Хронологічний розподіл словникового складу мови: неологізми, історизми, архаїзми.

Архаїзми (від гр. "стародавній") – застарілі слова, які ви­йшли з активного вжитку, але збереглися в пасивному словнику.

Розрізняють власне архаїзми й історизми.

Власне архаїзми – слова, які називають предмети та яви­ща, що існують і тепер, але витіснені з активного вжитку іншими синонімічними словами.

Наприклад: чадо "дитина", лицедій "артист", зегзиця "зозуля", десниця "рука", самокат "велосипед", аероплан "літак", перст "палець", дзиґар "годинник", атрамент "чорнило", марець "березень", паздерник "жовтень", пря "спір"; рос. глагол "слово", одесную "праворуч", ланиты "щоки", выя "шия", вежды "повіки"; англ. behold "бачити" (загальновживане see), slay "убивати" (kill), steed "кінь" (horse), foe "ворог" (enemy); нім. Muhme "тітка" (Tante), Base "двоюрідна сестра" (Kusine); фр. nef "судно" (navire), pâtre "пастух" (berger), vesprée "вечір" (soir).

Власне архаїзми поділяють на лексичні та семантичні.

Серед лексичних архаїзмів виділяють:

1) власне лек­сичні архаїзми (див. усі вищенаведені приклади);

2) лексико-словотвірні (рос. пастырь при сучасному пастух, ры­барь при сучасному рыбак); 3) лексико-фонетичні (піїт "поет", рос. ирой "герой").

Семантичні архаїзми – застарілі значення наявних в активному словнику слів. Так, скажімо, слово язик втра­тило значення "народ, етнос": "Встане правда! встане воля! І тобі одному помоляться всі язики Вовіки і віки" (Т. Шевченко). Слово живот перестало вживатися в ро­сійській мові у значенні "життя": "Не в честном бою по­ложил свой живот, а сгинул от беглого каторжника" (О. Пушкін). Слово обиватель не вживається тепер у зна­ченні "постійний мешканець якої-небудь місцевості", а ли­ше в значенні "людина, позбавлена широких суспільних поглядів, яка живе дрібними, міщанськими інтересами", хоча в XIX ст. воно було активним: "Я, Галочка, дочка оби­вателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він є благородний, пан" (Г. Квітка-Основ'яненко). Рос. сло­во позор колись мало значення "видовище"; подлый до XVIII ст. вживалося в значенні "простонародний, неродо-витий", а нині має значення, "який викликає осуд, мораль­но низький"; міщанин колись означало "особа, що належить до соціального стану міщанства", а тепер має значення "оби­ватель".

Історизми – слова, які вийшли з ужитку в зв'язку зі зникненням позначуваних ними понять.

Наприклад: війт "сільський староста", осавула "прикажчик у панському будинку", волосний "посадова особа, яка працювала у волосній управі", десяцький "поліцейський служитель на селі", сотник "особа, що очо­лювала сотню – складову частину полку", січовик "січовий стрілець", кожум'яка "майстер, що виробляв сирицю; мнець", чумак "візник і торговець, який перевозив на во­лах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу", досвіт­ки "зібрання сільської молоді, організовані для спільної праці та розваг в осінній та зимовий час"; рос. боярин, ка­дет, шкраб (складноскорочене слово зі словосполучення школьный работник), колесовать і укр. колесувати "піддавати дуже жорстокій смертній карі, ламаючи кіст­ки на спеціально обладнаному колесі, що крутиться"; англ. halberd "алебарда", musket "мушкет", visor "забрало".

Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак во­ни можуть повертатися в мову, якщо відновлюються відпо­відні чи подібні реалії. Так, зокрема, в останні роки отрима­ли друге життя колишні історизми гривня, віче, пластун; рос. дума, губерния, губернатор тощо. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім недавно, як, наприклад, лікнеп, раднаргосп, перебудова.

Історизми використовують у художній літературі для відтворення історичного колориту, а архаїзми – для ство­рення піднесеного і зниженого стилів.