Государственное бюджетное образовательное учреждение9.12 Звукопоглинальні конструкції повинні відповідати вимогам чинних санітарно-гігієнічних і протипожежних норм та загальним будівельним вимогам, таким як довговічність, механічна міцність, економічність, легкість очищення, декоративність. 9.13 Якщо в результаті акустичного розрахунку встановлено, що застосування тільки звукопоглинального облицювання не забезпечує необхідного зниження рівнів шуму, то для його зниження до допустимих величин потрібно, окрім звукопоглинального облицювання, застосовувати додаткові засоби захисту від шуму, зокрема такі як кабіни спостереження і дистанційного управління, спеціальні звукоізолювальні бокси для розміщення найбільш шумного устаткування, вібропоглинальні покриття на тонкі вібруючі металеві поверхні технологічного устаткування, звукоізолювальні кожухи на шумні агрегати або їхні окремі вузли, акустичні екрани івигородки. 9.14 Акустичні екрани, які встановлюють у приміщенні між джерелом (джерелами) шуму і робочими місцями або частиною приміщення, що потребують захисту від шуму, застосовують для зниження рівнів звукового тиску на робочих місцях і зонах постійного перебування персоналу, розташованих в зоні дії прямого звуку джерела і в проміжній зоні, де звукове поле визначається переважно енергією прямого звуку, що надходить в дану точку від даного джерела шуму або групи джерел. 9.15 Акустичні екрани треба застосовувати тільки спільно з облицюванням огороджень приміщення звукопоглинальними конструкціями. Екранування шуму джерел в лунких приміщеннях без акустичного облицювання є неефективним. 9.16 Акустичні екрани необхідно застосовувати у всіх випадках, коли в облицьованому звукопоглинальними конструкціями приміщенні рівні звукового тиску в розрахункових точках, розташованих в зоні прямого звуку джерела, перевищують допустимі величини на 2 дБ не менше ніж у трьох октавних смугах частот або перевищують на 5 дБ хоча б в одній із октавних смуг. 9.17 Для зниження рівня шуму застосовують плоскі (лінійні в плані) екрани і Г-, П- і О-подібні в плані акустичні екрани (вигородки). Конфігурацію і геометричні розміри екрана визначають в залежності від отриманого за результатами акустичного розрахунку необхідного зниження рівня шуму в розрахункових точках, розмірів зони або кількості робочих місць, що потребують захисту від шуму даного джерела або групи джерел та конкретних умов для встановлення екрана. Вигородки, які характеризуються більшою ефективністю у порівняні з плоскими екранами, слід застосовувати для екранування шуму потужних джерел, рівні звукової потужності яких на 15 дБ і більше вищі від рівнів звукової потужності решти джерел, а також при необхідності зниження рівня шуму на частині приміщення значної площі. 9.18 Звукоізоляція конструкції акустичних екранів повинна бути більшою в кожній октавній смузі частот щонайменше на 15 дБ від їх необхідної акустичної ефективності. 9.19 Поверхня акустичного екрана (в першу чергу з боку джерела шуму) обов’язково повинна бути облицьована ефективною звукопоглинальною конструкцією з коефіцієнтом звукопоглинання не менше ніж 0,8 у середньо- і високочастотному діапазоні частот. Для підвищення ефективності екрана доцільно облицьовувати його з обох боків. Величину еквівалентної площі звукопоглинання, яка вноситься в приміщення облицюванням екрана, необхідно враховувати при визначенні середнього коефіцієнта звукопоглинання в приміщенні. 9.20 Екрани треба установлювати в першу чергу біля устаткування, яке створює найбільший внесок прямого звуку в сумарний рівень звукового тиску в даній розрахунковій точці приміщення. Екрани слід застосовувати також для захисту прилеглої території з нормованими рівнями шумувід шуму інженерного обладнання будинків, встановленого відкрито на території або на огороджувальних конструкціях будинків (наприклад, на покрівлях). 9.21 Проектування і улаштування акустичних екранів слід виконувати згідно з положеннями розділу 7 ДСТУ-Н Б В.1.1-32. 9.22 Розрахунок зниження октавних рівнів звукового тиску в приміщеннях при застосуванні звукопоглинального облицювання, вибір і розміщення звукопоглинальних конструкцій, визначення необхідної площі облицювання, розрахунок акустичних характеристик приміщень, розрахунок ефективності акустичних екранів, розрахунок зниження рівнів шуму в приміщеннях при спільному застосуванні звукопоглинального облицювання і екранів слід виконувати згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-32. 10 Захист від шуму інженерного обладнання житлових і громадських БУдИНКІВ 10.1 Джерела шуму інженерного обладнання 10.1.1 До інженерного обладнання будинків житлового та громадського призначення належать такі основні системи і устаткування: - системи опалення, вентиляції такондиціонування повітря; - індивідуальні теплові пункти (ІТП); - холодильні та компресорні установки; - насосні установки; - котельні (прибудовані, вбудовані або дахові); - теплові насоси; - вбудовані і прибудовані трансформаторні підстанції (ТП); - електрощитові; - автономні дизельні електростанції; - ліфтові установки; - вентиляційні системи протизадимлення та димовидаляння; - системи водопостачаннята каналізації; - системи централізованого вакуумногопилоприбирання; - системи сміттєвидаляння тощо. 10.1.2 Джерелами шуму в системах вентиляції, кондиціонування повітря та повітряного опалення є вентилятори, кондиціонери, охолоджувальні компресори, фенкойли, регулювальні пристрої в повітропроводах (дросель-клапани, шибери, діафрагми), повітророзподільні пристрої (решітки, плафони, анемостати), фасонні елементи повітропроводів (хрестовини, трійники, відводи, повороти). Джерелами шуму насосних станцій та ІТП є насосне обладнання, запірно-регулювальна арматура, системи вентиляції приміщень. Джерелами шуму в системах електропостачання є силові трансформатори, дизель-генераторні установки, електричні щити, пускові пристрої, автоматичні з’єднувачі, системи вентиляції приміщень трансформаторних підстанцій та електрощитових. Джерелами шуму в системах холодопостачання є холодильні машини, повітряні охолоджувачі, сухі градирні, циркуляційні насоси, з’єднувальні труби. Джерелами шуму котелень є водогрійні котли (шум горіння), насосне обладнання, газорозподільні пристрої, системи газоходів і вентиляції котелень, димососи. Основними джерелами шуму ліфтового обладнання є приводи ліфтових лебідок та їх гальма, електричне пускове обладнання, розташоване в машинних приміщеннях ліфтів, рух ліфтових кабін, закривання та відкривання дверей ліфтових кабін. Джерелами шуму в системах водопостачання, опалення і каналізації є насоси, водорозбірна арматура, регулятори тиску, зливні бачки тощо. Шум в системах трубопроводів виникає також завдяки гідродинамічним збудженням і пульсаціям тиску, які виникають в трубах внаслідок нерівномірності потоку при обтіканні перешкод, різких змінах поперечного перерізу труб і напрямку потоку. Джерелами шуму систем пило- та сміттєвидаляння є стаціонарні вакуумні установки систем пиловидаляння, сміттєпроводи (удари предметів під час падіння, клапани приймальних бункерів тощо). 10.1.3 Шумові характеристики стаціонарного інженерного обладнання житлових і громадських будинківслід приймати згідно з розділом 5. 10.2 Заходи щодо захисту від шуму інженерного обладнання 10.2.1 Розташування приміщень з інтенсивними джерелами шуму і вібрації (венткамери, холодильні машини, насоси, компресори, дизель-генераторні установкитощо) під,над і поряд з приміщеннями, наведеними у позиціях 1-12 таблиці 1 та іншими приміщеннями з підвищеними вимогами щодо захисту від шуму, не допускається. 10.2.2 Убудовані ІТП і трансформаторні підстанції розміщують у житлових і громадських будинках згідно з ДБН В.2.5-39 і ДБН В.2.5-23.Відповідно до вимог цих нормативних документів з метою захисту від шуму ІТП і ТП не допускається розташовувати під, над і поряд з приміщеннями житлових квартир і приміщеннями з нормованими рівнями шуму у громадських будинках. При проектуванні вказаних об’єктів необхідно передбачати відповідні заходи щодо обмеження рівнів проникаючого шуму від даних джерел в приміщеннях і на прилеглій території до допустимих величин. Інженерне обладнання з інтенсивним шумом і вібрацієюв культурно-видовищних і дозвіллєвих закладах слід розміщувати згідно з ДБН В.2.2-16 за умови дотримання нормативного шумового режиму в приміщеннях, що потребують захисту від шуму. 10.2.3 Для зниження рівнів повітряного шуму інженерного обладнання, що проникає в приміщення або на прилеглу територію з нормованими рівнями шуму, необхідно застосовувати комплекс заходів, основними з яких є: - застосування обладнання з найбільш низькими рівнями звукової потужності; - раціональне розміщення джерел шуму або приміщень з джерелами шуму відносно приміщень або територій, що потребують захисту, при якому забезпечується мінімальний вплив шуму джерел на об’єкти шумозахисту; - застосування для приміщень з джерелами шуму огороджувальних конструкцій знеобхідною звукоізоляцією, яку визначають розрахунком згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-34; - облицювання внутрішніх поверхонь приміщень з інтенсивними джерелами шуму ефективними звукопоглинальними конструкціями; - застосування глушників шуму на димових трубах і в повітропроводах вентсистем котельних установок; - застосування глушників шуму в газоповітряних трактах дизель-генераторних установок, повітряних компресорів тощо; - застосування звукоізолювальних кожухів, укриттів і акустичних екранів для відкрито встановленого шумного обладнання (на території, на покрівлях або фасадахбудинків). 10.2.4 Для запобігання виникнення структурного шуму і його поширення по будівельних конструкціях треба застосовувати такі основні заходи: а) підлогу в приміщеннях з джерелами шуму і вібрації треба виконувати плаваючою у вигляді залізобетонної плити, укладеної на пружний звукоізоляційний шар. Вибір параметрів плити, матеріалу звукоізоляційного шару і його параметрів (товщина, густина, динамічна жорсткість) в залежності від встановленого обладнання повинніздійснюватися на основі розрахунку з забезпеченням необхідної звуко- і віброізоляції; б) обладнання з динамічними навантаженнями в залежності від величини динамічних навантажень і місця установки (міжповерхове перекриття, покрівля, підземний поверх) необхідно встановлювати на окремих віброізольованих фундаментах, на віброосновах чи на віброізоляторах (пружинних, гумових, поліуретанових, комбінованих); в) в системах трубопроводів насосних установок ІТП, котельних, систем водопостачання тощо потрібно застосовувати установку гнучких вставок у вигляді гумотканевих рукавів, які слід розміщувати якомога ближче до насосного агрегату. Гнучкі вставки необхідно застосовувати також у повітропроводах систем вентиляції і кондиціонування повітря; г) місця проходження трубопроводів і повітропроводів через будівельні конструкції мають бути вібро- і звукоізольовані застосуванням пружних прокладок або спеціальних еластичнихгільз,які допускають температурні переміщення і деформації без утворення наскрізних щілин, так, щоб виключити жорсткий зв’язок між комунікаціями і огородженням. При цьому місця проходження комунікацій повинні бути ретельно загерметизованінетвердіючим герметиком з обох боків огороджувальної конструкції; д) кріплення трубопроводів, повітропроводів до огороджувальних конструкцій треба виконувати із застосуванням спеціальних пружинних, гумових або поліуретанових віброізоляторів, віброізолюючих підвісів або пружних віброізолюючих прокладоктак, щоб виключити передачу вібрації на огороджувальні конструкції; е) у вертикальних шахтах для труб стояків водопостачання і каналізації необхідно передбачати поповерхові монолітні діафрагми на рівні міжповерхових перекриттів товщиною, рівною товщині перекриття. Пропускання труб через діафрагму слід здійснювати в еластичних і герметичних гільзах. 10.2.5 У разі встановлення обладнання (холодильних машин, повітряних охолоджувачів, сухих градирень, дахових котелень тощо) на покрівлі будинків, коли підними розташовані приміщення з нормованими рівнями шуму, рекомендується у таких випадках передбачати улаштування проміжних (технічних) поверхів з ненормованими рівнями шуму або поверхів з приміщеннями, в яких допускаються порівняно високі рівні проникаючого шуму. 10.2.6 У всіх випадках встановлення обладнання на покрівлях, міжповерхових перекриттях або підземних поверхах, це обладнання повинно бути надійно віброізольоване так, щоб виключити можливість виникнення структурного шуму. 10.2.7 Для зниження шуму систем вентиляції і кондиціонування повітря необхідно: - застосовувати вентиляційні агрегати з найменшими рівнями звукової потужності; - забезпечувати роботу вентилятора в режимі максимального ККД; - знижувати опір вентиляційної мережі і не застосовувати вентилятори з надлишковими тиском і витратою повітря; - забезпечувати плавний підвід повітря до вхідного патрубка вентилятора. 10.2.7.1 Для зниження шуму від регулювальних, повітророзподільних і повітроприймальнихпристроїв необхідно: - обмежувати швидкість потоку повітря в мережі до величини, яка забезпечує рівні шуму, що генерується в регулювальних, повітророзподільних і повітроприймальнихпристроях, у межах допустимих величин для приміщень, що обслуговуються даною вентсистемою; - застосовувати у вентиляційних мережах повітророзподільні і повітроприймальніпристрої з мінімальними значеннями коефіцієнта місцевого опору. 10.2.7.2 Для зниження рівня шуму, що поширюється по повітропроводах (від вентагрегату або шуму, що генерується у фасонних елементах мережі) необхідно застосовувати глушники шуму. В системах вентиляції,кондиціонування повітря і повітряного опалення треба застосовувати абсорбційні(із звукопоглинальним матеріалом) глушники шуму (трубчаті, пластинчаті, канальні, камерні [10]). Конструкцію глушниківі необхідну їхню ефективність потрібно визначати на основі акустичного розрахунку вентиляційної системи (ДСТУ-Н Б В.1.1-35, [10]) в залежності від розмірів поперечного перерізу повітропроводу, допустимої швидкості повітряного потоку, необхідного зниження рівнів шуму, гранично допустимого гідравлічного опору в мережі. Необхідно передбачати установку в першу чергу центральних (поблизу вентагрегату), а також, за потреби, кінцевих (перед повітророзподільними або повітроприймальнимипристроями) глушників шуму. Центральні глушники,як правило, розташовують безпосередньо за межами огороджень венткамери. Якщо такої можливості немає, і глушник установлюють (повністю або частково) всередині венткамери, то кожух глушника і повітропровід після нього, які знаходяться в межах венткамери, слід додатково ізолювати ззовні конструкцією з необхідною звукоізоляцією так, щоб рівень шуму, який проникає із венткамери в повітропровід крізь його стінки, був на 10 дБ меншим від рівня шуму, що поширюєтьсяпо повітропроводу. Трубчаті глушники доцільно застосовувати у повітропроводах поперечні розміри яких не перевищують 500 мм. У повітропроводах з більшими поперечними розмірами слід застосовувати пластинчаті або канальні глушники. У тих випадках, коли необхідна (розрахункова) довжина глушника перевищує 2 м, то його слід поділяти на дві або три секції. Для підвищення ефективності глушника окремі його секції доцільно розташовувати перед і після повороту даного повітропроводу. Якщо такої можливості немає і глушник встановлюють на прямолінійній ділянці повітропроводу, то відстані між окремими секціями повинні бути не меншими ніж довжина секції. Акустичні і гідравлічні характеристики глушників шуму, застосовуваних при проектуванні шумоглушіннявентустановок, повинні бути визначені за результатами лабораторних випробувань або прийматисязгідно з технічною документацією на глушники шуму вентустановок. 10.2.8 Ліфтові установки у житлових і громадських будинках розміщують згідно з ДБН В.2.2-15 і ДБН В.2.2-9. Відповідно до вимог вказаних будівельних норм з метою захисту від шуму машинні приміщення і шахти ліфтів не повинні примикати безпосередньо до приміщень з нормованими рівнями шуму. Для зниження передачі повітряного шуму шахти ліфтів слід відокремлювати від приміщень, що захищаються від шуму, коридорами, сходовими маршами або приміщеннями з ненормованим шумом. Для зниження передачі структурного шуму несучу плиту машинного приміщення і огороджувальні конструкції шахти, якщо вона виконана самонесучою, рекомендується відокремлювати від інших конструкцій будинку акустичними швами. При інших планувальних рішеннях (менш ефективних з точки зору шумозахисту), коли шахту ліфта у житловому будинку розташовують поряд з огородженнями квартир, то в цьомувипадкушахта повинна межувати з приміщеннями нежитлового призначення (коридори, холи, санблоки, комори). При цьому між огороджувальною конструкцією шахти і стінами квартир повинен передбачатися повітряний проміжок шириною не менше ніж 60 мм, заповнений пружним звукоізоляційним матеріалом. Безпосереднє прилягання шахти до приміщень квартир не допускається. Лебідка ліфта з електродвигуном і редуктором повинна бути установлена навіброізоляторах або на віброізолюючій основі. Підвідні електрокабелі повинні мати достатньо довгі гнучкі петлі. Шафи управління ліфтовою установкою повинні бути віброізольовані від стін і підлоги машинного приміщення. Двері машинного приміщення треба проектувати з підвищеною звукоізоляцією. 10.2.9 Згідно з ДБН В.2.2-15 і ДБН В.2.2-9 сміттєпроводи у житлових і громадських будинках не повинні безпосередньо прилягати до приміщень квартир, номерів готелів та до всіх інших приміщень у громадських будинках, що потребують дотримання нормативного шумового режиму. Стовбур сміттєпроводуповинен бути віброізольованим від будівельних конструкцій будинку і мати звукоізоляцію, яка забезпечує рівні проникаючого шуму в приміщеннях, що не перевищують допустимих значень. Високе значення звукоізоляції досягається, наприклад, у разі, коли стовбур виконано із двох труб (внутрішньої і зовнішньої) проміжок між якими заповнено сухим пропеченим піском. Кришки завантажувальних клапанів повинні бути оснащені амортизуючими прокладками. Сміттєзбірну камеру не допускається розташовувати безпосередньо збоку і під житловими кімнатами квартир та під приміщеннями для постійного перебування людей у громадських будинках. Приймальний бункер повинен бути встановлений на плаваючій підлозісміттєзбірної камери. 10.2.10 При проектуванні захисту від повітряного і структурного шуму трансформаторних підстанцій (вбудованих або прибудованих) необхідно передбачати заходищодо захисту від шуму, основними з яких є: забезпечення необхідної звукоізоляції огороджувальних конструкцій приміщень для трансформаторів (у тому числі воріт) і приміщень розподільних пристроїв, встановлення трансформаторів на віброізоляторах або на індивідуальних віброізольованих фундаментах, улаштування плаваючої підлоги у приміщеннях розподільних пристроїв, облицювання внутрішніх поверхонь огороджувальних конструкцій приміщень ефективними звукопоглинальними конструкціями, забезпечення необхідної звукоізоляції вентиляційних прорізів в огородженняхтрансформаторної підстанції або в конструкції воріт засобами екранування, установленням глушників шуму або звукопоглинальних жалюзі. Електричні щити з електромагнітними комунікаційними апаратами і окремо встановлені масляні вимикачі з електричним приводом необхідно монтувати на віброізоляторах. Вентиляційні системи вбудованих підстанцій повинні бути обладнані глушниками шуму. 10.2.11 Для зниження рівня повітряного шуму дахових котелень контейнерного типу, що поширюється у навколишнє середовище, необхідно встановлювати трубчаті глушники шуму на димові труби котлів, пластинчаті глушники шуму на прорізи природньої вентиляції контейнера та, за необхідності, вживати заходи щодо підвищення звукоізоляції огороджувальних конструкцій контейнера. Для зниження вібрації і структурного шуму контейнерні котельні повинні бути встановлені на віброізоляторах або на віброоснові з застосуванням пружного звукоізоляційного матеріалу з низьким динамічним модулем пружності. 10.2.12 У разі наявності у житлових будинкахвбудованих підприємств торгівлі, громадського харчування або інших закладів громадського призначення з джерелами шуму необхідно передбачати при проектуванні відповідні конструктивно-планувальні заходи і застосовувати будівельно-акустичні засоби щодо зниження повітряного і структурного шуму, що проникає в приміщення квартир і на прилеглу територію, до величин, що не перевищують допустимих рівнів шуму як для денного, так і для нічного часу доби. 10.2.13 Сумарні рівні проникаючого шуму від інженерного обладнання і від зовнішніх джерел в житлових приміщеннях квартир, кімнатах гуртожитків і в приміщеннях з нормованими рівнями шуму громадських будинків не повинні перевищувати допустимих величин відповідно до таблиці 1. 10.2.14 Розрахунок очікуваних рівнів шуму від інженерногообладнанняу приміщеннях житлових і громадських будинків і на прилеглих територіяхта визначення необхідного його зниження, треба виконувати згідно з 11 ЗАХИСТ ВІД ШУМУ СЕЛЬБИЩНИХ ТЕРИТОРІЙ МІСьких ТА СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ 11.1 Планування і забудову сельбищних територій міських та сільських поселень треба здійснювати з дотриманням вимог щодо забезпечення нормативного шумового режиму в приміщеннях житлових і громадських будинків, на території житлової забудови та ландшафтно-рекреаційних територіях відповідно до вимог розділу 6. 11.2 Забезпечення на сельбищній території шумового режиму, що відповідає санітарно-гігієнічним нормативам, повинно здійснюватись шляхом застосування містобудівних та архітектурно-планувальних рішень, адміністративно-організаційних заходів (обмеження проїзду вантажного транспорту через житлові райони, обмеження швидкості руху транспортних засобів, впровадження автоматизованих систем керування дорожнім рухом тощо) та застосуванням будівельно-акустичних засобів захисту від шуму (спорудження шумозахисних екранів, забезпечення необхідної звукоізоляції зовнішніх огороджувальних конструкцій будинків). 11.3 Покращенню стану акустичного режиму на сельбищних територіях населених пунктів сприяють такі містобудівні і архітектурно-планувальні заходи: а) функціональне зонування території з відокремленням санітарно-захисними зонами житлової та громадської забудови і рекреаційних територій від промислових, комунально-складських зон та основних транспортних комунікацій; б) прокладання автомобільних доріг швидкісного і вантажного руху і залізниць в обхід житлових районів, зон масового відпочинку, санаторно - курортних зон; в) диференціація вулично-дорожньої мережі за складом транспортного потоку з виділенням основного об’єму вантажного перевезення на спеціалізовані дороги; г) концентрація основних транспортних потоків на невеликій кількості магістральних вулиць і доріг з високою пропускною здатністю, що проходять, по можливості, поза житловою забудовою (по межах промислових, комунально-складських зон, уздовж смуг відведення залізниць); д) використання шумозахисних властивостей рельєфу місцевості при прокладанні магістральних вулиць і доріг; е) збільшення міжмагістральних територій для віддалення основних масивів житлової забудови від інтенсивних транспортних потоків; ж) зосередження джерел шуму значної інтенсивності на територіях промислових зон в окремих комплексах, найбільш віддалених від житлової забудови; и) створення системи паркування автомобілів, за якою великі стоянки і гаражі розташовуютьза межами житлових районів, мікрорайонів; к) формування загальноміської системи зелених насаджень; л) шумозахисне зонування території поблизу аеропортів; м) розміщення нових аеропортів за межами сельбищних і рекреаційних територій з відповідною орієнтацією злітно-посадкових смуг, що виключає проліт літаків над цими територіями. 11.4 В умовах щільної міської забудовинайбільш ефективним архітектурно-планувальним заходом з захисту території житлової забудови від транспортного шуму є розташуванняна першій лінії примагістральної забудови шумозахисних будинків, як екранів для захисту від шумувнутрішньоквартального простору. Малоповерхові (в один-два поверхи) будинки малої протяжності з відносно великими розривами між ними не створюють належного екранування. Найбільш ефективними є багатоповерхові будинки нежитлового призначення (торговельні, адміністративні тощо), а також багатоповерхові житлові шумозахисні будинки. 11.5 До шумозахисних житлових будинків відносяться: - будинки із спеціальною архітектурно-планувальною і об’ємно-просторовою структурою, яка передбачає орієнтацію у бік джерела шуму (магістральної вулиці тощо) підсобних приміщень квартир (кухні, ванні кімнати, санвузли), позаквартирних комунікацій (сходові клітки, ліфти, коридори), а також не більше однієї кімнати загального користування в квартирах з трьома і більше житловими кімнатами; - будинки, в яких вікна і балконні двері, встановлені на фасаді з боку джерела шуму, мають підвищену звукоізоляцію і оснащені спеціальними вентиляційними пристроями з глушниками шуму, які в режимі провітрювання забезпечують як нормативний повітрообмін, так і необхідну звукоізоляцію (шумозахисні вікна); - будинки комбінованого типу, в яких застосовані як спеціальні архітектурно-планувальні рішення, так і шумозахисні вікна на фасаді, орієнтованому у бік джерела шуму; - будинки, обладнані центральною системою (системами) примусової припливно-витяжної вентиляції або кондиціонування повітря з забезпеченням необхідної звукоізоляції зовнішніх огороджувальних конструкцій при закритих вікнах. 11.6 Архітектурно-планувальну структуру шумозахисних житлових будинків і їх прив’язку до місцевості слід виконувати з урахуванням вимог щодо інсоляції житлових приміщень. 11.7 Для забезпечення максимального ефекту екранування шумозахисні будинки-екрани першої лінії примагістральноїзабудови повинні бути достатньо високими (так, щоб будинки наступної лінії забудови знаходились у зоні акустичної тіні, створеною попередньою лінією) та протяжнимиірозташованими на мінімально можливій відстані від магістральної вулиці, дороги або залізниці з дотриманням містобудівних норм і з урахуванням звукоізолювальних характеристик зовнішніх огороджувальних конструкцій будинків. При цьому розривиміж шумозахисними будинками повинні бути мінімальними, а відстані між розривами – максимальними, які допускаються містобудівними нормами. 11.8 В зонах внутрішньоквартального простору, близьких до поперечних осей будинків першоїлінії забудови, слід розташовувати об’єкти з підвищеними вимогами щодо захисту від шуму (будинки дитячих дошкільних установ, шкіл, закладів охорони здоров'я, площадки відпочинку тощо). 11.9 Для обмеження поширення шуму углиб забудови через розриви між будинками першої лінії рекомендується в зонах внутрішньоквартального простору навпроти розривів розташовувати об’єкти, в приміщеннях яких допускаються більш високі рівні проникаючого шуму (будинки підприємств торгівлі, громадського харчування, установ побутового обслуговування, комунального господарства, підприємств зв’язку тощо). 11.10 У разі різноповерхової забудови слід дотримуватися принципу поступового нарощування поверховості житлових будинків углиб міжмагістральної території. За таким принципом акустична тінь для наступної лінії забудови створюється попередньою лінією.При такій схемі першалінія забудови може бути сформована, наприклад, нежитловими будинками з меншою поверховістю. 11.11 В умовах сформованої міської забудови або у разі проходження автомобільної дороги чи залізниці у межах населеного пункту на відстані від житлової забудови, що не забезпечує необхідного зниження шуму, потрібно, для захисту прилеглої території від транспортного шуму, застосовувати шумозахисні екрани, як найбільш ефективний будівельно-акустичний засіб зниження шуму. У деяких випадках (наприклад, при руху транспорту по мостах, шляхопроводах, естакадах, віадуках) шумозахисні екрани є єдиним будівельно-акустичним засобом з шумозахисту, застосування яких значно скорочує зону шумового забруднення. 11.12 За конструктивним рішенням шумозахисні екрани можуть бути у вигляді вертикальної штучної стінки або стінок іншої форми у поперечному перерізі (стінка з нахиленим козирком, стінка із спеціальними конструктивнимиелементами на її верхівці, що сприяють підвищенню акустичної ефективності екрана, криволінійна стінка з нахилом у бік джерела шуму тощо) з різними поздовжніми формами (прямолінійна, ламана, криволінійна, комбінована, пластична, ступінчаста тощо), а також у вигляді галереї чи тунелю. Шумозахисні екрани-стінки можуть бути звуковідбивними, звукопоглинальними або комбінованими, світлопрозорими і непрозорими, виготовленими із різних матеріалів (бетон, залізобетон, цегла, сталь, алюміній, плексиглас тощо). 11.13 Шумозахисні екрани повинні встановлюватись на самостійні фундаменти, бути механічно міцними і розрахованими на вітрові і снігові (згідно з ДБН В.1.2-2) та сейсмічні (згідно з ДБН В.1.1-12) навантаження. 11.14 Матеріали для виготовлення елементів конструкції шумозахисних екранів повинні бути довговічними, ударотривкими, стійкими до атмосфернихвпливів, вогнестійкими, стійкими до впливів агресивних реагентів (вихлопних газів, паливно-мастильних і протиожеледних матеріалів тощо), стійкими до механічних засобів очищення. 11.15 Конструкції окремих елементів шумозахисних екранів повинні забезпечувати щільне їх прилягання один до одного для створення акустично непрозорого екрана. Для цього між окремими елементами екрана слід застосовувати ущільнювальні прокладки із довговічних пружних матеріалів, здатних витримувати навантаження без утворення щілин. Нижні елементи екрана повинні встановлюватись щільно (без просвітів і щілин) до фундаменту.Будь-які зазори або нещільності в конструкції шумозахисного екрана не допускаються. 11.16 При проектуванні шумозахисного екрана для встановлення на мостах, шляхопроводах, віадуках, його конструктивне рішення повинно виключати можливість падіння вниз окремих елементів під дією навантажень і впливів. Крім того, в конструкції екрана повинні бути передбачені відповідні страхувальні пристрої для відвернення падіння елементів або їх частин у разі можливого руйнування екрана. 11.17 У зв’язку з тим, що частина звукової енергії від джерела шуму проникає за екран безпосередньо через саму конструкцію екрана, то для забезпечення розрахункової акустичної ефективності екрана, звукоізоляція йогоконструкції повинна бути щонайменше на 15дБА більшою від його необхідної акустичної ефективності, але у всіх випадках не меншою ніж 25 дБА за показником звукоізоляції 11.18 Шумозахисні екрани слід встановлювати на мінімально допустимій відстані від проїзної частини з урахуванням вимог щодо безпеки руху, експлуатації дороги і транспортних засобів та експлуатації екрана.При такій установці екрана необхідне зниження рівня шуму забезпечується при найменшій його висоті. 11.19 Установленнязвуковідбивного шумозахисного екрана з одного боку магістралі призводить до підвищення рівня шуму на протилежному боці примагістральної території завдяки внеску відбитої від екрана звукової енергії. У зв’язку з цим на магістральних вулицях або дорогах з двостороннім розташуванням об’єктів, що потребують захисту від шуму, необхідно застосовувати звукопоглинальні шумозахисні екрани (екрани, у яких поверхня з боку джерела шуму облицьована ефективною звукопоглинальною конструкцією).Застосування звукопоглинального облицювання шумозахисного екрана з боку території, що захищається від шуму, недоцільне. 11.20 Звукопоглинальні шумозахисні екрани треба застосовувати у разі їх встановлення з обох боків проїзної частини або трамвайної чи залізничної колії. Звукопоглинальне облицювання слід застосовувати також при проектуванні і спорудженні шумозахисних галерей і тунелів. 11.21 Звукопоглинальні матеріали, які застосовуютьв конструкціях шумозахисних екранів, повинні мати стабільні фізико-механічні і акустичні характеристики на протязі усього терміну експлуатації, бути біо- і вологостійкими, не виділяти у навколишнє середовище шкідливих речовин у кількості, що перевищує гранично допустимі концентрації для атмосферного повітря згідно з ДСП – 201. 11.22 Як звукопоглинальний матеріал в конструкції шумозахисного екрана слід застосовувати спеціальні пористо-волокнисті звукопоглинальні вироби (або інші звукопоглинальні вироби чи конструкції), призначені для використання в умовах атмосферних впливів. При застосуванні інших волокнистих матеріалів, для їх захисту від попадання вологи необхідно передбачати захисне покриття (оболонки) у вигляді плівок. Для зменшення впливу плівок на погіршення звукопоглинальних властивостей волокнистого матеріалу плівки повинні бути тонкими (товщиною не більше ніж 30 мкм) з поверхневою густиною не більше ніж 0,03 кг/м2. 11.23 У сільській місцевості або у приміських зонах там, де дозволяють місцеві умови, доцільно застосовувати шумозахисні екрани у вигляді земляних валів, насипів, виїмок, декоративне озеленення яких надає їм мальовничого вигляду. У тілі великих земляних валів можна розташовувати, наприклад, авторемонтні підприємства, гаражі, колектори та інші об’єкти з ненормованими рівнями шуму. 11.24 У разі недостатньої акустичної ефективності шумозахисного екрана у вигляді земляного вала, насипу або виїмки поверх земляного вала або уздовж брівки виїмки встановлюють додатково екран-стінку, що сприяє підвищенню ефективності такого комбінованого шумозахисного екрана. 11.25 Спорудження шумозахисних екранів на автомобільних і залізничних мостах, шляхопроводах, віадуках, естакадах, розташованих на території житлової забудови, рекреаційних, санаторно-курортних зонах та інших територіях з нормованими рівнями шуму є обов’язковим. 11.26 Геометричні і конструктивні параметри шумозахисного екрана, для його встановлення в даних конкретних умовах, треба визначати на основі результатів акустичного проектування екрана. Акустичне проектування шумозахисних екранів (на стадії проектування лінійного об’єкта інженерно-транспортної інфраструктури) містить такі основні етапи: - розрахункове визначення шумової характеристики транспортного потоку окремо для денного та нічного періодів доби з найбільшою інтенсивністю руху транспорту на ділянках, де планується встановлення екрана, в залежності від швидкості і інтенсивності руху транспорту, кількості смуг проїзної частини, складу транспортного потоку, типу дорожнього покриття автодороги (або типу залізничної колії), поздовжніх ухилів дороги і з урахуванням перспективної інтенсивності руху транспорту; - розрахункове визначення очікуваних еквівалентних і максимальних рівнів звуку в розрахункових точках на території (у тому числі в точках біля фасадів будинків по їх висоті), що потребують захисту від шуму, з урахуванням наявних екрануючих і звуковідбивних споруд на шляху поширення шуму, типу покриття території, наявних смуг зелених насаджень тощо; - визначення необхідного зниження рівнів звуку в розрахункових точках; - визначення необхідної акустичної ефективності шумозахисного екрана, виходячи із найбільших величин необхідного зниження рівнів звуку в розрахункових точках,встановлених окремо для денного та нічного часу доби; - визначення місця встановлення шумозахисного екрана відносно транспортного потоку; - визначення мінімальних геометричних параметрів екрана (висоти і довжини) та його поздовжньої форми, при яких забезпечується необхідне зниження шуму в розрахункових точках з урахуванням рельєфу місцевості, зелених насаджень тощо; - вибір конструктивного рішення шумозахисного екрана (світлопрозорий, непрозорий, звукопоглинальний, звуковідбивний чи комбінований); - визначення необхідної звукоізоляції екрана даного конструктивного вирішення. Акустичні розрахунки в дБА при проектуванні виконують згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-33. 11.27 Вихідні дані (величини необхідного зниження рівнів шуму) для акустичного проектування шумозахисних екранів на існуючих дорогах, залізницях, магістральних вулицях тощо визначають за результатами натурних інструментальних вимірювань еквівалентних і максимальних рівнів звукового тиску в октавних смугах частот в точках на прилеглій території житлової забудови і біля фасадів будинків. При цьому акустичне проектування екрана виконують в октавних смугах нормованого діапазону частот. 11.28 Аналогічно виконують акустичне проектування екранів для захисту від шуму стаціонарних джерел, розташованих на сельбищній території (наприклад, від шуму трансформаторів відкритих понижувальних підстанцій). Для стаціонарних джерел з постійним шумом акустичне проектування шумозахисного екрана (на стадії проектування того чи іншого об’єкта) виконують в октавних смугах нормованого діапазону частот.Вихідними даними для проектування є шумова характеристика джерела Для існуючих стаціонарних об’єктів акустичне проектування шумозахисних екранів виконують в октавних смугах частот на підставі визначеного необхідного зниження рівнів шуму на прилеглій території за результатами натурних інструментальних вимірювань октавних рівнів звукового тиску (для джерел з постійним шумом) або октавних еквівалентних і октавних максимальних рівнів звукового тиску(для джерел з непостійним шумом). Шумозахисні екрани для стаціонарних джерел, в залежності від необхідного зниження рівнів шуму і зони території, що потребує захисту від шуму, можуть бути як лінійними в плані, так і Г-, П- і О – подібними. 11.29 При акустичному проектуванні шумозахисних екранів, у разі наявності спеціалізованих комп’ютерних програм, доцільно наводити карти шуму як у рівнях звуку, так і в октавних смугах частот для візуалізації очікуваних звукових полів на прилеглій території до і після встановлення екрана (екранів), а також поля акустичної ефективності екранів. 11.30 Як додатковий засіб захисту сельбищних територій від шуму різних джерел застосовують також зелені насадження.Зниження рівня шуму щільними смугами зелених насаджень враховують при визначенні рівнів шуму на площадках відпочинку мікрорайонів, кварталів і груп житлових будинків, на майданчиках дитячих дошкільних установ і шкіл, а також у приміщеннях, призначених для функціонування тільки в літній період. Допускається враховувати зниження рівня шуму щільними смугами зелених насаджень у приміщеннях житлових і громадських будинків у випадках, якщо смуги сформовані із вічнозелених порід дерев і чагарників, а вершини дерев підіймаються над прямою лінією, що з’єднує джерело шуму з розрахунковою точкою. При формуванні шумозахисних смуг зелених насаджень повинно бути забезпечене щільне прилягання густорозгалуженихкрон дерев між собою з заповненням простору під кронами густим чагарником. Для посадки треба використовувати районовані породи, які пристосовані до умов повітряного середовища в містах та інших населених пунктах.Звичайні смуги зелених насаджень з рідкою посадкою дерев і чагарників (у скверах, уздовж бульварів, вулиць тощо) при розрахунку шуму не враховують. Характеристика смуг зелених насаджень, які враховують при розрахунку шуму, і їх шумозахисна ефективність наведені в ДСТУ-Н Б В.1.1-33. 11.31 Ефективним засобом оцінки шумового режиму на сельбищній території є карта шуму даної території. За допомогою карти визначають зони акустичного дискомфорту на території, їх площу, кількість житлових будинків та інших об’єктів з нормованими рівнями шуму на території цих зон, що сприяє раціональному вибору комплексу необхідних заходів з захисту від шуму. 11.32 Розрахунок шуму на сельбищній території і визначення необхідного його зниження слід виконувати згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-35 (для стаціонарних джерел шуму) і згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-33(для транспортних потоків і внутрішньоквартальних джерел).
Додаток А (обов’язковий) ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ А.1 Позначення, використані у цих будівельних нормах, наведено в таблиці А.1. Таблиця А.1
Продовження таблиці А.1
Кінець таблиці А.1
А.2 Нижче наведено скорочення, вжиті у цих будівельних нормах. ІТП – індивідуальний тепловий пункт ТП – трансформаторна підстанція ККД – коефіцієнт корисної дії
Додаток б (довідковий) БІБЛІОГРАФІЯ 1 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» 2 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» 3 Закон України «Про охорону атмосферного повітря» 4 Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1764 5 ДБН В.1.2-10-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Захист від шуму 6 DIN 4109 Schallschutz im Hochbau. Anforderungen und Nachweise, DeutschesInstitutfürNormunge.V., Berlin, 1989 (Звукоізоляція у будівництві. Технічні вимоги і підтвердження придатності) 7 PN-B-02151-3:1999 Akustyka budowlana. Ochrona przed hałasem w budynkach - Izolacyjność akustyczna przegród w budynkach oraz izolacyjność akustyczna elementów budowlanych. Wymagania. PolskiKomitetNormalizacyjny (Будівельна акустика. Захист від шуму в будинках. Ізоляційна здатність огороджувальних конструкцій у будинках і ізоляційна здатність будівельних елементів. Вимоги. Польський комітет з нормування) 8 СНиП 23-03-2003 (СП 51.13330.2011) Защита от шума (Актуализированная редакция), М., 2011 (Захист від шуму (Актуалізована редакція)) 9 ТКП 45-2.04-154-2009 (02250) Строительные нормы проектирования. Защита от шума, Минск, 2010 (Будівельні норми проектування. Захист від шуму) 10 Руководство по расчету и проектированию шумоглушения вентиляционных установок, М., Стройиздат, 1982 (Посібник з розрахунку і проектування шумоглушіння вентиляційних установок) 11 Руководство по учёту в проектах планировки и застройки городов требований снижения шума, М.,Стройиздат, 1984(Посібник з урахування в проектах планування і забудовиміствимогщодозниження шуму) 12 Руководство по расчёту и проектированию средств защиты застройки от транспотрного шума, М.,Стройиздат,1982(Посібник з розрахунку і проектування засобів захисту забудови від транспортного шуму) 13 Рекомендации по охране окружающей среды в районной планировке, М., Стройиздат, 1986(Рекомендації щодо охорони навколишнього середовища у районному плануванні) 14 Снижение шума в зданиях и жилых районах, М., Стройиздат, 1987 (Зниження шуму в будівлях та житлових районах)
Код УКНД 91.120.20 Ключові слова:захист від шуму, допустимі рівні шуму, джерела шуму, акустичний розрахунок, звукоізоляція огороджувальних конструкцій, звукопоглинальні конструкції, сельбищна територія, проектування захисту від шуму
государственное бюджетное образовательное учреждение
|
, дБА,або за показником звукоізоляції 
, дБА (якщо конструкція екрана складається з кількох елементів з різною звукоізоляцією).
(див. розділ 5). Для стаціонарних джерел з непостійним шумом проектування виконують у рівнях звуку в дБА (якщо відомі шумові характеристики 
або 
) і в октавних смугах частот (якщо відомі шумові характеристики 
або 
).
