ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Тема 1. Поняття і система кримінального права

Поняття кримінального права як самостійної галузі права. Загальні та специфічні ознаки кримінального права, його предмет і метод правового регулювання. Визначення кримінального права як галузі права.

Загальна характеристика Кримінального кодексу України.

Завдання, функції та принципи кримінального права. Завдання кримінального права. Функції кримінального права як галузі права. Охоронна функція кримінального права, її прояв у КК України. Регулятивна функція, її прояви в нормах кримінального права.

Поняття принципів кримінального права. Найважливіші принципи кримінального права: відповідальність лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин; відповідальність лише за наявності вини; особистий характер відповідальності; індивідуалізація кримінальної відповідальності та покарання.

Система кримінального права. Загальна і Особлива частини. Поняття і система Загальної частини.

Кримінальне право і суміжні галузі права. Конституція України та її значення для кримінального права. Кримінальне і адміністративне право. Кримінальне і кримінально-процесуальне право. Кримінальне і кримінально-виконавче право. Кримінальне право і міжнародне право.

Наука кримінального права як частина юридичної науки. Зміст, завдання, предмет і методи науки кримінального права. Зв’язок науки кримінального права із суміжними науками (кримінологією, юридичною статистикою, психологією, психіатрією, судовою медициною та ін.).

Тема 2. Кримінальна відповідальність та її підстави

Поняття кримінальної відповідальності. КК України про кримінальну відповідальність. Кримінальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності. Характерні ознаки кримінальної відповідальності. Момент виникнення і закінчення кримінальної відповідальності.

Кримінально-правові відносини: їх юридичний зміст, суб’єкти та об’єкт, співвідношення з кримінальною відповідальністю.

Підстави кримінальної відповідальності. Філософське обґрунтування кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин. Зовнішні та внутрішні обставини, які впливають на поведінку особи. Єдина підстава кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 2 КК України. Фактична і юридична сторона в межах єдиної підстави кримінальної відповідальності. Матеріальна (єдина) і процесуальна (ч. 2 ст. 2 КК) підстави кримінальної відповідальності.

Форми реалізації кримінальної відповідальності.

Відповідність положення ч. 3 ст. 2 КК вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Тема 3. Закон про кримінальну відповідальність

Поняття закону про кримінальну відповідальність. Закон про кримінальну відповідальність як єдине джерело кримінального права. Імплементація Кримінальним кодексом положень Конституції України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК). Співвідношення поняття кримінального закону і Кримінального кодексу України (ч. 2 ст. 3 КК). Визначеність злочинності та карності діяння тільки Кримінальним кодексом України (ч. 3 ст. 3 КК).

Завдання та функції закону про кримінальну відповідальність. Завдання Кримінального кодексу згідно зі ст. 1 КК. Функції закону про кримінальну відповідальність: охоронна, регулятивна, превентивна.

Структура Кримінального кодексу України. Загальна й Особлива частини КК, їх єдність і взаємозв’язок. Особливості норм Загальної частини Кримінального кодексу. Структура статей Особливої частини Кримінального кодексу. Диспозиції і санкції. Види диспозицій: проста, описова, бланкетна, відсилочна, змішана (комбінована). Види санкцій: відносно-визначені, альтернативні, їх різновиди.

Тлумачення закону про кримінальну відповідальність: поняття і значення. Види тлумачення: залежно від суб’єкта; за прийомами (засобами) тлумачення; за обсягом (результатом) тлумачення.

Заборона застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією (ч. 4 ст. 3 КК).

Поняття чинності (дії) кримінального закону. Чинність законів про кримінальну відповідальність у часі (ч. 2 ст. 4 КК). Вступ закону про кримінальну відповідальність у силу. Обов’язковість оприлюднення закону про кримінальну відповідальність як необхідна умова його застосування. Питання про час набрання законом чинності (ч. 1 ст. 4 КК). Обставини, внаслідок яких закон втрачає силу.

Поняття часу вчинення злочину (ч. 3 ст. 4 КК).

Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність (ст. 5 КК). Поняття та види більш м’якого та більш суворого закону про кримінальну відповідальність. Межі зворотної дії закону про кримінальну відповідальність.

Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі, що закріплені у Кримінальному кодексі України: територіальний, громадянства, універсальний та реальний.

Зміст територіального принципу чинності закону про кримінальну відповідальність (ст. 6 КК). Поняття території України. Поняття місця вчинення злочину.

Вирішення питання про кримінальну відповідальність за вчинення злочину на території України щодо осіб, які за чинним законодавством і міжнародними угодами не підсудні в кримінальних справах судам України (ч. 4 ст. 6 КК).

Зміст принципу громадянства. Вирішення питання про відповідальність громадян України та осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами (ст. 7 КК).

Зміст універсального та реального принципів дії закону про кримінальну відповідальність. Особливості відповідальності іноземних громадян і осіб без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочин за її межами (ст. 8 КК).

Правові наслідки засудження особи за межами Україні (ст. 9 КК).

Вирішення питання про кримінальну відповідальність осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за законодавством іноземної держави і перебувають на території України, та виконання вироків, винесених іноземними судами чи міжнародними судовими установами (ст. 10 КК).

Тема 4. Злочин та його види

Визначення поняття злочину: формальне; матеріальне; формально-матеріальне. Їх сутність. Поняття злочину в ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України.

Ознаки злочину. Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину. Значення суспільної небезпечності. Протиправність як формальна ознака злочину. Співвідношення суспільної небезпеки і протиправності. Винність як ознака злочину, її зміст та значення. Караність як невід’ємна ознака злочину. Співвідношення караності як ознаки злочину і фактичного призначення покарання за злочин.

Значення ч. 2 ст. 11 Кримінального кодексу для визначення поняття злочину.

Місце злочину в системі правопорушень. Критерії відмежування злочинів від інших правопорушень та від правомірної поведінки.

Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості. Злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Значення законодавчої класифікації злочинів (ст. 12 КК). Інші критерії класифікації злочинів.

Тема 5. Склад злочину

Поняття складу злочину і його значення. Елементи злочину як явища реальної дійсності: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона злочину. Співвідношення злочину і складу злочину.

Ознаки складу злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону злочину як елементи складу злочину. Ознаки загального та конкретного складу злочину. Значення поділу ознак загального складу злочину на обов’язкові та факультативні.

Види конкретних складів злочинів. Вичерпний перелік складів злочинів у чинному законодавстві. Кваліфікація злочину.

Тема 6. Об’єкт злочину

Поняття об’єкта злочину. Структура та елементи суспільних відносин як об’єкта злочину.

Види об’єктів злочину. Загальний, родовий і безпосередній об’єкти злочину. Закріплення об’єкту злочину у Кримінальному кодексі.Безпосередній об’єкт злочину. Ознаки основного і додаткового безпосередніх об’єктів у конкретних складах злочинів.

Поняття предмета злочину та його місце в структурі складу злочину.

Тема 7. Об’єктивна сторона злочину

Поняття та ознаки об’єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують об’єктивну сторону. Поділ ознак об’єктивної сторони загального складу злочину на обов’язкові та факультативні. Значення об’єктивної сторони злочину.

Суспільно небезпечне діяння. Форми вираження діяння згідно зі ст. 11 КК: дія або бездіяльність. Сукупність ознак, якою визначається поняття діяння: суспільна небезпечність; протиправність; конкретний характер поведінки людини; свідомий акт поведінки людини; вольовий акт поведінки людини.

Поняття та ознаки дії. Класифікація дій: прості й складні; фізичні та інформаційні. Значення способу вчинення злочину. А також засобів і знаряддя для характеристики злочинної дії.

Бездіяльність. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.

Непереборна сила, непереборний фізичний примус, психічний примус та їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечну дію або бездіяльність.

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони злочину. Поняття суспільно небезпечних наслідків. Розподіл цих наслідків, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об’єкту: реальна шкода і створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Види суспільно небезпечних наслідків: матеріальні й нематеріальні; основні й додаткові.

Прийоми законодавчого опису злочинних наслідків. Склади злочинів з ознаками злочинних наслідків («матеріальні «склади злочинів або злочини з «матеріальним» складом) і склади злочинів без ознак злочинних наслідків («формальні «склади злочинів або злочини з «формальним» складом). Значення суспільно небезпечних наслідків.

Причинний зв’язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками. Умови наявності причинного зв’язку. Поділ причинного зв’язку на необхідний та випадковий, безпосередній та опосередкований.

Місце, час, обстановка, спосіб, засоби та знаряддя вчинення злочину, їх значення для характеристики об’єктивної сторони злочину та об’єктивної сторони складу злочину.

Тема 8. Суб’єкт злочину

Поняття та ознаки суб’єкта злочину відповідно до ч. 1 ст. 18 КК.

Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Формула осудності (ч. 1 ст. 19 КК).

Поняття неосудності за Кримінальним кодексом України (ч. 2 ст. 19 КК).Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психологічний).

Ознаки медичного критерію неосудності: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад душевної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки. Значення медичного критерію для визнання особи неосудною.

Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення.

Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності.

Наслідки визнання особи неосудною.

Положення ч. 3 ст. 19 стосовно особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

Поняття, критерії та наслідки визнання особи обмежено осудною (ст. 20 КК).

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин (ст. 21 КК).

Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК). Загальний та знижений вік кримінальної відповідальності. Критерії встановлення в законі зниженого віку кримінальної відповідальності.

Спеціальний суб’єкт злочину. Частина 2 ст. 18 КК стосовно ознак спеціального суб’єкту злочину. Види спеціальних суб’єктів.

Поняття службової особи відповідно до положень ч. 3 та ч. 4 ст. 18 КК.

Тема 9. Суб’єктивна сторона злочину

Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єктивної сторони загального складу злочину. Кримінально-правове значення суб’єктивної сторони злочину.

Поняття вини. Сутність, форми та ступень вини. Значення конституційного принципу кримінальної відповідальності за винне вчинення злочину.

Умисел і його види.

Поняття прямого умислу (ч. 2 ст. 24 КК). Інтелектуальні та вольові ознаки прямого умислу.

Поняття непрямого умислу (ч. 3 ст. 24 КК). Інтелектуальні та вольові ознаки непрямого умислу.

Відмінність непрямого умислу від прямого.

Характеристика і значення спеціальних видів умислу.

Необережність та її види.

Злочинна самовпевненість, її інтелектуальні та вольові ознаки (ч. 2 ст. 25 КК). Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

Злочинна недбалість, її інтелектуальні та вольові ознаки (ч. 3 ст. 25 КК).

Випадок (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків, його відмінність від злочинної недбалості.

Змішана форма вини та її значення для кваліфікації злочину.

Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони загального складу злочину. Вплив мотиву і мети на кваліфікацію конкретного злочину і покарання.

Помилка, її поняття та види. Юридична помилка, її види і значення для кримінальної відповідальності. Фактична помилка, її види і вплив на кримінальну відповідальність.

Тема 10. Стадії вчинення злочину

Поняття і види стадій вчинення злочину.

Поняття закінченого злочину (ч. 1 ст. 13 КК). Єдність об’єктивної та суб’єктивної сторін у закінченому злочині. Момент закінчення злочину з «матеріальним», «формальним» та «усіченим» складом.

Поняття і види незакінченого злочину (ч. 2 ст. 13 КК).

Поняття готування до злочину, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки (ч. 1 ст. 14 КК). Види готування до злочину: підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину; пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину; підшукування співучасників; змова на вчинення злочину; усунення перешкод; інше умисне створення умов для вчинення злочину. Кримінально-правова оцінка готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14 КК). Відмежування готування до злочину від виявлення умислу.

Поняття замаху на злочин, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки (ч. 1 ст. 15 КК).

Види замаху на злочин. Поняття і ознаки закінченого замаху на вчинення злочину (ч. 2 ст. 15 КК) і незакінченого замаху на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 КК). Непридатний замах на злочин: замах на непридатний об’єкт і замах із непридатними засобами. Значення поділу замаху на злочин на види. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину.

Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (ст. 16 КК). Підстави кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Кваліфікація незакінченого злочину.

Поняття добровільної відмови від вчинення злочину та її ознаки (ст. 17 КК). Мотиви добровільної відмови. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова від злочину. Правові наслідки добровільної відмови від злочину (ч. 2 ст. 17 КК).

Дійове каяття при вчиненні злочину: поняття і види. Відмінність дійового каяття від добровільної відмови від вчинення злочину.

Тема 11. Співучасть у злочині

Законодавче поняття співучасті у злочині (ст. 26 КК). Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.

Види співучасників згідно зі ст. 27 КК України.

Законодавче визначення виконавця (співвиконавця), передбачене ч. 2 ст. 27 КК.

Організатор вчинення злочину, його поняття і види (ч. 3 ст. 27 КК). Об’єктивна та суб’єктивна сторона дій організатора.

Підбурювач (ч. 4 ст. 27 КК). Характеристика дій підбурювача з об’єктивної та суб’єктивної сторони.

Пособник (ч. 5 ст. 27 КК). Характеристика дій пособника з об’єктивної та суб’єктивної сторони. Види пособництва: фізичне та інтелектуальне, їх зміст.

Форми співучасті: поняття та критерії поділу.

Поділ форм співучасті за об’єктивними ознаками: проста співучасть; складна співучасть (співучасть із розподілом ролей).

Поділ форм співучасті за суб’єктивними ознаками (ст. 28 КК): вчинення злочину групою осіб (ч. 1 ст. 28 КК); вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 КК); вчинення злочину організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК); вчинення злочину злочинною організацією (ч. 4 ст. 28 КК).

Кримінальна відповідальність співучасників (ст. 29 КК). Особливості кримінальної відповідальності організаторів та учасників організованої чи злочинної організації (ст. 30 КК).

Спеціальні питання відповідальності за співучасть: опосередковане заподіяння (опосередкована винність); співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом; безнаслідкова співучасть; провокація злочину; ексцес виконавця; невдале підбурювання або пособництво; добровільна відмова співучасників відповідно до ст. 31 КК.

Причетність до злочину. Поняття і види причетності на підставі положень частин 6 і 7 ст. 27 КК. Невизнання чинним КК злочином неповідомлення про злочин (ч. 7 ст. 27 КК).

Тема 12. Повторність, сукупність та рецидив злочинів

Множинність злочинів, її складові елементи та види: повторність, сукупність та рецидив.

Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів: прості та ускладнені (триваючі, продовжувані та складені злочини).

Повторність злочинів та її ознаки. Види повторності: фактична повторність та рецидив.

Види фактичної повторності: повторність тотожних (ч. 1 ст. 32 КК) та однорідних злочинів (ч. 3 ст. 32 КК). Відмежування повторності тотожних злочинів від продовжуваного злочину (ч. 2 ст. 32 КК). Кваліфікація повторності злочинів.

Умови відсутності повторності злочинів (ч. 4 ст. 32 КК).

Сукупність злочинів та її ознаки (ч. 1 ст. 33 КК). Види сукупності злочинів: ідеальна та реальна сукупність. Відмежування ідеальної сукупності від одиничного злочину. Сукупності злочинів та конкуренція норм. Реальна сукупність злочинів та повторність. Кваліфікація злочинів при сукупності (ч. 2 ст. 33 КК).

Поняття рецидиву злочинів (ст. 34 КК). Ознаки рецидиву. Види рецидиву: загальний та спеціальний; простий та складний; пенітенціарний; рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів. Кваліфікація рецидиву злочинів.

Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів (ст. 35 КК).

Тема 13. Обставини, що виключають злочинність діяння

Поняття обставин та види обставин, що виключають злочинність діяння, передбачених Кримінальним кодексом України. Загальні ознаки обставин, що виключають злочинність діяння.

Поняття необхідної оборони відповідно до ч. 1 ст. 36 КК. Відповідність закріпленого в ст. 36 КК права на необхідну оборону конституційному положенню про те, що кожен може захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України). Співвідношення наявності права на необхідну оборону з наявністю для особи можливості звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч. 2 ст. 36 КК).

Поняття, ознаки, підстави та види необхідної оборони. Ознаки необхідної оборони, визначені у ст. 36 КК, які характеризують: мету оборони; об’єкт заподіяння шкоди; характер дій того, хто захищається; своєчасність оборони; співрозмірність оборони небезпечності посягання і обстановці захисту.

Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони (ч. 3 ст. 36 КК). Види ексцесів оборони. Відповідальність за ексцес оборони.

Спеціальні види необхідної оборони: оборона особи, яка через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту (ч. 4 ст. 36 КК); оборона від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також від протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення (ч. 5 ст. 36 КК); уявна оборона (ст. 37 КК). Поняття і ознаки уявної оборони. Вирішення питання про відповідальність при уявній обороні.

Затримання особи, що вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння. Поняття правомірного затримання злочинця потерпілим або іншими особами (ч. 1 ст. 38 КК). Підстава затримання злочинця. Ознак, що характеризують правомірність затримання злочинця: мета затримання; особа, яка підлягає затриманню; характер дій при затриманні; необхідність заподіяння шкоди; співрозмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його затриманні.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця: поняття, ознаки та види. Відповідальність за перевищення заходів необхідних для затримання злочинця (ч. 2 ст. 38 КК).

Поняття крайньої необхідності за ч. 1 ст. 39 КК. Субсидіальний (додатковий) характер права на заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності. Поняття та підстави крайньої необхідності. Ознаки діяння, що вчинюється у стані крайньої необхідності: мета крайньої необхідності; спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди; характер дій; своєчасність заподіяння шкоди; межі заподіяння шкоди.

Перевищення меж (ексцес) крайньої необхідності (ч. 2 ст. 39 КК). Відповідальність за ексцес крайньої необхідності. Умови, при яких особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності (ч. 3 ст. 39 КК).

Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.

Фізичний або психічний примус. Непереборний фізичний примус як обставина, що виключає злочинність діяння (ч. 1 ст. 40 КК). Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди у випадку переборного фізичного примусу або психічного примусу (ч. 2 ст. 40 КК).

Виконання законного наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння (ч. 1 ст. 41 КК). Критерії визнання наказу або розпорядження законними (ч. 2 ст. 41 КК).

Кримінально-правові наслідки невиконання чи виконання явно злочинного наказу або розпорядження (частини 3 та 4 ст. 41 КК). Відповідальність у випадку, якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження (ч. 5 ст. 41 КК).

Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння. Підстави та ознаки виправданого ризику відповідно до ст. 42 КК. Умови невизнання ризику виправданим (ч. 3 ст. 42 КК). Відповідальність за ексцес ризикованого діяння.

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння (ч. 1 ст. 43 КК). Підстава і ознаки правомірності заподіяння шкоди: поняття та види (ч. 2 ст. 43 КК). Відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди відповідно до ч. 3 ст. 43 КК.

Тема 14. Звільнення від кримінальної відповідальності

Поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та порядок такого звільнення згідно зі ст. 44 КК.

Види звільнення від кримінальної відповідальності: обов’язкове і необов’язкове (факультативне); безумовне і умовне; залежно від правової підстави.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. Поняття, умови, правові наслідки (ст. 45 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. Умови такого звільнення (ст. 46 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. Умови та строки передачі на поруки (ст. 47 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки. Умови звільнення (ст. 48 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, розміри цих строків, початковий момент перебігу давності і кінцевий момент обчислення строків давності (ч. 1 ст. 49 КК).Зупинення перебігу давності. Момент відновлювання перебігу давності у цих випадках. Умови звільнення у цьому разі особи від кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 49 КК). Умови і наслідки переривання перебігу давності (ч. 3 ст. 49 КК).Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення волі (ч. 4 ст. 49 КК), а також до особи, що вчинила злочин проти миру та безпеки людства (ч. 5 ст. 49 КК).

Тема 15. Покарання та його види

Поняття покарання у Кримінальному кодексі (ч. 1 ст. 50 КК). Значення та ознаки покарання. Наслідки ухилення від покарання, призначеного вироком суду (ч. 5 ст. 52 КК).

Мета покарання. Питання про мету покарання в науці кримінального права. Мета покарання відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України.

Поняття та ознаки системи покарань. Види покарань, які містить у собі система покарань, встановлена ст. 51 КК.

Поняття і значення класифікації покарань.

Класифікація покарань за порядком призначення покарань (ст. 52 КК): основні покарання; додаткові покарання; покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

Класифікація покарань за суб’єктом, до якого застосовується покарання: основні та спеціальні покарання.

Класифікація покарань за можливістю визначення строку покарання: строкові та безстрокові покарання.

Основні покарання.

Громадські роботи (ст. 56 КК). Поняття та зміст громадських робіт. Строки й порядок їх застосування. Особи, до яких цей вид покарання не може бути застосовано.

Виправні роботи (ст. 57 КК). Поняття та зміст виправних робіт. Строки й порядок їх застосування. Розмір відрахувань із суми заробітку засудженого в доход держави. Особи, до яких цей вид покарання не може бути застосовано. Порядок заміни виправних робіт особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку.

Службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК). Умови та строки застосування. Грошове стягнення як компонент даного виду покарання та його розміри. Вплив службового обмеження на підвищення у посаді, військовому званні та на строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Арешт (ст. 60 КК). Поняття та зміст арешту. Строки й порядок його застосування. Особи, до яких арешт як вид кримінального покарання не може бути застосовано.

Обмеження волі (ст. 61 КК). Поняття, зміст і умови застосування обмеження волі. Строки й порядок застосування. Особи, яким цей вид покарання не може бути застосовано.

Тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК). Підстава, порядок та строки призначення цього виду покарання. Особи, до яких цей вид покарання не може бути застосовано.

Позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК). Поняття, зміст, мета та порядок застосування цього виду покарання. Строки позбавлення волі.

Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК). Поняття, підстави та умови застосування цього виду покарання. Особи, до яких цей вид покарання не може бути застосовано.

Додаткові покарання.

Позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК). Підстави та порядок призначення цього додаткового покарання.

Конфіскація майна (ст. 59 КК). ст. 41 Конституції України про конфіскацію майна. Поняття та сутність конфіскації майна як виду додаткового покарання. Підстави та порядок призначення конфіскації майна. Майно, що не підлягає конфіскації. Відмінність конфіскації майна як виду покарання від спеціальної конфіскації.

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

Штраф (ст. 53 КК). Поняття штрафу. Розмір штрафу. Особливості призначення штрафу як додаткового виду покарання. Підстави і порядок заміни штрафу іншими видами покарань.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК). Поняття та строки призначення цього виду покарання як основного і як додаткового. Обчислення строку цього виду покарання, призначеного як додаткове покарання.

Тема 16. Призначення покарання

Поняття законної підстави для призначення покарання.

Принципи призначення покарання: законність покарання; визначеність покарання в судовому вироку; обґрунтованість і обов’язковість його мотивування у вироку; гуманність покарання; індивідуалізація покарання.

Загальні засади призначення покарання. Критерії загальних засад призначення покарання відповідно до ст. 65 КК: 1) у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання; 4) враховуючи необхідність і достатність покарання для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Загальна характеристика та значення для призначення покарання обставин, що пом’якшують (ст. 66 КК) і обтяжують (ст. 67 КК) покарання, їх види та характеристика. Межі врахування судом при призначенні покарання обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Призначення покарання за незакінчений злочин (ч. 1 ст. 68 КК). Урахування ступеня тяжкості вчиненого діяння, ступеня здійснення злочинного наміру та причин, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті (ч. 2 ст. 68 КК). Урахування характеру та ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину.

Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК). Підстави та порядок призначення судом більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин. Перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання. Особливості застосування норм про призначення більш м’якого покарання.

Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69-1 КК). Підстави та порядок призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання. Види таких обставин. Особливості застосування норм про призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання. Межі призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання.

Призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК). Правила призначення покарання за сукупністю злочинів. Призначення покарання за окремі злочини, які входять до сукупності злочинів. Призначення остаточного (загального) покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного чи часткового складання покарань. Правила складання покарань за сукупністю злочинів. Межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Особливості призначення остаточного покарання у випадках, якщо один із злочинів є умисним тяжким або таким, за який може бути призначене довічне позбавлення волі. Порядок призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів. Особливості призначення основних та додаткових покарань різного виду за сукупністю злочинів. Особливості призначення покарання за сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 70 КК України.

Призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК). Правила призначення покарання за сукупністю вироків. Межі застосування повного чи часткового складання покарань за сукупністю вироків. Правила складання покарань за сукупністю вироків. Порядок призначення за сукупністю вироків додаткових покарань. Можливість використання поглинення покарань за сукупністю вироків. Особливості (порядок) призначення основних та додаткових покарань різного виду за сукупністю вироків.

Порядок призначення покарань при одночасному збігу сукупності злочинів та сукупності вироків. Відмінність між правилами призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.

Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення (ст. 72 КК).

Обчислення строків покарання (ст. 73 КК).

Тема 17. Звільнення від покарання та його відбування

Поняття звільнення від покарання, його підстави, умови та види відповідно до ч. 1 ст. 74 КК. Відмінність між звільненням від покарання і звільненням від кримінальної відповідальності.

Звільнення від покарання у разі прийняття нового закону (частини 2 та 3 ст. 74 КК).

Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК).

Звільнення від відбування покарання з випробуванням, його види.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК. Підстави та умови його застосування. Іспитовий строк, його тривалість та значення. Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням (ст. 76 КК). Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 74 КК). Контроль за поведінкою засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 78 КК). Підстави скасування звільнення від відбування з випробуванням та його наслідки (частини 2 та 3 ст. 74 КК).

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК). Підстави, умови та особливості його застосування. Правові наслідки та умови скасування цього виду звільнення.

Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК). Розміри цих строків та їх обчислення. Зупинення перебігу давності. Відновлення перебігу давності у випадку його зупинення. Переривання давності. Обчислення давності при її перериванні. Питання про застосування давності до осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі. Давність виконання обвинувального вироку щодо осіб, яким призначено додаткове покарання. Незастосування давності виконання обвинувального вироку.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК). Поняття та значення. Підстави та умови умовно-дострокового звільнення. Види покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення. Невідбутий строк при умовно-достроковому звільненні, його значення. Правові наслідки умовно-дострокового звільнення. Дострокове звільнення від додаткового покарання.

Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким видом покарання (ст. 82 КК). Поняття і значення, умови, підстави та порядок такої заміни. Правові наслідки заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК). Підстави, умови та особливості його застосування. Правові наслідки та умови скасування цього виду звільнення.

Звільнення від покарання за хворобою (ст. 84 КК). Його види і підстави. Наслідки одужання осіб, звільнених від покарання або його відбування за хворобою. Зарахування часу застосування примусових заходів медичного характеру в строк покарання.

Звільнення від покарання на підставі Закону України про амністію або акта про помилування (ст. ст. 85–87 КК).

Тема 18. Судимість, її погашення та зняття

Поняття і значення судимості. Правові наслідки судимості (частини 1 та 2 ст. 88 КК). Особи, які визнаються такими, що не мають судимості (частини 3 та 4 ст. 88 КК).

Види припинення судимості.

Погашення судимості. Строки погашення судимості (ст. 89 КК). Обчислення строків погашення судимості (ст. 90 КК). Наслідки вчинення нового злочину протягом цих строків (ст. 90 КК).

Зняття судимості та умови його застосування (ст. 91 КК). Відмінність зняття судимості від її погашення. Види зняття судимості.

Тема 19. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

Поняття та мета примусових заходів медичного характеру (ст. 92 КК). Підстави їх застосування.

Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру (ст. 93 КК).

Види примусових заходів медичного характеру та критерії їх призначення (ст. 94 КК). Продовження, зміна та припинення застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 95 КК). Зарахування часу застосування примусових заходів медичного характеру в строк покарання.

Примусове лікування (ст. 96 КК). Мета та підстави його застосування. Особи, до яких застосовується примусове лікування.

Спеціальна конфіскація (ст. 96-1 КК). Мета та підстави її застосування. Випадки застосування спеціальної конфіскації. Умови незастосування спеціальної конфіскації.

Тема 20. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх як вияв гуманізму кримінального законодавства України.

Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Підстави такого звільнення. Види примусових заходів виховного характеру та особливості їх призначення. Наслідки ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів виховного характеру.

Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх, особливості їх застосування (ст. ст. 98–102 КК).

Особливості призначення покарання неповнолітнім (ст. 103 КК). Призначення позбавлення волі неповнолітнім за сукупністю злочинів або вироків.

Особливості застосування до неповнолітніх звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 104 КК).

Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 106 КК).

Особливості умовно-дострокового звільнення від покарання осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років (ст. 107 КК).

Особливості погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років (ст. 108 КК).