МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ 1. Проведення брейн-стормінгу „Ідеальний учитель".

Необхідно об'єднати студентів у малі групи (4-6 осіб). У кожній групі виділяються генератори й аналітики. Генератори пропонують риси ідеального вчителя, а аналітики записують всі висловлені ідеї і відбирають найбільш важливі 10 рис ідеального вчителя в порядку

 

 

зменшення значущості. Далі кожна група записує свої результати на дошці і визначається загальний рейтинг рис ідеального вчителя.

Кожен студент записує результати загального рейтингу в зошит і оцінює рівень сформованості у себе цих рис за п'ятибальною системою. Співставляє отримані результати з тими, які були зафіксовані на першому занятті з педагогіки.

2. Дискусія

При проведенні дискусії можна орієнтуватись на такі питання для обговорення:

1) Що таке талант? Його показники.

2) У чому відмінність понять „талант" і „ремесло"?

3) Чи всі вчителі талановиті?

4) Чи можна розвивати педагогічні здібності?

5) Як досягти успіху у педагогічній діяльності (стати

майстром своєї справи)?

6) Як я розумію вислів К.Станіславського "Талант — це щаслива комбінація багатьох творчих здібностей людини у поєднанні з творчою волею" (Станиславський К. Начало сезона // Статьи, речи, беседьі.— М., 1953.— С.194).

3. А.С. Макаренко про педагогічну майстерність

(за матеріалами статті „Про мій досвід"),

...Я себе не вважав і не вважаю за хоч трохи талановитого педагога. Але я багато працював, вважав себе і вважаю працездатним, я добивався оволодіння майстерністю, спершу навіть не вірив, чи є така майстерність, чи треба говорити про так званий педагогічний талант. Але хіба ми можемо покластися на випадковий розподіл талантів? Скільки у нас таких особливо талановитих вихователів? І чому повинна терпіти дитина, яка потрапила до неталановитого педагога? і чи можемо ми будувати виховання всього нашого радянського дитинства і юнацтва в розрахунку на талант? — Ні. Треба говорити тільки про

 

майстерність, тобто про справжнє знання виховного процесу, про виховне уміння. Я на досвіді переконався, що вирішує питання майстерність, заснована на умінні, на кваліфікації.

... Для мене в моїй практиці, як і для вас, багатьох досвідчених учителів, стали вирішальними такі „дрібниці": як стояти, як сидіти, як підвестися з стільця, з-за стола, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитись... Цього можна і треба навчати, і в цьому є і повинна бути велика майстерність... Ці. мистецтво постановки голосу, мистецтво тону погляду, повороту. І є багато таких ознак майстерності, прямих звичок, засобів, які кожний педагог, кожний вихователь повинен знати.

...У нас в школах, ви самі знаєте, іноді в одного вчителя добре сидять на уроках, а в іншого — погано. І це зовсім не тому, що один талановитий, а другий — ні, а просто тому, що один майстер, а другий — ні.

...Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчитись, як треба навчати лікаря його майстерності, як треба навчати музиканта. Кожна людина, якщо вона не каліка, може бути лікарем і лікувати людей, і кожна людина, якщо вона не каліка, може бути музикантом. Хто — краще, хто — гірше. Це залежитиме від якості інструмента, навчання і т.п.

...Можна і треба розвивати зір, просто фізичний зір. Це конче потрібно для вихователя. Треба вміти читати на людському обличчі, на обличчі дитини, і це читання може бути навіть описане в спеціальному курсі. Нічого мудрого, нічого містичного немає в тому, щоб по обличчю дізнаватись про деякі ознаки душевних рухів.

Педагогічна майстерність полягає і в постановці голосу вихователя, і в умінні керувати своїм обличчям.

...Я став справжнім майстром тільки тоді, коли

 

навчився говорити „ Іди сюди" з 15-20 відтінками, коли

навчився давати 20 нюансів на обличчі, в постаті і в голосі.

І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде або не

почує того, що мені треба.

4. Права та обов'язки педагогічних та науково- педагогічних працівників (ст. 55, 56 Закону України „Про освіту", 1996, с. 28-29):

1 Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:

- захист професійної честі, гідності;

- вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;

- індивідуальну педагогічну діяльність;

- участь у громадському самоврядуванні;

- користування подовженою оплачуваною відпусткою;

- забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;

- придбання для працюючих у сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства;

- одержання службового житла;

- підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, закладів освіти, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.

2.Відволікання педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством

3.Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:

- постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

- забезпечувати умови для засвоєння вихованцями,

 

 

учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;

- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

- виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;

- готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;

- захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.