Шляхів співробітництва для стимулювання розвитку

учнів. Її завдання: ознайомитися з індивідуальністю

 

 

учня, встановити контакт і створити умови для комунікативного забезпечення навчально-виховного процесу, сприяти усвідомленню сутності поведінки, допомогти знайти продуктивне рішення в ситуації, яка спонукала до розмови.

Особливості проведення індивідуальної бесіди грунтуються на ідеях гуманістичної педагогіки і психології, відповідно до яких бесіда розглядається як елемент розвивальної допомоги, що сприяє самоактуалізації особистості.

Сутність бесіди полягає не в повідомленні інформації („слухай мене"), не у нав'язуванні рецептів („роби так..."), тобто не в розв'язанні завдань за іншого, а в активізації співрозмовника („Давай замислимося...", „Проаналізуймо..." тощо), у наданні такої допомоги, щоб він мав змогу сам впоратися зі своїми проблемами. Отже, педагогові треба вчитися разом з учнями аналізувати, спільно шукати вихід, спільно брати відповідальність за вибір, який він дає вихованцеві можливість зробити самому.

Бесіда перетворюється з монологу на діалог за умови забезпечення контакту. У педагогічному діалозі це особливий стан єднання педагога та учнів, коли відбувається взаємозбагачення тих, хто спілкується.

Які види педагогічного контакту можливі під час індивідуальної бесіди?

емоційний - спільність переконань

____________ пізнавальний - спільність у

Контакт розумінні проблеми

Педагогічний (предметної галузі спілкування)

діяльнісний (діловий) - спільність

намірів, планів

Розроблені спеціальні технології поступового встановлення контактів, які дають змогу подолати опір партнера у спілкуванні та бар'єри, які він вибудовує.

 

 

Високу ефективність має так звана методика контактної взаємодії, запропонованая. Філоновим [20, с. 238-251].

Методика контактної взаємодії — особлива процедура діяльності педагога-ініціатора контакту, який ставить перед собою мету встановити стосунки довіри з учнями (їхніми батьками, колегами).

Реалізуючи цю методику, ініціатор спілкування досягає ефективної взаємодії всупереч початковому опору співрозмовника.

Головні тези методики Л. Філонова:

1. Довірче спілкування не може бути нав'язаним, воно має виникнути як природне бажання іншої сторони.

2. Процес спілкування, встановлення контакту проходить у своєму розвитку певні етапи (стадії спілкування). Затримка певного етапу або спроба проминути його може порушити взаємодію.

3. Процес взаємодії може розвиватися послідовно, а перехід до наступного етапу здійснюватися лише за наявності певних ознак.

Розглянемо стадії контактної взаємодії на прикладі вчителя і підлітка. Цей вибір зумовлений, з одного боку, тим, що найбільші ускладнення вчитель відчуває саме у спілкуванні з підлітками. З другого боку, саме у взаємодії з підлітками ця методика дає найкращий результат.

1. Накопичення згоди. Завдання першого етапу взаємодії — нейтралізація настороженості, тривожності партнера, розвідувальний пошук спільних тем для розмови. Для цього треба ставити запитання, на які співрозмовник даватиме тільки позитивні відповіді.

2. Пошук збігів в інтересах. На цьому етапі важливо виявити погляди, що збігаються, подібність позицій, однакові захоплення тощо.

3. Прийняття для обговорення особистих якостей і принципів. Тут важливо, щоб учитель показав: незалежно від фактичного стану справ він беззастережно приймає ті позитивні якості, які підліток собі приписує.

 

4.Виявлення рис, негативних для взаємодії. На цій стадії учитель уже навіть може поділитися своїм занепокоєнням з приводу негативних якостей, які в нього є, вдатися до самокритики.

· Адаптація партнерів, готовність до перебудови. На цьому

етапі психологічне підґрунтя спілкування вже міцне і можна підступатися до реалізації тієї початкової мети, яку поставив перед собою ініціатор спілкування. Тепер він може відверто говорити про те, що потрібно підліткові змінити в поведінці або характері.

· Узгоджена взаємодія. Це етап досягнутого контакту й ефективного співробітництва, які усвідомлюються як результат зусиль обох сторін [12, с. 154-157]. Спеціалісти з питань конфліктів наголошують на тому, що саме спілкування, яке має бути головним інструментом розв'язання більшості життєвих і професійних проблем, може породжувати нові конфлікти. Так, учитель, бажаючи зняти напруження в конкретній ситуації, висловив свій намір недостатньо чітко або його партнер у спілкуванні слухав неуважно, не зрозумів його наміру. Спілкування може мати негативні наслідки, якщо під час взаємодії виникне почуття образи, ворожість, відчуження. Починаючи взаємодію, слід пам'ятати, що такі ускладнення виникають досить часто, причинами цього є:

I. неконгруентність поведінки, або відмінність між мовленнєвим та немовленнєвим спілкуванням;

II. вплив на взаємодію прихованих (хибних) припущень;

III. проблема прихованого контексту спілкування [16, с.106-115].