”), “палиця” (спис), “політика” (наука про владу), назви міст як центрів влади (Сімферополь, Костопіль, Тернопіль), “поле” (підвладна, контрольована територія), скіфське плем’я Палів, імена Раджпал, Ярополк і Святополк, військові терміни “полк”, “полковник”. [14] Брайчевский М. Ю. Происхождение Руси. — Киев, 1968. [15] Крип’якевич І. П. Історія України. С. 29. [16] Паїк Володимир. Корінь безсмертної України. — Львів: “Червона калина”, 1995. — С. 188. [17] Епічна староанглійська поема VIII ст., що описує героїчні вчинки лицаря Беовульфа і містить повідомлення про історію пн.-ґерманських племен VI ст. [18] Шамбаров В. Е. Русь: дорога из глубин тысячелетий. — М.: Алетейа, 1999. —С. 310—311. [19] Крип’якевич І. П. Історія України. С. 30. [20] Принаймні 5 німецьких істориків (а німці завжди були дуже ретельними в означуванні титулів) називають Ольгу королевою. Крім того, Магдебурзький єпископ Адальберг, який перебував у Києві в 961—962 р. і особисто спілкувався з Ольгою, називає її “Regina Russorum Olena”. Попередники Олени-Ольги (Аскольд, Олег, Ігор) мали титул кагана, який прирівнювався до титулів “базілевс” чи “рекс”. Київський Митрополит Іларіон славить Володимира титулом "каган" (від прадавнього “саргон”: сар — володар, цар, гон — сила, стрімкий потік, звідси японське “сьогун” — військовий зверхник, імператор, а також “хан” — правитель). Арабські історики писали, що руси мають царя, але не звичайного царя, а царя “хакана”, що рівнялося титулові грецького імператора. Автор арабської історії Худуд титулує руського кагана “падишахом”, що означало “цар царів” — імператор. [21] Павленко Юрій. Етнічний розвиток Київської Русі // Генеза, 1-2/98, с. 94—115. [22] Полонська-Василенко Наталія. Історія України, том 1. — Київ: Либідь, 1992. —С.101. [23] Погост — адміністративно-господарський осередок, де призначені володарем Київської Русі люди від його імені віддавали розпорядження, чинили суд, зосереджували данину тощо. [24] Кузич-Березовський Іван. Жінка і держава. — Львів: Світ, 1994. — С. 52. [25] Іван Кузич-Березовський повідомляє, що родовід королеви Ольги обґрунтував болгарський історик С.Чілінгіров у книзі “Каквото е дал българин на другите народи”, Софія, 1941 р. На цього автора посилався болгарський архимандрит Нестор у своїй дисертації “Имал ли е в жилите си българска кръв киевкият княз Светослав Игоревич” (1964). Про болгарське походження Ольги також див.: Архимандрит Леонид. Откуда родом была св. великая княгиня русская Ольга // Русская старина, Петербург, 1888 (ця праця була заборонена російським урядом). [26] Фундуклеев Иван. Обозрение Киева в отношении к древностям. — Киев, 1847. [27] Кузич-Березовський Іван. С. 54—55. Див. також: Проф. Микола Чубатий, “Історія християнства на Руси-Україні”. — Рим —Нью-Йорк, 1965. — С. 105. [28] Кузич-Березовський Іван., с. 27 (посилання на "Cosmas Cronicon", Bib. I, Cap.22. Mon. Ger. Hist., Berlin, 1922). [29] Ортинський Іван. Хрищення, хрест та харизма України. — Рим—Мюнхен—Фрайбург: Видавництво оо. Салезіян, 1988. — С. 28. Детальніше про слов’янський обряд див.: Історія релігії в Україні (за ред. проф. Б. Лобовика) в 10-и томах. Том 1. Дохристиянські вірування. Прийняття християнства. — Київ: Укр. Центр духовної культури, 1996. — С. 228—238. [30] Багдасаров Роман. За порогом. Запорожское рыцарство XV-XVIII веков // Волшебная Гора: Философия, эзотеризм, культурология. Т. IV. М., 1996. С. 274–305. [31] Там само. С. 276, 301—302. [32] З цього приводу пригадуються слова Івана Богуна: “Шапку я знімаю лише перед Богом. І лише тоді, коли цього захочу”. [33] Відомий український антрополог Сергій Сегеда переконливо показав безперервну генеалогічно-фізичну лінію сучасного українця аж до V тис. до н. е. Детальніше див.: Васильченко Сергій. Індоєвропейська ідея України // Перехід-IV, 2/99. [34] Про народ галів див.: Паїк Володимир. С. 177—183. [35] Prichard J. S. Eastern origin of the Celtic nation. — London, 1857. Див. також: Каныгин Ю. Вехи священной истории. — К.: 1999. — С. 155—176. [36] Лингвистический энциклопедический словарь. — Москва, 1990.— С. 92. [37] “Галатія — стародавня країна у центральній частині Малої Азії (тепер Туреччина); бл. 277 року до н. е. завойована кельтськими галатами (звідси назва); з 25 р. до н. е. римська провінція; терен діяльності Павла з Тарсу (Лист до Галатів)” (Універсальний словник-енциклопедія. — К.: Ірина, 1999). [38] Нюстрем Эрик. Библейский словарь (пер. со швед.) — СПб., 1998.— С. 85, “Галатия”. [39] Геллей Генри. Библейский справочник. — СПб., 1999. — С. 605. [40] Грант Майкл. История древнего Израиля / Пер. с англ. — М.: ТЕРРА, 1998. — С. 77. [41] Шамбаров В. Е. С. 107. [42] “Галілея — історична країна на Близькому Сході (тепер у північній частині Ізраїлю); до кінця VIII ст. до н. е. ізраїльська провінція; пізніше завойована Ассирією та заселена прибульцями зі східних територій Ассирії; від 105-го року до н. е. знову в Ізраїльській державі; як свідчить Новий Заповіт, Галілея була колискою християнства (Ісус і більшість його учнів походили з Галілеї)” (Універсальний словник-енциклопедія). [43] Браунринг Рональд. Кто есть кто в Новом Завете (Словарь) / Пер. с англ. — М.: Внешсигма, 1998. — С. 93. [44] «Він був єдиним юдеєм серед апостолів, які всі були галілеянами, і виправдав собою давнє прислів’я “галілеянин любить честь, а юдей — гроші”», див.: Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, http://encycloped.narod.ru/encyclopedia.htm. [45] Одним з перших в Україні на це звернув увагу Юрій Канигін, див.: Канигін Юрій. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства. — К.: Україна, 1997.— 325 с. [46] Расторгуев С. П. Философия информационной войны. – М.: Вузовская книга, 2001. — С. 305. [47] Страбон (63 до н. е. – 19 н. е.) — грецький історик, географ і мандрівник; автор першої загальної географії у 17 книгах. [48] Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ). — Київ: Ірина, 1999.— С. 464. [49] Подібно як Москві після розпаду СРСР вдалося зберегти контроль над Києво-Печерською і Почаївською Лаврою. [50] Мень Александр. Сын человеческий. – Bruxelles, 1998. — С. 56. [51] Рид Дуглас. Спор о Сионе. — М: Твердь, 1993. — С. 70. [52] Миро Продум. Структура українського характеру // Перехід-IV, 1(3)-2000. [53] Див.: Каганець Ігор. Психологічні аспекти в менеджменті: Типологія Юнга—соціоніка—психоінформатика. — Київ—Тернопіль: Мандрівець, 1997. — 204 с. [54] Ляшевский Стефан, протоиерей. История христианства в Земле Русской с I по XI век. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. — С. 140. [55] Назва Скіфія походить від слова Скупія (об’єднання, союз, сукупність, скупщина, зібрання). Річ у тім, що букву “Υ” (упсилон), яка в класичному грецькому алфавіті відповідає українській “У”, у новогрецькій мові почали читати як букву “І” (іпсилон). В результаті первинне Скуфія-Скупія почали читати як Скіфія, відповідно Сурія (сонячна) стала Сірією, а УперБóрія (вища, потужніша Бóрія) стала ГіперБорією. Про класичний і новогрецький алфавіти див.: Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия. 1990. «Греческое письмо». [56] Николаев Юрий. В поисках божества. — К.: София, 1995. — С. 82—83. [57] Ляшевский Стефан. С. 7. [58] Крисаченко Валентин Семенович. Україна на сторінках Святого письма та витяги з першоджерел, що засвідчують процес поширення християнства на теренах України від апостола Андрія до князя Володимира. — Видання НАН України. Київ: Наукова думка, 2000. — С. 111. [59] Див.: «Краткий правосл. словарь» http://www.trifon.ru/e_dictionary/, а також «Малый энциклопед. словарь Брокгауза и Ефрона», «Галилея», http://encycl.yandex.ru/. [60] Нюстрем Эрик. Библейский словарь (пер. со швед.) — СПб.: 1998.— С. 486. [61] Дослідники вважають, що це повстання було викликане передусім масовим психозом серед юдеїв з причини очікування ними приходу Месії, який відновить незалежність і могутність начебто юдейської імперії Давида. [62] Грант Майкл. С. 259. [63] Браунринг Рональд. С. 48. [64] Другому постанню передувала низка небувало запеклих єврейських повстань в багатьох місцях Розсіяння, викликаних, окрім релігійної ворожнечі, обуренням через те, що завоювання імператора Траяна (98—117 рр.) змінять маршрути торговельних шляхів на шкоду комерційним інтересам євреїв (Грант М. С. 264). [65] Николаев Юрий. С. 80. [66] Щось подібне Російська імперія вчинила у Криму після депортації кримських татар, коли на карті з’явились такі дивні назви, як Планерское, Кировское, Первомайское, Почтовое, Научный, Аэрофлотский тощо. [67] Ортинський Іван. С. 21. [68] Паїк Володимир. С. 203. Про первинність східнослов’янської Церкви відносно західної див.: Каныгин Ю. М. Вехи священной истории. С. 225. [69] Лебедев Л. Крещение Руси. – М.: Изд. Московской патриархии, 1987. – С. 57. [70] Ляшевский Стефан. С. 17. [71] Войнаровський Віктор. Версія виникнення ранньохристиянського вчення на західноукраїнських землях (IV—V ст. н. е.) // Київська церква (Альманах християнської думки). Київ—Львів, 4/1999. С. 55—57. [72] Николаев Юрий. С. 82. [73] Лингвистический энциклопедический словарь. — Москва, 1990.— С. 92. [74] Про укрів читайте у статті: Васильченко Сергій, Холодна Наталка. Українець: брахман, організатор, жертва // Перехід-IV, 3(5)-2001. [75] Пономарьов Анатолій. Українська етнографія. — Київ: Либідь, 1994. — С. 102. * Історія культури давнього населення України. Том 1. (Видання НАН України). — Київ: Наукова думка, 2001. — С. 655. [76] Шамбаров В. Е. С. 304. [77] Баран В. Д. Східнокарпатський регіон у V—VII ст. н. е. // Етногенез та етнічна історія населення українських Карпат. Том 1. — Львів, 1999. — С. 266, 268. [78] Дворнік Ф. Слов’яни в європейській історії та цивілізації / Пер. з англ. — К: Дух і Літера, 2000. — С. 1. [79] До речі, етимологічно близьким до слова “гал” є слово “гоцул”, що означає “галасливий”, “непосидючий”; порівняйте з “гоцак” — танок зі стрибками, “гучати” — звучати, шуміти, гудіти (див. “Словарь української мови” Бориса Грінченка). Гуцули мешкають у південно-західній Україні, звідки, вірогідно, і почалося розселення галів. [80] Паїк В. С. 170—171. [81] Паїк В. С. 49. [82] Крип’якевич І.П. Історія України. — С. 36. [83] Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ). С. 768. [84] Лингвистический энциклопедический словарь. — Москва, 1990. — С. 271. [85] Грушевський Михайло. Ілюстрована історія України. — Київ-Львів, 1913. — С. 139. [86] Крип’якевич І. П. Історія України, с. 70. [87] Грушевський Михайло. Ілюстрована історія України, с. 140. [88] Там само. [89] Крип’якевич І. П. Історія України. С. 36. [90] Там само. С. 113—114. [91] Послання святого апостола Павла до галатів, 5.9. [92] Слово “козак” (давнє — “косак”), як і арійське “кшатрій”, походить від прадавнього кореня «кес» (кс, кш), що позначав загострення, спрямування (як, скажімо, слово “коса”, — це і сільськогосподарський інструмент, і зібране волосся, і вузька смуга землі). Воно ж позначало і холодну зброю, меч. Звідси “кесар” (“мечник”) — князь, імператор, “касарня” — приміщення для воїнів, “кіш” — військовий табір, “косак” — великий ніж (словник Б. Грінченка). Інша поширена на той час зовнішня назва українців — черкаси — означає “священні воїни”: від “чер”, “щер”, “щир”, “чар”— священний, чарівний, божественний, належний до святої Трійці (буква Щ в давнину писалася як тризуб) і “кес” — меч; детальніше див. у згаданій вище книзі Олексія Братка-Кутинського “Феномен України”, с. 68. [93] Про механізм взаємодії геологічних і соціальних процесів див.: Васильченко Сергій, Холодна Наталка. 2015 рік // Перехід-IV, 1(3)-2000, www.perehid.org.ua. [94] Словник античної міфології. — Київ: Наукова думка, 1985. — С. 33. [95] У давнину 532-річний цикл вважався часом оновлення небесного та земного кола і називався “Індиктіон” або “Миротворче коло” (див.: Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. — К., 1992 — С. 242). Пояснимо, що 532 =19х28. 19 рокiв — це мiсячний цикл, через 19 рокiв повторюються фази Мiсяця на певну календарну дату. 28 рокiв — це сонячний цикл, календарi через 28 рокiв ідентичні. А у поєднаннi 532 роки — це дата повторення Пасхи (Великодня) та iнших розрахованих вiд неї свят на певну календарну дату. Наприклад, якщо у 2003 році Пасха була 27 квiтня, то i у 2535 роцi вона також буде 27 квiтня.
[96] Проте схоже, що деякі індоєвропейські народи зберегли первинний соціотип “Миротворець”, наприклад, шотландці, каталонці, італійці, хорвати, білоруси. [97] Носіями цього інтегрального соціотипу сьогодні є шведи, литовці, латиші, чехи, англійці. По мірі віддалення від батьківщини і взаємодії з іншими народами “Адміністратор” нерідко трансформувався в інші соціотипи, наприклад, “етико-сенсорний екстраверт” (“Популяризатор”) — у галів-французів, “логіко-інтуїтивний екстраверт” (“Підприємець”) — у американських англо-саксів, “логіко-сенсорний інтроверт” (“Контролер”) — у німців тощо. Детальніше див.: Миро Продум. Нація золотих комірців. Психоінформаційна концепція України. — Київ—Тернопіль: Мандрівець, 1994. — 159 с. [98] Дуальна взаємодіявиникає лише між взаємодоповнюючими, отже, психологічно сумісними соціотипами. Саме такими соціотипами є “Миротворець” і “Адміністратор”. — Див: Каганець Ігор. Психологічні аспекти в менеджменті: Типологія Юнга—соціоніка— психоінформатика, а також “Клуб знайомств Перехід-IV” http://observer.sd.org.ua/news.php?id=1679. [99] Расторгуев С. П. С. 138. [100] Відомо лише, що найближчі родичі Діви Марії були галілеянами (усі примітки тут — наші. — І. К.). [101] Цар-кшатрій Давид був європейцем за ознаками фізичними (русяве волосся, високий зріст), психічними (творче мислення, музичні і поетичні здібності), культурними (любов до музики і мистецтва, професійне володіння військовою справою) і духовними (здоровий ідеалізм, оптимістичний світогляд, прикладом чого є “Псалми Давидові” — найсвітліша книга Старого Заповіту). [102] Див. також Першу книгу Маккавеїв, 5. 21—34. [103] Правильний переклад цього місця з Євангелія від Матвія (5.17) такий: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати прийшов, але доповнити ”. Одні видання Євангелія дають саме такий переклад (напр., “Новий Завіт з коментарем”, Львів, 1994), а інші, які використовують варіант “виконати”, дають коментар про правомірність варіанта “доповнити”, посилаючись на саме такий переклад грецького слова πληρωσαι в іншому місці з цього самого Євангелія (23.32): “Доповніть і ви міру провини ваших батьків!” (напр., Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового заповіту, Москва, 1988). [104] Kastein Josef. History and Destiny of the Jews, 1933.
[105] “ Від євр. дієслова passah — переходити ”, — пояснюється у книзі: Архимандрит Никифор. Иллюстрированная полная популярная библейская энциклопедия. – М.: Астрель, 2000. — С. 479. [106] Ярополь — місто у Малій Азії, де Аполлінарій був єпископом. [107] Див. сайт http://apologia.narod.ru/holiday/pasha.htm. [108] Мазуркевич С. А. Полная иллюстрированная энциклопедия наших заблуждений. Москва: Изд-во «ЭКСМО-Пресс», 2001.— 704 с., илл. [109] Цит. за статтею: Авдеев Владимир. Рассуждение о рассовых предрассудках // Журнал «Атеней», №3-4 (2003). * Назва тайни “сповіді” або “покаяння” грецькою мовою звучить як “метанойя”, тобто “зміна свідомості”. Детальніше див.: Технологія перенародження // Перехід-IV, випуск 3 (1-2000). ** Для того щоб зробити кохання продуктивнішим (закохуватися не будь у кого, а в майбутнього чоловіка або дружину), корисно володіти не лише антропологічною, а й психологічною грамотністю. Знаходити психологічно сумісного партнера допомагає психоінформатика, яка виникла на базі психологічної типології Юнга і соціоніки Аушри Аугустинавічуте. Детальніше див.: Каганець Ігор. Психологічні аспекти в менеджменті: Типологія Юнга—соціоніка—психоінформатика. — Київ—Тернопіль: Мандрівець, 1997.— 204 с. [110] Розділ про телегонію за матеріалами друкованих та електронних видань «Тернопільська газета», «Світло Православ’я», «ЮгZone.Ru» підготував Валерій Колосюк, «Голосіїв-Інфо» www.golosiyiv.kiev.ua.
[111] По суті, йдеться про їжу, отриману згідно з Золотим правилом етики (“Роби іншому те, що хотів би, щоб робили тобі”), тобто шляхом співпраці з природою. [112] Станко В. Н., Гладких М. І., Сегеда С. П. Історія первісного суспільства. — Київ: Либідь, 1999. — С. 109. [113] Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. — К.: Абрис, 1994. — С. 11. [114] Там само. С. 13. [115] Вотяков А. А., Вотяков А. А. Теоретическая география. — М.: София, 1998. — С. 30. Інтернет-версія http://world.freeglobus.com/geography/ [116] Там само. [117] Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. — К., 1992. — С. 249—250. [118] Каплина Т. Н., Ложкин А. В. Возраст “Ледового комплекса” Приморских низменностей Якутии // Изв. Акад. наук, серия Географическая, 1982, №2, с. 85. Дослідження, про які повідомлено у 1982 році, дають вік берези, що росла в Якутії до похолодання, у 9315±50 років. [119] Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ). — Київ: Ірина, 1999.— С. 63. [120] Вотяков А. А., Вотяков А. А. Теоретическая география. [121] Комаров Виктор. Тайны космических катастроф. – М.: Вече, 1999. – 496 с., с. 268, 278. Додамо, що ці масштабні сейсмографічні дослідження Антарктиди було проведено у 1958 році в рамках міжнародного геофізичного року. [122] Екваторіальний радіус Землі становить 6378.2 км, полярний радіус — 6356.8, а товщина земної кори — від 5—10 км під океанами до 60-80 км під гірськими районами. Як бачимо, земна кора — це досить тонка і вразлива оболонка, чутлива як до внутрішньопланетних, так і до макрокосмічних процесів. [123] Цю модель описано у книзі: Вотяков А. А., Вотяков А. А. С. 18. [124] Flavio Barbiero. On the possibility of very rapid shifts of the poles (До питання про можливість дуже швидкого зміщення полюсів). Джерело: http://www.unibg.it/maths/dynamics/poles.zip. [125] Про недобросовісну конкуренцію наукових шкіл див.: Станіслав Гроф. Структура наукових революцій // Перехід-IV, 10. — http://www.perehid.kiev.ua/n10/3.html. [126] Charles Hapgood. The Path of the Pole, Chilton Book Co, Philadefphia, 1970. [127] Зайдлер Л. Атлантида. — М., 1966. — С. 293. [128] Генон Рене. Атлантида и Гиперборея // Милый ангел, т.1. — М.: Арктогея, 1991. — С. 18. [129] Див: http://www.poleshift.org [130] Селин А. А. К основам существования материи (Физическая картина мира. Результаты инженерных методов исследования проблем современной науки). – Днепропетровск: Международная академия биоэнерготехнологий Украины, 1996. – 292 с. Ацюковский В. А. Общая эфиродинамика (Моделирование структур вещества и полей на основе представлений о газоподобном эфире). — Москва: Энергоатомиздат, 1990. – 280 с. Брусин С. Д., Брусин Л. Д. К новым основам физики. — Житомир—Москва, 1997. — 120 с. [131] Хепгуд не був знайомий з подібними космічними явищами і шукав причини літосферного зміщення в межах планети Земля. Зокрема, він припускав, що планетарна дестабілізація може виникнути внаслідок надмірного зростання льодо-снігових шапок у приполярних зонах. Але коли пізніше після ретельних розрахунків переконався, що виниклі при цьому сили недостатні, то почав схилятися до думки, що зміщення відбувалися поступово — протягом 5 тисяч років. Проте сучасні дослідження вказують саме на катастрофічний характер зрушень земної кори. [132] Петухов Ю. Д. История русов. 40-5 тыс. до н. э. Том 1. — М.: Метагалактика, 2000. — С. 202. [133] Нестурх М.Ф. Происхождение человека. — М.: Наука, 1958. — С. 155. [134] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 202. [135] Очевидно, йдеться передусім про Австралію і Тасманію, які були заселені у 38 тисячолітті до н. е. До літосферного зміщення Австралія перебувала в тропічній і помірній природно-кліматичних зонах. Це пояснює, чому шкіра австралоїдів є світлішою порівняно з негроїдами. [136] Станко В. Н., Гладких М. І., Сегеда С. П. С. 109. [137] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 51, 267. [138] Вольтман Людвиг. Политическая антропология. (1903 г.): Пер. с нем. — М: Белые альвы, 2000. — С. 98. [139] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 51, 267. [140] Алексеев В. П. В поисках предков. — М.: Наука, 1989. — С. 144. [141] Петухов Ю. Д. Том 1 С. 22, 54. [142] Там само. С. 203. [143] Вольтман Людвиг. С. 401. [144] Шамбаров В. Е. Русь: дорога из глубин тысячелетий. — М.: Алетейа, 1999. —С. 46-48. [145] Цей принцип добре відомий біологам. Він стосується не лише людей, а й усього живого. Наприклад, у комах самці менші за самиць: це свідчить про те, що еволюційний розвиток комах іде у бік зменшення розмірів. І це справді так, адже мільйони років тому комахи були значно більшими. [146] Лебон Гюстав. Психология народов и масс.—СПб.: Макет, 1995.— С. 30. [147] Там само. С. 38. [148] Вральда — “Святий дух” у давньогерманській міфології. [149] “Боже Дихання”. [150] Число 12 (дюжина, тузінь) вказує на індоєвропейські корені цього міфу. [151] “Ura-Linda Chronik”, Leipzig, 1933, p.16. [152] Дугин Александр. Мистерия Евразии. — М.: Арктогея, 1996. — С. 63, 98—112. [153] Детальніше див.: Каганець Ігор. Психологічні аспекти в менеджменті. [154] Адже ще є горизонтальна типологія, яка досліджує 16 соціотипів (типологія Юнга) і відносини між ними (соціоніка). [155] Вальторта Марія. Богочоловік. Том 1 / Пер. з нім. — Львів: Місіонер, 1999. — С. 26. [156] Перше послання св. апостола Павла до Коринтян, 13.1-2. [157] Термін “підвид” тут і далі по тексту вживається в розумінні, прийнятому в систематиці, — як таксономічна категорія рангом нижче виду. [158] Mauss M. Sociologie et anthropologie, P.U.F., Paris, 1973, p. 306. [159] Тейяр де Шарден Пьер. Феномен человека. — М.: Наука, 1987. — С. 136. [160] Реймерс Н. Ф. Популярный биологический словарь. — М.: Наука, 1990. — С. 377. [161] Там само. С.193, стаття “Изменчивость”. [162] On the Origin of Species by Means of Natural Selection, or the Preservation of Favoured Races in the Struggle for Life. — http://www.literature.org/authors/darwin-charles. [163] Саме так антропологи позначають неоантропів як підвид Homo sapiens. [164] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 24-25. Про енергетичні чинники генних мутацій див.: Сергій Васильченко, Наталка Холодна. 2015 рік // Перехід-IV, 1(3)-2000. [165] Дет. див.: Каганець І. Політична антропологія // Перехід-IV, 2(7)-2001. [166] Дерягина М. А. Эволюционная антропология: биологические и культурные аспекты. — М.: УРАО, 1999. — С. 185—188. [167] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 51. Див. також: Дерягина М. А. С. 123. [168] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 51. [169] Там само. С. 77. [170] Саме так їх називає російський історик, етнолог і антрополог Ю. Д. Пєтухов. [171] Обгрунтування цієї тези — далі по тексту. [172] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 25. [173] Навіть у чорноволосих і чорнооких італійців збереглося з латини “бела дона” (прекрасна дама), де латинська “бела” походить від індоєвропейського “біла”, тобто одночасно і біла, і красива. [174] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 20-21. [175] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 31. [176] Дерягина М. А. С. 185. [177] По мірі віддалення від Бореального центру до периферії дзвінкий звук “р” вимовляється все гірше, наприклад, французи, німці і євреї гаркавлять, а англійці та американці його взагалі не вимовляють. [178] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 30. [179] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 73. [180] Про розвиток “чистого процесу” в Україні див. розділ 2 “Генеалогія України”. [181] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 58. [182] Чмихов М. О. Давня культура: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1994. — С. 55. [183] Меандр — геометричний орнамент у вигляді безперервної ламаної лінії зі звивинами під прямим кутом. [184] Паїк Володимир. С. 15. [185] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 65. [186] Шамбаров В. Е. С. 47. [187] Там само. [188] Вольтман Людвиг. С. 246-247. [189] Akasha — Ефір, п’ятий елемент герметизму (quinta essentia), первинний елемент, з якого походять решта чотири (“земля”, “вода”, “повітря”, “вогонь”). [190] “Слов’яни” початково значило “ті, що виразно, зрозуміло говорять”, на відміну від “німців” — “тих, що неясно говорять”. Див.: Цыганенко Г. П. Этимологический словарь русского языка. — К., 1989. — С. 383. [191] Примордіальна Традиція — система високих знань неземного походження, яка стала духовним фундаментом білої раси і європейської цивілізації. [192] Генон Рене. Кризис современного мира. — М.: Арктогея, 1991. — С. 29. [193] ГіперБóрія (буквально — “Вища Бóрія”) — в уявленні давніх греків легендарна країна, планетарний духовний центр. У грецькій міфології Борей (Бореас, Борієць) — бог північно-східного вітру, Борисфен (стародавня назва Дніпра) — “Борійський потік”. [194] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 74. [195] Матюшин Г. Н. Археологический словарь. — М.: Просвещение, 1996.— С. 79. “Индоевропейцы”. [196] Там само. С. 146-147. “Микролиты”. [197] Мелларт Дж. Древнейшие цивилизации Ближнего Востока. — М.: Наука, 1982. [198] Петухов Ю. Д. Том 1.с. 83. [199] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 100—106. [200] Там само. С. 105. [201] Там само. С. 117. [202] Слово “молочний” водночас означає “білий”. Порівняйте з українським словом “набіл”, яке означає молокопродукти. Річка Молочна впадає в Молочний лиман. [203] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 246. [204] Будемо вважати цю назву умовною, оскільки вона реконструйована за сучасними семітськими мовами, тобто після тисячолітніх змін і перетворень. [205] Шилов Юрий. Праистория Руси // Начала цивилизации. — М.: Раритет, 1999. — С. 236. [206] Кифішин Анатолій. Шумерські та протошумерські написи Кам’яної Могили // Український світ, 1-3/1995, с. 9. [207] Шилов Ю. О. Праісторія Русі-України (VII тис. до н. е. — I тис. н. е.). — Київ—Хмельницький, 1998. — С. 23. [208] Слово “жерці” походить від кореня *жар і позначає людей духовно “жарких”, “гарячих” (*gar), пристрасних, пасіонарних, ярих (*jar), сповнених духовної сили. Високочастотне звукосполучення “ар” позначає найвищу температуру; далі йдуть “ор” (горіти, звідси “горе” — пекуче страждання душі) і низькочастотне “ур” (звідси “журба” — слабкий варіант горя-горіння). [209] Англійський археолог, який у 1961—1963 рр. розкопав Чатал-уюк (цю назву часто пишуть на англійський манер як Чатал-Гуюк). [210] Мелларт Дж. Древнейшие цивилизации Ближнего Востока. — М., 1982. [211] Петухов Ю. Д. Том 1.С. 247. [212] Шилов Юрий. Праистория Руси, сс. 244—245. [213] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 249. [214] Екологічна ніша — це сукупність стосунків Людина—Бог, Людина—Людина, Людина—Природа і Людина—Техносфера (штучна природа). [215] Палестини (сучасна назва). [216] Петухов Ю. Д. Том 1.С. 249—251. [217] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 254. [218] Сорокин П. А. Социокультурная динамика // Человек. Цивилизация. Общество: Пер. с англ. – М.: Политиздат, 1992. – 543 с. [219] Трохи забіжимо наперед і звернемо увагу, що сьогодні Західна технологічна периферія, передусім США, насправді створює Інтернет не для себе, хоча вона думає лише про власні інтереси. Інтернетом заволодіє той, хто буде духовно та інтелектуально сильнішим. Скоріше всього, телекомунікаційна і програмна інфраструктура створюється для нового духовного центру. [220] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 254. [221] Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. С. 51, 248. [222] Детальніше про це див.: Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 236. [223] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 250. [224] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 233. [225] Першопричиною народження нової раси стало божественне втручання, але про це ми поговоримо у наступних книгах. [226] Шилов Ю. А. Прародина ариев: История, обряды и мифы. — Киев: СИНТО, 1995. — С. 5. [227] “Та”—“те” означає “земля”, порівняйте з єгипетським Та-Рус (земля русів), латинським Терра (земля, територія), кельтським Тара (сакральний центр, “земля Сонця”). Тому Аратта — це “ар-та”, тобто “сонячна земля”, “підсоння” (земля під Сонцем), “піднебесна”. [228] Шилов Юрий. Праистория Руси // Начала цивилизации. С. 239. [229] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 250. [230] Біогенетичний закон— “Онтогенез є стислим повторенням філогенезу” — сформулював німецький вчений Ернст Геккель(1834—1918). Він же запровадив у науковий обіг терміни онтогенез (індивідуальний розвиток) та філогенез (історичний розвиток). [231] Гусева Н. Р. Русские сквозь тысячелетия. Арктическая теория. — М.: Белые альвы, 1988. — С. 137-139. Тилак Б. Г. Арктическая родина в Ведах. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. — 528 с. [232] Шилов Ю. А. Прародина ариев: История, обряды и мифы. [233] Див.: Стратегія України // Перехід-IV, 1(3)-2000. [234] Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. С. 95—96. [235] Поєднання праці і священнодійства, посвячення Богові своєї навіть повсякденної діяльності є ідеальною практикою для саморозвитку і самореалізації людини. [236] Про глибоку укоріненість культу Ора свідчать його сліди в індоєвропейських мовах. Так, у грецькій мові “аре” означає “молитва”, “оро” в латинській — “молити”, “оракл” в англійській — “пророцтво” і т. д. [237] Даниленко В. Н. Космогония первобытного общества // Начала цивилизации. — М.: Раритет, 1999. — С. 96. [238] “АРТАНІЯ, Арсанія, Арта — одне з ранньофеодальних державних утворень східних слов’ян 8—9 ст. Згадується арабськими і перськими авторами поряд з Куявією і Славією. Артанія вела торгівлю з країнами арабського Сходу. Деякі дослідники ототожнюють Артанію з територією Антів, інші — з Тмутараканню, Черніговом, Рязанню”. — Український радянський енциклопедичний словник (у трьох томах). — Київ, 1986, том 1. [239] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 221. [240] На основі схеми, наведеної у книзі: Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України. С. 249. [241] Мезоліт являє собою перехідний період від старої Європи (льодовикової) до нової (теплої, післяльодовикової), епоха подолання глобальної кризи, викликаної зміщенням літосфери. [242] Ім’я Аратта—Арта—Артанія означає “сонячна земля”, “підсоння”, “піднебесна” (ар — сонце, та — земля, територія). [243] Антіохія, заснована в 300 році до н. е., була столицею Сирійського царства в часи династії селевкідів, славилась високою культурою. В Антіохії вперше учні Ісуса Христа стали називатися християнами. Тепер патріарх Антіохійський живе у Дамаску, але зберігає попередній титул. Нині — невеличке місто Антакіє. Є ще одна Антіохія, яка була столицею Тісідії, в ній проповідував апостол Павло. [244] Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України. С. 247. [245] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 230. [246] Назва цього святилища перекладається як “Руки-закону степу країни благої” (за розшифровкою професора А. Г. Кифішина). [247] Див. коментар до “Повісті врем’яних літ”.— Київ: “Радянський письменник”, 1990. — С. 478—479. [248] Нагадаємо, що на санскриті слово “самара” має головні значення “сутичка”, “битва”, “війна”. Відповідно, самари — це воїни, богатирі, герої, силачі, носії влади. Від слова “самара” походять назви “сумери” (шумери), “кімери-кімерійці”, “кхмери”, “самураї”. Назва “Самарія” (місто у Палестині) перекладається як “сторожова вежа” — див.: Архимандрит Никифор. Иллюстрированная полная популярная библейская энциклопедия. — М.: Астрель, 2000. — С. 540. [249] Нагадаємо, що термін “Україна” ми вживаємо в розумінні геосоціальної істоти, яка склалася на території сучасної України з часу виникнення білої раси у 25 тис. до н. е. [250] Паїк Володимир. Корінь безсмертної України. С. 69. [251] Kramer S. N. History begins at Sumer. — New York, 1956 (“Історія почалась у Сумері”). Автор цієї книги — видатний шумеролог Семюел Крамер — народився в містечку Жашків (нинішня Черкаська область) у 1897 році. Див. також: Крамер Сэмюэл. История начинается в Шумере. Пер. с англ. — М.: Наука, 1991. — 235 с. [252] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 221. [253] Сколоти (
|
