Зв'язок змісту тіхнічної освіти з метою та методами навчання

 

Цілі, зміст, методи – елементи системи „педагогічний процес”, і розглядати їх слід в цілісності і єдності.

Якщо зміст не оформлений за правилами модуля: не проведена його актуалізація (вплив на потреби), не забезпечена продуктивна робота (виробництво власного продукту - думки, слова, руху), то цілісність процесу порушується, єдність виховання, навчання, розвитку як складових педагогічного процесу відсутня. Розриваються зв'язки змісту з метою, якої на початку педагогічної взаємодії може і не бути зовсім. Це означає, що без відповіді залишається запитання: „а для чого він (зміст) мені?” І тоді процес іде на холостому ходу без результату. Цілі слухачів вирощуються, формуються, закріплюються до стану самовизначення – „знаю, для чого”, „знаю, що”, „знаю, як”.

На цьому етапі не виключені сумніви студентів, які необхідно висловити, обговорити, зіставити з думками інших. Створення такого режиму передбачає наявність умов для комунікації, роздуму, рефлексії. Не всіма сумнівами готові поділитися студенти (слухачі). Необхідна атмосфера щирості, довіри. Вона швидше створюється в малій групі з 5-7 осіб, ніж у всій аудиторії з 30-50 осіб.

Якщо оформлення змісту відповідає меті продуктивної діяльності, то його подання передбачає використання опорних сигналів, схем, які спонукають до появи нового змісту, власних думок – власного продукту.

Таким чином, відповідність цілей, змісту, методів у їх взаємозв'язку – основна вимога при проектуванні педагогічного процесу.

У системі освіти дорослих переважає позиція, переконання викладачів у тому, що освіта для дорослих – це їх навчання. Вона аргументується приблизно так: „ а навіщо їх виховувати і розвивати – вони вже виховані і розвинені”. І тут є елемент істини, оскільки традиційне педагогічне мислення під вихованням розуміє повчання, придушення, якого дорослі справді не терплять. Стосовно процесу розвитку також склався стійкий стереотип, що він іде сам собою і тому залишається за межами педагогічних технологій.

Ми вже показали, що зв'язок між цілями, змістом і методом адекватний зв'язкам між потребами, нормами, здібностями у свідомості студента.

Вирощування з потреб цілей у педагогічному процесі є його компонент – виховний процес. Не повчання, не придушення є його змістом, а актуалізація тієї дози змісту, яка призначена для засвоєння. Вона і буде змістом (що містить?) виховання.

Вирощування внутрішніх норм шляхом привласнення нових у педагогічному процесі є його компонент – навчання. Не те, що записано у програмі і що висловив викладач, а те, що кожен по-різному зробив своїм, привласнив, засвоїв, і є змістом навчання як індивідуального результату кожного.

Отже, зміст педагогічного процесу має внутрішню структуру, що складається з елементів: зміст виховання, зміст навчання, зміст розвитку в їх взаємозв'язку, який забезпечує єдність і цілісність компонентів системи. Якщо ми бачимо головну педагогічну мету в створенні умов для гармонізації свідомості, то наші технології спрямовані на оволодіння саморегуляцією – приведення у відповідність потреб, норм, здібностей. Уміння запобігти внутрішньому конфлікту, зіткненню, катастрофі – основний результат освітніх процесів. Його досягнення можливе шляхом гармонізації (відповідно) цілей, змісту, методів у педагогічному процесі.

Отже, наведена вище інформація підводить до того, що важливими компонентами педагогічного процесу є його зміст і технологія передачі змісту студентам. Зміст навчання визначається змістом освіти, яка реалізується у ході педагогічного процесу. Зміст освіти зафіксований у документах – державному стандарті, навчальній програмі відповідної дисципліни та ін. У змісті освіти втілені соціальні цілі, поставлені перед системою професійної освіти з підготовки кваліфікованих працівників і фахівців, отже, і мета конкретної педагогічної системи, а мета визначає вибір засобів (форм, методів, способів організації) її здійснення. З іншого боку, не тільки зміст освіти визначає хід педагогічного процесу, але й, навпаки, закономірності цього процесу впливають на формування змісту. Звідси випливають два висновки.

По-перше, зміст освіти, який відбивається в навчальній документації, повинен, якщо це можливо, враховувати реальні умови педагогічного процесу. Якщо не врахувати ці умови, його закономірності і принципи при складанні програм і підручників, навчальні матеріали можуть виявитися дуже складними для студентів, нереальними за відведеним навчальним часом, їх логіка не буде відповідати логіці педагогічного процесу, його можливостям та умовам.

По-друге, логіка навчальної дисципліни, як вона подається в програмах і підручниках, не догма, а тільки позначення загального порядку подання і вивчення навчального матеріалу. Справжній хід педагогічного процесу залежить не тільки від логіки дисципліни, але й від умов, у яких проходить навчання (склад і рівень групи, оснащеність, обстановка, морально-психологічний клімат у групі та ін.). Враховуючи всі ці реальні умови і чинники, педагог може і повинен вносити певні зміни в логіку предмету, навіть якщо вона і досконала.

Таким чином, педагогічний процес - це цілісне педагогічне явище. Всі його компоненти тісно взаємопов'язані. Цілі освіти втілені в змісті освіти, який визначає форми і методи навчання.

Від наявності, якості і стану засобів навчання значно, а іноді й повністю, залежить ефективність усього педагогічного процесу. Загальна мета вищої професійної школи – різносторонній, гармонійний розвиток особистості – передбачає єдність її освіченості, вихованості, загальної і професійної розвиненості. Виходячи з цієї мети, педагогічний процес покликаний здійснювати три основні взаємопов'язані функції – освітню, виховну і розвивальну.

Освітня функція педагогічного процесу полягає у формуванні у студентів системи наукових, технічних, технологічних і виробничих знань: фактів, законів, закономірностей, теорій, явищ, процесів; у формуванні уміння застосовувати одержані знання й уміння для виконання навчальних і виробничих завдань; у формуванні у студентів загальнонаукових, політехнічних і спеціальних професійних умінь; в закріпленні, удосконаленні, розширенні й поглибленні одержаних знань, навиків та умінь.

Здійснення освітньої функції є основою педагогічного процесу. Воно в основному визначає успішність здійснення інших функцій педагогічного процесу.

Виховна функція педагогічного процесу виявляється в тому, що навчання постійно і незалежно від того, як розглядає це питання педагог, виховує студентів. Це об'єктивна закономірність педагогічного процесу; у виховному відношенні нейтральним навчання бути не може. Основне завдання викладача, майстра, вихователя – максимально використовувати виховні можливості педагогічного процесу для формування у студентів кращих особистісних якостей.

У ході педагогічного процесу у студентів формуються основи наукового світогляду, професійні переконання; виховуються повага до праці, до людей праці, високі етичні якості. Ці функції педагогічного процесу включають також виховання колективізму, дружби, готовності до соціального спілкування; виховання трудової дисципліни, сумлінності, відповідальності, ініціативності; формування норм і правил громадянської поведінки.

Здійснення виховної функції педагогічного процесу не в тому, щоб до пізнавального процесу „додати” виховні моменти. Виховний вплив педагогічного процесу полягає, перш за все, в його спрямованості, у розкритті студентам зв'язків професійних знань і умінь з життям, з практикою. Виховання в педагогічному процесі забезпечується, у першу чергу, впливом на студента особистості педагога, а також професійною і педагогічною майстерністю викладача, майстра виробничого на-

 

вчання, добором значущого навчального матеріалу; високим науковим рівнем викладання, методами навчання, що розвивають активність студентів, стимулюють їх самостійність у розумовій і фізичній праці; організацією навчання і праці на основі принципів колективізму з урахуванням особистісних якостей кожного студента.

Розвивальна функція педагогічного процесу навчання виявляється у формуванні у студентів раціональних прийомів мислення: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та ін., у розвитку пізнавальної і творчої активності й самостійності, пізнавальних інтересів і здібностей, волі, наполегливості у досягненні мети, умінь і звичок до самоосвіти, самовдосконалення, творчого мислення; у розвитку уваги, пам'яті, мовлення, уяви; у формуванні культури навчальної, педагогічної і виробничої праці.

Формування знань, навиків та умінь, передбачених навчальною програмою відповідної дисципліни, може і повинно супроводжуватися таким самим формуванням інтелектуальних пізнавальних дій і прийомів, що становлять зміст розумового розвитку. Така побудова педагогічного процесу, коли в ході засвоєння і вживання знань та умінь систематично і цілеспрямовано розвиваються пізнавальні і творчі здібності студентів, самостійність їх мислення і діяльності, називають розвивальним навчанням; воно все більше застосовується у практиці викладання спеціальних і загальнотехнічних дисциплін, у виробничому навчанні, в позаурочній навчальній роботі.

Розвиток студентів - це результат педагогічного процесу. Навчання є джерелом розвитку, воно веде за собою розвиток і завжди йде попереду нього. Так, навчання розумовим діям або прийомам розумової діяльності здійснюється, як правило, на програмному матеріалі. Якщо це неможливо, то залучається спеціальний навчальний матеріал, тобто виконуються навчальні завдання, засвоєння яких дозволяє потім звернутися до основного предметного змісту, до основних знань.

Всі ці основні функції педагогічного процесу тісно взаємопов'язані і взаємозалежні. Формування світогляду, розвиток пізнавальних і творчих сил і творчих здібностей можливий тільки на основі засвоєння знань та умінь і в тісному зв'язку з ними. Разом з тим, чим вищий рівень вихованості, тим ефективніше навчання, тим вища якість навченості.

Для чіткого розуміння сутності педагогічного процесу важливо мати уявлення про його рушійні сили.

Визначити рушійні сили педагогічного процесу можна лише з позицій діалектичного вчення про розвиток. Джерелом пізнання і розвитку є єдність і боротьба протилежностей.

Розвиток активності і пізнавальних здібностей студентів відбувається у процесі пошуку відповідей на запитання, що виникають у них, спроб виконання завдань, що ставляться у ході педагогічного процесу.

При цьому постійно виникають суперечності між пізнавальними і практичними завданнями, які повинні виконати студенти, і рівнем їх знань, навиків, умінь, розумового, вольового, емоційного розвитку. Ці суперечності – рушійна сила педагогічного процесу.

Викладач, озброюючи студентів знаннями й уміннями, повинен послідовно підводити їх до завдань, які все більше ускладнюються, регулювати хід педагогічного процесу так, щоб складність пізнавальних і практичних завдань у кожний момент відповідала можливостям студентів.

Дуже важливо також, щоб пізнавальні і практичні труднощі, які становлять суперечності педагогічного процесу, були змістовними, усвідомлювалися студентами, а подолання їх було реальною необхідністю.

Тільки за цих умов студенти будуть у змозі не лише усвідомити суперечність, але й зосередитися на ній і знайти спосіб вирішення.

Характерною для педагогічного процесу є також суперечність його організаційних форм. Сутність цієї суперечності в тому, що педагогічний процес здійснюється, як правило, фронтально, а кожний студент здобуває знання і вміння індивідуально.

Це зумовлює необхідність удосконалення шляхів індивідуалізації педагогічного процесу.

Для педагогічного процесу характерна певна логіка, яка забезпечує оптимально ефективні результати як засвоєння знань, формування умінь, так і розвитку пізнавальних та інших здібностей студентів.

Логіка педагогічного процесу розкриває його об'єктивну структуру і включає ряд певних ланок, кожній з яких властиві специфічні функції, що відображають діяльність і студентів, і викладача.

Стосовно діяльності студентів, тобто учіння, логіка педагогічного процесу відображує процес навчального пізнання: первинне ознайомлення з матеріалом і його сприйняття, спеціальна робота з його закріплення і, зрештою, оволодіння матеріалом у розумінні можливості оперувати ним у різних умовах, застосовуючи його на практиці. Остання ланка передбачає і самоконтроль студентів у процесі засвоєння знань і формування умінь.

Стосовно діяльності викладача, то його функції в педагогічному процесі такі:

Ø постановка мети, мотивація і стимулювання пізнавальної діяльності студентів;

Ø повідомлення студентам навчального матеріалу, керування їх пізнавальною діяльністю при самостійному засвоєнні знань;

Ø керування закріпленням і вдосконаленням знань студентів;

Ø керування діяльністю студентів із застосування знань на практиці, формуванням навичок та умінь;

Ø аналіз досягнень студентів, перевірка і оцінка їх знань, навичок та умінь.

Послідовність ланок педагогічного процесу може бути різною залежно від його конкретного змісту і цілей, але у межах відносно завершеної частини навчального матеріалу наявність усіх ланок обов'язкова.

Завдання викладача – творчо застосовувати цю схему педагогічного процесу, знаходити його різні варіанти, найефективніші і творчо обґрунтовані шляхи руху студентів до знань, навичок та умінь і розвитку їх здібностей. Кожній ланці властиві специфічні форми і методи навчання.

Розглянута структура і загальні закономірності педагогічного процесу характерні для професійних освітніх установ.

Разом з тим, на педагогічний процес у них певним чином впливають специфічні (порівняно із загальноосвітньою школою) особливості професійної освіти: педагогічний процес відбувається в умовах певної орієнтованості студентів на отримання конкретної професії, спеціальності. Це впливає на мотиви навчання, визначає, як правило, підвищений інтерес студентів до вивчення спеціальних дисциплін і виробничого навчання.

Резюме

Проектування змісту педагогічного процесу (рис. 5.1) – це відбір з наукового знання і пластів традиційної культури накопичених людством на певний період часу навчального змісту, який відповідає цілям навчання і виховання сьогоднішнього покоління для цього і майбутнього періоду життєдіяльності людства.

Педагогічний процес як цілісна система включає виховання, навчання, розвиток студента, які базуються на демократичних принципах бінарності (взаємодії).

Під особистісно орієнтованим змістом освіти розуміються всі види змісту освіти – як зовнішнього, так і внутрішнього, склад і структура яких обумовлені забезпеченням чи відображенням розвитку особистості студента в системі «культура-людина-освіта».

Пошук і отримання студентом культурно-освітніх сенсів передбачає:

- особистісну творчість студента стосовно фундаментальних об'єктів навколишнього світу;

- самоусвідомлення власного досвіду, знань і ціннісних відносин студента, що виявилися в процесі пізнання фундаментальних об'єктів і загальнокультурних знань про них;

- прояв позиції і відповідної діяльності стосовно фундаментальних досягнень людства, пов'язаних з цими об'єктами.

Успішна реалізація викладеного можлива при такій організації подання навчального матеріалу, коли педагог прагне не лише до його інформаційної місткості, але й емоційно-естетичної виразності.

Звернення до культури завжди було властивим для педагогіки, але кожний час був відзначений своїм, характерним тільки для нього аспектом і кутом зору на єдність культури і педагогіки.

Сучасний педагогічний процес – це процес, в якому людина і культура в пошуках взаємовідповідності звертаються до гуманітарних наук, педагогічного знання, психології, релігії, мистецтва та ін.

 

 

 

Запитання і завдання для самоконтролю

1.Як ви розумієте категорію „проектування” в освітньому процесі?

2. Прокоментуйте основні принципи формування змісту освіти.

3. Які завдання повинні бути враховані при проектуванні (модернізації) змісту освіти?

4. Розкрийте поняття структурно-змістових зв'язків ланцюжка „цілі, зміст, методи в освітньому процесі ВНЗ”.

5. Як ви розумієте вислів „зміст освіти – як система”?

6. Як ви розумієте взаємозв'язок педагогічних функцій: освітню, виховну, розвивальну?

7. У чому виявляється модульний принцип структуризації змісту освіти?

8. У чому виявляється сутність особистісно орієнтованої освіти?

9. Дайте характеристику діяльнісному змісту освіти.

10. У чому виявляється зміст особистісно орієнтованого навчання?

11. Як Ви розумієте систему «культура-людина-освіта»?