Неосудність – це відсутність можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок:хронічного психічного захворювання або тимчасового розладу психічної діяльності, або недоумства, чи ін..хворобливого стану психіки.
Обмежена осудність – такий стан особи, за якого вона через наявний у неї психічний розлад не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Особливості, що проявляються в стадії досудового розслідування:1.слідчі дії можуть проводитися без участі неосудної особи (якщо за висновком експерта або довідкою лікаря психічне захворювання особи перешкоджає її участі у слідчих діях);2.не складається постанова про притягнення як обвинуваченого щодо неосудного, бо він не є суб'єктом злочину. Щодо обмежено осудного така постанова складається; йому пред'являється обвинувачення (ст. 144 КПК), але за обов'язковою участю захисника;3.щодо неосудного, який становить собою суспільну небезпеку, обирається взяття під варту. Підставою до обрання цього запобіжного заходу є дані про те, що особа може продовжувати вчиняти суспільно небезпечні діяння. Інші запобіжні заходи щодо неосудного не обираються, бо особа, не усвідомлюючи свої дії, все одно буде їх порушувати. Щодо обмежено осудного обираються будь-які запобіжні заходи.4.цивільний позов пред'являється до осіб, котрі несуть матеріальну відповідальність за діяння опікуваних ними психічно хворих;5.неосудна особа може за рішенням слідчого не брати участі в ознайомленні з матеріалами досудового слідства (тоді з цими матеріалами ознайомлюється тільки захисник). Обмежено осудні та осудні особи, які брали участь у вчиненні забороненого кримінальним законом діяння разом із неосудною особою, ознайомлюються із матеріалами справи у загальному порядку (ст. 218 КПК); по закінченні досудового слідства складається не обвинувальний висновок Особливості судового провадження:1.У справах про застосування ПЗМХ немає стадії попередньогорозгляду справи суддею, тому:• справу суддя (якщо погодиться із постановою слідчого, затвердженою прокурором) відразу вносить безпосередньо в судове засідання;• за позитивного вирішенні питання про достатність доказів для вирішення справи про застосування ПЗМХ суддя складає постанову, а суд — ухвалу, в яких вирішуються й інші питання, пов'язані з підготовкою справи до слухання в судовому засіданні:про список осіб, яких належить викликати в судове засідання;про витребування додаткових доказів;про клопотання, заявлені учасниками процесу;інші питання, зазначені в ст. 253 КПК.2) Участь особи, щодо якої розглядається кримінальна справа, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому випадку, коли цьому не заважає характер її хвороби (в іншому випадку в судове
засідання викликається законний представник неосудного, якому суд забезпечує можливість: ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, брати участь в судовому розгляді, подавати докази, заявляти відводи, заявляти клопотання).Суд може допитати законного представника як свідка.3) Особа, щодо якої розглядається справа, дає пояснення (а непоказання), тому дані, що в них містяться, не визнаються доказа-
ми; на них не можна посилатися у постанові чи ухвалі.4) Не провадяться судові дебати; замість них суд заслуховує висновок прокурора і думку захисника.5.Психічно хворому не надається останнє слово.6.Суд виносить ухвалу (суддя — постанову), а не вирок.7.Якщо суспільно небезпечне діяння вчинене осудною особою (підсудним) і неосудною (обмежено осудною), то справа може бути розглянута в одному судовому засіданні з дотриманням вимог КПК, що встановлюють порядок провадження у суді (судовий розгляд) щодо осудних і неосудних осіб. Вирок щодо підсудного і ухвала (постанова) щодо неосудного чи обмежено осудного постановляють одночасно (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування").7.Вирішення цивільного позову в цих справах не допускається. В ухвалі суду (постанові судді) зазначається, що питання про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неосудною (обмежено осудною) особою, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
8.Суд не повинен допускати ніякого спрощення під час розгляду справ про застосування ПЗМХ.
