ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВВ

Анотація Розкрито потенціал самостійно-дослідницької діяльності в підготовці майбутніх вчителів в її теоретичній, методологічній, функціональній, процесуальній та змістовій спроможності оптимізаційного впливу на розвиток кожної з творчих здібностей майбутнього педагога.

Abstract: Unlock the potential of their own research activities in preparation of future teachers in its theoretical, methodological, functional, procedural and semantic capacity optimization impact on the development of each of the creative abilities of future teachers.

Ключові слова: творчі здібності, творчість, творча діяльність, педагогіка, творче мислення, творчий процес, педагогічна творчість.

Keywords: creativе abilities, creativity, creativе activity, education, creative thinking, creative process, teaching creativity.

Зростання інформатизації суспільства, необхідність використання передових наукових технологій ставлять перед вищою школою низку завдань, серед яких основне місце посідає проблема розвитку творчих індивідуальних здібностей особистості.

Актуальність даної теми зумовлено необхідністю виховання творчого населення країни. Педагог - це творча ланка розвитку кожної людини. Від ступеня набутих творчих здібностей вчителів залежить розвиток творчих здібностей молодого покоління.

Творчіст ь є атрибутом людської діяльності, її «необхідна, істотна, невід'ємна властивість» [24]. Воно визначило виникнення людини і людського суспільства, лежить в основі подальшого прогресу матеріального і духовного виробництва. Творчість є вищою формою активності і самостійної діяльності людини і суспільства. Воно містить елемент нового, припускає оригінальну і продуктивну діяльність, здатність до рішення проблемних ситуацій, продуктивна уява в сполученні з критичним відношенням до досягнутого результату. Рамки творчості охоплюють дії від нестандартного рішення простої задачі до повної реалізації унікальних потенцій індивіда у визначеній області.

Метою статтіє висвітлити теоретичні основи розвитку творчих здібностей майбутніх учителів.

Серед іноземних вчених,які досліджували проблеми творчих здібностей слід відзначити американського психолога Ф. Беррона, німецького філософа Ф.Шеллінга, який писав: «художник мимоволі і навіть усупереч своєму внутрішньому бажанню утягується в процес творчості».

Видатні радянські педагоги – А.Луначарський, Н. Крупська, А.Макаренко та В. Сухомлинський досліджували творчі здібності протягом свого творчого життя.

Серед сучасників педагогічної науки, які приділяли значну увагу формуванню та розвитку творчих здібностей слід віднести С. Сисоєву, В.Яблонського, В.Ружинського, Т.Осадчу, В.Абр’ямана та інших.

Творчі здібності – це самодіяльність, що має здатність дивуватися і пізнавати, це здатність до глибокого усвідомлення вивченого матеріалу та творчого досвіду, це вміння знаходити рішення в нестандартних та творчих ситуаціях, це націленість на відкриття нового процесу чи об’єкту.

В основі творчості лежить принцип діяльності, а конкретніше трудової діяльності. Процес практичного перетворення людиною навколишнього світу в принципі обумовлює і формування самої людини.

Формування творчих здібностей базується на таких основних показниках: швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки – кількість ідей, яка виникає за одиницю часу.

Гнучкість думки – здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому. Гнучкість – це добре розвинутий навик переносу (транспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, долати фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику і до парадоксів.

Оригінальність – здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов’язана з цілісним баченням усіх зв’язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу.

Допитливість – здатність дивуватися; відкритість та інтерес до усього нового.

Сміливість – здатність приймати рішенні в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією.

Ці показники є вродженими, чи залежать від впливу середовища? Один із творців системи вимірювання творчих здібностей Торренс відзначав з цього приводу, що успадкований потенціал не є найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. В якій мірі творчі імпульси дитини набудуть характерну творчості залежність від впливу батьків та інших дорослих. Сім’я здатна розвинути або знищити творчий потенціал малюка ще у дошкільному віці.

Виявлено, що важливою передумовою формування творчих умінь та навичок у студентів є організація творчого процесу на заняттях і залучення їх до активної участі в ньому. Творчий процес – це створення нових соціально значущих матеріальних і духовних цінностей.

Деякі теоретики думають, що творча геніальність є форма розумової патології. Так, Ч. Ламброзо писав: «Якою б жорстокою і болісною не виглядала теорія, яка ототожнює геніальність з неврозом, вона не позбавлена серйозних основ». Цю ж думку висловлює й А. Шопенгауер: «Як відомо, геніальність рідко зустрічається в союзі з переважною розумністю; навпроти, геніальні індивідууми часто піддані сильним афектам і нерозумним пристрастям». Однак, по справедливому судженню Н. В. Гоголя «мистецтво є втілення в душу стрункості і порядку, а не хаосу і розладу» [1,20].

Існує ієрархія ціннісних рангів, що характеризує ступінь схильності людини до творчості: здатність – обдарованість – талановитість – геніальність.

Виховання творчої особистості учня неможливе без права вчителя на власну творчість, на пошуки своєї технології, яка відповідає його особистісним якостям.

Традиційна дидактика, на думку Ю.Бабанського, М.Поташника, Д.Тхоржевського та інших, основну мету навчання вбачала в нагромадженні студентом певного обсягу знань та орієнтувала викладача на пояснення сутності нових понять, законів, принципів, правил певної науки та демонстрацію прийомів розумової діяльності, показ зразка дій. Знання й уміння засвоювалися головним чином через дії за зразком. Але шляхом дії за зразком можна розвинути в учнів лише репродуктивне (або відтворююче) мислення.

Продуктивне, творче мислення в такий спосіб не розвивається а формується лише у процесі власної творчої діяльності [3,88].

Таким чином, у творчому процесі взаємодіють несвідома і свідоме, інтуїція і розум, природний дарунок і придбана навичка. В. Шиллер писав: «Несвідоме в з'єднанні з розумом і робить поета-художника» [1, 23].

З метою формування творчої особистості студента в навчальному процесі сучасна дидактика рекомендує збагачувати традиційні методи навчання такими прийомами та способами, які сприяли б формуванню у студентів мотивації вивчення майбутньої професійної діяльності та змістових життєвих настанов, високого рівня активності й емоційної заангажованості в навчально-пізнавальній діяльності, створенню умов для активного набуття учнями загальнонаукових та професійних знань, навичок"та вмінь [2,201].

Важливе завдання сьогодення - всіляко сприяти розвитку пізнавальної активності кожного студента. Треба не тільки будити в ньому цікавість до досліджуваного матеріалу, але й добиватися того, щоб вона перетворилася на допитливість, а потім набула би характеру справжнього пізнавального процесу, прагнення до розкриття сутності досліджуваних явиш, причинно- наслідкових зв'язків і закономірностей.

Творчістьє атрибутом людської діяльності, її «необхідна, істотна, невід'ємна властивість».Творчіст ь – це історично еволюційна форма активності людей, що виражається в різних видах діяльності і ведуча до розвитку особистості. Через творчість реалізуються історичний розвиток і зв'язок поколінь. Воно безупинно розсовує можливостей людини, створюючи умови для скорення нових вершин [4,204].

Попередньою умовою творчої діяльності виступає процес пізнання, нагромадження знання про предмет, що має бути змінити.

Творча діяльність – це самодіяльність, що охоплює зміну дійсності і самореалізацію особистості в процесі створення матеріальних і духовних цінностей, нових більш прогресивних форм керування, виховання і т.д. і межі людських можливостей, що розсовує.

Творчі здібності формуються протягом усього життя людини.

Організовуючи розвиток творчих здібностей студентів, слід виходити з відомих психолого-педагогічних положень про те, що: здібності особистості виявляються і формуються в діяльності; особистість може набути навичок творчості навіть у дуже ранньому віці; розвиток особистості не відбувається за пасивного споглядання нею навчального процесу; основним стимулом розвитку здібностей особистості, у тому числі й творчих, є інтерес.

Аналіз досвіду роботи викладачів, власних спостережень дає змогу виділити низку труднощів, що гальмують розвиток творчих здібностей особистості. Найвагомішими серед них є психолого-гносеологічні, які ґрунтуються на "здоровому глузді", інерції думки, стереотипності мислення.

Розвитком творчості й узагалі творчим процесом керувати важко. Вплинути на організацію такої діяльності можливо, лише створивши для цього відповідні умови, а саме: 1) проводити навчання в атмосфері взаєморозуміння, співтворчості, сприймаючи кожного студента як особистість;

2) пріоритетною має стати діалогічна форма ведення занять, коли студенти мають змогу самостійно мислити, вносити пропозиції, набувають навичок відстоювати свою думку;

3) на заняттях доцільно створювати ситуації вибору і давати можливість студентам здійснювати цей вибір [5,37].

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури (праць Ю. Азарова,Ю. Бабанського, О. Бодальова, В. Загвязінського, І. Зязюна, В. Кан-Каліка, Н. Кічук, Н. Кузьміної, Л. Лузіної, М. Нікандрова, М. Поташника, В. Сластьоніна, Р. Шакурова та ін.) можна сформулювати найважливіші якості вчителя, що сприяють успішній творчій діяльності:

1. здатність до нестандартного рішення;

2. пошуково-проблемний стиль мислення;

3. уміння створювати проблемні, нестандартні навчальні й виховні ситуації;

4. оригінальність у всіх сферах своєї діяльності;

5. творча фантазія, розвинута уява;

6. специфічні особистісні якості (сміливість, готовність до ризику, винахідливість, цілеспрямованість, оптимізм, ентузіазм, настирливість, упевненість, кмітливість, інтуїтивне відчуття нового та оригінального тощо) [6,352].

Усе це свідчить про те, що необхідно урізноманітнити навчальну діяльність студентів, що в значній мірі буде сприяти формуванню в них позитивної мотивації до навчання, розвитку їхніх творчих здібностей і активної пізнавальної діяльності.

Активна творча діяльність учителя дає позитивний результат у тому випадку, коли буде базуватися на двох основах: розвитку творчої активності студентів у ВНЗ й подальшій організації творчого пошуку вчителя в школі. Тому одним із завдань вузівської підготовки майбутніх учителів є розвиток їх творчих здібностей, нестандартного мислення, формування вмінь та навичок здійснювати в майбутньому навчально-виховний процес на творчому рівні [7,256].

Під час виконання творчих завдань треба враховувати індивідуальні особливості студентів. Диференціація проявляється у рівні складності завдань, які вони виконують, рівні допомоги викладача або наданні їм повної самостійності. Такі завдання формують навички самостійної діяльності. Завдяки використанню різних типів та видів творчих завдань можна впливати на розвиток творчих здібностей особистості. Значний ефект у розвитку творчих здібностей дає фрагментарнее використання на заняттях з обслуговуючої праці різнорівнсвих тестових завдань для стимулювання процесів мислення.

Отже, ми дійшли висновку, що розвиток творчих здібностей майбутніх учителів перш за все залежить від їх самостійної діяльності, від виховного процесу їхнього розвитку, від нестандартності поставлених завдань, від глибокого усвідомлення вивченого матеріалу і використання творчого досвіду.

Не обов'язково щоб усі члени суспільства писали вірші чи пісні, були вільними чи художниками відігравали роль у театрі. Той вид діяльності, у якому найкраще, вільніше всього виявляється творчий підхід, і той обсяг, у якому людина може його виявити, залежить від складу особистості, від звичок, від особливостей життєвого шляху. Об'єднання всіх сутнісних сил майбутнього вчителя, прояв усіх його особистісних особливостей у справі сприяють розвитку індивідуальності, підкреслюють, поряд із загальними для багатьох ознаками, його унікальні і неповторні риси.

Якщо майбутній вчитель освоїв творчість повною мірою – і по процесі його плину і за результатами – значить він вийшов на рівень духовного розвитку.