Проектний метод застосування технології профілактики правопорушень дітей молодшого шкільного віку

Профілактика правопорушень – це багатоаспектний процес, який буде ефективним лише за умови інтеграції усіх його складників, що активно взаємодіятимуть між собою. Технологізація процесу профілактики дозволяє досягти конктерного результату – формування правомірної поведінки серед дітей молодшого шкільного віку.

Технологія профілактики правопорушень – це сукупність методів, форм, засобів, які сприяють реалізації соціально-педагогічних умов та спрямовані на формування правомірної поведінки.

У структурі технології правопорушень можна визначити змістовий та процесуальний компонент. Зокрема, змістовий компонент містить мету, завдання, напрями профілактики правопорушень у дітей молодшого шкільного віку, діагностику педагогічного персоналу з метою виявлення їхніх можливостей упровадження цієї технології та молодших школярів щодо з’ясування характерних для них порушень у поведінці, психологічних особливостей, які потрібно враховувати у профілактичній роботі, навчально-виховного матеріалу профілактичного характеру, методів, форм, засобів реалізації запланованого процесу.

Процесуальний компонент передбачає безпосередню реалізацію описаних складових змістового компоненту в навчально-виховному процесі початкової школи.

Беручи до уваги вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, їхні потреби та проблеми, які проявляються у поведінці, а також причини, що зумовлюють можливу протиправну поведінку, можна зробити висновок, що ефективними у здійсненні профілактики правопорушень серед дітей молодшого шкільного віку є інтерактивні, проекті та ігрові методи [17].

Форми профілактики правопорушень і методи їх реалізації можуть застосовуватись педагогами у позакласній діяльності, при вивченні курсу громадянської освіти «Я і Україна» та на заняттях гуртків для молодших школярів.

Профілактика правопорушень вимагає осмислення змісту виховної роботи в школі з метою уникнення формалізму та досягнення оптимального результату. У роботі, пов'язаній із профілактикою правопорушень, велика роль має належати правовій інформованості. Утім зауважимо, що лише наявність правових знань не призведе до сформованості умінь та навичок правомірної поведінки. Часто учні здійснюють вчинки, які виходять за межі загальноприйнятої норми, лише тому, що не мають досвіду позитивної поведінки. Курс «Я іУкраїна» (громадянська освіта) містить багато інформації, спрямованої на формування правової обізнаності школярів та вміння себе поводити в різних життєвих ситуаціях, але ефективність її використання залежить від таких факторів: педагогічної майстерності вчителя, інтересу учнів до процесу навчання, стилю спілкування в системі учень-учитель, учитель-учень, учень-учень.

Здійснюючи правове виховання учнів при вивченні курсу «Я і Україна», педагог має опиратися на емоційно-образний характер пізнання. Відсутність такого процесу утруднює засвоєння знань, робить навчання нецікавим і непривабливим, що сприяє вияву активності шляхом негативних вчинків, порушення дисципліни.

Профілактику правопорушень дітей-сиріт при вивченні курсу «Я і Україна» потрібно здійснювати систематично на основі таких педагогічних принципів: вивчати учня і тенденції його розвитку такими, якими вони є в дійсності, не допускаючи вуалювання, програмувати корекцію і усунення негативних впливів на нього; спираючись на позитивні риси та якості школяра, розвивати його різнобічні інтереси і передусім інтерес до навчання, громадського життя, праці; поважати, захищати права та інтереси учнів [23].

Зокрема з метою формування усвідомленої відповідальності з боку самих учнів використовуєтьмя метод проектів. Теми проектів добираються з урахуванням можливості виміру показників рівнів правомірної поведінки. Формуванню соціальної відповідальності може сприяти робота над проектом «Як можна зробити нашу країну кращою?» Працюючи над ним, учні молодших класів залучаються до процесу розробки правил поведінки для учнів у школі, оскільки цінність для дитини має лише те, що вона перепустила через свої емоції та свідомість. Правила, розроблені учнями самостійно, усвідомлюються глибше, ніж ті, які б нав’язувалися педагогічним колективом та набували для них актуальності. Молодші школярі відчувають довіру та повагу педагогічного колективу до них та спонукує учнів до того, щоб виправдати цю довіру.

Не менш важливими проектами, які можна запропонувати учням молодших класів з метою формування соціальної відповідальності з боку самих учнів, можуть бути такі як «Я і суспільство», «Чому стриманість краще, ніж гнів?», «Багато без чого може обійтися людина, лише не без людини», «Людина – частина природи» та ін.

Наприклад, проект «Багато без чого може обійтися людина, лише не без людини», розрахований на учнів 2-4 класів, спрямований на усвідомлення молодшими школярами важливості налагодження контактів з іншими людьми, усвідомлення того, що будь-яку проблему можна вирішити за допомогою людей, головне вчасно звернутись по допомогу. У процесі роботи над проектом діти здійснюють уявну подорож у країну, в якій немає людей, лише рослини та тварини, складають оповідання про свої пригоди у ній та в кінці обов’язкого мають обгрунтувати, чому таке не принесло б їх задоволення. Далі діти складають коротенькі оповідання про допомогу людей один одному. Ці оповідання заитуються у класі. Ці оповідання були записані учнями у міні-книжечки, створені ними самостійно і зберігаються у класі на видному місці. Завершальним етапом роботи над цим проектом може бути постановка вистави за мотивами притчі В.О.Сухомлинського «Звичайна людина».

Використання цього методу сприяє усвідомленню учнями молодших класів відповідальності за свої вчинки, навчає їх розуміти наслідки необдуманих дій.

Таким чином, робота над запропонованими проектами сприяє формуванню соціальної відповідальності молодших школярів за свою поведінку, зокрема, усвідомленному дотриманню правил поведінки, відповідальному ставленню до природних ресурсів, умінню контролювати прояви емоційно-почуттєвої сфери, власну поведінку, бережливо ставитися до праці інших та прагненню працювати самостійно, формуванню поваги до оточення та його інтересів, розумінню важливості нормальних стосунків з іншими людьми для життя у суспільстві як важливих передумов правомірної поведінки.