Курсове і дипломне проектування

 

Вивчення багатьох загальнопрофесійних і профільних дисциплін у ВНЗ завершується розробкою проектів, які називаються курсовими, оскільки виконання їх звичайно займає цілий навчальний рік або семестр і стосується певного курсу (року) навчання. В дидактичному відношенні розробка курсових проектів (робіт) разом з контролем знань студентів утворює завершальний етап дидактичного циклу навчання як з окремої дисципліни, так і з групи дисциплін, що реалізовують кінцеву мету з певного циклу навчальних дисциплін. Основний зміст цієї форми навчання – поглиблення загальнопрофесійної підготовки студентів у процесі самостійного творчого застосування одержаних ними знань для практичних завдань, оцінка рівня професійної кваліфікації майбутнього фахівця.

У зв'язку з цим курсове проектування у ВНЗ можна розглядати не лише як один з видів самостійної навчальної та експериментально-творчої роботи студентів, але і як організаційну форму контролю їх знань.

Розробка курсових проектів найбільш широко практикується у ВНЗ з технічними спеціальностями. Типовою формою курсових проектів є виконання студентами комплексних завдань, що передбачають виконання закінченого інженерно-технічного проекту.

Курсове проектування звичайно завершує вивчення конкретного загальнопрофесійної (загальнотехнічної) або профільної дисципліни навчального плану і в цьому розумінні торкається цілком певних, найважливіших сторін підготовки фахівців. Так, вивчення дисципліни „Технічна механіка” у ВНЗ з інженерно-технологічними спеціальностями завершується розробкою і зшиванням курсового проекту з деталей машин, який містить виконання комплексного інженерного завдання з усієї дисципліни. При цьому важливо, що такої складності завдання студенти виконують вперше і в основному самостійно. Таким чином, курсове проектування з цієї дисципліни є одним з видів навчання з найхарактернішими рисами творчої інженерної діяльності.

У процесі курсового проектування студентам прищеплюються первинні навики основ конструювання і розуміння принципів машинобудування. Разом з цим в процесі першої самостійної проектно-конструкторської розробки під керівництвом провідного викладача студенти вчаться конструктивно мислити, „відчувати” механізм або машинний агрегат.

У широкому розумінні під конструкторським мисленням вбачають предметне, конкретне логічне й образне мислення, здатність уявити собі образ якогось механізму, його будову і функціональне призначення і подумки оперувати з його деталями і вузлами (аналізувати, комбінувати основні його частини та ін.). Саме при вивченні конструювання студенти вперше зустрічаються з необхідністю реалізації абстрактних уявлень і з проектуванням як діяльністю, спрямованою на матеріалізацію знань, одержаних у процесі вивчення теоретичної частини дисципліни і виконання лабораторно-практичних робіт.

Опанування цього процесу – справа нелегка. Успіху в опануванні студентами методології конструювання і методів пошуку оптимальних рішень, уміння користуватися довідковою літературою, подавати технічне рішення за допомогою графічного зображення можна досягти за умови системної підготовки, тобто такої організації процесу навчання, яка дозволяє виробити у майбутнього інженера основи алгоритмічного характеру мислення і дій. Це особливо важливо на ранньому етапі вивчення основ конструювання, тобто при вивченні теоретичної частини курсу і закріпленні цього виду мислення в процесі курсового проектування. При цьому під творчим технічним мисленням слід розуміти інженерне мислення як синтез творчого, наочно-образного і технічного мислення з властивими їм ознаками і структурою.

Для виховання і розвитку у студентів такого стилю мислення виникає необхідність розчленування кожної теми (проблеми) курсу на логічно завершені частини (блоки), потім її подання в наочній графічній формі – укрупненому алгоритмі (УА), який забезпечує зв'язки між цими окремими частинами (блоками). Такий дидактичний підхід буде розвивати у студентів системний діалектичний стиль мислення, тобто здатність охоплювати всі явища в цілому і одночасно виділяти елементи зв'язку між ними. Така форма подачі навчальної інформації забезпечує не лише процес формування системного мислення, але й вивчає методології цього процесу, активізує творчу думку, не лише орієнтує студента на роботу майбутнього інженера з обчислювальною технікою і ПЕОМ, але й забезпечує підготовку до роботи з нею, тобто розвиває уміння алгоритмічно записувати свою думку.

Дипломним проектуванням як формою організації навчального процесу у вищих професійних навчальних закладах закінчується навчання. Дипломні проекти (роботи) передбачають:

§ систематизацію, закріплення, розширення теоретичних знань і практичних умінь за фахом, орієнтованих на виконання конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань;

§ розвиток навиків самостійної роботи й опанування методики дослідження й експерименту, пов'язаного з темою проекту (роботи).

Сьогодні в ситуації практично відсутнього фінансування розвитку навчально-матеріальної бази ВНЗ актуальною є технологія організації реального дипломного проектування. Тенденція до посилення експериментально-дослідницького характеру курсових проектів, які переходять до теми дипломної роботи, тобто поєднання проектування з виконанням науково-технічного експерименту несе в собі елементи новизни і творчості, має значно більший навчально-виховний ефект, ніж завдання репродуктивного типу.

Моделювання професійної діяльності майбутніх фахівців у процесі курсового і дипломного проектування вимагає максимально активного і всеосяжного використання студентами знань, умінь і навиків, сприяє формуванню фахівця, здатного до самостійного і творчого мислення розвиває рівень компетентності. Саме в процесі курсового і дипломного проектування для студентів остаточно з’ясовується сенс і значення вивчення окремих тем і питань цього курсу та інших предметів, взаємозв'язок і взаємозумовленість світогляду, науково-теоретичної і практичної підготовки. Висока дидактична ефективність курсового й дипломного проектування як однієї з організаційних форм контролю

 

знань студентів зумовлена можливістю інтегральної оцінки рівня професійної кваліфікації майбутнього фахівця, його компетентності.

Організації наукових дослідів у сучасному ВНЗ ІV рівня акредитації, тобто університеті, авторам цієї роботи та й усіма відповідальними менеджерами освітньої системи надається особлива увага. Адже основне призначення і діяльність академії чи університету повинні бути спрямовані на розвиток освіти, науки і культури шляхом проведення наукових дослідів з залученням до цього виду діяльності студентів. Така постановка дидактичного завдання перед викладачем зобов’язує його до необхідності підвищення свого науково-педагогічного рівня. Ще раз образно нагадаємо: викладач ВНЗ – це сіамський близнюк, одна голова якого УЧЕНИЙ, а друга – УЧИТЕЛЬ.