С Т А Н Д А Р Т П І Д П Р И Є М С Т В А12 С Т А Н Д А Р Т П І Д П Р И Є М С Т В А Загальні вимоги до виконання та оформлення текстових документів
1 Сфера застосування Цей стандарт встановлює загальні вимоги до виконання та оформлення усіх видів текстових документів (звітів, пояснювальних записок, специфікацій, комплектів технологічної документації тощо), виконуваних студентами, а також усіляких методичних, довідкових і керівних вказівок, які видають студентам.
2 Нормативні посилання У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти: ДСТУ 1.5-93 Державна система стандартизації України. Основні вимоги до структури, викладу, оформлення, змісту. ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. ГОСТ 2.102-68 ЕСКД. Виды и комплектность конструкторских документов. ГОСТ 2.004-88 ЕСКД. Общие требования к выполнению конструкторских и технологических документов на печатающих и графических устройствах вывода ЭВМ ГОСТ 2. 104-68 ЕСКД. Основные надписи ГОСТ 2. 105-95 ЕСКД. Общие требования к текстовым документам ГОСТ 2. 108-68 ЕСКД. Спецификация ГОСТ 2. 109-73 ЕСКД. Основные требования к чертежам ГОСТ 2. 304-81 ЕСКД. Шрифты чертежные ГОСТ 2.316-68 ЕСКД. Правила нанесения на чертежи надписей, технических требований и таблиц ГОСТ 2. 321-84 ЕСКД. Обозначения буквенные ГОСТ 2.503-90 ЕСКД. Правила внесения изменений ГОСТ 6.38-90 УСД. Система организационно-распорядительной документации. Требования к оформлению документов ГОСТ 7.32-91. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Отчет о научно-исследовательской работе. Структура и правила оформления ГОСТ 3.1104-81 ЕСТД. Общие требования к формам, бланкам и документам ГОСТ 3. 1201-85 ЕСТД. Система обозначения технической документации ГОСТ 3.417-81 ГСП. Единицы физических величин ГОСТ 13.1.002-80. Репрография. Микрография. Документы для съёмки. Общие требования и нормы ГОСТ 21.1101-92 СПДС. Основные требования к рабочей документации ГОСТ 28388-89 Система обработки информации. Документы на магнитных носителях данных. Порядок выполнения и обращения
3 Загальні положення 3.1 Текстові документи поділяють на документи, які містять, в основному, суцільний текст (технічні умови, паспорти, звіти, розрахунки, пояснювальні записки, інструкції тощо), і документи, які містять текст, розбитий на графи (специфікації, відомості, таблиці тощо) 3.2 Текстові документи виконують на формах, встановлених відповідними стандартами Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД), ДСТУ-3008 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки» (для спеціальностей 5.05010301 «Розробка програмного забезпечення», 5.03050901 «Бухгалтерський облік»), і формах Міністерства освіти і науки України. 3.3 Оригінали текстових документів виконують в один з таких способів: - машинописним, при цьому необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 13.1.002. Шрифт має бути чітким, заввишки не менш як 2,5 мм, стрічка лише чорного кольору (напівжирна); - рукописним - креслярським шрифтом за ГОСТ 2.304 з висотою літер і цифр не менш як 2,5 мм. Цифри і літери необхідно писати чітко чорною тушшю або чорною пастою; - з використанням друкарських і графічних пристроїв виводу ЕОМ (ГОСТ 2.004) шрифт Times New Roman, розмір шрифта 14, міжрядковий інтервал 3.4 Вписувати в текстові документи виготовлені машинописним способом окремі слова, формули, умовні позначки (рукописним способом), а також виконувати ілюстрації необхідно чорними чорнилами: пастою чи тушшю. 3.5 Відстань від рамки форми до границь тексту на початку і в кінці рядків від 3 до 5 мм. Відстань від верхнього чи нижнього рядка тексту до верхньої чи нижньої рамки має бути не менше як 10 мм. Абзаци у тексті починають відступом, що дорівнює п’ятьом ударам друкарської машинки(15-17 мм). Зразок виконання текстового документа наведено в додатку К. 3.6 Друкарські помилки, описки і графічні неточності, знайдені у процесі виконання документа, допускається виправляти підчищенням чи зафарбовуванням «коректором»і нанесенням на те саме місце виправленого тексту машинним способом або чорними чорнилами, пастою чи тушшю від руки. Пошкодження аркушів текстових документів, помарки і сліди не цілком видаленого попереднього тексту не допускаються. Після внесення виправлень документ повинен задовольняти вимогам мікрофільмування, встановленим ГОСТ 13.1.002. 3.7 Для розміщення затверджувальних і погоджувальних підписів до текстових документів рекомендовано складати титульний лист. Зразки виконання титульних аркушів наведено в додатку Б.
4 Вимоги до текстових документів, які містять, в основному, суцільний текст 4.1 Побудова документа 4.1.1 Текст документа у разі необхідності поділяють на розділи і підрозділи. Структурні елементи «Зміст», «Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів», «Вступ», «Перелік використаних джерел» не нумерують, а їхні назви служать заголовками структурних елементів. 4.1.2 Розділи повинні мати порядкові номери у межах всього документа, позначені арабськими цифрами без крапки і записані посеред рядка. Підрозділи повинні мати нумерацію, розділену крапкою, у межах кожного розділу і записані з абзацного відступу. Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного чи кількох пунктів. 4.1.3 Якщо документ не має підрозділів, то нумерація в ньому повинна складатися з номерів розділу і пункту, розділених крапкою. Наприкінці номера пункту крапку не ставлять, наприклад: 1 Типи і основні розділи: 1.1 1.2 Нумерація пунктів першого розділу документа 1.3
2 Технічні вимоги 2.1 2.2 Нумерація пунктів другого розділу документа 2.3 Якщо документ має підрозділи, то нумерація пунктів повинна бути у межах підрозділу і номер пункту повинен складатися з номерів розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками, наприклад: 3 Методи випробувань 3.1 Апарати, матеріали і реактиви 3.1.1 3.1.2 Нумерація пунктів першого підрозділу третього розділу 3.1.3
3.2 Підготовка до випробування 3.2.1 3.2.2 Нумерація пунктів другого підрозділу третього розділу 3.2.3 4.1.4 Якщо розділ або підрозділ складається лише з одного підпункту, його також нумерують. 4.1.5 Якщо текст документа поділяють лише на пункти, його нумерують порядковими номерами у межах документа. 4.1.6 Пункти, у разі необхідності, можна розбити на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного пункту, наприклад: 4.2.1.1; 4.2.1.2; 4.2.1.3 тощо. 4.1.7 В середині пунктів або підпунктів можуть бути наведені переліки. Перед кожною позицією переліку необхідно ставити дефіс або, у разі необхідності, посилання в тексті документа на один з переліків, малу літеру, після якої ставлять дужку, а запис починають з абзацного відступу, як показано на прикладі:
-________________; а)_________________; -________________; б)_________________; 1)___________; 1)_____________; 2)___________; 2)_____________; -________________. в)________________. 4.1.8 Кожен пункт, підпункт і переліки записують з абзацного відступу. 4.1.9 Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, зазвичай, заголовків на мають. Заголовки повинні чітко і стисло відображати зміст розділів, підрозділів. Заголовки необхідно писати з великої літери без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках не допускається. Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. Заголовки структурних елементів і розділів необхідно розміщувати в середині рядка, заголовки підрозділів з абзацного відступу. Не допускається розміщувати найменування розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині розділу, якщо після нього розміщено лише один рядок тексту. Відстань між заголовком і текстом при виконанні документа машинописним способом має дорівнювати 3-4 інтервалам, при виконанні рукописним текстом – 15мм. Відстань між заголовками розділу і підрозділу – 2 інтервали, при виконанні рукописним способом – 8мм. 4.1.10 Кожен розділ текстового документа рекомендовано починати з нового аркуша, сторінки. Допускається наявність підрозділів з нового аркуша. 4.1.11 Наприкінці текстового документа, починаючи з нової сторінки, наводять перелік джерел, на які посилаються в його основній частині. Заголовок «Перелік використаних джерел» записують посередині рядка з великої літери. Бібліографічні описи у переліку посилань наводять у такому порядку, в якому вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями у тексті (номерні посилання), їх виконують відповідно до ГОСТ 7.32. Наприклад, [8, c.32]. Бібліографічні описи у переліку посилань наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої діяльності. Слово «Зміст» записують у вигляді заголовка (симетрично до тексту) з великої літери. Найменування, які увійшли до змісту, записують малими літерами, починаючи з великої. 4.1.12 Наприкінці текстового документа дозволяється наводити список літератури та інших джерел, які були використані під час його складання. Список літератури включають до змісту документа. Приклади виконання змісту і переліку посилань подано в додатках В і Д. Нумерація сторінок документа і додатків, що входять до його складу, повинна бути наскрізною. 4.2 Викладення тексту документів 4.2.1 Повне найменування виробу на титульній сторінці, в основному надписі та при першому згадуванні у тексті документа повинне бути однаковим з найменуванням його в основному конструкторському документі. У подальшому тексті порядок слів у найменуванні повинен бути прямим, тобто на першому місці має бути визначення (чи прикметник), а далі – назва виробу (іменник); при цьому допускається вживати найменування виробу. Найменування, наведені у тексті документа і на ілюстраціях, повинні бути однаковими. 4.2.2 Текст документа повинен бути стислим, чітким і не допускати різних тлумачень. При викладенні обов’язкових вимог у тексті повинні бути застосовані слова «повинен», «слід», «необхідно», «вимагається, щоб», «дозволяється тільки», «не дозволяється», «забороняється», «не слід». При викладенні інших положень слід застосовувати такі слова: «можуть бути», «як правило», «за необхідності», «може бути», «у випадку» і таке інше». При цьому допускається використовувати розповідну форму викладу тексту документа, наприклад, «застосовують», «зазначають» тощо. У документі повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені відповідними стандартами, а у разі їх відсутності – загальноприйняті в науково-технічній літературі. Якщо в документі прийнята специфічна термінологія, то в кінці його (перед переліком посилань) повинен бути перелік прийнятих термінів з відповідними роз’ясненнями. Перелік включають до змісту документа. 4.2.3 У тексті документа не дозволяється: - застосовувати розмовні звороти, техніцизми, професіоналізми; - застосовувати для одного й того ж поняття різні науково-технічні терміни, близькі за смислом (синоніми), а також іншомовні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові; - застосовувати довільні словотворення; - застосовувати скорочення слів, крім встановлених правилами української орфографії, відповідними державними стандартами; - скорочувати позначення фізичних величин, якщо вони використовуються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у головках і боковинах таблиць і у розшифруваннях буквених позначень, які входять до формул та рисунків. 4.2.4 У тексті документа, за виключенням формул, таблиць і рисунків, не допускається: - застосовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин (слід писати слово «мінус»); - застосовувати знак «ø» для позначення діаметра (слід писати слово «діаметр»). При зазначенні розміру або граничних відхиленнях діаметра на кресленнях, розміщених у тексті документа, перед розмірним числом треба писати знак ø; - застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад, - застосовувати індекси стандартів, технічних умов та інших документів без реєстраційного номера. 4.2.5 Перелік скорочень слів, що допускаються, встановлений ГОСТом 2.316-68. Якщо в документі прийнята особлива система скорочень слів або найменувань, то в ній повинен бути наведений перелік прийнятих скорочень, який розташовують наприкінці документа перед переліком термінів. 4.2.6 Умовні буквені позначення, зображення або знаки повинні відповідати чинному законодавству і державним стандартам. У тексті документа перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад: «розрахунковий струм установки теплового розчіплювача автоматичного вимикача Ір.т.». У разі необхідності застосування умовних позначень, зображень або знаків, не встановлених діючими стандартами, їх треба пояснювати в тексті або в переліку позначень. 4.2.7 У документі треба застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування і позначення відповідно до ГОСТу 8.417-81. Поряд з одиницями СІ, за необхідності, у дужках зазначають одиниці, що застосовувались раніше. Застосування в документі різних систем позначення фізичних величин не допускається. 4.2.8 У тексті документа числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин і одиниць рахунку треба писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин і одиниць рахунку до дев’яти – словами. Приклад: - «Провести випробування трьох труб, завдовжки 5 м кожна»; - «Відібрати 15 труб для випробування на тиск» 4.2.9 Одиниця фізичної величини одного й того ж параметра в межах документа повинна бути постійною. Якщо в тексті наводиться ряд числових позначень, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її зазначають тільки після останнього числового значення, наприклад: 1,50; 1,75; 2,00 м. 4.2.10 Якщо в тексті документа наводять діапазон числових значень фізичної величини, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини зазначають після останнього числового значення діапазону. Приклади: -«Від 1 до 5 мм»; -«Від 10 до 100кг»; -«Від плюс 10 до мінус 40». Неприпустимо відокремлювати одиницю фізичної величини від 4.2.11 Наводячи найбільші або найменші значення величин, Наводячи граничні значення відхилень від зазначених норм, Наприклад, питома витрата пального повинна бути не більше, 4.2.12 Числові значення величин у тексті слід зазначати зі Округлення числових значень величин до першого, другого, 4.2.13 Числа, що мають дробове значення, необхідно наводити у У разі неможливості показати числове значення у вигляді десяткового дробу, допускається записувати у вигляді простого дробу в один рядок через навскісну риску, наприклад: 5/32; (50А – 4С) / (40В – 2). Найменування команд, сигналів і тому подібного у тексті слід виділяти лапками, наприклад, «Сигнал +21ввімк.». 4.2.14 Формули розміщують безпосередньо після тексту, де їх 4.2.15 У формулах та рівняннях як символи слід використовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами.
Приклад: Густину кожного зразка р, кг /м3 обчислюють за формулою:
де т – маса зразка, кг; V – об’єм зразка, м3. Формули, які йдуть одна за однією, і не розділені текстом, розділяють комою. 4.2.16 Переносити формули на наступний рядок допускається лише на знаках виконуваних операцій, при чому знак на початку наступного рядка повторюють. У разі переносу формули для знаку множення застосовують знак «х». 4.2.17 У документах, які видаються не типографським способом, формули можуть бути виконані машинописним, машинним або креслярським шрифтом заввишки не менш, як 2,5 мм. Використання машинописних і ручних символів у одній формулі не дозволяється. 4.2.18 Формули в тексті основного документа у разі необхідності нумерують на рівні формули у крайньому правому положенні у круглих дужках. Одну формулу позначають –(1). Посилання у тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад: «…у формулі (1)». Формули, розміщені у додатках, повинні бути пронумеровані окремою нумерацією арабськими цифрами у межах кожного додатку з додаванням перед кожною цифрою позначення додатку, наприклад: «…формула(В.І)». Допускається нумерація формул у межах розділу. У цьому разі номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад: (3.1). 4.2.19 Порядок викладу в документах математичних рівнянь такий самий, як і формул. 4.2.20 Примітки у документах наводять при необхідності пояснень або довідкових даних до змісту тексту, таблиць чи графічного матеріалу. Примітки не повинні містити вимог. 4.2.21 Примітки слід розміщувати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу або в таблиці, до якої належать ці зауваження, і друкувати з великої літери з абзацу. Якщо примітка одна, то після слова «Зауваження» ставлять тире і примітку друкують теж з великої літери. Одну примітку не нумерують. Декілька приміток нумерують по порядку арабськими цифрами. Примітки до таблиці розміщують в кінці таблиці над лінією, яка позначає закінчення таблиці. Примітка - _________________ _________________ Примітки 1_________________ 2_________________ 4.2.22 У текстовому документі допускаються посилання на цей документ, стандарти, технічні умови та інші документи за умови, що вони повністю і однозначно визначають відповідні вимоги і не викликають ускладнень у користуванні документом. Посилання можна робити на документ в цілому або його розділи і додатки. Посилання на підрозділи, пункти, таблиці та ілюстрації не дозволяються, за винятком підрозділів, пунктів, таблиць та ілюстрацій цього документа. У разі посилання на стандарти і технічні умови зазначають тільки їхнє позначення, при цьому допускається не зазначати рік їхнього затвердження за умови запису позначення з роком затвердження в кінці текстового документа під рубрикою «Посилкові нормативні документи» за формою:
При посиланнях на інші документи у графі «Позначення документа» зазначають також і назву документа. При посиланні на розділ його позначають номером, а при посиланні на додаток - літерою. 4.3 Оформлення ілюстрацій і додатків 4.3.1 Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. Ілюстрації можуть бути розміщені як по тексту документа (якомога ближче до відповідних частин тексту), так і в кінці його. Ілюстрації повинні бути виконані відповідно до вимог стандартів ЄСКД. Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, необхідно нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Якщо рисунок один, то його позначають Ілюстрації кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Наприклад, Рисунок А.3. Допускається нумерувати ілюстрації у межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номерів розділу і порядкового номеру ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад: Рисунок 1.1. На всі ілюстрації повинні бути дані посилання, слід писати так: «…відповідно до рисунку 2» при наскрізній нумерації, «…відповідно до рисунку 1.2» при нумерації у межах розділу. Ілюстрації, у разі необхідності, можуть мати назви і пояснювальні дані (підрисунковий текст). Слово «Рисунок» і назву розміщують після пояснювальних даних і розміщують таким чином: «Рисунок 1 – Деталі приладу». 4.3.2 Якщо в тексті документа є ілюстрація, де зображено складові частини виробу, то на цій ілюстрації повинні бути зазначені номери позицій цих складових частин у межах даної ілюстрації, їх розташовують у порядку наростання, за винятком повторюваних позицій, а для електро- і радіоелементів – позиційні позначення, встановлені у схемах цього розділу. Виняток становлять електро- і радіоелементи, що є органами регулювання чи наладки, для них (крім номера позиції) додатково зазначають у підрисунковому тексті призначення кожного регулювання і наладки, позиційне позначення і надписи на відповідній планці чи панелі. Допускається, у разі необхідності, номер, присвоєний складовій частині виробу чи ілюстрації, зберігати у межах документа. Для схем розміщення елементів конструкцій та архітектурно-будівельних креслень будівель (споруд) зазначають марки елементів. При посиланні в тексті на окремі елементи деталей (отвори, пази, рівчачки тощо) їх позначають великими літерами українського алфавіту. Зазначені дані наносять в ілюстраціях згідно з ГОСТом – 2.109. 4.3.3 На наведених у документах електричних схемах біля кожного елемента зазначають його позиційне позначення, встановлене відповідними стандартами, і, у разі необхідності, номінальне значення величини. 4.3.4 Матеріал, що доповнює текст документа, допускається розміщувати у додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, описи апаратури і приладу, описи алгоритмів і програм задач, розв’язуваних на ЕОМ тощо. Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, при цьому назву ілюстрації розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані на кожній сторінці, і під ними зазначають: «Рисунок___, лист___». Додатки оформлюють як продовження цього документа на подальших його аркушах або випускають у вигляді самостійного документа. 4.3.5 Додатки можуть бути обов’язковими та інформаційними. Інформаційні додатки можуть мати рекомендований або довідковий характер. 4.3.6 У тексті документа на всі додатки повинні бути посилання. Розміщують додатки в порядку посилань на них у тексті, за винятком інформаційного додатку «Бібліографія», який розміщують останнім. 4.3.7 Кожний додаток необхідно починати з нової сторінки, із зазначенням зверху, посередині сторінки слова «Додаток» та його позначення, а під ним у дужках для обов’язкового додатку пишуть слово «обов’язковий», а для інформаційного – «рекомендований» або «довідковий». Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично до тексту, з великої літери окремим рядком. 4.3.8 Додаток позначають великими літерами українського алфавіту, починаючи з літери А, за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Х, Ь, Б, наприклад: додаток А, додаток Б тощо. Допускається позначення додатків літерами латинського алфавіту, за винятком літер І, О. У разі повного використання літер українського і латинського алфавіту допускається позначати додаток арабськими цифрами Якщо в документі є лише один додаток, то його позначають «Додаток А». 4.3.9 Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається оформлювати додатки на аркушах формату А3, А4х3, А4х4, А2 та А1 за ГОСТом 2.301- 68 (машинним способом і олівцем). 4.3.10 Текст кожного додатка, у разі необхідності, може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують у межах кожного додатка. Перед номером ставлять позначення цього додатка. Додатки повинні мати спільну з іншою частиною документа наскрізну нумерацію сторінок. 4.3.11 Всі додатки повинні бути згадані у змісті документа (за наявності) із зазначенням їхніх номерів і заголовків. Допускається як додаток до документа використовувати інші самостійно випущені конструктивні документи (габаритні креслення, схеми тощо). Документи, включаючи ті, до яких випущено додатки, комплектують в альбом зі складанням до нього опису альбому. Опису присвоюють позначення виробу, для якого розроблено основний документ, і код ОП. 4.4 Побудова таблиць 4.4.1 Таблиці застосовують для кращої наочності і зручності порівняння показників. Назва таблиці, за її наявності, повинна відображати її зміст, бути точною, стислою. Назву слід розміщувати безпосередньо над таблицею. У разі переносу частини таблиці на ту саму або інші сторінки, назву розміщують лише на першій частині таблиці.
12
|
, 
).
, кг/м3 (1)
