Висновок. Розвиток телемедицини в Україні є запорукою підвищення рівня здоров’я населення

Розвиток телемедицини в Україні є запорукою підвищення рівня здоров’я населення. Для цього треба як найшвидше інтегрувати новітнє телемедициньскє обладнання до лікарень та інших медичних закладів, удосконалити мережу передачі медицинської інформації та створити центри телемедицини в усіх районних центрах. Виконання цих пунктів зробить доступнішим цю галузь медицини навіть за межами великих міст.

2 МЕДИЧНА ІНФОРМАЦІЯ І СТАНДАРТИ ЇЇ ПЕРЕДАЧІ

 

 

2.1 Види медичної інформації

Всі види медичної інформації поділяються на чотири основні групи:

а) алфавітно-цифрова.

б) візуально-графічна:

1) сірошкальних;

2) кольорова;

3) динамічна.

в) звукова.

г) комбінована.

Крім того, в даний час існує класифікація основної телемедичної інформації [4]:

‒ документи в електронному вигляді;

‒ різні знімки;

‒ записи електричних сигналів;

‒ мультимедійна інформація;

‒ інформація в режимі відеоконференції.

Будь-яка базова робоча станція телемедицини повинна мати можливість отримувати, передавати і обробляти всі види медичної інформації.

Алфавітно-цифрова інформація.

Дана категорія медичної інформації утворена простими повідомленнями у вигляді листів для електронної пошти (e-mail) або простим діалогом двох або більше фахівців допомогою модемного зв'язку в чат-режимі.

Статична візуально-графічна інформація.

а) Сірошкальних візуально-графічна інформація.

До цієї категорії медичної інформації відносяться: рентгенологічні зображення, ехограми, Ехокардіограма, сцинтиграми, томограми. БРС дозволяє вводити сірошкальних зображення зі стандартною роздільною здатністю в 256 градацій «сірого».

Роздільна здатність при скануванні з паперових або плівкових носіїв становить від 75 до 600 точок на дюйм і визначається оператором на основі прийнятих для даного виду медичного зображення критеріїв або на основі вказівок лікаря.

Наприклад, найбільш високий дозвіл потрібно для мамограм і рентгенологічних знімків органів грудної клітини, найбільш низьке - для сцінтіграмм і деяких ехограм.

б) Кольорова візуально-графічна інформація.

До даної категорії відносяться кольорові медичні зображення: ділянок шкіри і видимих ​​слизових оболонок пацієнта, ендоскопічні зображення (внутрішні структури очей, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, слизові оболонки гортані, носа, Отоскопічна зображення та ін, артроскопічні і лапараскопічної зображення), мікроскопічні зображення (мазки крові, цитологічні та гістологічні зрізи, біомікроскопія та ін), зображення, що генеруються діагностичним обладнанням (кольорове допплерівське картування, електрокардіограми, інші електрофізіологічні дані та ін.) БРС дозволяє вводити кольорові зображення у форматі 256 або 16 мільйонів квітів. При скануванні з паперових або плівкових носіїв просторова роздільна здатність складає від 75 до 600 точок на дюйм. При «захопленні» кадрів відеосигналу з універсальних і спеціалізованих відеокамер БРС здатна приймати відеосигнал у форматах PAL, SECAM і NTSC. При отриманні кольорових зображень за допомогою відео-та фотокамер БРС дозволяє проводити попередню настройку або первинну корекцію з урахуванням умов освітленості, у тому числі типу джерела освітлення.

в) Динамічна візуально-графічна інформація.

Прикладами подібної інформації є хода пацієнта, міміка або судоми, сухожильні рефлекси, реакція зіниці на світло, що генерується діагностичним обладнанням динамічне зображення.

г) Звукова інформація.

Звукова інформація включає мова, посилені електронним способом природні звуки людського організму і звукові сигнали, що генеруються медичним обладнанням. Прикладами мовної інформації є коментар лікуючого лікаря, мова пацієнта з неврологічною або психічною патологією, мова пацієнта з патологією гортані. Природні звуки організму посилюються за допомогою електронного стетоскопа і вводяться в БРС допомогою пристрою введення звуку. Приклади інформації цього типу: тони серця, судинний шум, перистальтичні шуми кишечника. Приклади звукових сигналів, що генеруються медичним обладнанням: допплерівські сигнали кровотоку при ехокардіографії, флоуметріческіе сигнали, сигнали від фетальних моніторів та інші.

 

д) Комбіновані види інформації.

Основним комбінованим видом інформації в роботі БРС є поєднання динамічної візуальної інформації зі звуковою. Однак, цілком можливо використання поєднання виведення візуальної та алфавітно-цифрової інформації.

 

2.2 Стандарти передачі медичної інформації

Стандарт передачі даних – це програмні правила взаємодії функціональних елементів комп'ютерної мережі (тобто правила обміну інформацією між комп'ютерами і периферичним обладнанням, об'єднаним в мережу) [5].

Існує велика кількість різних стандартів для передачі всіх видів медичної інформації: ASTM, ASC X12, IEEE / MEDIX, NCPDP, HL7, DICOM і т.п. Тому все більш остpой встає вопpос про створення єдиного стандарту обміну медичними даними. Кожна група з розробки стандартів має деяку спеціалізацію, так ASC X12N займається зовнішніми стандартами обміну електронними документами, ASTM E31.11 - стандартами обміну даними лабораторних тестів, IEEE P1157 стандартами обміну медичними даними («MEDIX»), ACR / NEMA DICOM стандартами, пов'язаними з обміном зображень і т.д. Найбільш серйозні й інтенсивно розвиваються стандарти знаходять програмно-апаратну підтримку у таких великих виробників медичної техніки, як Philips, Siemens, Acuson та інші.

Далі перераховані найбільш часто використовувані у світі стандарти передачі інформації.

Американський Національний Інститут Стандартів (ANSI):

ANSI X3.30 1985 Представлення календарної і порядкової дати.

ANSI X3.4 1986 Таблиця кодів символів - Американський національний стандартний код для обміну інформацією (7-бітова таблиця ASCII).

ANSI X3.43 1986 Представлення місцевого часу дня для обміну даними в інформаційних системах.

ANSI X3.50 1986 Представлення одиниць вимірювання системи СІ (SI), традиційних одиниць виміру США та інших одиниць в системах з обмеженим набором символів.

ANSI X3.51 1986 Представлення універсального часу, зрушень місцевого часу, а також часових поясів США для обміну інформацією.

Міжнародна організація стандартів (ISO):

ISO 5218 1977 Обмін інформацією - представлення статі людини.

ISO 1000 1981 Одиниці виміру системи СІ і рекомендації з використання їх кратних та інших одиниць.

ISO 2955 1983 Обробка інформації - представлення одиниць вимірювання СІ та інших одиниць в системах з обмеженим набором символів.

ISO 8072 1986 Мережеві стандарти.

ISO 8601 1988 Елементи даних та формати обміну - обмін інформацією (представлення дати і часу).

ISO 8859 1988 Обробка інформації - 8-бітові одно-байтові таблиці кодів графічних символів.

ASTM E31.12 - стандарт подання клінічних лабораторних тестів.

ASTM E1467-91 - стандарт передачі цифрової нейрофізіологічної інформації в незалежних комп'ютерних системах.

ASTM E1394 - стандарт обміну даними між діагностичною апаратурою та комп'ютерними системами.

Стандарт Health Level 7 (HL7):

IВ США, в 1996 році Американським національним інститутом стандартів (ANSI) був затверджений національний стандарт обміну медичними даними в електронному вигляді – HL7 (Health Level 7).

Мета стандарту HL7:

‒ полегшення взаємодії комп'ютерних програм в установах охорони

здоров'я;

‒ обмін зовнішніми даними;

‒ стандартизація обміну даними між медичними комп'ютерними

додатками, при якій виключається або значно знижується необхідність у розробці і реалізації специфічних програмних інтерфейсів;

‒ підтримка електронного обміну інформацією в охороні здоров'я при

використанні широкого спектру комунікаційних середовищ, включаючи і значно менш повні в порівнянні з моделлю OSI (Open System Interconnection - взаємодія відкритих систем);

‒ стандартизації обміну даними.

Стандарт HL7 призначений для полегшення взаємодії комп'ютерних програм в установах охорони здоров'я. Його основна мета полягає в такій стандартизації обміну даними між медичними комп'ютерними додатками, при якій виключається або значно знижується необхідність у розробці і реалізації специфічних програмних інтерфейсів, потрібних при відсутності стандарту. Ця основна мета може бути підрозділена на більш приватні цілі [6]:

а) стандарт повинен підтримувати обмін інформацією між системами, що функціонують в самому широкому спектрі технічних засобів. Його реалізація повинна залишатися досить практичною для широкого кола мов програмування і операційних систем. Він повинен також підтримувати комунікації в умовах застосування різноманітних засобів телекомунікації, починаючи від тих, що повністю сумісні з 7-рівневим стеком протоколів моделі OSI, до примітивних сполук "точка-точка" по протоколу RS-232C і передачі пакетів даних на зовнішніх носіях, наприклад гнучкому диску або магнітній стрічці.

б) негайна передача простих трансакцій повинна підтримуватися поряд з передачею файлів, складаються з декількох трансакцій;

в) має бути досягнута найбільша можлива ступінь стандартизації, сумі-сна з місцевими варіаціями формату окремих елементів даних та їх використання. Стандарт має включати в себе можливість місцевих варіацій. До них повинні ставитися щонайменше місцеві таблиці значень, визначення кодів і місцеві сегменти повідомлень (наприклад Z-сегменти стандарту HL7).

г) стандарт повинен забезпечувати поступове розширення в міру виявлення нових вимог. Сюди відноситься підтримка процесу додавання розширень і переходу до нових версій в існуючих операційних середовищах.

д) стандарт повинен бути побудований на основі досвіду розробки та впровадження існуючих виробничих протоколів і прийнятих в промисловості стандартних протоколів. Однак він не повинен надавати перевагу приватним інтересам окремих фірм на шкоду інтересам інших користувачів стандарту HL7. У той же час стандарт HL7 повинен забезпечити індивідуальним виробнику можливість вийти на ринок зі своїми власними продуктами.

е) хоча в теперішньому вигляді стандарт орієнтований на лікарняні інформаційні системи, в довгостроковому плані цілями стандартизації повинні бути визначення форматів і протоколів для прикладних комп'ютерних систем всього охорони здоров'я.

є) сама природа різнобічної ділової активності в системі охорони здоров'я виключає можливість розробки універсальної моделі як процесу, так і даних, які могли б забезпечити опис цільової середовища в стандарті HL7. Крім того, стандарт HL7 не включає апріорних припущень про архітектуру інформаційної системи в охороні здоров'я і не намагається вирішити проблему архітектурних відмінностей цих систем. Вже в силу цих причин стандарт HL7 не може бути стандартом взаємодії типу "поставив-запрацювало" ("plug and play"). Згадані вище відмінності в місцях застосування стандарту HL7 можуть зажадати вироблення додаткових угод між відповідними установами.

ж) робоча група HL7 була зацікавлена ​​в якнайшвидшій розробці стандарту. Виконавши це завдання, Робоча група HL7 розробила також інфраструктуру, що забезпечує прийняття рішень на основі консенсусу, і увійшла з пропозицією до Американського Національного інституту стандартів ANSI зареєструватися як Акредитована організація по стандартизації (ASO - Accredited Standards Organization).

з) пріоритетом Робочої групи HL7 стала взаємодія з іншими організаціями, що займаються стандартизацією в охороні здоров'я (наприклад, ACR / NEMA DICOM, ASC X12, ASTM, IEEE / MEDIX, NCPDP та ін.) Робоча група HL7 бере участь у роботі комітету HISPP (Health Information Systems Planning Panel) Інституту ANSI з моменту його створення в 1992 році.

На рис. 2.1 [7] зображено обмін даними за допомогою стандарту HL7.

 

Система підтримуюча HL7

Отримувач

Мережа

МІС

Розбір HL7 повідомлень

HL7 стандарт

Система підтримуюча HL7

Відправник

HL7 стандарт

Створення HL7 повідомлень

МІС

Рисунок 2.1 – Обмін даними за допомогою стандарту HL7

 

Правила кодування в стандарті HL7:

Формати повідомлень, приписані правилами кодування стандарту HL7, складаються з полів даних змінної довжини, відокремлених символом роздільника полів. Правила описують, яким чином різні типи даних кодуються в полі, і коли дане поле може повторюватися. Поля даних об'єднуються в логічні групи, звані сегментами. Сегменти відокремлюються один від одного символом роздільника сегментів. Кожен сегмент починається з трьохбуквені ідентифікатора, визначає його призначення в повідомленні. Сегменти можуть визначатися як обов'язкові або необов'язкові. Може бути дозволено повторення сегментів. Поля даних ідентифікуються в повідомленні за їх положенням всередині відповідних сегментів.

Всі дані представляються у вигляді зображуваних (друкуються) символів таблиці ASCII (шістнадцяткові коди від 20 до7E включно). Всі спеціальні роздільники й інші спец-символи, за винятком символу повернення каретки, представляються також зображуваними символами таблиці ASCII. Правила кодування забезпечують розрізнення відсутнього і порожнього значення поля. Відсутнє значення задається двома суміжними роздільниками поля. Порожнє значення задається двома суміжними подвійними лапками. Це відмінність важливо в тих ситуаціях, коли передане значення використовується для модифікації вже існуючої записи бази даних. Передача порожнього значення повинна приводити до заміни існуючого значення поля запису на порожнє. Відсутність переданого значення повинно приводити до збереження поточного значення поля. Але якщо додаток-отримувач не в змозі обробити відсутність значення, то відповідно до правил кодування воно повинно трактувати його як існуюче, але порожнє значення. Правила кодування встановлюють, що додаток-одержувач повинен ігнорувати поля, які присутні в повідомленні, але не очікуються їм, і не розглядати цю ситуацію як помилкову.

Основні протоколи стандарту HL7: протокол послідовної нумерації, протокол пакетної обробки стандарту HL7.

Робоча група HL7 приділила значну увагу взаємозв'язкам протоколу HL7 та інших протоколів. В даний час вживаються значні зусилля по встановленню відповідних контактів, а саме:

а) протокол ACR / NEMA DICOM. Робоча група HL7 встановила багатообіцяючі зв'язку з робочою групою ACR / NEMA DICOM. Обидві робочі групи є членами підкомітету HISPP MSDS інституту ANSI.

б) стандарти ASC X12 для обміну електронними документами. Ім'я X12 присвоєно сімейства стандартів, що пропонують як загальні, так і приватні описи для обміну даними всередині значного числа галузей. Правила кодування стандарту HL7 ведуть своє походження від стандартів X12, хоча між ними і є деякі відмінності. Це пов'язано з необхідністю враховувати в стандарті HL7 онлайновий обмін індивідуальними трансакціями по локальних мережах комп'ютерів. Дане відмінність і деякі інші прикладні аспекти і викликають відмінності від стандартів X12. Комітет X12 нещодавно прийняв рішення слідувати правилам кодування стандарту ЕДІФАКТ-ООН (UN / EDIFACT) для всіх стандартів X12, випущених в 1995 році та наступних роках. Проте в даний час це рішення не вимагає ретроспективного перегляду всіх існуючих стандартів X12 за розділами трансакцій. В даний час бурхливо активізувалося використання трансакцій стандарту X12N, що полегшують обмін рахунками на оплату лікування та інформацією про грошові перекази, а також координацію страхових виплат, реєстрації клієнтів та верифікації. Робоча група HL7 взяла до відома, що всі ділові трансакції між установами, що зачіпають обмін рахунками, виплати та іншу фінансову інформацію відносяться до сфери діяльності страхового підкомітету ASC X12N. Як робоча група HL7, так і підкомітет ASC X12N є членами підкомітету розробників стандартних повідомлень HISPP Messaging Standards Developers Subcommittee інституту ANSI. У лютому 1994 року робоча група HL7 і комітет X12 підписали угоду про "посилення координації робіт і визначенні технічних питань, які повинні бути гармонізовані. Обидві групи домовилися перейти на відповідний рівень узгодження пересічних робіт, залучаючи користувачів і учасників процесу стандартизації та враховуючи вимоги очікуваної реформи охорони здоров'я. " З тих пір Робоча група HL7 та Комітет X12 створили дві структури для вирішення завдання гармонізації: (1) Координаційно-керуючий комітет HL7 - X12N (функції контролю) і (2) Спільний координуючий комітет HL7 - X12N для розробки та реалізації планів по досягненню гармонізації. Обидва комітету вже провели зустрічі в 1994 році і продовжать свою роботу в 1995 році.

в) стандарт ASTM 1238.88 для передачі результатів лабораторних ана-лізів (Laboratory Data Reporting). Активна взаємодія між комітетом ASTM і робочою групою HL7 призвело до невеликих змін у специфікації ASTM, поліпшує сумісність, до змін у специфікаціях управління в стандарті HL7, також спрямованим на поліпшення сумісності, а також до розробки цілої глави стандарту, передача результатів пара клінічних відділень, яка була розроблена спільно на основі стандартів ASTM. Ця взаємодія тепер доведено до стану, при якому кожна з двох зазначених вище груп по стандартизації має дозвіл вільно використовувати

у своїх публікаціях не тільки витримки, а й "повне" зміст робіт із стандартизації, які виконуються іншою групою.

г) стандарт IEEE P1157 ("MEDIX"). Комітет MEDIX визначає рамки протоколу прикладного рівня аналогічно стандарту HL7, але при цьому строго спирається на стек протоколів ISO, включаючи елемент сервісу віддалених операцій ROSE (Remote Operation Service Element). На відміну від цього стандарт HL7 не залежить від ROSE і не використовує нотацію синтаксису BER стандарту ASN.1. Незважаючи на відмінність підходів, Робоча група HL7 регулярно взаємодіє з Комітетом MEDIX. Вона прийняла для стандарту HL7 формат, який відносно незалежний від обраних правил кодування і легко дозволяє виконати перетворення в нотацію ASN.1. Визначені таким чином трансакції мають бути безпосередньо стерпні на мову визначень стандарту MEDIX, а повідомлення, що передаються в рамках трансакцій і закодовані за правилами стандарту HL7, повинні бути трансльованими в кодування на основі правил BER. Це повинно полегшити створення шлюзів між стандартом HL7 та його майбутнім оточенням. Крім того, Робоча група HL7 та Комітет MEDIX домовилися про направлення конвергенції стандартів, яке має здійснюватися на рівні визначення абстрактного повідомлення стандарту HL7. Далі, Комітет MEDIX погодився використовувати визначення абстрактного повідомлення версії 2.1 стандарту HL7 як відправну точку для визначень повідомлень в стандарті MEDIX. Як Робоча група HL7, так і Комітет MEDIX є членами Підкомітету розробників стандартних повідомлень HISPP Messaging Standards Developers Subcommittee інституту ANSI [7].

Стандарт DICOM:

Іншим інтенсивно розвиваючимся глобальним медичним стандартом є DICOM (Digital Imaging and Cоmmunications in Medicine, цифрові зображення і обмін ними в медицині). Перша версія даного стандарту була розроблена Американським Коледжем Радіології (American College of Radiology, ACR) і Національною асоціацією виробників електронного устаткування (National Electrical Manufacturers Association, NEMA) в 1985 році. DICOM - це індустріальний стандарт для передачі радіологічних зображень та іншої медичної інформації між комп'ютерами, що спирається на стандарт Open System Interconnection (OSI), розроблений Міжнародною організацією за стандартами (International Standards Organization, ISO). Стандарт DICOM описує паспортні дані пацієнта, умови проведення дослідження, положення пацієнта в момент отримання зображення і т.д. для того, щоб згодом було можливо провести медичну інтерпретацію даного зображення. Стандарт дозволяє організувати цифровий зв'язок між різним діагнос-тичні і терапевтичним обладнанням, що використовується в системах різних виробників. На основі DICOM з використанням стандартного протоколу (наприклад TCP / IP) можуть включатися в єдину телемедичну мережу: БРС, Комп'ютерні та магнітно-резонансна томографія, мікроскопи, УЗ-сканери, загальні архіви, сервери і комп'ютери користувачів від різних виробників, розташовані в одному місті чи декількох містах.

З використанням DICOM'а можна проводити різні медичні дослідження в територіально-розподілених діагностичних центрах з можливістю збору та обробки інформації в потрібному місці.

Стандарт DICOM версії 3.0 (остаточно випущена в 1993 році) призначений для передачі медичних зображень, одержуваних за допомогою різних методів променевої та іншої діагностики (загальна кількість сумісних методів - 29). Даний стандарт одержав широке поширення в США, Японії, Німеччині та інших країнах.

Стандарт DICOM 3 поширюється на передачу растрових медичних зображень, одержуваних за допомогою різних методів променевої діагностики (рентгенографія, ультразвукова діагностика, ендоскопія, комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія та інші, всього в ньому перераховані 29 методів). Він отримав широке визнання не тільки в США, але і в багатьох інших країнах, у тому числі європейських. Стандарт DICOM був взятий за основу розробки європейського стандарту MEDICOM, робота над яким велася робочою групою WG4 технічного комітету TC 251 Європейського інституту стандартизації CEN.

 

2.3 Архітектура телемедичних систем

Телемедична система - сукупність базових робочих станцій, об'єднаних лініями зв'язку, призначена для виконання даної клінічної або наукової задачі за допомогою телемедичних процедур [1].

Складна телемедична система використовує інтерактивне відео і аудіоканали. Вона складається зі стандартних високошвидкісних телефонних ліній, цифрових інформаційних технологій, комп'ютерів, периферичного обладнання, волоконної оптики, супутників зв'язку, програмного забезпечення. Для проведення телеконсультацій використовуються найрізноманітніші технології, найбільш поширені з них – відеоконференції (телемости) і передача медичної інформації через інтернет в режимі онлайн або через електронну пошту. Усі телемедичні системи складаються з сукупності базових робочих станцій різної комплектації, з'єднаних лініями зв'язку.

Базова робоча станція (БРС) – це комплекс апаратури і програмного забезпечення, що представляє собою багатопрофільне і многозадачное робоче місце фахівця з можливостями введення, обробки, перетворення, виведення, класифікації та архівування загальноприйнятих видів клінічної медичної інформації, а також проведення телеконференцій. БРС є спеціалізованим медичним апаратно-програмним комплексом, призначеним для використання в медичних установах, наукових центрах та навчальних закладах з метою проведення телеконференцій різного змісту, організації та проведення віддалених медичних консультацій, організаційно-методичних питань, отримання та надання бібліотечної, наукової, навчальної та іншої медичної інформації, з метою вирішення інших завдань, що стоять перед медичними установами, організаціями, закладами та системами [1,4].

Існують три різновиди базових робочих станцій:

а) послуги в БРС (Room unit) – базова робоча станція в межах одного приміщення;

б) пересувна БРС (rollabout unit) – різновид базової робочої станції, змонтована на пересувному столі. Таку БРС можна легко переміщати з одного приміщення в інше (кабінет лікаря, палата хворого, діагностичний кабінет);

в) мобільний телемедичний комплекс – різновид пересувний БРС для проведення телемедичних процедур поза медичними установами.За допомогою БРС проводиться ретельне всебічне обстеження пацієнта з одночасною передачею відповідної інформації довільній кількості учасників поточного консиліуму (відеоконференції).

БРС утворена (але не обмежена) наступними елементами [4]:

а) базовий комп'ютер (кольоровий дисплей з високою роздільною зда-тністю, стандартна клавіатура, стандартний дисковод 3,5 ", дисковод CD-ROM, пристрою сполучення з цифровими периферійними пристроями, пристрій мережевого сполучення, пристрій введення / виведення аудіо-та відеоінформації);

б) комплект універсальних периферійних пристроїв (кольоровий сканер, цифрове фотографічне пристрій, принтер, відеокамера, мікрофон, стереофонічний підсилювач звуку з гучномовцями);

в) комплект спеціалізованих лікувально-діагностичних пристроїв (довільна конфігурація, наприклад: бінокулярний мікроскоп з відеонасадкой, електронний стетоскоп, ендоскопічний комплект з насадками і мікровідеокамер, пристрій оціофровкі електрограм, пристрій оцифровки рентгенограм і т.д.);

г) допоміжне обладнання (стандартне освітлювальне обладнання, осві-тлювач медичний підлоговий, кушетка оглядова, відеомагнітофон, негатоскоп).

Програмне забезпечення БРС в загальному вигляді утворено наступним:

‒ операційна система комп'ютера;

‒ багатовіконний інтерфейс користувача;

‒ програмне забезпечення мережевого сполучення;

‒ програмне забезпечення з основними інструментами комп'ютерної

мережі (найчастіше – інтернет);

‒ програмне забезпечення поєднання з периферійними пристроями;

‒ набір програм для роботи з текстами (кирилиця і латиниця) та офісної

графікою;

‒ набір програм для розширеної обробки зображень;

‒ набір програм для формування бази даних пацієнтів;

‒ програмне забезпечення для проведення інтерактивних

телеконференцій;

‒ програмне забезпечення для проведення телеконференцій з одночасною

участю більше двох учасників.

Усі телемедичні системи діляться на дві основні групи: засоби віддаленого консультування, діагностики та навчання, засоби віддаленого моніторингу життєвих функцій (біорадіотелеметричні системи).

Телемедичні системи першої групи складаються з ряду базових робочих станцій різної комплектації, з'єднаних лініями зв'язку.

Перша група систем реалізується і простішими способами: за допомогою двох персональних комп'ютерів, з'єднаних модемним зв'язком, можливе проведення сеансу віддаленого консультування по електронній пошті, в чат-режимі, по аудіоканалів, відеотелефону або системі ICQ. При цьому передається будь-яка інформація у вигляді тексту або заархівіруваних графічних і відеофайлів.Слід зазначити, що застосування такої модифікації телемедичних систем першої групи виключає можливість обстеження пацієнта в режимі реального часу.

Принципова схема телемедичної системи першої групи зображена на рис.2.2 [8].

Друга група телемедичних систем служить для дистанційного спостереження за загальним станом і функціями органів і систем обстежуваного в процесі виконання ним якоїсь активної діяльності. Такі системи зазвичай складаються з приладу пацієнта (по суті – це сукупність датчиків), лінії зв'язку і БРС (приладу) дослідника. Загальна схема системи другої групи відображена на рис. 2.3 [8].

 

	Лінії зв’зку

БРС абонента

БРС консультанта

№1

БРС консультанта

№2

БРС консультанта

№3

Електрона пошта

Аудіоканал

Відеотелефон

 

Рисунок 2.2. – Принципова схема телемедичної системи першої групи

 

Прилад пацієнта

Лінія зв'язку БРС (прилад)

(радіозв’язок) дослідника

 

Рисунок 2.3. – Принципова схема телемедичної системи другої групи