Фракційна переробка нафти

До другої світової війни основним енергоносієм було вугілля, а після війни почався бурхливий розвиток нафтодобувної промисло­вості. Завдяки цьому нафта в 70-ті pp. XX ст. стала домінуючим енергоносієм. В 1960 р. була створена організація країн-експор-терів нафти ОПЕК (з метою підвищення прибутку від збуту нафти). В перші 10 років свого існування ОПЕК мало впливала на світові ціни нафти. Але в 1970... 1980 pp. зусиллями ОПЕК та одного з най­більших експортерів нафти — СРСР ціни на нафту були збільшені в 17 разів та досягали 350 дол/т (для порівняння пшениця коштує близько 200 дол/т). Такі ціни у 10...20 разів перевищувала собівар­тість її видобутку на Близькому Сході і ціни утримувались недовго та почали знижуватися. В останні 10 років вони більш-менш стабілізувалися на рівні (110...130) дол/т, тобто знизилися втричі.

Нафта складається з різних вуглеців (алканів, аиклоалканів, аре-нів — ароматичних вуглеців — та їх гібридів) та сумішей, які міс­тять, крім вуглецю та водню, гетероатоми — кисень, сірку й азот.

Нафта дуже різниця за кольором (від світло-коричневого до темно-бурого) та за густиною — від досить легкої (650..700) кг/м до важкої (980...1050) кг/м , в різній мірі насичена газоподібними вуглецями.

Нафта складається із суміші різних вуглеводів (від пентану до важких вуглеводів), мінеральних і механічних домішок (піску, глини), органічних сполук, що містять сірку, кисень, азот тощо.

До мінеральних домішок належить вода, в якій розчинені солі NaCl, CaCl , МgСl тощо.

За вмістом сірки нафти поділяють на малосірчисті (0,1-0,5% сірки), сірчисті (0,5-3%) і багатосірчисті (3-5% сірки). Сірка спричиняє корозію обладнання як у процесі перероблення нафти, так і під час використання нафтопродуктів.

Перед тим як подати нафту до перероблення, з неї вилучають гази, воду, мінеральні солі, механічні домішки та сірку.

Гази відділяють у резервуарах з пониженим тиском. Відділені гази спрямовують на перероблення, внаслідок чого отримують газовий бензин, етан, пропан, бутан. Потім з нафти вилучають пісок і глину. Для цього до нафти додають деемульгатори. Знесо­люють нафту за допомогою електричного струму. Сірку та сірко­водень вилучають за допомогою розчинів лугів або амоніаку.

Очищену від домішок нафту переробляють, для отримання пального, мастил, розчинників, окремих вуглеводів тощо.

Нафтопродукти. У процесі перероблення нафти отримують пальне й паливо (рідинне та газове), мастила, розчинники, окремі вуглеводи (етилен, пропілен, метан, ацетилен, бензол, толуол то­що), тверді і напівтверді суміші вуглеводів (парафін, вазелін), бітуми та пек, сажу, нафтові кислоти та їх похідні тощо.

Рідинне пальне поділяють на карбюраторне, реактивне, ди­зельне. До карбюраторного пального належать авіаційні і авто­мобільні бензини, а також тракторне пальне.

Реактивне пальне складають гасові фракції різного складу або суміші з бензиновими фракціями. Це пальне використовують в авіаційних реактивних двигунах.

Дизельне пальне складається із газойлів (від "газ" і англ. "oil") і солярових фракцій. Його використовують в авіаційних двигу­нах внутрішнього згоряння.

Паливо. Котельне паливо — це мазут. Його використовують на теплових електростанціях, в промислових печах. Газове паль­не — це суміш пропану та бутану в різних співвідношеннях. Йо­го використовують для комунально-побутових потреб.

Мастила використовують для змащування машин і механізмів. Залежно від призначення мастила поділяють на індустріальні (ве­ретенні, машинні тощо), турбінні, компресорні, трансмісійні, ізо­ляційні, моторні. Спеціальні мастила використовують не для зма­щення поверхонь виробів (деталей, вузлів, механізмів), а як гальмівну рідину в гальмівних сумішах, гідравлічних установах, а також як електроізоляційне середовище в трансформаторах, кон­денсаторах тощо. Назва цих мастил свідчить про місце їх викори­стання, наприклад, трансформаторне, конденсаторне тощо.

Окремі вуглеводні складові нафти використовують для ви­робництва полімерів і продукції органічного синтезу.

Крім цього з нафти отримують бітуми, пеки, кислоти, па­рафіни, вазеліни тощо.