ЗАКОН УКРАЇНИ Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки КримЛьвів, 30 червня 1941 року
Рішення ч.1 Національних зборів українців
1. Волею Українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава. Суверенна Українська Влада запевнить Українському Народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння його потреб. 2. На західних землях України твориться Влада, яка підпорядковується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України — Києві з волі українського народу. 3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Великонімеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації. Українська Національна Революційна Армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий справедливий лад у цілому світі. Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава! Хай живе Організація Українських Націоналістів! Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера! Слава Україні! Героям Слава!
Ярослав Стецько, в. р. Голова Національних Зборів
Українське державотворення. Акт 30 червня 1941. Збірник документів і матеріалів. – Львів-Київ: літературна агенція «Піраміда», 2001. – С.123.
Закон УРСР “Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки” (12 лютого 1991 р.) 1 Закон України “Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки Крим” (29 квітня 1992 р.) 2 Конституция Республики Крым (Принята седьмой сессией Верховного Совета Крыма 6 мая 1992 г.) 5 4. Закон Республики Крым «О внесении изменений и дополнений в Конституцию Республики Крым» (25 сентября 1992 г.) 27 Закон України “Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим” (17 березня 1995 р.) 31 Закон України “Про Автономну Республіку Крим” (17 березня 1995 р.) 31 Закон України “Про Конституцію Автономної Республіки Крим” (4 квітня 1996 р.) 34 Конституция Автономной Республики Крым (принята Верховным Советом Крыма 1 ноября 1995 г.) 34 9. Конституція Автономної Республіки Крим (Прийнята на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 р.)....... 56 10. Закон України “Про затвердження Конституції АР Крим” (23 грудня 1998 р.) 77 ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки Стаття 1. Відновити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР. Стаття 2. Кримську обласну Раду народних депутатів тимчасово, до прийняття Конституції Кримської АРСР і створення на її основі конституційних органів державної влади, визнати найвищим органом державної влади на території Кримської АРСР і надати їй статус Верховної Ради Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки.
Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК м. Київ 12 лютого 1991 року
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - N 9. - С. 84. ЗАКОН УКРАЇНИ Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки Крим (назву Закону змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) від 29 квітня 1992 року № 2299-ХІІ, ВВР 1992 р., № 30, ст.419 Втратив чинність. (згідно із постановою ВР № 96/95-ВР від 17.03.95 р.) Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 30 червня 1992 року № 2523-ХІІ, Голос України від 3.10.92 р., Постановою ВР 17 березня 1995 року № 96/95-ВР, ВВР 1995 р., № 11, ст. 70,
Стаття 1. Республіка Крим є автономною складовою частиною України. Республіка Крим самостійно вирішує питання, віднесені до її відання Конституцією України, Конституцією Республіки Крим та цим Законом. Конституція Республіки Крим не може суперечити Конституції України, її основним принципам демократичного, правового, політичного устрою, забезпеченню прав і свобод людини. Кожний громадянин Республіки Крим є громадянином України. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 2. Територія Республіки Крим не може бути змінена чи передана до складу іншої держави без згоди Верховної Ради України і Верховної Ради Республіки Крим. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 3. Віданню Республіки Крим в особі її вищих органів влади підлягають: 1) прийняття, зміни, тлумачення Конституції (Основного Закону) Республіки Крим та її законів, контроль за їх дотриманням; 2) участь у формуванні та здійсненні внутріполітичної і зовнішньополітичної діяльності України з питань, які стосуються інтересів Республіки Крим; 3) вирішення питань територіального устрою Республіки Крим, встановлення і зміна меж районів, населених пунктів, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування міст, районів, районів у містах, селищ міського типу, сіл; 4) визначення порядку організації і діяльності республіканських (Республіки Крим) та місцевих органів влади, місцевого самоврядування та об'єднань громадян; 5) призначення виборів народних депутатів Республіки Крим і затвердження складу Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів Республіки Крим, призначення виборів депутатів місцевих Рад народних депутатів Республіки Крим; 6) проведення референдумів Республіки Крим з питань, що підлягають її віданню; 7) здійснення невід'ємного права власності на землю, надра, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території Республіки Крим. Це право може бути обмежено Україною при здійсненні нею виключних повноважень, передбачених статтею 11 цього Закону за погодженням з Республікою Крим; 8) утворення і формування органів судової влади відповідно до системи судової влади України; 9) здійснення законодавчого регулювання відносин власності в межах своїх повноважень, забезпечення рівноправності різних форм власності; 10) визначення структури і пріоритетних напрямів розвитку економіки Республіки Крим, забезпечення науково-технічного прогресу; створення і функціонування вільних економічних зон; ліцензування і квотування вивозу продукції на експорт; 11) розробка і затвердження програм з питань економічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища Республіки Крим та їх реалізація; 12) встановлення доходів, що надходять на утворення бюджету Республіки Крим; 13) самостійне складання і затвердження бюджету Республіки Крим на основі єдиної податкової політики України; формування бюджетних взаємовідносин між урядами України і республіки Крим на договірних засадах; 14) визначення статусу місцевостей як курортів, встановлення зон санітарної охорони курортів та їх правового режиму; 15) вирішення питань екологічної безпеки, раціонального використання, охорони, відтворення природних ресурсів, оголошення карантину і зон стихійного лиха; 16) визначення і здійснення політики в галузі освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального забезпечення, а також охорони і використання пам'яток історії та культури; 17) забезпечення прав і свобод громадян, громадянської національної злагоди, охорони законності, правопорядку та громадської безпеки; 18) ініціатива та введення надзвичайного стану на території Республіки Крим за погодженням з Президентом України; 19) регулювання внутрішніх міграційних процесів у Республіці Крим, розробка та проведення науково обґрунтованої демографічної політики, програми урбаністики і житлового господарства; 20) забезпечення функціонування і розвитку національних мов та культур на території Республіки Крим; 21) участь в розробці і реалізації державних програм повернення депортованих з Криму народів; 22) встановлення почесних звань Республіки Крим та заснування інших нагород. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 4. В межах своїх повноважень Республіка Крим самостійно вступає у відносини з іншими державами та міжнародними організаціями в галузях економіки, охорони навколишнього середовища, соціально-культурної сфери. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 5. Розташування воєнних баз і інших воєнних об'єктів, формування нових військових частин, частин Національної гвардії України на території Криму узгоджується з Верховною Радою Республіки Крим. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 6. Дислокація та передислокація військових частин, частин Національної гвардії України та їх підрозділів, проведення військових навчань на території Криму узгоджуються з Головою Верховної Ради Республіки Крим. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 7. Частини і підрозділи Національної гвардії України, які дислокуються на території Криму, формуються переважно з громадян, що проживають в Криму; командир частини Національної гвардії України в Криму призначається командуючим Національною гвардією України за погодженням з Верховною Радою Криму, а звільняється за погодженням з Головою Верховної Ради Республіки Крим. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 8. Голова Служби безпеки в Криму призначається Головою Служби безпеки України за погодженням з Верховною Радою Республіки Крим, а звільняється за погодженням з Головою Верховної Ради Республіки Крим. Республіка Крим здійснює парламентський контроль за діяльністю Служби безпеки в Криму. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 9. Прокурор Республіки Крим призначається і звільняється Генеральним прокурором України за погодженням з Верховною Радою Криму; заступники Прокурора Республіки Крим, прокурори міст і районів Республіки Крим призначаються Генеральним прокурором України за поданням Прокурора Республіки Крим. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 10. Закони України є обов'язковими до виконання на території Республіки Крим. Верховна Рада України може зупинити дію нормативних актів Верховної Ради Республіки Крим у разі невідповідності їх Конституції і законам України до прийняття остаточного рішення Конституційним Судом України. В разі невиконання рішень Конституційного Суду України Президент України має право застосувати необхідні засоби для забезпечення їх виконання. Уряд Республіки Крим має постійне представництво в столиці України - місті Києві. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 11. Вищими органами державної влади Республіки Крим не можуть вирішуватися питання, що належать до виключного відання державних органів України, а саме: оборони, Збройних Сил; зовнішньої політики; режиму і охорони державного кордону, митної справи та безпеки; єдиної загальнодержавної виборчої системи, всеукраїнського референдуму; єдиної грошової одиниці і грошової емісії; загальнодержавного оподаткування та системи мір і ваги, стандартизації; громадянства; надзвичайного стану; цивільного, цивільно-процесуального, кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, трудового законодавства та законодавства в сфері соціального забезпечення; підготовки і реалізації загальнодержавних програм у сфері економіки, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони здоров'я людей та навколишнього середовища; організації і управління єдиною системою зв'язку та інформатики, транспортом, паливно-енергетичної системи, космічної діяльності. (Закон доповнено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 12. Закони України, прийняті з питань, передбачених статтею 11 Закону, а також з інших питань, не врегульованих цим Законом, мають верховенство на території Республіки Крим. Закони України, прийняті з питань, віднесених статтею 3 цього Закону до відання Республіки Крим, діють на території Республіки Крим до прийняття відповідних актів законодавства Республіки Крим. (Закон доповнено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 13. Верховна Рада Республіки Крим може зупинити дію нормативних актів органів виконавчої влади України на території Криму в разі порушення ними повноважень Республіки Крим до прийняття остаточного рішення Конституційним Судом України. Верховна Рада Республіки Крим може звернутися до Конституційного Суду України з питанням визнання нечинними законів та інших рішень Верховної Ради України в разі порушення ними повноважень Республіки Крим. В разі визнання Конституційним Судом України нечинними нормативних актів України на території Республіки Крим Верховна Рада України або відповідно Президент України врегульовують правові відносини, що виникли внаслідок дії цих актів. (номер статті змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 14. Україна виступає гарантом правового статусу Республіки Крим. (змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.) Стаття 15. Обсяг повноважень Республіки Крим, встановлений цим Законом, не може бути змінений без згоди на те вищих законодавчих органів України та Республіки Крим. (номер статті змінено згідно із Законом № 2523-ХІІ від 30.06.92 р.)
Президент України Л. КРАВЧУК м. Київ, 29 квітня 1992 року
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1992. - N 30. - С. 419.
КОНСТИТУЦИЯ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ (Принята седьмой сессией Верховного Совета Крыма 6 мая 1992 года) МЫ, СВОБОДНЫЕ И РАВНЫЕ В СВОИХ ПРАВАХ И ДОСТОИНСТВЕ ГРАЖДАНЕ, СОСТАВЛЯЮЩИЕ МНОГОНАЦИОНАЛЬНЫЙ НАРОД КРЫМА, соединенные многовековыми узами общей исторической судьбы, безоговорочно осуждая как преступные и антигуманные все акты, совершенные тоталитарным режимом против народа Крыма, признавая Всеобщую Декларацию прав человека, исходя из стремления обеспечения социальных, экономических, гранда нских прав личности и достойного уровня жизни всех, УТВЕРЖДАЕМ КОНСТИТУЦИЮ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ И ПРОВОЗГЛАШАЕМ ЕЕ ОСНОВНЫМ ЗАКОНОМ ПРАВОВОГО, ДЕМОКРАТИЧЕСКОГО, СОВЕТСКОГО ГОСУДАРСТВА КРЫМ.
|
