Яна СливкаКлючові слова: творчі здібності, творчість, творча діяльність, педагогіка, творче мислення, творчий процес, педагогічна творчість. Keywords: creativе abilities, creativity, creativе activity, education, creative thinking, creative process, teaching creativity. Центральною ланкою розвивального навчання є створення оптимальних умов для розвитку загальних навчальних здібностей учнів і їх творчого потенціалу. У зв’язку з цим перед кожним учителем стоїть завдання виявити, закріпити у школярів прагнення і потяг до творчого самовираження, а також створити всі необхідні умови для їх подальшого розвитку. Виховання творчої особистості учня неможливе без права вчителя на власну творчість, на пошуки своєї технології, яка відповідає його особистісним якостям. А. С. Пушкін писав: «Усякий талант нез'ясований. Яким чином скульптор у шматку мармуру бачить прихованого Юпітера і виводить його на світ, різцем і молотом роздрібнюючи його оболонку? Чому думка з голови поета виходить уже збройна чотирма римами, розміряна стрункими одноманітними стопами? – Так ніхто, крім самого імпровізатора, не може зрозуміти цю швидкість вражень, цей тісний зв'язок між власним натхненням і далекої зовнішньою волею» [1, 20]. По Фрейдові, незадоволені бажання – спонукальні стимули фантазії [1, 21]. Таким чином, у творчому процесі взаємодіють несвідома і свідоме, інтуїція і розум, природний дарунок і придбана навичка. В. Шиллер писав: «Несвідоме в з'єднанні з розумом і робить поета-художника» [1, 23]. І хоча частка творчого процесу, що приходиться на розум, можливо, кількісно не переважає, якісно вона визначає багато істотних сторін творчості. Свідомий початок контролює його головну мету, надзадачу й основні контури художньої концепції твору, висвічує «світлу пляму» у мисленні майбутнього вчителя, і весь його життєвий і художній досвід організується навколо цієї світлової плями. Творчістьє атрибутом людської діяльності, її «необхідна, істотна, невід'ємна властивість».Творчіст ь – це історично еволюційна форма активності людей, що виражається в різних видах діяльності і ведуча до розвитку особистості. Через творчість реалізуються історичний розвиток і зв'язок поколінь. Воно безупинно розсовує можливостей людини, створюючи умови для скорення нових вершин [2,3]. Попередньою умовою творчої діяльності виступає процес пізнання, нагромадження знання про предмет, що має бути змінити. Творча діяльність – це самодіяльність, що охоплює зміну дійсності і самореалізацію особистості в процесі створення матеріальних і духовних цінностей, нових більш прогресивних форм керування, виховання і т.д. і межі людських можливостей, що розсовує. Педагогіка тісно пов’язана з філософським вченням, яке прослідковується в історичним рамках. Філософським підґрунтям середньовічної педагогікипостала релігія. Цьому передувала жорстка боротьба світоглядів – раціонального, що складав свої повноваження, оскільки в «античному варіанті» не мав змоги осмислити й пояснити «всезагальне», та ірраціонального, що намагався охопити й витлумачити його через апеляцію до Бога. На противагу релігійним ученням, епоха Відродження(XIV–XVI ст.) намагається сконцентруватися на людині як центрі світобудови, її розумових і моральних якостях, у вихованні яких гуманісти вбачали сенс і смисл педагогічної теорії й практики. Гуманістичні ідеї Відродження продовжила епоха Просвітництва (XVII–XVIII ст.), мислячі представники якої (поряд із боротьбою проти релігії і схоластики) зосереджувались на поширенні освіти, культури, ідей добра і справедливості [3,205 ]. Педагогічна творчість має дві сторони: творчість самого організатора навчально-виховного процесу учителя і творчість учнів як необхідна умова вдосконалення вчителя та розвитку творчих можливостей дітей [1, 21]. Учитель як суб’єкт педагогічної творчості має бути сформований як творча індивідуальність, яка включає в себе творче мислення і здатність до творчої діяльності [3,206]. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури (праць Ю. Азарова,Ю. Бабанського, О. Бодальова, В. Загвязінського, І. Зязюна, В. Кан-Каліка, Н. Кічук, Н. Кузьміної, Л. Лузіної, М. Нікандрова, М. Поташника, В. Сластьоніна, Р. Шакурова та ін.) можна сформулювати найважливіші якості вчителя, що сприяють успішній творчій діяльності: 1. здатність до нестандартного рішення; 2. пошуково-проблемний стиль мислення; 3. уміння створювати проблемні, нестандартні навчальні й виховні ситуації; 4. оригінальність у всіх сферах своєї діяльності; 5. творча фантазія, розвинута уява; 6. специфічні особистісні якості (сміливість, готовність до ризику, винахідливість, цілеспрямованість, оптимізм, ентузіазм, настирливість, упевненість, кмітливість, інтуїтивне відчуття нового та оригінального тощо) [5,256]. Активна творча діяльність учителя дає позитивний результат у тому випадку, коли буде базуватися на двох основах: розвитку творчої активності студентів у ВНЗ й подальшій організації творчого пошуку вчителя в школі. Тому одним із завдань вузівської підготовки майбутніх учителів є розвиток їх творчих здібностей, нестандартного мислення, формування вмінь та навичок здійснювати в майбутньому навчально-виховний процес на творчому рівні [2,4]. Метою статтіє висвітлити теоретичні основи формування творчих здібностей у студентів – майбутніх учителів. Виявлено, що важливою передумовою формування творчих умінь та навичок у студентів є організація творчого процесу на заняттях і залучення їх до активної участі в ньому. Творчий процес – це створення нових соціально значущих матеріальних і духовних цінностей. Ми поділяємо точку зору А. Матюшкіна щодо таких його етапів: 1. зіткнення з новим, творча невизначеність; 2. пошуки рішення; 3. критика; 4. підтвердження і втілення [5,258]. На кожному з них формуються певні елементи творчих умінь і навичок студентів. Ефективність формування їх творчих умінь і навичок забезпечується комплексним підходом до вирішення цієї проблеми. У зв’язку з цим використовується така система: 1. лекційні, семінарські, лабораторно-практичні заняття; 2. самостійна робота студентів; 3. робота проблемних груп, гуртків; 4. спецкурси, спецсемінари; 5. педпрактика; 6. курсові і дипломні роботи майбутніх учителів. Майбутні вчителі залучаються до різних видів пізнавальної діяльності, пробують себе в процесі багатьох видів творчого пошуку. Подібні види навчально-практичної діяльності дають змогу визначити інтереси, нахили, творчі здібності і можливості, урахування яких допомагає створювати необхідні умови для їх підтримки й розвитку. Отже, процес навчання організовується таким чином, щоб викликати у майбутніх учителів потребу в творчому застосуванні знань, здібностей, нестандартного мислення й подальшого розвитку. Привертає увагу основна форма організації навчального процесу-лекція. Розвитку творчого мислення та уяви сприяють лекції, на яких аргументується і мотивується тема, чітко визначаються мета і завдання, дається історіографія, використовуються різні рівні проблемного навчання, до структури яких входять елементи дослідної роботи, розкриваються сучасні підходи і концепції, використовується досвід роботи кращих учителів, шкіл, визначаються перспективи розвитку школи і педагогіки, здійснюються міжпредметні і внутрішньопредметні зв’язки. На таких лекціях створюється атмосфера наукового пошуку. У процесі дискусій розвивається творчий потенціал її учасників, образне і продуктивне мислення, творча уява, мовлення. Студенти вчаться самостійно мислити, робити висновки. Використання наукової методики озброює студентів не тільки знаннями, а й методами їх здобуття. На семінарських і лабораторно-практичних заняттях із педагогіки, основ педагогічної майстерності, методики виховної роботи студентам пропонуються творчі завдання різних рівнів складності: від презентації книг на першому курсі до створення і вирішення педагогічних ситуацій, представлення передового педагогічного досвіду, інсценізації віршів, уривків творів, проведення фрагментів уроків на другому і до проведення нестандартних уроків та виховних заходів – на третьому. Творче аналітичне мислення і творча педагогічна уява розвиваються в студентів у процесі створення й вирішення педагогічних ситуацій. Творча педагогічна ситуація (ситуація, яка містить у собі суперечність) дає можливість перевірити теоретичні знання, вибрати інструмент педагогічних дій і прогнозувати результат. У процесі її вирішення студенти визначають умови, у яких вона виникла, дійових осіб, основну суперечність, аналізують дії кожного учасника і оцінюють їх; пропонують декілька варіантів вирішення й обирають оптимальний. Обґрунтовують його. Такий характер навчально-пізнавальної діяльності сприяє більш ґрунтовному засвоєнню знань, розвиває здатність прогнозувати і передбачати дії учасників ситуації та її результати. А найголовніше – запобігати складним конфліктним ситуаціям. До проведення фрагментів уроків на другому курсі, уроків і виховних заходів на ттретьому студенти відповідно до своїх здібностей і можливостей готують роздатковий матеріал, наочність, підбирають музику, цікаві повідомлення, факти, прислів’я та приказки, пісні, складають вірші, готують завдання творчого характеру тощо. З метою створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей викладачі орієнтують студентів на підготовку і проведення різних типів нестандартних уроків: уроків-мандрівок, уроків-загадок, уроків-ігор, уроків-казок, уроків-легенд тощо. Ці уроки позбавлені звичайних шаблонів. Їх характерною рисою є створення протягом усього уроку умов для творчої навчальної діяльності учнів. Студенти виступають у ролі вчителів-предметників, класних керівників, директора, завуча, методистів. Подібні практикуми сприяють глибшому самопізнанню, самооцінці, саморозвитку, формують уміння і навички педагогічної діяльності. Під час аналізу увага студентів зосереджується і на творчому аспекті уроку чи виховного заходу. Обговорюються: новизна й оригінальність, прийоми розвитку пізнавального інтересу і творчих здібностей; відповідність змісту, форм, методів, засобів, меті та рівневі розвитку учнів тощо. Враховуючи об’єктивні оцінки своїх товаришів і викладача, студенти краще усвідомлюють свої недоліки, резерви. Це є стимулом до самоосвіти, самовиховання, самовдосконалення, створення своєї творчої лабораторії і саморозвитку творчої особистості майбутнього вчителя. Не обов'язково щоб усі члени суспільства писали вірші чи пісні, були вільними чи художниками відігравали роль у театрі. Той вид діяльності, у якому найкраще, вільніше всього виявляється творчий підхід, і той обсяг, у якому людина може його виявити, залежить від складу особистості, від звичок, від особливостей життєвого шляху. Об'єднання всіх сутнісних сил майбутнього вчителя, прояв усіх його особистісних особливостей у справі сприяють розвитку індивідуальності, підкреслюють, поряд із загальними для багатьох ознаками, його унікальні і неповторні риси [4, 98-99]. Формування творчої особистості майбутнього вчителя, підготовка його до педагогічної творчості – це проблема, вирішення якої на сьогоднішній день не завершене. Узагальнений досвід, спостереження та експериментальні дані свідчать, що процес формування педагогічної творчості у майбутніх вчителів не приведе до ефективних наслідків, якщо не буде передбачена його органічна єдність із розвитком становлення їх творчої особистості, формуванням уміння сприйняти педагогічну діяльність як творчий процес. Щоб виховати справжню творчу особистість, розвинути потенційні творчі можливості дитини, учителю необхідно оволодіти методами і засобами, які розвівають креативні риси особистості. Для реалізації такої мети педагог і сам повинен уміти творити, адже творчість розвивається через творчість. Творчість – необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість є основою формування педагогічної талановитості вчителя. Виховання справжнього творчого вчителя має починатися ще у вузі. Заняття з основ педагогічної майстерності (ОПМ) та інших предметів психолого-педагогічного циклу за умови, доцільної їх організації сприяють активному розвитку творчого потенціалу студентів, їхніх креативних якостей і є необхідними при формуванні творчої особистості. Розвиток педагогічної творчості вчителів і підвищення результативності навчально-виховного процесу залежить від психолого-педагогічних умов, правильно визначених шляхів розвитку та реалізації творчої педагогічної діяльності та особистісних якостей учителя. Педагогічна діяльність — це передусім діяльність творча. Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою. Отже, якщо майбутній вчитель освоїв творчість повною мірою – і по процесі його плину і за результатами – значить він вийшов на рівень духовного розвитку. Йому доступне переживання моментів єднання усіх внутрішніх сил. Якщо майбутній вчитель вийшов на рівень духовного розвитку, якою б він діяльність не займався, залишається одне – побажати йому щасливого шляху. І придивлятися до нього хоча б іноді. Адже, безсумнівно, чому-небудь гарному він таки навчить. Література 1. Абрамян В.Ц. Формування творчої активності студентів творами живопису в навчальному процесі– Xарків.:2006. – С.20-24. 2. Геращенко И.Г. Педагогическое творчество и формализм // Школа. - 2010. - № 14. - С.2-5. 3. Ермолаева-Томина Л.Б. Психология художественного творчества– М.: Академ. проект: Культура, 2005. – С. 204-206. 4. Кузьмина Н.В. Формирование педагогических способностей / Н.В. Кузьмина. – Л.:Изд-во ЛГУ, 1998, –С. 98-99. 5. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість учителя: Визначення, теоретична модель, функції підготовки // Педагогіка і психологія. - К.: Педагогічна думка, 2008. – С 255-258.
Яна Сливка
|
