Студопедия — Принципи прогностичної проектної діяльності в педагогіці вищої професійної школи
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Принципи прогностичної проектної діяльності в педагогіці вищої професійної школи






 

Сфера вищої професійної освіти принципово працює на майбутнє. Тому, які б то не були концепції, доктрини й управлінські рішення можуть вважатися науково аргументованими і доказовими лише в тому випадку, якщо їх зміст відображає не лише констатуючі дані про стан і механізми функціонування освітніх об'єктів, але й перспектив розвитку цих об'єктів у майбутньому. Таке ж важливе значення має прогностичне обґрунтування тенденцій і безперервне дослідження (моніторинг) змін параметрів того соціально-економічного і виробничо-технологічного (фонового) середовища, з яким ці об'єкти взаємодіють, оскільки сфера освіти не лише постійно випробовує впливи середовища на параметри освітньої діяльності, але й сама істотно впливає на ті чи інші характеристики і параметри середовища.

Вищеозначені категорії мають базуватися на прогностичній проектній діяльності. Розкриємо сутність наголошеного.

Прогнозування в педагогіці – пізнавальна діяльність викладача, направлена на розкриття рис і процесів майбутнього розвитку особистості вихованця і очікуваних від них наслідків, вказівка на шлях і умови здійснення передбачення. З цього випливає: прогнозування – процес; прогноз – результат.

Результат більш надійний і доказовий тоді, коли більш доказовими є методи, прийоми, методики прогнозування, коли вони більше узгоджуються із сутністю і специфікою самих об’єктів прогнозування [27].

Яким чином наука здійснює свої прогностичні функції?

У ряді праць вітчизняних і зарубіжних вчених наукове передбачення визначається як припущення про невидимі (невідомі) явища (речі, процеси, закони, факти і так далі) минулого і теперішнього, а також про можливі явища майбутнього, висунуте на основі сформульованих законів, теорій, гіпотез. Інакше висловлюючись, прогностичні можливості науки ґрунтуються на передбачуваних функціях, які характерні таким компонентам логічної структури науки, як закон, теорія, гіпотеза.

Оправданием существования науки является ее способность предсказывать существование новых объектов, их свойства и характер изменения их параметров. Без этого научное познание не смогло бы выполнять своего главного назначения – быть средством ориентировки людей в природной и общественной среде[4].

Проект – (лат. projectus – кинутий вперед) задум, ідея, образ цілеспрямованої зміни окремої системи із установленими вимогами до якості результатів, можливими рамками витрати засобів і ресурсів, втілені у форму опису, обґрунтування, розрахунків, креслень, що розкривають сутність задуму й можливість його практичної реалізації.

Відповідно до цього педагогічне проектування розуміється, як:

- практико-орієнтована діяльність, метою якої є розробка нових, які не існують у практиці, освітніх систем і видів педагогічної діяльності;

- нова галузь знань, що розвивається, спосіб трактування педагогічної дійсності;

- прикладний науковий напрямок педагогіки і організованої практичної діяльності, націлений на вирішення завдань розвитку, перетворення, удосконалювання, дозволу протиріч у сучасних освітніх системах.

Існують різні рівні освітньо-педагогічного прогнозування. Усе залежить від того, про яку стратегію і про які управлінські рішення йдеться.

На рівні прогнозування розвитку власне педагогічних і дидактичних об'єктів у сфері професійної освіти, переважно, йдеться про прогностичне обґрунтування цілей, змісту, методів, засобів і організаційних форм навчання, виховання і розвитку студентів на різних етапах освіти. Саме ці компоненти, і особливо цілі і зміст освіти є основними об'єктами прогнозування. У своїй сукупності вказані компоненти утворюють педагогічно зорієнтовані освітні системи, що суттєво відрізняються одна від одної за своїм конкретним наповненням залежно від рівня і профілю професійної освіти. Ці системи повинні знаходитися в зоні прогностичного стеження, залишатися відкритими для відповідних змін і коректив. Результати прогнозування відображуються в державних і галузевих освітніх стандартах, професійно-кваліфікаційних характеристиках і моделях випускників навчальних закладів різного типу, в змісті навчальних планів і програм, підручників і навчально-методичних посібників, у засобах, методах і організаційних формах майбутньої педагогічної діяльності.

Іншими словами, служби власне педагогічного або дидактичного прогнозування покликані обслуговувати відповідною попередньою інформацією авторів навчально-програмної документації, підручників та інших матеріалів, що багато в чому зумовлюють успіх майбутньої педагогічної діяльності, педагогічного процесу як такого, педагогічної технології.

Доводиться констатувати, що прогностичні дослідження у сфері професійної освіти мають епізодичний, багато в чому випадковий характер, відображаючи, головним чином, ідеї і заходи, що раптово виникають із проведення освітніх реформ, підготовки законодавчих актів, гранично короткострокових конкурсів на складання різноманітних стандартів і програм розвитку освіти,коли без якого-небудь систематично накопичуваного прогностичного доробку і належного інформаційного забезпечення одним махом складаються документи довготривалого значення.

Тим часом, освітньо-педагогічне прогнозування – це не разовий захід, розрахований на жорсткий період попередження, а, перш за все, спеціально організоване міждисциплінарне дослідження, яке повинно здійснюватися безперервно, систематично, з метою отримання інформації, що постійно оновлюється, про розвиток як зовнішньої соціально-економічної, науково-технічної і виробничої сфер, так і конкретних професійно зорієнтованих освітніх систем. Тільки такий підхід дозволяє розраховувати на формування достовірного прогностичного доробку, пов'язаного з реаліями життя, динамікою ринку праці і ринку професій, із суспільно-особистісними освітніми потребами, що змінюються, фактично, йдеться про своєрідну службу стеження за розвитком професійної освіти з обов'язковим урахуванням тенденцій в інфраструктурі змінного виробництва, в об'єктах, змісті і характері праці робітників і фахівців відповідних рівнів і профілів. Вихідний пункт будь-яких прогностичних досліджень – виявлення і якомога більш чітка хара

 

теристика об'єктів проектування. Іншими словами, перш ніж відповісти на запитання «як прогнозувати?», які методи і прийоми дозволяють одержати надійні прогностичні дані, необхідно визначити, «що, власне, слід прогнозувати?», які об'єкти вимагають прогностичного обґрунтування, піддаються прогнозуванню і повинні потрапити в зону прогностичного пошуку. У зв'язку з цим слід розрізняти два основні види прогнозування у сфері професійної освіти: стратегічне, коли досліджуються тривалі перспективи розвитку системи професійної освіти в цілому, і тактичні, орієнтовані на випереджаюче, прогностичне обґрунтування цільових, змістових і процесуальних компонентів цілком конкретних освітніх систем на тому чи іншому рівні професійної підготовки фахівців. Після добору змісту, його систематизації і класифікації здійснюється оцінка прогностичних рекомендацій, орієнтованих на впровадження їх у практику навчання.

Резюме

На завершення цього параграфа зазначимо, що система вищої професійної освіти має право на існування лише в тому випадку, коли при цьому чергове покоління засвоює той соціальний досвід, який необхідний для подальшого прогресу суспільства. Проте в сучасних умовах реалізації лише цієї вимоги недостатньо. Сьогодні освітня система повинна виконувати ще цілий ряд актуальних завдань: створення об'єктивних умов для максимального розвитку особистості; постійну потребу в самовдосконаленні; можливість реалізації постійного оновлення; забезпечення соціальної захищеності кожної особистості. Це буде досягнуто, якщо при побудові подібної системи будуть досить повно реалізовані принципи гуманізму (людяності), демократизації (свободи), мислення, тобто духовності. Якщо привести у відповідність уявлення про суб'єкт освіти з цілісним уявленням про навколишній світ: Природа, Соціум, Дух, тобто врахувати духовний простір, що існує над простором матеріальним, що суб'єкт освіти – це індивід-особистість-людина, то суб'єкт освіти набуває ознак людини гуманної, людини вільної, людини розумної, що надає йому причетності до простору духовного.

Позбавлення від усіченого уявлення про суб'єкт освіти зумовлює необхідність уточнення уявлень про його зміну в освітніх процесах, тобто уточнення понять виховання, навчання, освіти, розвитку, співвідношення між ними, розробки їх моделей і технологій.

У будь-якому процесі відбувається зміна чогось. В освітніх процесах відбувається зміна свідомості, і тому освітній процес можна визначити, як усвідомлену взаємодію суб'єкта з навколишнім світом. Якщо освітній процес спеціально організований (фахівцями-педагогами), то це педагогічний процес. Під зміною свідомості в цьому контексті слід розуміти зміну системи потреб, системи норм, системи здібностей, а отже, зміна потреб, управління суб'єкта своїми потребами є вихованням;зміна внутрішніх норм, засвоєння нових є навчанням;зміна здібностей, опанування способами дій є розвитком. Результат цих процесів виявляється відповідно в рівні духовності, в опануванні соціокультурними нормами, у рівні цивілізованості.

Такий підхід вимагає поєднання державного, народного і національного виховання й освіти на основі духовної наступності тисячолітньої православної традиції слов'янських держав: Білорусі, України, Росії. Наведена інформація свідчить, що така наступність була основною науковою пе

 

дагогічною проблемою останніх двох століть у нашій Вітчизні. Ця проблема залишається актуальною і сьогодні.

І це замовлення сучасні освітні системи слов'янських держав з близькими спорідненими коренями і єдиною освітньою системою у минулому [39]. Вирішення цього завдання буде свідченням поважного ставлення до теорії учителя учителів К.Д. Ушинського. В основу своєї теорії Ушинський поклав основні поняття: тіло, душу і дух як специфічне людське утворення. Вирішення сьогоднішніх освітньо-виховних проблем з урахуванням духовної спадщини Г.Сковороди, В. Сухомлинського, А. Макаренка, М.Гоголя, Л.Толстого, П.Каптерева, М.Ломоносова, А.Герцена та інших класиків української, російської і світової культури повинно бути в основі педагогічних підходів педагогів XXI століття.

Гонитва ж за уламковими, запозиченими з інших культур технологіями освіти даремна, оскільки освіта одночасно є джерелом і продуктом власної культури. Проте багато хто із цивілізаторів «євроазіатської Росії» не враховують, що для світової культури ми важливі не своєю схожістю, а унікальністю зразків власної культури і освіти у тому числі. В цьому одна з причин необхідності відтворення в Росії та Україні безлічі культурно-освітніх співтовариств, орієнтованих на НОВИЙ ВИД ОСВІТИ. Але який же новий «вид освіти»? Які нові способи роботи в освіті і з нею самою? Їх пошук пов'язаний з історичною реконструкцією стародавніх, генетично вихідних значень освіти. Адже тільки в цьому випадку воно може знайти нові функції в сучасній ситуації. У всі часи освіта була своєрідним механізмом скріплення деякої спільності людей і способу їх життя. Підростаючі покоління засобами освіти включалися у спільність, що вже існує, і ставали носіями певного способу життя. В освіті відбувався процес залучення молоді до життєдіяльності старших за допомогою тих здібностей, які підтримували і зберігали норму загального життя в часі.

Принципово іншу історичну ситуацію ми переживаємо зараз. Вона характеризується багатьма розривами в суспільному житті. Розривом між політичними процесами і структурами влади, формами культури й економічним устроєм, між формальними організаціями і неформальними рухами, потребами і перспективами розвитку. І система освіти, що склалася, не може зшивати ці розриви. Більш того, освіта хронічно спізнюється, виявляється в ролі такої, що наздоганяє саме життя.

Основною больовою точкою сучасної освіти є зруйновані зв'язки між поколіннями, відчуження і протистояння в сім'ї, в школі, в загальному місці проживання (особливо у великих містах). Ця відсутність життєздатних спільнот людей – неоформленість соціальних, культурних, національних, освітніх, а зараз і виробничих цінностей і значень. Це також і культурна неоформленість ровесництва, стихійне утворення вікових когорт, які в підлітково-молодіжному середовищі набувають деструктивного характеру.

Звідси й основне проектне завдання регіональної освіти, на думку дослідника В. Слободчикова, створення простору спільної життєдіяльності і зустрічі всіх вікових когорт, визначення цілей спільного (у справжньому розумінні – суспільного) життя, через співучасть в якому і відбувається навчання людини. Адже освіта і є, перш за все, історією і шляхом становлення «власне людського в людині» у всіх її дарах і надбаннях. І в той же час – спосіб ствердження кожним власного образу, своєї особистості. В цьому загальному значенні освіта виконує свої основні завдання:

– формує осмислені устрої життя і діяльності людей у визначеному культурно-історичному просторі і вкорінює в них людину, долаючи її сьогоднішню безрідність;

– формує життєздатні людські спільності, що не залишають людину безпритульною;

– культивує зустрічі поколінь у їх самоцінних способах і формах життя, що не допускають егоцентричної примхливості між людьми і хамського релятивізму всередині культури. Виконання цих завдань лягає на плечі педагога, креативно орієнтованого на цей вид діяльності. Результат і ефективність такої діяльності залежить від рівня професійно-педагогічної культури, особистісних якостей і ПОКЛИКАННЯ.

ПОКЛИКАННЯ педагога як одна з вищих духовних здібностей – безкорислива любов до людей. Без неї працювати в освітній установі дуже важко і навіть шкідливо. З нею ж – з любов'ю – як з рятувальним колом, викладач безстрашно кидається в бурхливе море взаємодій і взаємин молоді, що навчається, з бажанням заспокоїти цю стихію і навчити студентів плавати.

 

І. Ільїн твердив, що педагогіка є мистецтвом робити людину етичною. Узагальнюючи наведену в цьому розділі інформацію, підкреслимо: звертаючись до історії гуманістичних ідей у вітчизняній педагогіці, заснованій на ПРАВОСЛАВ'Ї, перш за все, необхідно пам'ятати, що гуманність лежить у природі цієї професії, а отже, ідея ця така ж давня, як і вона сама. Слово «гуманність» утворене від латинського humanus («людяний»). Воно означає світогляд, який ґрунтується на принципах людинолюбства, справедливості, поваги до людської гідності особистості незалежно від її соціального становища, пройнятий турботою про добро інших, стверджує право людини на розвиток своїх творчих сил.

Думка про гуманний підхід у роботі з дітьми, влада над якими у дорослої людини обмежена тільки її совістю, пройшла через серця усіх великих вітчизняних і зарубіжних філософів, педагогів і психологів минулого. Не випадково ми називаємо їх сьогодні класиками, підтверджуючи тим самим, що ідеї, даровані ними, є вічними зразками для людства. Щоб навчитися мистецтва «ве

 

 

деннядітей», тобто педагогіки, потрібно самому раніше опанувати «скарби» педагогічної мудрості і майстерності.

Немає сьогодні в соціальних системах такої міцної структури, як система освіти, яка функціонально відповідальна за освіченість, цивілізованість і духовність. Емоційна освіченість, як і будь-яка інша, складається з трьох компонентів: «хочу», «знаю», «можу». Скільки ми всього знаємо, але не хочемо чи не можемо використати, застосувати, реалізувати, тому що ненатреновані, немотивовані, недостатньо компетентні.

Емоційна культура – це емоційна вихованість, грамотність і здатність. Бути емоційно культурним означає цього хотіти, знати і вміти. Забезпечити такий процес – одна із функцій освіти дорослих.

 

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Наведіть приклади поєднання освіти і релігії у вихованні таких якостей, як патріотизм, віра та інші життєво важливі цінності.

2. Хто з відомих педагогів першим дав визначення категорії «дидактика»?

3. Назвіть і дайте аналіз сучасних наукових педагогічних шкіл.

4. У чому сутність Конвенції ООН «Про права дитини»? Як реалізуються Ваші права у світлі міжнародних прав?

5. Дайте визначення категорії «педагогіка».

6. Що є об'єктом педагогіки?

7. Як ви розумієте сутність категорії «предмет педагогіки»?

8. Наведіть приклади відношення до категорії „педагогіка” відомих мислителів, діячів слов’янської культури.

9. У чому сутність прогностичних функцій педагогіки ВПШ?

10. На якому етапі (див. рис. 1.2) ви знаходитеся? До чого ви прагнете, спираючись на сутність рис. 1.2?

11. Дайте визначення категорії „компетентність” і прокоментуйте суть її основних різновидів.

12. Яким документом регламентується компетентність викладачів і менеджерів з проектування навчальних дисциплін?

13. Прокоментуйте змістові основи діяльнісних форм компетенцій.

14. Якою ви бачите ключову роль компетентності при введенні її у нормативну практику освіти?







Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 535. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Гносеологический оптимизм, скептицизм, агностицизм.разновидности агностицизма Позицию Агностицизм защищает и критический реализм. Один из главных представителей этого направления...

Функциональные обязанности медсестры отделения реанимации · Медсестра отделения реанимации обязана осуществлять лечебно-профилактический и гигиенический уход за пациентами...

Определение трудоемкости работ и затрат машинного времени На основании ведомости объемов работ по объекту и норм времени ГЭСН составляется ведомость подсчёта трудоёмкости, затрат машинного времени, потребности в конструкциях, изделиях и материалах (табл...

Метод Фольгарда (роданометрия или тиоцианатометрия) Метод Фольгарда основан на применении в качестве осадителя титрованного раствора, содержащего роданид-ионы SCN...

Потенциометрия. Потенциометрическое определение рН растворов Потенциометрия - это электрохимический метод иссле­дования и анализа веществ, основанный на зависимости равновесного электродного потенциала Е от активности (концентрации) определяемого вещества в исследуемом рас­творе...

Гальванического элемента При контакте двух любых фаз на границе их раздела возникает двойной электрический слой (ДЭС), состоящий из равных по величине, но противоположных по знаку электрических зарядов...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия