ВВЕДЕНИЕ. У статті 64 Основного Закону зазначено: “Конституційні права і свободи людний і громадянина не можуть бути обмежені

У статті 64 Основного Закону зазначено: “Конституційні права і свободи людний і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені орава і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 61, 52, 55, 56, 57, 58, 59. 60, 61. 62, 63 цієї Конституції”.

Цi положення є гарантією невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини, закріпленою у статті 21 Конституції України. Таким чином, відповідно до Конституції України:

1. Конституційні права і свободи людини і громадянина дозволено обмежувати тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією. Такими обмеженнями може бути необхідність;

- запобігти злочинові чи його перепинити;

- врятувати життя людей та майна, здійснити безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину;

- з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи;

- забезпечити інтереси національної безпеки, територіальну цілісність, громадський порядок, економічний добробут;

- забезпечити охорону здоров'я і моральність населення, захистити репутацію або права і свободи інших людей;

- запобігти розголошенню інформації, одержаної конфіденційно;

- підтримати авторитет і неупередженість правосуддя тощо. При цьому конкретні права і свободи громадян, за загальним правилом, мають такі ж конкретні підстави їх обмеження. Тому не може бути обмежене, скажімо, право на свободу світогляду і віросповідання необхідністю з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, а право на недоторканість житла — необхідністю запобігти розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

Винятки iз цього правила стосуються прав іноземців і права на участь в політичних партіях і професійних спілках, оскільки в статтях 26 і 36 Конституції України вказано, що обмеження цих прав встановлюється Конституцією і законами України, а також права на невтручання в особисте і сімейне життя, оскільки це право згідно зі статтею 32 Конституції України та за змістом статей 23, 27. 29—32, 34—35, 37, 41, 43—44, 50—52, 54—55. 64—68 Конституції України може бути обмежене в багатьох випадках, передбачених Конституцією України. Останнє зрозуміло, адже особисте життя людини охоплює й можливість користуватися майже всіма конституційними правами і свободами.

2. Інші, крім зазначених вище, окремі обмеження прав і свобод можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану та завжди мають визнач єн о-тимчасовий характер.

3. Ні за яких умов не можуть бути обмежені:

а) право мати рівні з іншими конституційні права і свобода та бути рівними перед законом;

б) право громадянина України не бути позбавленим громадянства і права змінити громадянство; право не бути вигнаним за межі України та право не бути вигнаним іншій державі; право на піклування та захист а боку держави під час перебування за кордоном;

в) право на життя і право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; право кожної людини звертатися до держави з вимогою захистити її життя;

г) право кожного на повагу до його гідності і право не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню: право не бути підданим без власної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам;

д) право на свободу та особисту недоторканність; право не бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом;

е) право кожного заарештованого чи затриманого зразу ж звати мотиви арешту чи затримання, з моменту затримання мати право на захист і користуватися правовою допомогою захисника;

право вимагати негайного повідомлення родичів про арешт або затримання;

ж) право на звернення;

з) право на житло і право не бути примусово позбавленим житла інакше як на підставі закону за рішенням суду;

і) право на шлюб, право неповнолітніх дітей на утримання від батьків, право непрацездатних батьків на піклування про них з боку їхніх дітей; право сім'ї, дитинства, материнства і батьківства на охорону з боку держави;

к) спеціальні права дітей;

л) право на судовий захист прав і свобод людини; право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та в установленому законодавством порядку до відповідних міжнародних організацій; право іншими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи під порушень і протиправних посягань;

м) право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;

н) право знати свої права і обов'язки;

о) право не відповідати за діяння, які на час Їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення;

п) право на правову допомогу та право бути вільним у виборі захисника своїх прав; право на захист від обвинувачення за допомогою адвоката;

р) право (в даному випадку і обов'язок) не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази;

с) право не бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;

т) право особи вважатися невинуватою у вчиненні злочину і не бути підданим кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; право не доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; право на те, що обвинувачення не буде грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях і що усі сумніви щодо доведеності вини особи будуть тлумачитися на користь;

у) право не давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, і не нести за це відповідальність; право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист; право засудженого користуватися всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Перелічені права не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

 

ВВЕДЕНИЕ

Данные рекомендации посвящены модифицированной методике рисуночных тестов, приспособленные для целей прогностического анализа бессознательного пациента. Методика отличается от тради­ционных рисуночных тестов тем, что она предполагает наличие того или иного бессознательного переживания пациента с вероятностной точки зрения, прагматической интерпретацией результатов, которая дополняет общепринятый клинический анализ состояний пациента.

В основу изучения бессознательного компонента переживаний пациента положена концепция "ядра ущемленного аффекта" русской школы психоаналитикор и современные взгляды на формирование "комплекса неполноценности", отражающие эмпирический опыт как западных, так и отечественных психотерапевтов и психологов. Про­гностические рисуночные методики являются основой эффективной невербальной и косвенной оценки особенностей работы бессозна­тельного пациента, а также являются прямым психотерапевтиче­ским методом для управления "ущемленными ассоциациями", как дальнейшее развитие метода свободных ассоциаций З.Фрейда.

При изучении бессознательного компонента проявлений у паци­ента появляется возможность раскрыть более глубокий уровень переживаний, который лежит в основе клинических проявлений. Понимание этого определяет успех проводимого лечения, поскольку не ограничивается поверхностным анализом клинических симпто­мов, а связывает эти проявления с процессами, проходящими в бес­сознательном пациента. Бессознательные переживания могут быть как полностью неосознаваемыми, так и вытесненными, частично вытесненными, понимаемыми, но неосознаваемыми, а также осо­знаваемыми процессами, которые и влияют на формирование эмо­ционального отношения пациента к себе и окружающему миру.

Поскольку в разработке рисуночных методик многое держится на эмпирическом материале, мы приводим только ту интерпрета­цию, которая во-первых, не противоречит уже существующим, во-вторых, основана на нашем эмпирическом материале и перекрест­ной проверке с помощью традиционных психодиагностических тестов (MMPI, 16-факторный Кеттелл) и в-третьих, к анализу бес­сознательного добавлен клинико-анамнестический анализ сое гояния пациента, что связывает всю картину в единое целое. Из этих со­ставляющих строится тактика и стратегия психотерапевтического воздействия, основанная на аналитической психотерапии. И самое главное - прогностические рисуночные методики рассматриваются нами, как вероятностные модели переживаний, существующих в бессознательном пациента.