Аналоги

ОБРАЩАЙТЕСЬ ЗА БОЛЕЕ ДЕТАЛЬНОЙ ИНФОРМАЦИЕЙ:
+38 (093)7402725
+38 (096)0579659

+38(0472) 360586
e-mail: [email protected]
skype: miami-tour-liliya
сайт: miami-tour.com.ua
ЛИЛИЯ

Мест (автобус оснащен кондиционером и DVD)

ОБРАЩАЙТЕСЬ ЗА БОЛЕЕ ДЕТАЛЬНОЙ ИНФОРМАЦИЕЙ:
+38 (093)7402725
+38 (096)0579659

+38(0472) 360586
e-mail: [email protected]
skype: miami-tour-liliya
сайт: miami-tour.com.ua
ЛИЛИЯ

Источники.

1.Army Regulation 670–1 (AR 670-1). Uniforms and Insignia. Wear and Appearance of Army Uniforms and Insignia. Headquarters Department of the Army, Washington, DC, 1 September 1992. Сhange 06-14-99.Chapter 19
2..Army Regulation 670–1 (AR 670-1). Uniforms and Insignia. Wear and Appearance of Army Uniforms and Insignia. Headquarters Department of the Army, Washington, DC, 1 July 2002.Chapter 20.
2. Сайт "Tagd On Line. The Adjutant General Directorate" (www-persom.army.mil/tagd)

 

Армейские погоны

 

 

 

Таблиця 12. Поведінка людей, мотивованих на досягнення успіху і на уникнення невдачі

Поведінка людей, мотивованих на досягнення успіху	Поведінка людей, мотивованих на уникнення невдачі
- Ставлять перед собою позитивну мету, досягнення якої розцінюється як успіх; — шукають таке розв'язання групового завдання, яке б допомогло виявити активність у досягненні мети; — когнітивна сфера таких людей налаштована на очікування успіху, мобілізацію своїх ресурсів для прийняття групового рішення; — упевнені в своїх діях, вчинках, можливостях; — у ситуаціях прийняття рішення надають перевагу завданням із середнім рівнем ризику; — високоактивні, самостійні; — виявляють високу відповідальність;	- Усі думки і дії налаштовані на уникнення невдачі; — проявляють невпевненість; — обирають завдання з низьким або високим рівнем ризику; — розв'язуючи групову проблему, не вірять у можливість досягти успіху; — не відчувають задоволення від групової дискусії; — відчувають страх перед відповідальністю за прийняте рішення; — бояться помилок і покарань; — після невдачі інтерес до розв'язання групового завдання падає; — вияв активності невеликий; — уникають самостійного розв'язання проблеми;
— намагаються знайти адекватні засоби досягнення мети; — після невдачі інтерес до розв'язання групового завдання зростає; — після невдачі часто досягають кращих результатів	— намагаються "обійти" труднощі, пов'язані з досягненням мети; — бояться діяти без вказівки "зверху"

Під час групової дискусії з приводу вироблення групового рішення виникає явище, назване "феноменом групової поляризації".

Групова поляризація — соціально-психологічний феномен, що е результатом групової дискусії, у процесі якої різні точки зору, думки оформлюються у дві протилежні безкомпромісні позиції.

Групове обговорення проблеми сприяє зміцненню засадничих думок індивідів. При цьому середні перебувають на другорядних ролях, а крайні, розподілившись між двома полюсами, починають формувати групову думку.

Групова поляризація трактується і як посилення внаслідок дискусії екстремальності групового рішення. Величина її буде тим більшою, чим далі зміщені первинні переваги членів групи від середніх значень. Крайня форма цього явища виражає стан внутрігрупового конфлікту, нервово-психічного напруження, що може спричинити негативні наслідки і для особистості, і для групи.

У процесі дослідження феномену групової поляризації сформувалися теорія інформаційного впливу і теорія нормативного впливу. Теорія інформаційного впливу зосереджується на аргументах, якими послуговуються під час обговорення групового завдання. Головна її ідея полягає в тому, що думки членів групи інтенсивно поляризуються в процесі дискусії, якщо переконливі аргументи на користь однієї з альтернатив з'являються спочатку лише в окремих учасників. Ознайомлення з ними стимулює відповідні думки суб'єктів дискусії. Теорія нормативного впливу ґрунтується на особливостях розгляду і самооцінки членів групи в процесі внутрігрупової дискусії. Порівнюючи свої думки з іншими і зауваживши підтримку своєї позиції, індивіди можуть ще більше наполягати на своєму. Тобто, якщо в процесі групового обговорення індивід бачить, що інші дотримуються позиції, спрямованої на цінну альтернативу, то він посилює категоричність своїх суджень, щоб вигідно вирізнитися з-поміж інших.

Аналіз процесу прийняття рішення у групі пов'язаний і з виявом ефективності групових рішень. Вони можуть бути неефективними у складних, екстремальних та ізольованих ситуаціях. Ефективність їх залежить і від того, наскільки компромісна позиція членів групи: в одному випадку компроміс є засобом нейтралізації протистояння різних позицій і підходів, в іншому — свідчить про неможливість вироблення оптимального рішення, що змушує погодитися, хоч і не з оптимальним, але з таким, що задовольняє більшість групи, рішенням. Такий компроміс неефективний, він нехтує конкретні реалії внутрігрупового життя. Неефективними бувають групові рішення і тоді, коли групі необхідно розв'язати надскладні проблеми або коли в ній відсутній лідер.

Під час дискусій можливі і певні деформації, які впливають на якість групового рішення. Спостерігаючи за життєдіяльністю (політичною, військовою) груп, американський дослідник Ірвінг Дженіс у 70-ті роки XX ст. відкрив феномен "group-think”.

„Group-think” — спосіб (режим) мислення людей, які, перебуваючи у тісно згуртованій групі і прагнучи до єдності думок, головним вважають пошук консенсусу, що знижує їх здатність до пізнання реальності.

Йдеться про те, що виробленню і прийняттю правильного рішення заважає надмірна одностайність групи. Найзначущішими чинниками формування "групового мислення" є;

— висока згуртованість групи;

— яскраво виражене "Ми-почуття", ізольованість групи від альтернативного джерела інформації;

— невизначеність щодо схвалення індивідуальних суджень та думок.

Серед симптомів групового мислення виокремлюють ілюзію невразливості (поділяється більшістю або усією групою, наслідком є перебільшений оптимізм і схильність до надмірного ризику) і надмірну віру в етичність та принципи поведінки (членів групи іноді спонукують ігнорувати моральні наслідки прийняття рішення). Внаслідок їх дії члени групи нерідко переоцінюють свої права і можливості.

Модель І. Дженіса швидко здобула широку популярність, однак лабораторні експерименти не підтвердили усіх її позицій.

Аналоги