Юридичні факти в конституційному праві

 

Важливим, але найменш дослідженим, елементом конституційно-правових відносин, що надає їм завершеного виду є юридичний факт(лат. factum – зроблене, подія, вчинок).

Дослідження правової природи юридичних фактів стало предметом теорії права ще на кінець XIX ст. Свого часу відомий радянський теоретик права В. Б. Ісаков писав, що німецькі юристи-догматисти вважали зв’язок факту і правових наслідків особливим видом причинності. Їх опоненти вирішальне значення в настанні правових наслідків відводили правовому порядку. Юридичний факт, на їх думку, виступає в ролі умови, зовнішнього поштовху. З точки зору представників психологічного напрямку в теорії права, правові наслідки – перехід власності, поява чи зникнення суб’єктивних прав є зміною не в об’єктивному світі, а в свідомості людей. Дія юридичних фактів полягає в обміні такими уявленнями[21]. Погляди тогочасних теоретиків права на юридичний факт відстоювалися з огляду на наріжні положення юридичних шкіл, до яких належали правознавці. При всій їх багатоманітності, їх об’єднувала одна спільна риса – дискусії щодо правової природи юридичного факту точилися навколо оцінки юридичного факту в правовідносинах і лише опосередковано стосувалися сутності та змісту цього правового явища, його різновидів.

Радянська правова доктрина, що й поклала початок сучасним уявленням про сутність і зміст, як юридичного факту, так і конституційно-правових відносин в цілому, ґрунтуючись на матеріалістичних підходах, виходила з того, що фактичні зв’язки юридичного факту і правових наслідків не є і не можуть бути причинними зв’язками, оскільки такі зв’язки носять суб’єктивний характер і виникають на основі норм права продуктів творчої вольової діяльності людини.

Зокрема, відомий радянський правознавець А. І. Дєнісов вважав, що під юридичними фактами слід розуміти обставини, що обумовлюють застосування юридичних норм і, відповідно, встановлюючі, змінюючі і припиняючи правовідносини. Тобто, юридичними фактами вчений вважав факти, із якими закон пов’язує виникнення нових чи зміну або припинення вже існуючих правовідносин.

Проблеми правової природи юридичного факту ґрунтовно досліджувалися В. Б. Ісаковим, який, зокрема, досліджував соціальний механізм породження юридичного факту, роль і місце юридичного факту в правовому механізмі, фіксацію юридичних фактів, дефективність юридичних фактів, а також проблеми вибору юридичного факту. Сутність і зміст юридичних фактів досліджувалися й іншими радянськими правознавцями, але їх погляди на зазначену проблему в цілому співпадали з основними положеннями теорії юридичних фактів,розробленою А. І. Дєнісовим.

Положення загальної теорії права були сприйняті й іншою радянською галузевою юридичною наукою, в тому числі й радянською державно-правовою наукою. Так,наприклад, С. С. Кравчук зазначав, що юридичні факти (дії та події) є основою для виникнення, зміни і припинення державно-правових відносин[22].

Сучасні вітчизняні та зарубіжні вчені активно використовували і продовжують використовувати основні здобутки радянського правознавства про юридичні факти. Так, на думку Ю. М. Тодики, юридичний факт – це обставини, із якими зв’язане все життя конституційно-правових відносин, їх виникнення, зміна, припинення[23]. Це визначення дещо конкретизується О. Ф.Фрицьким, який вважає, що правові факти – це такі факти реальної дійсності, з настанням яких настають певні юридичні наслідки (а не тільки правовідносини)[24].

Але, такі визначення юридичного факту не розкриває призначення юридичного факту в системі конституційно-правових відносин, зводить роль і місце юридичного факту до точки відліку конституційно-правових відносин. На нашу думку, причиною такого спрощеного розуміння правової природи юридичного факту є нехтування радянською правовою доктриною окремих філософських вчень,які не сприймалися марксистсько-ленінською наукою.

На нашу думку, категорію “конституційний юридичний факт” слід розглядати через призму причинно-наслідкових зв’язків. Юридичні факти, як обов’язковий елемент конституційно-правових відносин є не тільки причинами(умовами, обставинами), що призводять до настання конституційно-правових відносин, а й наслідками існуючих конституційно-правових відносин, що ведуть до зміни чи припинення цих правовідносин. Тобто, дуалізм правової природи конституційних юридичних фактів полягає в тому, що вони можуть бути як причиною, так і наслідком конституційно-правових відносин.

Виходячи з того, що конституційні юридичні факти за своїм вольовим початком можуть мати як суб’єктивний, так і об’єктивний прояв у діях і подіях, можна стверджувати, що, передбачена конституційно-правовими нормами цілеспрямована вольова поведінка суб’єктів конституційно-правових відносин, що проявляється в діяльності та поведінці цих суб’єктів, властива лише частині конституційно-правових відносин. Тоді, як інша частина конституційно-правових відносин – події – не залежить від вольової діяльності або поведінки уповноважених суб’єктів, виступаючи об’єктивними проявами буття(стихійне лихо, народження дитини, досягнення повноліття тощо).

Відповідно до вище зазначеного, конституційний юридичний факт – це передбачені чи санкціоновані конституційно-правовою нормою причина або наслідок діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, або дії об’єктивних обставин, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин.

Для юридичних фактів властиві певні ознаки(кваліфікації), що дозволяють виділити їх із поміж інших явищ правової дійсності, а саме: по-перше, конституційний юридичний факт є різновидом суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються на основі конституційно-правових норм. При цьому, якщо причини виникнення конституційно-правових відносин(юридичні факти) об’єкти візуються в гіпотезі конституційно-правової норми, то наслідки зміни чи припинення конституційно-правових відносин (юридичні факти)можуть об’єктивізуватися в диспозиціях і санкціях норм конституційного права.

По-друге, конституційні юридичні факти є обов’язковим,істотним елементом конституційно-правових відносин. Без конституційного юридичного факту конституційно-правові відносини не можуть ні виникнути, ні змінитися, ні припинитися.

По-третє, за своїми сутністю і змістом конституційні юридичні факти можуть бути як цілеспрямованою вольовою діяльністю чи поведінкою суб’єктів конституційно-правових відносин, так і діями природних явищ, що відбуваються незалежно від волі відповідних суб’єктів. Тобто, конституційні юридичні факти можуть мати як об’єктивне, так і суб’єктивне походження.

По-четверте, за впливом на конституційні правовідносини юридичні факти можуть виступати як причиною, так і наслідком,результатом цих правовідносин.

По-п’яте, юридичні факти властиві конституційним правовідносинам на всіх їх стадіях: виникнення, зміни, припинення конституційно-правових відносин. До того ж, один і той же конституційний юридичний факт може бути обов’язковим елементом різних конституційно-правових відносин. Водночас, окремий вид конституційно-правових відносин може мати у своєму складі не одиничний конституційний юридичний факт, а цілу систему таких юридичних фактів, що отримала в юридичній науці назву “фактичного (юридичного) складу” правовідносин, зокрема, у вигляді статусу окремих суб’єктів.

Конституційні юридичні факти, як елемент конституційно-правових відносин, різняться в кожному конкретно взятому випадку. Вони є досить різноманітними за сутністю і змістом, функціями, способами та засобами впливу на конституційні правовідносини, формою прояву та закріплення тощо. Тобто, конституційні юридичні факти підлягають класифікації за певними критеріями.

Основними критеріями класифікації конституційних юридичних фактів є: сутність і зміст конституційних юридичних фактів;призначення у механізмі конституційно-правового регулювання (функції); умови існування тощо.

За сутністю та змістом юридичні факти в конституційному праві вчені-правознавці традиційно поділяють на юридичні події, юридичні дії та правові стани (режими). До юридичних подій у конституційному праві відносять факти,що не залежать від волевиявлення суб’єктів конституційно-правових відносин. Прикладом може бути досягнення громадянином певного віку для того, щоб бути кандидатом на посаду Президента України, народного депутата України, судді Конституційного Суду України тощо. Тобто, події у конституційному праві, на думку вчених, створюють умови для настання конституційно-правових відносин.

На нашу думку, традиційна класифікація конституційних юридичних фактів за волевиявленням не відображує всю сутність і зміст конституційних юридичних фактів та їх призначення у конституційно-правових відносинах, а швидше визначає форму їх існування. До того ж, категорія “ дії ” не відображує повноти діяльності або поведінки суб’єкту конституційно-правових відносин, оскільки така діяльність або поведінка може здійснюватися як у формі дії, так і у формі бездіяльності.

У залежності від впливу волевиявлення суб’єкту, його цілеспрямованого впливу на виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин, слід розрізняти юридичні факти, що є результатом суб’єктивної діяльності чи поведінки учасника конституційних правовідносин, а також конституційні юридичні факти, що існують незалежно від суб’єктивної діяльності чи поведінки учасника конституційних правовідносин і є результатом об’єктивних природних явищ. Тобто, за сутністю та змістом конституційні юридичні факти поділяються на суб’єктивні конституційні юридичні факти та об’єктивних обставин.

Суб’єктивні конституційні юридичні факти – це передбачені конституційно-правовою нормою причини або наслідки діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, що виявляються у виникненні, зміні та припиненні конституційно-правових відносин. Такі юридичні факти є наслідком цілеспрямованої вольової діяльності учасників конституційних правовідносин, що виявляється в їх суб’єктивних правах і юридичних обов’язках. Прикладом суб’єктивних юридичних фактів голосування громадян України на виборах і референдумах 9 ч. 1 ст. 38Конституції України), прийняття рішення про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту (ст. 111 Конституції України) тощо.

Об’єктивні конституційні юридичні факти - це визначені чи встановлені конституційно-правовою нормою причини або наслідки впливу об’єктивних явищ на виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин. Прикладом таких юридичних фактів є досягнення громадянином України віку, із якого він може обиратися народним депутатом України (ч. 2 ст. 76Конституції України), Президентом України (ч. 2 ст. 103 Конституції України),бути кандидатом у судді Конституційного Суду України (ч. 3 ст. 148 Конституції України) настання умов надзвичайного стану (п. 1 ст. 4 Закону України “Про надзвичайний стан” від 26 червня 1992 р. тощо.

При цьому, суб’єктивні юридичні конституційні факти(дії) можуть бути правомірними й неправомірними. Правомірні дії передбачають діяльність або поведінку, сутність і зміст якої полягає в тому, що учасник конституційно-правових відносин належним чином дотримується чи виконує визначені конституційними нормами правила діяльності або поведінки у суспільстві та державі, узгоджуючи їх результати з інтересами інших легітимних учасників конституційно-правових відносин.

За призначенням у механізмі конституційно-правового регулювання, тобто за функціями конституційні юридичні факти слід поділяти на причинні (правоутворюючі) та наслідкові (правозмінюючі, правоприпинюючі). депутатів України. Але, йдеться не про припинення таких конституційно-правових відносин стосовно всього депутатського корпусу, а лише про припинення депутатської недоторканості стосовно конкретного народного депутата України, у зв’язку із здійсненням ним конкретного кримінального злочину.

За умовами існування конституційні юридичні факти поділяються на одиничні (разові) та множинні. Тобто, в одних випадках для виникнення, зміни чи припинення конституційно-правових відносин достатньо одного, разового юридичного факту, тоді, як для виникнення, зміни чи припинення інших потрібна сукупність конституційних юридичних фактів.

Одиничні конституційні факти – це встановлені чи санкціоновані конституційно-правовою нормою причини або наслідки діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об’єктивних природних явищ, яких достатньо в разовій кількості для виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин. Прикладом визначення одиничних конституційних юридичних фактів може бути нормативне положення ч. 3 ст. 79 Конституції України: “ Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги ”. Тобто, для настання конституційних правовідносин,пов’язаних із набуттям особою, обраною до Верховної Ради України,конституційно-правового статусу народного депутата України необхідна наявність юридичного факту складення такою особою присяги.

Для виникнення або припинення інших конституційних правовідносин одного конституційного юридичного факту не завжди буває достатньо. Як правило, для виникнення або припинення складних конституційно-правових відносин необхідна сукупність (множина) конституційних фактів. Ця множина конституційних юридичних фактів має упорядкований, системний характер. Вони є взаємопов’язаними та взаємообумовленими і утворюють систему конституційних юридичних фактів. Прикладом множинних юридичних фактів у конституційно-правових відносинах є вимоги до судді Конституційного Суду України, визначені ч. 3 ст.148 Конституції України: “Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою”. Тобто,особа набуває правосуб’єктності кандидата на посаду судді Конституційного Суду України лише за умови існування визначеної відповідною статтею Конституції України системи конституційних юридичних фактів.

Система конституційних юридичних фактів – це упорядкована сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених визначених чи санкціонованих конституційно-правовою нормою причин або наслідків діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об’єктивних природних явищ, що виявляються у виникненні, зміні та припиненні конституційно-правових відносин. Категорія “фактичний склад правовідносин”, що традиційно застосовується в юридичній науці, на нашу думку, є недостатньо вдалою і потребує обґрунтування. Можуть існувати й інші класифікації конституційних юридичних фактів.