Студопедия — Добавить
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Добавить






Объявления

Ищу реферат
Работа
Репетиторы
Инфо для студентов
Учебные материалы
Рефераты
Дипломные
Отчеты по практике
Ответы на вопросы
Курсовые работы (Обзорные)
Курсовые проекты
Практические задания
Эссе
Защитная речь
Доклады
Учебные пособия
Контрольные работы
Методички
Лекции
Сочинения
 
Прочее
Литература
Статья
Другое
Не определено
  Тема: Фізична реабілітація при ожирінні I-II ступеня у жінок 25-30 років · Вид работы: Диплом · Предмет: Медицина, физкультура, здравоохранение · Все дипломные по медицине, физкультуре · Поделиться… · Скачать Читать текст оnline Поможем написать диплом   Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы. Помощь в написании работы которую точно примут
     

 

Яндекс.Директ

Детские коляскиМаксимальный комфорт для ребенка. Низкие цены. Быстрая доставка!АкцииГарантияДоставка и оплатаrozetka.com.ua Купите коляску для детей на сайтеКаталог детских колясок от 750 грн. Доставка по Украине - 0 грн! Выбирайте!АксессуарыОплата и доставка по УкраинеОтзывы покупателейуспех.com.uaАдрес и телефон

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ I. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ

.1 Етіопатогенетична і клінічна характеристика ожиріння

.2 Фізична реабілітація при ожирінні

.3 Дієтотерапія

.4 Психотерапія

РОЗДІЛ II. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

.1 Медико-біологічні та психологічні методи дослідження

РОЗДІЛ III. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

.1 Комплексна програма фізичної реабілітації при ожирінні I-II ступеня у жінок 25-30 років

ЗАКЛЮЧЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

Актуальність. Проблема ожиріння полягає в тому, що кількість осіб, які мають надлишкову вагу прогресивно збільшується. Це зростання становить 10% від їх колишнього кількості за кожні 10 років. Підраховано, що якщо дана тенденція збережеться, то до середини наступного століття все населення економічно розвинених країн буде хворіти ожирінням.

Починаючи з другої половини XX століття, в економічно розвинених країнах світу виникла зовсім нова проблема - бурхливе зростання хвороб, викликаних надмірним харчуванням. Гіппократ зазначав, що надмірно огрядні люди живуть менше, а надто повні жінки безплідні. Репродуктивна функція жінок скорочується прямо пропорційно їх надмірної ваги. У поєднанні з демографічними проблемами розвинених держав така ситуація загрожує різким скороченням працездатного населення в Європі. За даними зарубіжних досліджень, якби люди не хворіли на ожиріння, то середня тривалість життя у світі збільшилася б на чотири роки. У світі збільшилося число людей, що страждають ожирінням. Дані останнього дослідження, проведеного організацією з економічного співробітництва і розвитку в 30 розвинених державах світу, свідчать про те, що в багатьох країнах проблема ожиріння нації ставати досить серйозною і потребує негайного вирішення. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) до 60 років доживають близько 60% огрядних людей, до 70 років - лише 30%, а ще 10 років ледве можуть прожити 10%. ВООЗ вже вивчає ожиріння як епідемію, яка досить динамічно розповзається по всьому світу. За останні 20 років у більшості країн Євросоюзу число людей, що страждають зайвою вагою, збільшилося на 50%. Відзначається швидке зростання ожиріння також у спортсменів після припинення систематичних специфічних тренувань. Ожиріння робить дуже несприятливий вплив на організм, веде до зниження працездатності, до скорочення тривалості життя і періоду активної творчої діяльності. Попередження, лікування та реабілітація хворих на ожиріння є важливими завданнями охорони здоров'я, реальним заходом профілактики ряду захворювань і в першу чергу серцево - судинних [2,33,52].

Хворі ожирінням більше днів проводять на лікарняному листі, мають більше ускладнень після наркозу і оперативних втручань, частіше гинуть в автомобільних аваріях і катастрофах. Встановлено, що якби людству вдалося вирішити проблему ожиріння, середня тривалість життя збільшилася б на 4 роки. Серед осіб у віці від 50 до 59 років, вага тіла яких перевищував норму на 15-24%, смертність була на 17% вище середньої. Якщо ж перевищення ваги тіла становило 24-34%, то смертність збільшувалася на 41%. Смерть від серцево - судинних захворювань при ожирінні в 2 рази, а від інсульту в 3 рази частіше, ніж в осіб з нормальною вагою тіла. При ожирінні цукровий діабет зустрічається в 3-4 рази частіше.

Не підлягає сумніву той факт, що культурно-технічна революція, що супроводжується, механізацією і автоматизацією виробничих процесів значною мірою сприяє поширенню огрядності. Удосконалення засобів пересування, неухильне зростання числа професій, пов'язаних з гіпокінезією, не можна не розглядати в якості факторів, що призводять до енергетичного дисбалансу та сприяють виникненню ожиріння [17,33].

Об'єкт дослідження: методи фізичної реабілітації у жінок при ожирінні I - II ступеня.

Предмет дослідження: фізична реабілітація у жінок 25-30 років при ожирінні I - II ступеня.

Метою даної роботи є всебічно розкрити проблему ожиріння і складання програми фізичної реабілітації для жінок 25-30 років при ожирінні I - II ступеня.

Для реалізації поставленої мети сформульовані такі завдання:

. Вивчити і проаналізувати ефективні засоби фізичної реабілітації для жінок з ожирінням I-II ступеня на підставі науково-методичної літератури з даної проблеми.

. Розглянути різні методи фізичної реабілітації при ожирінні: лікувальну фізкультуру, масаж і фізіотерапію;

. Розробити комплексну програму фізичної реабілітації для жінок 25-30 років при ожирінні I - II ступеня.

Наукова новизна полягає в тому, що ми пропонуємо ввести в заняття гімнастикою з використанням фітболу, яке сприятливо впливає на загальний стан жінок з ожирінням, когнітивні функції, метаболічні процеси та функцію зовнішнього дихання для відновлення і стабілізації величин антропометричних показників (вага тіла, обхоплювальної розміри).

Практичне значення роботи полягає в тому, що дану нами програму можна використовувати в лікувальному процесі при фізичної реабілітації хворих з ожирінням I-II ступеня.

Робоча гіпотеза: процес фізичної реабілітації при ожирінні I-II ступеня у жінок 25-30 років буде більш ефективним за умови комплексного виконання ранкової гімнастики, ЛГ з фітболом, бігу, ходьби і масажу, фізіотерапії.

 

РОЗДІЛ I. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ

 

.1 Етіопатогенетична і клінічна характеристика ожиріння

 

Етіологія і патогенез. Терміном "ожиріння" позначають стан, при якому надлишок маси тіла складає 10% і більше понад фізичної норми перевищує фізіологічну норму менше, ніж на 10%, вона вважається надлишковою. Якщо маса тіла.

Ожиріння - група хвороб і патологічних станів, що характеризуються надмірним відкладенням жиру в підшкірній жировій клітковині і інших тканинах і органах, обумовлене метаболічними порушеннями, і супроводжуються змінами функціонального стану різних органів і систем. Найбільш часто вживаним діагностичним критерієм ожиріння є надлишок загальної маси тіла по відношенню до норми, встановленої статистично. Однак підкреслимо, що величиною, багато в чому визначальною тяжкість перебігу захворювання, є не стільки вага тіла сам по собі, скільки надлишок жирової маси. Цей надлишок може істотно відрізнятися навіть у хворих, що мають однаковий вік, зріст і вагу. До таких висновків ми дійшли вивчивши роботи вітчизняних і зарубіжних авторів. Використовувалися автореферати дисертацій, науково-методичні посібники, наукові статті, які дозволили обгрунтувати актуальність теми дослідження, узагальнити наявні результати дослідження, визначити мету і завдання, розробити комплексну програму фізичної реабілітації для хворих з ожирінням.

Численні етіологічні фактори можна розділити на екзогенні (переїдання, зниження рухової активності) і ендогенні (генетичні, органічні ураження центральної нервової системи (ЦНС), гіпоталамо-гіпофізарної області). В даний час встановлено, що регуляція відкладення і мобілізації жиру в жирових депо здійснюється складним нейрогуморальним (гормональним) механізмом, в якому беруть участь кора головного мозку, підкіркові освіти, симпатична і парасимпатична нервові системи і залози внутрішньої секреції. На жировий обмін роблять виражений вплив стресові фактори (психічна травма) та інтоксикація ЦНС [2,31].

Регуляція надходження їжі здійснюється харчовим центром, локалізованим в гіпоталамусі. Поразки гіпоталамуса запального і травматичного характеру призводять до підвищення збудливості харчового центру, підвищеного апетиту й розвитку ожиріння. У патогенезі ожиріння певна роль належить і гіпофізу. Говорячи про розвиток ожиріння, не можна недооцінювати значення гормональних чинників, оскільки процеси мобілізації відкладення жиру тісним чином пов'язані з функціональною активністю більшості залоз внутрішньої секреції. Ожиріння розвивається при різних захворюваннях гіпофіза, щитовидної залози, надниркових залоз і острівковогоапарату підшлункової залози (цукровий діабет), які беруть активну участь у регуляції обміну ліпідів. Пониження функцій щитовидної і статевих залоз призводить до ожиріння. Посилення діяльності острівковогоапарату підшлункової залози веде до посиленого синтезу цукру в глікоген, переходу його в жир і гальмує мобілізацію останнього з депо. Кортизон, який представляє собою гормон кори надниркових залоз, також підсилює жироотложение. Порушення в якому-небудь ланці цієї складної регуляції призводить до порушення жирового обміну і розвитку тих чи інших форм ожиріння [2,17,43].

В етіології ожиріння певне значення має спадково-конституціональна фактор. Природно, що ожиріння саме по собі не є вродженим захворюванням, проте схильність до нього може мати спадковий характер. Про явному наявності спадкового нахилу до виникнення ожиріння свідчать також статистичні дані про частоту огрядності у родичів хворих на ожиріння. За деякими даними, приблизно у 50% дітей розвивається огрядність, якщо один з батьків страждав ожирінням, якщо обидва, то ожиріння спостерігалося у 2/3 дітей [2,31].

Можна вважати, що наявність спадкового нахилу до розвитку огрядності передбачає існування провокують виникнення захворювання факторів. Такими факторами можуть бути переїдання, низька фізична активність, ураження центральної нервової системи та ін Знижена рухова активність природно веде до зниження енерговитрат і неокіслівшіеся жири в більшості випадків відкладаються в жирових депо, що веде до огрядності [12,17,20].

Малорухливий спосіб життя, переїдання, як відомо, сприяють швидкому накопиченню жирових відкладень. У початковій стадії цього процесу порівняно не-складно повернутися до нормальної ваги. Якщо ж час згаяно, порушується жировий обмін, розвивається хвороба - ожиріння [8].

Жири, що надходять в організм з їжею, вносять безпосередній внесок у створення запасів триацилгліцеридів в жировій тканині. Про це свідчить той факт, що склад ненасичених жирних кислот жирових депо поступово набуває рис схожості з складом ненасичених жирних кислот екзогенних жирів їжі. Проте основним чинником ліпогенезу при ожирінні є вуглеводи. Глюкоза, яка надходить в кров (внаслідок всмоктування з кишечника) у кількостях, що перевершують потреби печінки або можливості процесу депонування глікогену, насамперед використовується для синтезу жирних кислот. Найбільш важливим місцем освіти ендогенних, переважно насичених жирних кислот є клітини печінки. Вступник з печінки надлишок глюкози і триацилгліцеридів захоплюють клітини жирової клітковини, в якій відбувається синтез додаткових кількостей жирних кислот. Етерифікація жирних кислот, що проникають у клітини жирової клітковини, а також жирних кислот, синтезованих в самій жировій тканині, залежить від перетворення надходить глюкози в акцептор -?-гліцерофосфат. У жировій клітковині огрядних посилене перетворення глюкози в?-Гліцерофосфат поєднується з пригніченням його окислення дегідрогеназ мітохондрій. В результаті підвищується частка глюкози, використовуваної для утворення гліцерину, і естерифікація жирних кислот починає переважати над виходженням вільних жирних кислот з клітин.

У людей, страждаючих ожирінням, відзначається значне підвищення вмісту інсуліну в циркулюючої крові, а також надмірна реакція на надходження глюкози в шлунково-кишковий тракт. Поєднання надлишкового харчування з гіперінсулінізмом не тільки сприяє захопленню глюкози жировою клітковиною, а й індукує синтез ряду ферментів (ферменту, що розщеплює цитрат, ацетил-КоА - карбоксилази і синтетази жирних кислот) в клітинах печінки і жирової тканини, що веде до стимуляції ліпогенезу. Крім того, підвищення концентрації інсуліну інгібує гормон-чутливу ліпазу, що викликає подальший зсув порушеного балансу в бік відкладення жирів [2,21,26,36].

Аліментарно-конституційне ожиріння розвивається в результаті надлишкового харчування і малорухливого способу життя. При цьому енергетичних речовин надходить в організм більше, ніж їх витрачається. Джерелом підвищеної жироотложения є не тільки переїдання або велику кількість жирів у раціоні, але і надмірне вживання вуглеводів. Рідкісне, нерегулярне харчування і їжа переважно у вечірній час призводить до переїдання. А під час відпочинку і сну, як відомо, енерговитрати невеликі, тому надлишкові поживні речовини, що надійшли з їжею, відкладаються у вигляді жиру в жировій тканині. Таким чином, розвиток аліментарно-конституціональної форми ожиріння тісно пов'язане з руховою активністю і кількістю енергії, що надходить з їжею [12].

Дотримання дієти і підвищена рухова активність протягом багатьох років - найбільш раціональний шлях зниження маси тіла і підтримки її на оптимальному рівні. На цьому тлі масаж може надати істотну допомогу в збереженні і підвищенні працездатності пацієнта [31]

Анатомічна характеристика жирової тканини. Жирова тканина виконує трофічну, депонирующую, формоутворювальну і терморегулірующую функції. Жирова тканина підрозділяється на два типи: білу, утворену однокапельнимі адипоцитами, і буру, утворену многокапельнимі адипоцитами. Групи жирових клітин об'єднані в часточки, відокремлені один від одного перегородками пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини, в якій проходять судини і нерви. У свою чергу, кожен адипоцит оповитий мережею колагенових і ретикулярних волокон, в петлях якої проходять численні кровоносні капіляри і залягають сполучнотканинні (у тому числі огрядні) клітини. Кількість адипоцитів генетично обумовлено, а також залежить від раціонального надходження поживних речовин в організм у внутрішньоутробний період і в ранньому дитячому віці [36].

У людини переважає біла жирова тканина, частина її оточує органи, зберігаючи їх положення в тілі людини (нирки, лімфатичні вузли, очне яблуко і ін), заповнює простору ще функціонуючих органів (молочна залоза), заміщає червоний кістковий мозок в епіфізах довгих трубчастих кісток. При схудненні жирова тканина, що виконує зазначені функції, змінюється відносно мало. Велика частина жирової тканини є резервною (підшкірна основа, сальники, брижі, жирові підвіски товстої кишки, субсерозна основа). Кількість бурої жирової тканини у людини невелика (вона є головним чином у новонародженої дитини). Бура жирова тканина розташована в області шиї, в пахвовій ямці, в окружності підключичної артерії, під шкірою спини і бічних поверхонь тулуба, в середостінні і брижі. Подібно білої, бура жирова тканина також сформована у вигляді часточок, утворених многокапельнимі адипоцитами. Рясні кровоносні, лімфатичні судини і симпатичні нервові волокна проходять в междолькових перегородках, кровоносні капіляри оточують многокапельние адипоцити, серед яких зустрічаються і однокапельние. Бурий колір обумовлений безліччю кровоносних капілярів, великою кількістю мітохондрій і лізосом в многокапельних адипоцитах. Головна функція бурої жирової тканини - теплопродукція. Бура жирова тканина підтримує температуру тіла тварин під час зимової сплячки і температуру новонароджених дітей [36].

Жирова тканина виконує три важливі функції:

синтез тригліцеридів з сироваткових ліпідів та глюкози;

збереження їх у жирових депо;

звільнення вільних жирних кислот (ліполіз).

Жирові клітини у огрядних людей значно відрізняються від нормальних жирових клітин. Збільшено не тільки їх кількість, але і розміри, і вони представляються більш переповненими ліпідами. Більше того, ці переповнені клітки метабілізіруют глюкозу менш ефективно, ніж нормальні жирові клітини. При ожирінні спостерігаються гіпертрофія і гіперплазія жирових клітин [2,36,40].

Жирові відкладення виконують такі функції:

ізолюють глибоко розташовані тканини від надмірного вплив холоду і тепла;

оберігають кістки, тканини і внутрішні органи від поштовхів і ударів;

"згладжують гострі кути" скелета, надаючи формам тіла ту ніжну округлість, яка представляється естетичної та привабливою [2,29].

Класифікація ожиріння, визначення ступеня ожиріння. В даний час найбільш поширена класифікація за Д.Я. Шуригін, враховує поліетіологічность ожиріння [50]:

.Форми первинного ожиріння:

а) аліментарно-конституціональна;

б) нейроендокринні: гіпоталамо-гіпофізарна; адипозо-генітальна дистрофія (у дітей і підлітків)

.Форми вторинного ожиріння:

а) церебральна

б) ендокринна

в) діенцефальна

При церебральному ожирінні спостерігається грубе (органічне) поразка ділянок головного мозку, що відповідають за регуляцію жирового обміну. При цьому прогресують всі ознаки захворювання. Діенцефального ожиріння виникає як ускладнення після запальних захворювань проміжного мозку і супроводжується ознаками порушення його функції. Ендокринне ожиріння виникає в результаті порушення діяльності тих чи інших ендокринних залоз. У цьому випадку ожиріння є вторинним, а на перший план виступають інші, більш важкі ознаки хвороби [50].

За характером перебігу ожиріння ділиться на [40]:

прогресуюче

повільно прогресуюче

стійке

регрессирующее

Виділяють також 4 ступеня ожиріння [20,21]:

ступінь - перевищення належної маси на 10-29%

ступінь - 30-49%

ступінь - 50-100%

ступінь - вище 100% маси тіла

Всесвітня організація охорони здоров'я прийняла наступну класифікацію, представлену в таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1 - Класифікація надмірної маси тіла та ожиріння за індексом маси тіла (ВООЗ) [21,33,51]:

Типи маси тілаІМТРизик супутніх захворюваньдефіцит маси тіламенше 18,5Мається ризик інших захворюваньнормальна маса тіла18,5 - 24,9Звичайнийнадлишкова маса тіла (предожіреніе)25,0 - 29,9Помірнийожиріння 1-го ступеня30,0 - 34,9Підвищенийожиріння 2-го ступеня35,0 - 39,9Високийожиріння 3-го ступеня40,0Дуже високий

Таблиця 1.2 - Класифікація надмірної маси тіла та ожиріння за вмістом жиру в тілі [33]:

Вміст жируЧоловікиЖінкиНизьке6-10%14-18%Нормальне11-17%19-22%Надмірне18-20%23-30%Ожиріння більше 20%більше 30%Клінічна картина. Зайве відкладення жиру негативно позначається на функції серцево-судинної системи і призводить до дистрофії міокарда, ураження судин мозку і нижніх кінцівок, сприяє розвитку атеросклерозу і підвищення кров'яного тиску. При порушенні кровообігу у хворих на ожиріння виникає задишка, спостерігаються застійні явища в периферичних судинах, внаслідок чого хворі відчувають запаморочення і сонливість. На грунті коронаросклероза у хворих розвивається стенокардія. Хворі ожирінням в 2-3 рази частіше страждають інфарктом міокарда, ніж люди з нормальною обміном речовин [17,18].

Вже на ранніх стадіях з'являється задишка після незначного фізичного навантаження внаслідок зміни рухливості діафрагми і розширюваності самої грудної клітини. Зазначені зміни призводять до зниження життєвої ємності, погіршення вентиляції легенів і патології газообміну з розвитком гіпоксемії. Згодом на цьому фоні у хворих з'являються сонливість, періодично поверхневе дихання, ціаноз, гіпертрофія правого шлуночка і прогресуючий розвиток недостатності кровообігу. Порушення легеневої вентиляції на тлі зниження неспецифічної резистентності часто супроводжується розвитком довгостроково протікають запальних процесів в бронхолегеневої системи (бронхіти, емфіземи легенів, пневмонії, туберкульоз).

Виявляються захворювання шлунково-кишкового тракту (хронічний холецистит, жовчнокам'яна хвороба, хронічний коліт). Порушується моторика кишечнику, що є наслідком малорухливого способу життя, слабкості м'язів черевного преса, надмірним відкладенням жиру в області брижі і сальника. Клінічно ці порушення проявляються атоническими запорами, надмірним газоутворенням, розлитими больовими відчуттями в області живота. Печінка у таких хворих зазвичай збільшена внаслідок жирової інфільтрації і застою, відзначається відкладення жиру у воротах, капсулі печінки, в междолевих просторах, в самому гепатоците, в клітинах ретикулоендотеліальної системи печінки та прогресуюче зниження в ній кількості глікогену. Ці зміни проявляються відчуттям важкості у правому підребер'ї, зниженням переносимості глюкози, схильністю до кетонообразованію, підвищеним утворенням холестерину.

Для огрядних характерно погіршення рухливості нервових процесів з перевагою гальмівних реакцій. Можливе виникнення депресивного стану: скарги на погане самопочуття, мінливість в настрої, млявість, сонливість, задишка, болі в області серця, набряки і т.п. Ожиріння відбивається і на опорно-руховому апараті. Зайві жирові відкладення у великому сальнику сприяють збільшенню поперекового лордозу, внаслідок чого виникає компенсаторний грудної кіфоз. При збільшенні ваги збільшується навантаження на суглоби, внаслідок чого розвиваються артрози колінних і кульшових суглобів, плоскостопість, грижі міжхребцевого диска (остеохондроз). Розвивається діабет, виникають порушення менструального циклу, аменорея, безпліддя, подагра (Схема 1.1.). У ряді випадків порушення водно-сольового обміну виявляються пастозністю і набряками.

Перебіг вагітності на тлі ожиріння часто супроводжується патологією. Збільшується частота токсикозів; плоди, як правило, народжуються великими, але з ознаками недоношеності; порівняно часто розвивається еклампсія; спостерігається недонашивание або переношування вагітності. У післяпологовому періоді характерна відсутність достатньої лактації.

У хворих ожирінням також порушується терморегуляція. Віддача тепла у огрядних людей йде головним чином за рахунок потовиділення, яке в жаркий час доходить до 2-3 л на добу. Гладкі люди погано переносять спеку і більш схильні теплового удару. Опірність організму до інфекцій у хворих на ожиріння знижена. Також знижена фізична активність і розумова працездатність [11, 18,21,42].

Схема 1.1 Супутні Ожиріння захворювання и факторі ризику.

фізична реабілітація ожиріння

Типи енергетичного обміну. Те, що патогенез ожиріння може бути пов'язаний з порушенням витрати енергії, як гіпотеза виглядає досить логічно. І не випадково, що станом витрати енергії у огрядних хворих вивчався всебічно.

У досить великому числі робіт показано, що витрата енергії в спокої у хворих на ожиріння не менш, а навпаки, більше ніж в осіб з нормальною масою. Відомі три основних типи збалансованості енергетичного обміну, подібно трьом типам конституції людей.

Перший тип - "організм-марнотрат". Для людей з таким типом обміну речовин характерна дуже низька ефективність використання отриманих з їжею калорій і мала потенційна здатність до накопичення енергії в жировій тканині. Ожиріння у них розвивається рідко, в основному при явному переїданні. Найчастіше спостерігається знижений вага, незважаючи на повноцінне і висококалорійне харчування. Другий тип - ідеальний енергетичний обмін. Для такого типу обміну енергії характерна висока пристосовність до зовнішніх змін (кількістю їжі, зміни енерговитрат) і стійка постійна маса тіла. У людей з другим типом енергообміну ймовірність розвитку ожиріння при неправильному надмірному харчуванні і гіподинамії невелика, але більш реальна, ніж у людей з першим типом енергообміну. Третій тип - "організм-скнара". Для нього характерна дуже висока ефективність енергообміну з підвищеним накопиченням енергії про запас у вигляді жирової тканини. Всі отримані з їжею калорії витрачаються економно. Саме третій тип енергообміну і є несприятливим енергетичним фоном у значної частини повних людей. За наявності двох шкідливих факторів (малорухливість, переїдання) ймовірність розвитку надмірної ваги дуже велика [3].

Лікування та профілактика ожиріння. Якби лікування ожиріння було простою справою, що не вимагає певного настрою і напруги від пацієнта, а від лікаря контролю і постійної корекції призначень, мабуть, не було б і самої проблеми, і наші пацієнти, підкоряючись настільки природному бажанню схуднути, давно б позбулися зайвої ваги.

Незважаючи на велику кількість пропонованих і таких різних способів зниження надмірної ваги, єдине, що дійсно приводить до зменшення маси жиру - це енергетичний дефіцит, тобто переважання витрати енергії над її надходженням. У цьому випадку жир, як форма відкладеної енергії, починає витрачатися для покриття створилося дефіциту.

Найбільш простий, зрозумілий, а головне, відтворений спосіб створення енергетичного дефіциту - це гіпокалорійная дієта. Інші запропоновані способи лікування ожиріння - фізичні навантаження, застосування тонізуючих препаратів та препаратів, що знижують апетит, психотерапія, рефлексотерапія тощо, без спеціальної фіксації на дотриманні дієти ефективні лише в невеликому відсотку випадків (менше 10-20%) і зазвичай призводять до невеликим, нестійким і важко контрольованим втрат ваги (менше 5-6% від вихідного).

Всі перераховані вище методи можуть лише доповнювати дієтотерапію, а саме або посилювати її ефект, або покращувати переносимість лікування. Зауважимо, що якщо при зниженні жирової маси можна очікувати поліпшення контролю таких грізних захворювань, як артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, атеросклероз та ішемічна хвороба серця, то лікування ожиріння, безсумнівно, можна розглядати в якості ефективного методу лікування цих захворювань. А оскільки ожиріння, згідно з сучасними уявленнями, є причина названих захворювань, то таке лікування можна з повною підставою називати етіотропним.

Основний спосіб боротьби з ожирінням - бажання самого хворого, комплексне лікування, що поєднує дієтотерапію з лікувальною фізкультурою.

В.І. Дубровський вважає, що при правильному комплексному лікуванні, що включає фізичні вправи і раціональну дієту, всі прояви ожиріння зникають, особливо при первинній, аліментарної, формі [20].

Систематичні заняття фізичними вправами у поєднанні з дієтичним харчуванням доцільно поєднувати з періодичним лікуванням хворого в санаторії та на курорті. Лікування хворих, що страждають ожирінням, може здійснюватися як в північних, так і в південних санаторіях і на курортах, де проводиться лікувальне харчування і фізична реабілітація, що не протипоказані хворому по супутнім захворюванням [2,31, 43].

Ні в якому разі не можна переїдати. Корисно виробити звичку вставати з-за столу напівголодним. Невеличке відчуття голоду після їжі незабаром змінюється відчуттям задоволення при збереженні працездатності. При відчутті ситості знижується працездатність, з'являється бажання відпочити, полежати, заснути, що, природно, веде до огрядності. Встановлено залежність надлишкового споживання їжі на фоні недостатньої рухової активності і появи стійкого дисбалансу між приходом і витратою енергії [10, 17, 32].

 

.2 Фізична реабілітація при ожирінні

 

Рухова реабілітація. Головну роль у профілактиці та лікуванні ожиріння грає рухова активність. Кожен повинен підібрати для себе прийнятний вид фізичних вправ. Фізична активність строго індивідуальна. Занадто великі навантаження шкідливі, а недостатні - марні. Тому необхідно дозувати обсяг навантаження з урахуванням віку, стану здоров'я, фізичної підготовленості.

Дослідник, С.Н. Попов, розробив цілий комплекс занять лікувальною фізкультурою у вигляді макроциклів, які поділяються на два періоди: вступний, або підготовчий, і основний. У вступному (підготовчому) періоді основне завдання - подолати знижену адаптацію до фізичного навантаження, відновити зазвичай відстають від вікових нормативів рухові навички та фізичну працездатність, домогтися бажання активно і систематично займатися фізкультурою. З цією метою застосовуються такі форми ЛФК: лікувальна гімнастика (з залученням великих м'язових груп), дозована ходьба в поєднанні з дихальними вправами, самомасаж (схема 2.1.). Основний період призначений для вирішення всіх інших завдань лікування і відновлення. Крім ЛГ, УГГ хворим рекомендують дозовану ходьбу і біг, прогулянки, спортивні ігри, активне використання тренажерів. У подальшому фізичні вправи спрямовані на те, щоб підтримати досягнуті результати реабілітації; застосовуються біг, веслування, плавання, велосипед, взимку - ходьба на лижах. Одним з важливих чинників профілактики та лікування ожиріння є правильне дихання: щоб жири звільнили укладену в них енергію, вони повинні піддатися окисленню [33].

Схема 2.1 Рухова реабілітація при ожирінні.

 

У хворих з ожирінням використовуються фізичні навантаження переважно аеробного характеру і тривалі за часом. Застосовують ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, вправи на тренажерах, теренкур, дозовану ходьбу, спеціальні фізичні вправи в басейні, плавання у відкритих водоймах, біг, туризм, веслування, катання на велосипеді, лижах, ковзанах, рухливі та спортивні ігри.

Необхідною умовою успішного лікування хворих на ожиріння є правильний режим рухової активності. Метод ЛФК є патогенетично обумовленим, а тому важливим засобом у лікуванні ожиріння.

Основними лікувально-відновними заходами при ожирінні є збільшення енергетичних витрат, обмеження харчування і загальне зміцнення організму [28 - 416 с.].

Ранкова гігієнічна гімнастика. Заняття гігієнічною гімнастикою проводяться з різних вихідних положень, але переважно стоячи. Використовуються доступні фізичні вправи, що опрацьовує всю м'язову систему з повним обсягом руху у всіх суглобах, дихальні вправи і вправи на розслаблення. Рекомендують гімнастичні вправи для кінцівок, тулуба, на снарядах, повороти, нахили тулуба, вправи, які зміцнюють м'язи черевного преса. При виконанні вправ стежать за диханням, воно має бути вільним, без затримки.

Після занять обов'язково прийняти водні процедури: вологе обтирання або душ з наступним розтиранням тіла махровим рушником до почервоніння шкіри [20,37,43].

Лікувальна гімнастика. При лікуванні та реабілітації хворих з ожирінням застосовується комплекс методів, найважливішими серед яких є фізичні вправи і дієта.

Показання: екзогенно-конституційне ожиріння I, II, III, IV ступеня, нейроендокринна форма ожиріння з діенцефальним або ликворо-гіпертензійним синдромом.

Протипоказання: гіпертензійним і діенцефальні кризи, загострення супутніх захворювань.

Заняття лікувальною гімнастикою проводяться у вигляді макроциклів, які поділяються на два періоди: вступний, або підготовчий, і основний. Загальна фізичне навантаження має бути субмаксимальної і індивідуалізованої відповідно до функціональними можливостями організму хворого. Для більшої ефективності різні форми лікувальної гімнастики чергують протягом дня. Тривалість кожної процедури лікувальної гімнастики від 5 до 45-60 хв. При виконанні вправ використовують гімнастичні предмети і снаряди - медіцінболи (1-4 кг), гантелі (1-3 кг), еспандери і т.д. Вага снарядів слід збільшувати поступово. Повторювати кожну вправу на початку курсу занять рекомендується 4-5 разів, а надалі повторення поступово доводити до 20 разів [5, 17, 37].

Рухи виконуються з великою амплітудою, в роботу вовлекаютя великі м'язові групи, використовуються махи, кругові рухи у великих суглобах, вправи для тулуба (нахили, повороти, обертання), вправи з предметами. Ритмічне скорочення великих груп м'язів викликає підвищення витрати енергії і поглащения кисню, стимулює роботу рухової, серцево-судинної систем, тканинний обмін. Дуже корисними є також вправи на снарядах і на спеціальних апаратах. Застосування засобів рухової реабілітації обумовлено тим, що фізичні вправи збільшують енерговитрати, стимулюють обмінні процеси, нормалізують діяльність серцево-судинної і дихальної систем, підвищують загальний і емоційний тонус хворих, працездатність і опірність організму. Особливу увагу в процесі занять приділяють тренуванні дихання. Дихальні вправи сприяють збільшенню надходження в організм кисню, необхідного для посилення окислювальних процесів і більш активного згоряння жирних кислот у тканинах. Всі фізичні вправи повинні чергуватися з дихальними вправами. Звільнення м'язової тканини від жиру підвищує її скоротливу здатність. Поступове зменшення відкладення жиру в черевній порожнині збільшує рухливість діафрагми - потужного внесердечних фактора кровообігу (схема 2.2.). Все це сприяє попередженню застійних явищ в органах і тканинах [5, 21, 31].

Важливу роль відводять вправам, що зміцнює м'язи черевного преса і тазового дна, які не тільки утримують органи черевної порожнини в нормальному фізіологічному положенні, але і покращують перистальтику кишок, сприяючи їх спорожнення. Загальнозміцнюючі вправи для м'язів кінцівок і тулуба, крім того, підвищують загальний тонус центральної нервової системи і нормалізують порушені в ході хвороби функціональні зв'язки між корою головного мозку, підкіркою і внутрішніми органами, нормалізують обмінні процеси в організмі [24, 30, 39].

Схема 2.2. Завдання ЛФК при ожирінні.

 

Дозований біг, біг "підтюпцем". Біг є ефективним засобом тренування серця і всього організму. При бігу в роботі бере участь велика кількість скелетних м'язів і це стимулює функції органів, значно підвищуючи енергетичний обмін. Бігове заняття будується наступним чином: перед бігом проводиться розминка (10-15 хвилин), потім дозований біг 5-6 хвилин плюс ходьба (2-3 хвилини); потім відпочинок (2-3 хвилини) - і так 2-3 рази за всі заняття. Поступово інтенсивність бігу збільшується, а тривалість зменшується до 1-2 хв, кількість серій доводиться до 5 - 6, а пауза між ними збільшується. Після 2-3 тижнів (або більше) тренувань переходять до більш тривалого бігу помірної інтенсивності до 20-30 хв з 1-2 інтервалами відпочинку [24,43,46].

Дозована ходьба. Природна і посильна ходьба благотворна для всіх життєвих функцій організму. При ходьбі поліпшується робота серця, поглиблюється дихання, посилюється вентиляція легенів. Під час ходьби включаються в роботу більше 50% всієї мускулатури тіла. В залежності від темпу і виду ходьби енерговитрати зростають в 3-10 разів [19,47].

Ходьба буває:

дуже повільна - від 60 до 70 кроків / хв (від 2 до 3 км / ч) при ожирінні IV ступеня;

повільна - від 70 до 90 кроків / хв (від 2 до 3 км / ч) при ожирінні III ступеня; середня - від 90 до 120 кроків / хв (від 4 до 5,6 км / ч) при ожирінні II-I ступеня;

швидка - від 120 до 140 кроків / хв (від 5,6 до 6,4 км / ч) при ожирінні II-I ступеня;

дуже швидка - більше 140 кроків / хв. Її застосовують для осіб з доброю фізичною тренованістю [14,47].

Плавання і гребля. Заняття плаванням роблять різнобічний







Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 473. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Кран машиниста усл. № 394 – назначение и устройство Кран машиниста условный номер 394 предназначен для управления тормозами поезда...

Приложение Г: Особенности заполнение справки формы ву-45   После выполнения полного опробования тормозов, а так же после сокращенного, если предварительно на станции было произведено полное опробование тормозов состава от стационарной установки с автоматической регистрацией параметров или без...

Измерение следующих дефектов: ползун, выщербина, неравномерный прокат, равномерный прокат, кольцевая выработка, откол обода колеса, тонкий гребень, протёртость средней части оси Величину проката определяют с помощью вертикального движка 2 сухаря 3 шаблона 1 по кругу катания...

Педагогическая структура процесса социализации Характеризуя социализацию как педагогический процессе, следует рассмотреть ее основные компоненты: цель, содержание, средства, функции субъекта и объекта...

Типовые ситуационные задачи. Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической   Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической нагрузке. Из медицинской книжки установлено, что он страдает врожденным пороком сердца....

Типовые ситуационные задачи. Задача 1.У больного А., 20 лет, с детства отмечается повышенное АД, уровень которого в настоящее время составляет 180-200/110-120 мм рт Задача 1.У больного А., 20 лет, с детства отмечается повышенное АД, уровень которого в настоящее время составляет 180-200/110-120 мм рт. ст. Влияние психоэмоциональных факторов отсутствует. Колебаний АД практически нет. Головной боли нет. Нормализовать...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия