Аналіз виконання договірних зобов’язань по відвантаженню продукції

(тис. грн.)

 

Найменування виробу	Споживач	План постачання за договором	Фактично відвантажено	Недопоставки продукції
Хліб пшеничний	Магазин ”Каштан” Магазин ”Надія”			-   - 40
Хліб ”Дарницький”	Магазин ”Люкс” Магазин ”Каштан”			-   -
Батон	Магазин ”Вавітал” Магазин ”Каштан”			- 1   - 4
Булочки	Магазин ”Надія” Магазин ”Вавітал”			-   -
Торти	Магазин ”Люкс” Магазин ”Лілія”			-   -
Всього

 

Відсоток виконання договірних зобов’язань (Кд.з) розраховується діленням різниці між плановим обсягом відвантаження по договірних зобов’язаннях (Ппл) і його недовиконанням (Пн) на плановий обсяг (Ппл).

Отже, Кд.з =0,96 (%)

Наведений розрахунок показує, що за звітний рік план постачання виконано майже по всіх споживачах. В звітному році недопоставлено хліба пшеничного магазину „ Надія ” на 40 тис. грн., або на 23,5%, а батонів магазину „ Вавітал ” на 1 тис. грн. та магазину „ Каштан ” на 4 тис. грн.

Аналіз ритмічності виробництва, та якості виготовленої продукції

 

Необхідною умовою для виходу підприємства на внутрішній та світовий ринки, для формування сталого іміджу виробника як економічно надійного партнера є постійний і зростаючий випуск продукції, підвищення її якості.

 

 

Рис. 2.2.1 Багатоспрямований вплив підвищення якості продукції на виробництво та імідж підприємства

 

Йдеться про багатоспрямований вплив підвищення якості про­дукції не лише на підвищення ефективності підприємства, а й на імідж підприємства.

Міжнародна організація з питань стандартизації визначає якість як сукупність властивостей і характеристик продукції (або послуг), яка забезпечує задоволення встановлених або перед­бачуваних потреб. [ 9; C.85 ]

Оцінка якості продукції передбачає визначення таких рівнів якості:

- абсолютний;

- відносний;

- перспективний;

- оптимальний.

Абсолютний рівень якості виробу знаходять шляхом обчи­слення обраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.

Відносний рівень якості продукції передбачає порівняння її показників з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.

Перспективний рівень передбачає оцінку якості виробів з урахуванням пріоритетних напрямів і темпів розвитку науки й техніки.

Оптимальний рівень якості визначається за новими видами продукції і, перш за все, знарядь праці. Це такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлу­атацію) продукції в певних умовах її споживання була б мінімальною. [ 9; C.86 ]

Для визначення рівня якості застосовують такі методи ”на рисунку 2”:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Органоліптичний		МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ		Диференційований
Об'єктивний	Комплексний

 

Рис. 2.2.2 Методи визначення рівня якості продукції

 

Об'єктивний метод: означає оцінку рівня якості продукції на підставі стендових випробувань та вимірювань за допомогою приладів, лабораторних аналізів.

Органоліптичний метод: ґрунтується на наслідках аналізу сприй­мання органами відчуттів людини (зором, слухом, смаком, нюхом, доти­ком) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів.

Диференційований метод: передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів. [ 9; C. 87 ]

Комплексний метод: полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу.

Аналіз якості продукції проводиться за її показниками.

Показник якості продукції - це кількісна характеристика однієї або декількох властивостей продукції, що становлять її якість.

Аналіз якості продукції проводиться за даними відділів: вироб­ничого; технічного контролю; менеджменту; збуту; юридичного.

Для оцінки якості використовують:

- звіт про якість;

- звіт про собівартість продукції;

- патенти;

- нормативно-технічну документацію;

- акти випробовувань;

- дані лабораторного контролю фізико-хімічних показників;

- дані про кількість рекламацій і претензій на неякісну продукцію;

- журнали і графіки бездефектної здачі продукції;

- акти про брак та ін.

Основним завданням аналізу якості продукції є:

- оцінка динаміки показників якості, виконання завдання щодо їх рівня;

- вивчення причин, які вплинули на зміну якості продукції;

- оцінка впливу якості продукції на вартісні показники діяльності підприємства;

- вироблення пропозицій щодо прийняття оптимальних рішень з управління якістю продукції.

Інформація про кількість рекламацій і претензій покупців на продукцію, що поставляється підприємством, дозволяє оцінити суттєвість, масштабність і тенденцію порушень якості продукції. [ 9; C.88 ]

Так, якщо підприємство постійно або часто сплачує штрафи за поставку недоброякісної продукції, то це свідчить про серйозні проблеми в її виготовленні.

Визначають питому вагу штрафів у балансовому прибутку під­приємства, одержаний показник порівнюють з аналогічними показ­никами минулих періодів та інших однотипних підприємств.

Якість продукції, випущеної на підприємствах легкої, харчової і деяких інших галузей промисловості, оцінюється за показниками сортності. У ході аналізу обчислюють питому вагу випуску про­дукції кожної категорії сорту в загальному випуску, вивчають, скільки продукції здано з першого подання, скільки виробів «переведе­но» в нижчий сорт. Обчислені показники порівнюють з плановими, з фактичними показниками попередніх періодів і роблять висновки про зміни щодо якості продукції.

Визначають і дають оцінку коефіцієнту сортності, який дозволяє виміряти втрати у вартісному обсязі випуску продукції внаслідок зниження сортності виробів або, навпаки, нарощування вартості випуску при підвищенні сортності.

Коефіцієнт сортності - це відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості за умови, що вся продукція випускається за ціною найвищого сорту.

Одним з показників, що свідчать про відхилення від норм за якістю виготовлення виробів, є брак продукції. [ 8; C.112 ]

За можливістю виправлення брак поділяється на виправний (це усунення дефектів виробів, після чого ці вироби є придатними до експлуатації або споживання) і невиправний (кінцевий брак, який виправити неможливо або економічно недоцільно).

За місцем виявлення розрізняють внутрішній брак (допущений на підприємстві під час виготовлення виробів) і зовнішній (виявлений покупцями або споживачами під час користування виробами або споживання продукції).

У ході аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою, тобто порівнюють фактичні втрати від браку у звітному періоді з аналогічними показниками минулих періодів.

Окрім того, визначають питому вагу браку в загальному випуску товарної продукції. Визначають втрати від браку і втрати товарної продукції.

У процесі аналізу вивчають причини допущеного браку за місцем його виникнення та за центрами відповідальності.

Такими причинами можуть бути:

- використання матеріалів і напівфабрикатів з прихованими дефектами;

- недостатній рівень кваліфікації робітників;

- використання несправного устаткування, неудосконалених пристроїв та інструментів, засобів вимірювальної техніки;

- відхилення від технологічного процесу;

- порушення ритмічності виробництва;

- відсутність належного упакування, маркування;

- порушення умов зберігання, перевезення, навантажування.

Важливою умовою успішного виконання виробничої програми підприємства, його договірних зобов’язань є ритмічність виробництва.

Під ритмічністю виробництва розуміють випуск продукції відповідно до планових погодинних, добових, місячних графіків в обсязі та асортименті, передбачених планом. [ 9; C.90 ]

Розрізняють ще і таке поняття, як рівномірність випуску продук­ції, тобто випуск однакової кількості продукції за рівні проміжки часу. Ритмічність не завжди означає рівномірність, оскільки планове завдання не може розподілятися порівну за місяцями року з огляду на різну кількість робочих днів, а також через сезонність виробництва.

При аналізі ритмічності важливо правильно обрати календарний період, який залежить від можливостей складання графіків випуску продукції та обліку їх виконання (декада, тиждень, доба, зміна, година), а також від типу виробництва та тривалості виробничого циклу.

Так, на підприємствах, які випускають однотипну продукцію масового виробництва з коротким виробничим циклом, ритмічність доцільно визначати за погодинними, змінними, добовими графіками, у виробництвах з тривалим періодом і великою номенклатурою - за п’ятиденками або декадами.

Порушення ритмічності виробництва негативно впливає як на діяльність підприємства-виробника, так і на роботу його суміжників. Неритмічність погіршує всі економічні показники діяльності: знижуєть­ся якість продукції, внаслідок чого підприємство втрачає своїх покупців; готова продукція накопичується на складах, що призводить до сповіль­нення оборотності оборотного капіталу; виникають непродуктивні витрати у зв'язку з простоями устаткування, робочої сили, транспорту, порушенням договірних зобов'язань щодо поставок продукції покупцям. Усе це зменшує прибуток підприємства, погіршує його фінансовий стан. [ 9; C.93 ]

Неритмічна робота підприємства може бути викликана дією низки чинників, а саме:

- відсутністю енергії не з вини підприємства;

- несвоєчасною поставкою сировини, матеріалів, комплек­туючих виробів постачальниками;

- недоліками в плануванні та організації виробництва, зокрема відсутністю достатнього заділу незавершеного виробництва;

- несвоєчасним проведенням ремонту устаткування і непо­ладками в його роботі у зв'язку з цим;

- порушенням технології виробництва;

- витратами робочого часу;

- незадовільним фінансовим станом підприємства та ін.

На виявлення та усунення цих причин і повинен бути спрямова­ний аналіз.

Аналіз ритмічності проводиться за оперативними даними про випуск продукції за годину, зміну, добу, тиждень, декаду, місяць. [ 9; C.94 ]

Найпростішими показниками ритмічності випуску продукції є:

- питома вага виробництва продукції за кожну декаду (зміну) до місячного випуску;

- питома вага випущеної продукції за кожний місяць до квартального випуску;

- питома вага випуску продукції за кожний квартал до річного обсягу виробництва;

- питома вага продукції, випущеної в першу декаду звітного місяця, до третьої декади попереднього місяця. І

Узагальнюючими показниками ритмічності виробництва є:

- коефіцієнт ритмічності;

- коефіцієнт варіації;

- числа аритмічності.

Коефіцієнт ритмічності визначається відношенням фактичного (але не вище планового завдання) випуску продукції (або його питомої ваги) до планового випуску (питомої ваги).

Коефіцієнт ритмічності відображає вплив на ритмічність лише фактів невиконання плану. Але порушення ритмічності відбувається і при перевиконанні плану, що також призводить у деяких випадках до негативних наслідків - утворення наднормативних некомплектних заділів незавершеного виробництва і залишків готової продукції на складах.

Для більш повної характеристики ритмічності використовуються так звані числа аритмічності, які є сумою відхилень (у частці одиниці) від плану у зв'язку з його невиконанням та пере­виконанням, тобто підсумовуються позитивні і негативні відхилення від планового випуску по декадах.

Що ближче коефіцієнт ритмічності до одиниці, тим ритмічніше виконується графік виробництва. [ 9; C.96 ]

Коефіцієнт варіації визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (середньо-декадного, середньомісячного, середньо квартального) плано­вого випуску продукції:

За допомогою чисел аритмічності, знаючи причини відхилень від планового випуску за декадами, можна визначити їх вплив на рит­мічність роботи підприємства. [ 8; C.117 ]

 

Таблиця 2.2.1

Аналіз ритмічності роботи підприємства ПП «Добрий хліб»

Декади	Випуск продукції, тис.грн.	Виконання плану, %
план	факт
І			101,81
ІІ			94,54
ІІІ			116,36
Разом			104,24

Заналізу таблиці випливає:

В цілому за місяць виконання плану перевиконано.

В першій декаді виконано плану на 101,81%.

В другій декаді недовиконано плану на 94,54%.

В третій декаді перевиконано плану на 116,36%.

К варіації = 0,0383. А це в свою чергу значить, що випуск продукції по декадах відхиляється від графіка в середньому на 3,83 %