История изобразительного искусства

Особливість туризму, як галузі народного господарства, полягає в задоволенні людських потреб щодо пізнання навколишнього світу, унаслідок чого відбувся інтенсивний його розвиток в розвинутих державах світу. Будучи достатньо «молодою» галуззю економіки, туризм 2009 року, забезпечив розподіл трохи більше 9% від світового ВВП та зайнятість кожного дванадцятого працівника.

Глобальне поширення фінансової кризи 2008 року принесло для світової туристичної індустрії «дві хвилі» важких фінансових наслідків. По-перше, брак вільних ресурсів на фінансових ринках суттєво обмежив розбудову туристичних об’єктів. По-друге, зростання безробіття і скорочення доходів населення викликало «ефект оптимізації витрат домогосподарств», що супроводжувався скороченням, так званих, витрат на дозвілля, левова частка яких акумулювалася туризмом.

За два останні роки в нашій державі відбуваються бурхливі процеси перетворення туристичної галузі в одну із провідних галузей економіки України. Це, перш за все, пов’язано з прийняттям Державної Програми розвитку туризму в Україні на 2004-2010 рр., Закону України «Про внесення змін до Закону України Про туризм», низки Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України про підтримку розвитку туризму. Проте на фоні світового туризму, який набирає потужностей фантастично швидкими темпами, Україна виглядає досить скромно. На сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних країн, що є одним з найболючіших питань всієї туристичної галузі. Адже туризм, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків міг би щороку приносити в державну скарбницю до 4 млрд. дол. Безумовно, що причини такого становища треба шукати в складній соціально-економічній ситуації в державі, в невідрегульованості механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутності ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і регіональному рівнях. Але проблема, на нашу думку, є значно ширшою. Питання стосується, не лише туристичної галузі України, а взагалі шляхів залучення країн з перехідною економікою до могутніх інтеграційних процесів та конкурентоспроможності таких економік на світовому ринку. Для галузі туризму проблемним сьогодні є неефективне та нераціональне використання відповідних ресурсів, сьогоднішній рівень розвитку туристичної індустрії не відповідає наявному потенціалу. Це є визначальним питанням, яке має диференційовану структуру, складаючись, в свою чергу, з ряду інших, більш конкретних питань. Так, до останніх можна віднести насамперед відсутність розвиненої інфраструктури, низьку якість обслуговування, відсутність якісної реклами та глибинної інформації про готелі, санаторії, тури по країні та послуги, які надаються, на світовому рівні, значний податковий тягар тощо.

Багато з вище перелічених проблем може врегулювати та виправити лише держава взявши цей ринок під свій контроль та розробивши ефективні закони для його регулювання. Також держава не повинна обмежуватися лише регулюванням даної сфери, вона повинна проводити інтенсивну інвестиційну політику для того щоб туристична сфера України розкрила свій потенціал. Адже подальший розвиток туристичної індустрії має ґрунтуватися на нових механізмах господарювання, ефективних організаційно-управлінських структурах, економічній свободі виробників туристського продукту, що в умовах вільної конкуренції забезпечить насичення ринку високоякісними послугами і сприятиме соціально-економічному розвитку країни.

История изобразительного искусства

Русское искусство

(Краткий курс лекций)

для обучающихся

ДХШ и ДШИ

 

Курган

 

 

Краткий курс лекций по истории русского искусства составлен на основе книги:

 

Ильиной Т.В. «История искусств. Западноевропейское искусство»: Учеб. пособие для студентов вузов. – М.: Высш. шк., 1983.

 

 

Составитель и редактор: Аросланова И.А.

преподаватель высшей квалификационной категории МОУ ДОД г. Кургана «ДХШ № 1»

 

выпускница искусствоведческого отделения

Уральского государственного университета

им. Горького (г. Екатеринбург)

 

 

Компьютерный набор: Ясина Л.М.

 

 

ПРЕДИСЛОВИЕ

 

 

«Краткий курс лекций» по истории русского искусства – учебное пособие для обучающихся детских художественных школ и художественных отделений школ искусств по предмету история искусств.

Цель учебного пособия – совершенствование процесса преподавания и обучения юных художников предмету история искусства, пробуждение интереса к одной из прекраснейших страниц жизни человека, воспитание эстетического чувства, развития эмоционального восприятия и художественного вкуса.

Книга, является сборником статей по истории русского изобразительного искусства и архитектуры, сокращенных и адаптированных для обучающихся детской художественной школы и художественных отделений школ искусств.

Пособие посвящено истории русского изобразительного искусства древних времен до ХХ века, представляет собой вторую часть задуманного издания, первая часть которого являлась изложением истории зарубежного искусства.

Свою главную задачу автор видел в создании не только базы необходимых знаний по истории искусства, но и представлений об стилистических особенностях каждого исторического этапа, о характерных тенденциях в творчестве наиболее выдающихся мастеров у юных художников.

Сжатые рамки учебника, посвященного в основном изобразительному искусству, обусловили возможность дать лишь самую общую характеристику архитектуры в разделах эпох, по этой же причине не рассматривается история декоративно-прикладного искусства.

Лекции, объединенные в темы, составлены с учетом программы по предмету история искусств.

Книга снабжена: приложением содержащем тесты и вопросы по темам, словарем терминов, а также списком литературы, использованной при составлении лекций.

Список литературы позволит обучающимся более подробно познакомится с излагаемым в учебнике материалом.

 

ВВОДНАЯ ЛЕКЦИЯ

 

 

Помощь в познании мира через эмоциональное восприятие его, расширение кругозора, пробуждение творческих сил, формирование духовного облика человека – все это функции искусства. Момент обращения человека к художественному творчеству, быть может, является величайшим открытием, не имеющим себе равного в истории по тем возможностям, которые в нем заложены. Искусство не существует вне времени и общества, по своему содержанию оно социально и неразрывно связано с национальной традицией и эпохой.

Советский психолог Л. С. Выгодский писал: «Искусство есть социальное в нас… - есть общественная техника чувства, орудие общества, с помощью которого оно вовлекает в круг социальной жизни самые интимные и самые личные стороны нашего существа».

Художник, переосмыслив увиденное, по – своему разгадав тайны бытия, с помощью системы художественных образов старается передать свое мироощущение, вовлекая нас в сложный процесс самопознания, заставляя работать не только наши глаза, мозг, но и воображение, мобилизующее к действию наши духовные силы.

Все грани жизни от уродливого до прекрасного отражает искусство в своем беспристрастном зеркале, оказывая сильное эмоциональное воздействие на человека.

История искусства представляет собой сложную картину развития различных национальных школ, течений, стилей, взаимопроникновение форм и традиций, не знающих временных и географических границ, благодаря чему в ступенчатых формах православных храмов, богатством декора не уступающих образцам французского барокко, прослеживаются геометрически аскетичные линии Египетских пирамид, а русские иконы смотрят на нас глазами ликов, написанных кистью византийского художника.

Архитектура, изобразительное и декоративное искусство России свидетельствует о неоценимом вкладе, который внес русский народ в сокровищницу мировой культуры. Бесчисленные шедевры обнаруживают высокий художественный вкус русского народа, исключительное чувство пропорций, гармонии, колорита. Русское народное творчество служило источником идей и мерилом эстетического вкуса профессиональных мастеров. Знание народа, его художественных идеалов, его жизненных интересов и веками накапливавшейся художественно-эстетической традиции всегда определяло высокий подъем искусства и подлинную популярность художника.

Характерной чертой русский художников, и прежде всего великих мастеров, была тесная и неразрывная связь их искусства с общественной жизнью, с прогрессивной научной мыслью. Архитекторы, скульпторы, живописцы обогащали традиции отечественного искусства, утверждали его народность и гуманизм, высокие нравственно-эстетические идеалы. Русское искусство всегда отличалось своей гражданственностью, патриотизмом.

В разные эпохи в России творили, выражая народные мечты и чаяния, такие выдающиеся живописцы, скульпторы и зодчие, как Андрей Рублев, Дионисий, Левицкий и Рокотов, Шубин и Козловский, Баженов и Захаров, Кипренский и Федотов, Брюллов и Александр Иванов, Репин и Суриков, Врубель и Серов, а также еще многие другие мастера, принесшие русской художественной культуре наряду с великими писателями и композиторами подлинную и непререкаемую славу. Они сумели творчески переработать и обогатить традиции мирового классического и народного искусства.

Не только обязанность, но и большое счастье каждого – знать и любить все бесценное, что создали своим талантом выдающиеся сыновья России. Подлинное глубокое и серьезное знание художественного наследия – это понимание современности как органической части исторической жизни во всей ее сложности и противоречивости. История не умирает, а живет в нас, помогая осознать действительность – эту почву настоящего искусства.

 

 

ТЕМА I