Студопедия — З випробувальним обладнанням
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

З випробувальним обладнанням






Вступ

Розробка та впровадження сучасного технічного обладнання тісно пов’язано із застосуванням великої кількості нових конструкційних матеріалів, серед яких одне з чільних місць займають конструкційні пластмаси, композиційні матеріали на основі полімерів та гуми. Унікальні фізико-механічні характеристики таких матеріалів (мала вага, висока питома міцність, корозійна стійкість) роблять їх незамінними в багатьох галузях промисловості та сприяють зниженню матеріаломісткості виробів.

При проектуванні зазначеного обладнання та коректного проведення розрахунків на міцність та жорсткість необхідно знати основні механічні властивості нових матеріалів, більшість з яких до теперішнього часу досліджено недостатньо повно. Тому кваліфікованим спеціалістам в області міцності та надійності необхідно оволодіти сучасними експериментальними методами досліджень з урахуванням супутніх факторів та знати методи обробки результатів.

Програмою курсу "Нові матеріали" для студентів спеціальності "Динаміка та міцність машин" ММІ НТУУ "КПІ" передбачено протягом навчального року виконання ком­плексу лабораторних робіт. В них проводяться вимірювання міцності та деформації матеріалів, визначаються основні в’язкопружні та реологічні характеристики, вивчаються динамічні властивості й анізотропія механічних показників. В більшості робіт враховується температурний фактор.

При проведенні лабораторних робіт студенти мають мож­ливість оволодіти методами проведення механічних випробу­вань та визначення характеристик конструкційних матеріалів, поглибити та закріпити свої теоретичні знання з різних розділів курсу, ознайомитись з роботою су­часного випробувального устаткування, методами експериментальних досліджень та нор­мативно-технічною документацією на методи випро­бувань [2].

У більшій частині лабораторних робіт демонструється дія наван­тажень на зразки різноманітних матеріалів, вимірю­ються їх деформації та проводиться співставлення експеримен­тальних даних з результатами теоретичних розрахунків. Це дає можливість закріплення знань, отриманих студентами на лек­ціях та на практичних заняттях.

Як показує практика викладання дисципліни "Нові матеріали", на сьогоднішній день практично відсутні електронні видання (методичні рекомендації або практикуми), за допомогою яких студенти спеціальності "Динаміка та міцність машин" мали б змогу самостійно ознайомитися з обладнанням, що застосовується в експериментальних дослідженнях сучасних конструкційних матеріалів.

Ці вказівки та практикуми, що видані на кафедрі ДММ та ОМ [3-5] допомагають студентам при самостійній підготовці лише до конкретних лабораторних робіт і не можуть дати загальної уяви про експериментальні (стандартні або не стандартизовані) методи досліджень механічних властивостей конструкційних матеріалів.

Зазначені недоліки враховані при складанні пропонованих методичних вказівок, при написанні яких бралися до уваги такі чинники:

– роль самостійної роботи студентів повинна постійно підвищуватися;

– необхідне суттєве поліпшення підготовки студентів до проведення лабораторних робіт;

– практично відсутня упорядкована методична література, що присвячена найбільш розповсюдженим методам випробувань та сучасному обладнанню;

– спеціалістам при роботі у будь-якій галузі необхідні знання про стандартні методи визначення основних характеристик матеріалів та виробів, зокрема при вирішенні питань, пов’язаних з оцінкою їх якості.

Пропоноване електронне видання допоможе у самостійній роботі студентів не тільки при підготовці до проведення лабораторних робіт, але також при підготовці до практичних занять, заліку та екзамену.

Ціль та призначення видання: зберегти час студентів на пошук літератури, що потрібна для попереднього ознайомлення з лабораторними роботами за курсом "Нові матеріали", поліпшити якість підготовки при вивченні дисципліни в цілому.

Техніка безпеки при роботі

з випробувальним обладнанням

1. При проведенні лабораторних робіт:

– усі студенти знаходяться на місцях, визначених виклада­чем, і самостійну роботу виконують тільки під його наглядом;

– усі студенти дотримуються загальноприйнятих правил електро­безпеки.

2. У лабораторії ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

– перебувати у верхньому одязі, розвішувати одяг або клас­ти речі на лабораторне обладнання;

– без дозволу викладача вмикати або вимикати випробуваль­ні установки;

– працювати на установках при відкритих кришках та двер­цятах установок;

– торкатися до рухомих частин випробувальних машин, затис­кувачів та об’єктів випробувань під час роботи установок;

– навантажувати установки вище максимально допусти­мих значень навантаження.

3. При випробуванні зразків з крихких матеріалів необхідно встановлювати захисні екрани, які виключають травмування осколками зразків при руйнуванні.

На першому лабораторному занятті викладач знайомить студен­тів з правилами поведінки в випробувальної лабораторії, з загальними правилами користування обладнанням та прово­дить інструктаж з тех­ніки безпеки.

Студенти, що не пройшли інструктаж та не розписалися в жур­налі з техніки безпеки, до виконання лабораторних робіт не до­пус­каються.

1. Терміни та основні визначення

База вимірювання деформації – довжина відрізку прямої між двома точками (мітками), що нанесені на зразок або виділені базою тензометра, яка виміряна перед прикладенням сили. Точки, як правило, наносяться на зразок так, щоб напрямок прямої, що їх з’єднує, співпадав з напрямком дії зовнішньої сили або був перпендикулярним до нього.

Відносна похибка – характеристика ступеня відхилення середнього значення від шуканого значення.

Відносне видовження – відношення абсолютного видовження лінійного елементу до початкової його довжини.

Границя текучості – напруження, при якому зразок деформується без суттєвого збільшення навантаження.

Деформація – зміна форми або розмірів тіла (або якої-небудь його частини) без зміни маси.

Дійсне напруження – середня напруження, що визначається відношенням діючої сили до площі поперечного перерізу, що змінюється під час випробування.

Довірчий інтервал – значення границь, в яких при заданій ймовірності находиться значення показника, що визначається.

Залишкова деформація зразка – деформація, що залишається після припинення дії на матеріал силових факторів, що її викликали, і деформація, що накопичилася за даний відрізок часу в результаті зміни стану матеріалу.

Зворотна деформація – деформація, що зникає при припиненні дії на матеріал силових факторів, що її викликали.

Коефіцієнт варіації – характеристика розкиду результатів відносно середнього значення, визначеного за даними виконаних випробувань.

Механічні властивості – властивості, що характеризують при заданих зовнішніх умовах (температура, тиск і т.д.) здатність деформуватися (змінювати початкові розміри і форму) і руйнуватися під дією прикладених зовнішніх сил.

Механічні випробування – випробування для визначення механічних властивостей.

Напруження при розтягу – характеристика, що визначається відношенням діючої сили до вихідної площі поперечного зразка.

Повзучість – збільшення деформацій в зразку в часі при постійному напруженні.

Релаксація напруження – наслідок, що виражається в зміні у часі напруження деформованого матеріалу, загальна деформація якого зафіксована.

Руйнуюча напруження – напруження, що відповідає моменту руйнування зразка.

Середнє значення показника – характеристика найбільш ймовірного значення показника, визначеного за результатами виконаних випробувань.

Час навантаження – час від початку прикладення навантаження до моменту відліку показника, що визначається.

Швидкість деформації – відношення деформації до часу, за який вона утворилася. Швидкість деформації виражається в с–1.

Швидкість навантаження –відношення приросту навантаження, що прикладене до випробуваного зразка, до відрізка часу, за який це підсилення досягнуто. Швидкість навантаження при розтягу виражається в МПа/с.

Співставлення режимів випробувань за швидкістю навантаження допускається тільки для зразків однакового розміру.


2. Основні цілі випробувань

Вибір методів випробувань конструкційних пластмас залежить від цілей, що ставляться перед дослідником, і повинні бути сформульовані ще на етапі планування експериментів. Такими цілями можуть бути:

а. Визначення характеристик при розробці та виготовленні дослідних зразків нових матеріалів. На основі випробувань оцінюється можливість застосування матеріалів в заданих умовах. У цьому випадку вибираються оптимальні технології виготовлення матеріалів та їхні рецептури (склади).

б. Випробування з ціллю вибору матеріалів, що найповніше відповідають конкретним умовам експлуатації (рівень напружень, вид напружено - деформованого стану, температура, вологість, циклічність навантаження, швидкість деформування тощо).

в. Випробування нових матеріалів для розробці нормативно - технічної документації (державні або галузеві стандарти, технічні умови на продукцію) на певний матеріал, який буде надалі використовуватися у промисловості.

Вищезазначені роботи (а-в) є науково - дослідницькими та повинні виконуватися у спеціалізованих НДІ. Подібні роботи супроводжуються лабораторними дослідженнями.

г. Випробування матеріалів, що випускаються промисловістю, з метою оцінки відповідності цих матеріалів нормативно - технічної документації. Ці роботи виконуються у спеціалізованих лабораторіях, що акредитовані у відповідності з діючим законодавством. На основі таких випробувань на продукцію видаються сертифікати відповідності, затверджені Держпоживстандартом України.

Що необхідно знати перед тим, як приступати до планування експерименту та вибору відповідного класу апаратури?

1. Обов’язково необхідно визначити очікувані умови експлуатації матеріалу з ряду, що зазначений вище.

2. Також обов’язково знати режим силових впливів (статичний або динамічний, короткочасний або довготривалий, постійний або циклічний) При динамічних навантаженнях (вібраціях) необхідно знати швидкість, частоту та амплітуди сил.

3. Для прискорення проведення випробувань бажано знати клас матеріалу і, отже, орієнтовні (довідникові) значення механічних характеристик (границя міцності, границя плинності, максимальне видовження, температурний діапазон працездатності матеріалу тощо).

 

3. Основні види випробувань та класифікація обладнання

Види випробувань. Найбільш розповсюджені види випробувань та супроводжуючи умови наведені у вигляді блок - схеми на рис.1. На цієї схемі найбільш прості види випробувань розташовані на схемі ліворуч, найбільш складні - праворуч. Умови випробувань ускладнюються при переміщенні по схемі зверху вниз.

Найбільш складні та, відповідно, найбільш затратні - це випробування при комбінації умов випробувань, наприклад, випробування при підвищених температурах з одночасною дією високої вологості при ультрафіолетовому промінні (імітація реальних кліматичних умов з урахуванням сонячного опромінювання).

 

 

складний напружений стан
кручення
згин
стиск
одновісний розтяг

               
       


підвищена вологість
знижена температура
кімнатна температура

 

Рис. 1. Види та умови випробувань конструкційних пластмас на міцність при короткочасної дії навантажень.

 

 

Класифікація випробувальних машин. Випробувальні машини в залежності від видів деформації, способів силозбудження, типів вимірювачів сили та видів випробувальних матеріалів підрозділяють на таки типи:

 

За видом деформації зразка   За способом силозбудження
назва машини вид деформації  
розривні розтяг   електромеханічні
преси стиск  
ротаційні кручення   електрогідравлічні
універсальні розтяг, стиск, згин, кручення  
 
 

За типом силовимірювального пристрою   За видом випробувальних матеріалів
 
з маятниковим або важельно - маятниковим силовимірювачем   для випробування зразків металів
  для випробування будівельних матеріалів
з торсіонним силовимірювачем   для випробування полімерних матеріалів (конструкційні пластмаси та гума)
з електричним (тензорезисторним, вібраційно - частотним або іншим) силовимірювачем   для випробування текстильних матеріалів
  для випробування декількох видів матеріалів
 

Схеми, що відображають компоновку, і складові частини машин повинні відповідати принципам блочно-модульного конструювання (модульного формування техніки).


4. Основні параметри засобів випробувань

Характеристики випробувальних машин для випробувань матеріалів на розтяг, стиск та згин зазначено в нормативному документі [7]. Для випробування конструкційних пластмас використовуються, як правило, універсальні машини з електромеханічним приводом та з електричним вимірювачем сили. Найбільше граничне навантаження таких випробувальних машин не перевищує 100 кН.

Для випробування гум призначені розривні машини з електромеханічним приводом та з електричним або маятниковим вимірювачем сили. Найбільше граничне навантаження машин для випробування гум вибирається з ряду 0.01, 0.05, 0.5, 5, 10, 20, 50 та 100 кН в залежності від механічних характеристик гуми та розмірів зразків.

Гранична допустима відносна похибка вимірювання навантаження машин для випробувань конструкційних пластмас та гум при прямому ході рухомого затискувача не повинна перевищувати ±(0.5...1.0)% від вимірювального навантаження. Похибки вимірювання навантажень при випробуванні інших матеріалів наведені в табл.1.

Табл. 1. Границя допустимої похибки вимірювання навантажень (зусиль) при прямому ході у відсотках від вимірюваного навантаження

Група машин 0-Н 1-Н 2-Н 3-Н
Границя допустимої похибки ±0,5 ±1,0 ±2,0 ±3,0
 

Гранична допустима відносна похибка вимірювання деформації (видовження при розтягу, скорочення при стиску, прогину при згині) при випробуваннях зазначених матеріалів повинна знаходитися в межах, що вказані в табл.2. Границя допустимої похибки вимірювання і записи деформації в машинах, обладнаними електричними вимірювачами деформації, не повинен перевищувати ±2,0% від верхньої границі діапазону вимірювача деформації.


Табл. 2. Границя допустимої похибки вимірювання деформації (видовження) у відсотках від верхньої границі діапазону вимірювача

Група машин 1-Д 2-Д 3-Д 5-Д
Границя допустимої похибки ±1.0 ±2.0 ±3.0 ±5.0
 

Значення масштабів записи деформації (видовження) зразка і переміщення активного захвату обирають з ряду: 2000:1, 1000:1, 500:1, 100:1, 50:1, 20:1, 10:1, 5:1, 2:1, 1:1; 1:2; 1:5; 1:10.

Значення відношень найбільшого граничного навантаження до найменшого і розділення машин на групи по цьому параметру вказані в табл.3.

Діапазон регулювання швидкостей переміщення активного захвату без навантаження і розподілення машин на групи по цьому параметру вказані в табл.4. Групу, найбільшу швидкість і діапазон швидкостей вказують в технічних умовах на випуск машин.

Табл. 3. Відношення найбільшого граничного навантаження до найменшого

Група машин 1-О 2-О 3-О 4-О 5-О 6-О 7-О 8-О
Відношення навантажень                
 

Табл. 4. Відношення найбільшої швидкості переміщення захвату до найменшої

Група машин 1-Ш 2-Ш 3-Ш 4-Ш 5-Ш 6-Ш
Відношення швидкостей            
Примітка: Допускається використання інших діапазонів регулювання швидкостей, що обираються з ряду 1·10n, де n дорівнює 0 або будь-якому цілому числу.

 

Значення найбільших швидкостей переміщення активного захвату встановлюють в діапазоні від 2 до 1000 мм/хв.

Великі літери в позначеннях груп машин в табл.1-4 означають: Н – навантаження (зусилля), Д – деформація, О – діапазон навантажень; Ш – діапазон регулювання швидкостей.

В розривних та універсальних машинах повинна бути забезпечена можливість встановлення теплових та холодильних камер для проведення випробувань при підвищених і понижених температурах. Границі і точність регулювання підвищених і понижених температур встановлюють в технічних умовах на машини у відповідності з вимогами стандартів на методи випробувань матеріалів.

Спроможність випробувальних машин підтримувати режим за навантаженням і деформацією визначається їх податливістю [6]. Податливість машин виражається відношенням величини переміщення (в напрямку дії сили) робочих органів, що дотикаються зі зразком, до величини сили, що викликала це переміщення.

Приклад. Випробувальна універсальна машина з маятниковим силовимірювачем. Граничне навантаження 5.0 кН. Податливість: за шкалою 5.0 кН – 0,005 мм/Н, за шкалою 2.5 кН – 0,01 мм/Н, за шкалою 0.5 кН – 0,025 мм/Н.

Повний середній строк служби машин повинен бути не менш 15 років.

 


5. Загальні вимоги до зразків конструкційних пластмас та технології їх виготовлення

5.1. Форма, розміри, маркування та необхідна кількість зразків

Форма і розмір зразків для механічних випробувань (рис. 2, 3, 4 та 5) передбачаються у відповідних стандартах [6-9] і технічних умовах на пластмаси. Форму і розміри зразків обирають, враховуючи при цьому вид і величину деформацій, що вимірюються, а також з урахуванням анізотропії, пористості і інших особливостей випробуваних матеріалів.

Для випробування на розтяг використовують зразки, передбачені стандартом [7], або аналогічні зразки з відношенням Lроб / bmax ³ 5,

де Lроб - довжина робочої ділянки;

bmax - максимальний розмір поперечного перерізу.

Для випробування на стиск використовують зразки, передбачені стандартом [8], або аналогічні зразки з відношенням h / bmin = 2.9 для матеріалів з модулем пружності більш 1000 МПа,

де h – висота зразка

bmin - мінімальний розмір поперечного перерізу.

Для інших матеріалів це співвідношення повинне дорівнювати 1.5.

Вимірювання деформації в першому випадку проводять в середній третині зразка, а у другому випадку отримують тільки порівняльні характеристики матеріалів.

Для випробування на статичній і двохопорний згин повинні використовувати зразки, передбачені стандартом [9].

Зразки на анізотропних матеріалів виготовляють вздовж головних осей анізотропії. Допускається виготовляти зразки, вирізані під кутом до напрямку головних осей анізотропії, якщо це передбачено в стандартах або технічних умовах на матеріал.


Рис. 2. Зразки, виготовлені за стандартом [7], для випробувань на розтяг

Рис. 3. Зразки, виготовлені за стандартом [7], для випробувань на розтяг

 

Рис. 4. Зразк, виготовлені за стандартом [8], для випробувань на стиск

Рис. 5. Зразки, виготовлені за стандартом [9], для випробувань на згин

Зразки перед випробуванням слід нумерувати. Місце і спосіб нанесення номера повинні обирати так, щоб не викликати змін механічних властивостей зразка. Якщо зразок при випробуваннях руйнується на дві частини, то маркування наноситься так, щоб на обох частинах зберігався номер.

Стандарт або технічні умови на конструкційні пластмаси повинні мати опис технології виготовлення зразків за стандартами [10, 11] або іншим стандартам на методи виготовлення зразків.

Зразки повинні бути виготовлені з дотриманням допусків на кривизну і паралельність, передбачених в стандартах на методи випробувань, і не повинні мати раковин, сколів, здуттів, тріщин і інших дефектів, які можуть бути виявлені при зовнішньому огляді або дефектоскопії.

Вимоги до кількості випробувальних зразків. Кількість зразків, що необхідне для випробування встановлюються технічними умовами на пластмасу. При відсутності зазначених вимог (наприклад, при проведенні дослідницьких робіт з визначення характеристик нових матеріалів) мінімальна кількість зразків встановлюється згідно рекомендацій стандарту [6] з урахуванням вимог методів випробувань та точності визначення вимірювальної величини з заданою вірогідністю.

При виконанні дослідницьких робіт, пов'язаних з розробкою та впровадженням нових матеріалів для визначення середніх значень коефіцієнтів варіації механічних характеристик однієї марки пластмаси повинно бути випробувано не менше 10 партій цієї марки, в кожній з котрих не менше 25 зразків.


5.2. Основні вимоги до технології виготовлення зразків

Зразки для вимірювання механічних характеристик рекомендовано виготовляти у формі прямокутної призми або лопатки. Форма, розміри, допуски та спосіб виготовлення повинні бути вказані в стандартах на методи випробувань або в нормативно-технічній документації на конкретну продукцію [12]. Плити та листи повинні мати гладку рівну поверхню без здуттів, сколів, тріщин, раковин та інших дефектів, що видимі при п’ятиразовому збільшенні. При виготовлені зразків, що піддаються випробуванням, необхідно досягати якомога більшу ідентичність в технології.

5.2.1. Виготовлення зразків термопластичних пластмас методом лиття під тиском

Вимоги до технології виготовленні зразків термопластичних пластмас методом лиття під тиском встановлені стандартом [11].

Виливні машини повинні забезпечувати регулювання та контроль таких параметрів роботи: зусилля, що прикладається до поршня або шнеку при його поздовжньому переміщенні; кількість термопласту, що надходить до нагрівного циліндру за один цикл (дозування за об’ємом або масою); тривалість одного циклу лиття та його елементів; температура нагрівного циліндру та температура термопласту у соплі нагрівного циліндру.

Час перебування термопласту в нагрівному циліндрі машини повинне бути мінімальним, щоб виключити його термічний розклад. Для випробувань відбирають зразки, що виготовлені тільки у процесі лиття, що установився, в умовах безупинної роботи виливної машини та дублюванні кожного циклу. Решту зразків виключають.

У зразків, що відібрані для випробування, видаляють літник, а його рештки зачищають. Випробування зразків здійснюють не раніше, ніж через 16 годин з моменту їх виготовлення, якщо в нормативно-технічній документації на конструкційну пластмасу відсутні вказівки про попередню теплову обробку для зняття внутрішніх теплових напружень, що викликані нерівномірним охолодженням різних частин зразка у формі.

 

5.2.2. Виготовлення зразків термопластичних пластмас методом прямого пресування

Вимоги до технології виготовленні зразків термопластичних пластмас методом прямого пресування встановлені стандартом [11]. Прес, що створює необхідний постійний тиск, повинен допускати регулювання цього тиску с точністю до ±10%. Прес-форма повинна заповнюватися в один прийом, нагріватися та охолоджуватися з точністю до ±30С в усіх точках поверхні, що утворює форму зразка.

Прес-форма повинна бути сконструйована та виготовлена так, щоб зусилля преса передавалося на термопласт без значних втрат до закінчення циклу пресування і щоб тиск під час пресування було спрямоване перпендикулярно до широкої частини зразка.

Поверхня формуючої порожнини прес-форми повинна бути виготовлена з матеріалу, що не викривляє термопласт, та стійкого до корозії.

Основні операції пресування зразків:

– нагрів прес-форми до температури 40-500С або близької до температури пресування; завантаження розкритої форми відповідною ваговою кількістю термопласту; нагрів завантаженого у форму термопласту, при цьому для покращення теплопередачі від стінок прес-форми до термопласту опускають пуансон (або підіймають матрицю) таким чином, щоб термопласт до досягнення температури пресування знаходився під тиском до 0.4 МПа;

– витримка термопласту при температурі пресування та зазначеному невеличкому тиску протягом 5-15 хв для рівномірного прогріву всієї його маси;

– підвищення тиску до необхідної величини, але не менше 3.5 МПа, витримка термопласту протягом необхідного часу (залежності від форми та виду термопласту) при цьому тиску та температурі пресування;

– охолодження прес-форми без зниження тиску до температури, при якої зразок, що знаходиться у прес-формі, можна вилучити без пошкодження його поверхні та зміни форми;

– розкриття прес-форми та вилучення охолодженого зразку термопласту.

Зразки випробують не раніше, ніж через 16 годин після їх виготовлення.

 

5.2.3. Виготовлення зразків термореактивних пластмас методом пресування

Вимоги до технології виготовленні зразків термореактивних пластмас методом пресування встановлені стандартом [10].

Для виготовлення зразків з реактопластів використовують гідравлічні преси, що забезпечують регулювання та контроль таких параметрів:

– тиск на матеріал під час пресування з похибкою не більше 10%;

– температура прес-форми (при відсутності обігріваючої системи у прес-форми) приладом класу 0.5;

– тривалість циклу пресування та його основні стадії.

Прес-форма повинна відповідати таким вимогам:

– завантажувальна камера повинна мати розміри, що дозволяють завантажувати матеріал в один прийом; тиск пресування повинен бути направлений перпендикулярно широкої площині зразка, якщо в нормативно-технічній документації відсутні інші рекомендації;

– різниця між температурами будь-яких точок поверхонь прес-форми, що утворюють форму зразки, не повинна перевищувати ±30К від температури, що задана;

– тип обігрівача - електричний, рідинний або з застосуванням пару високого тиску; в обох половинах прес-форми на відстані 2-3 мм поверхні, що утворює форму зразка, повинні бути передбачені отвори для приладів контролю температури;

– поверхні матриці та пуансона, що утворюють форму зразка повинні бути відполіровані, мати шорсткість Ra 0.160 мкм та жорстко хромовані з товщиною шару хрому не менше 0.02 мм;

– поверхня порожнини матриці, що утворює форму зразка, повинна мати маркування, що видавлюється на зразку та вказує бік, до якого прилягає матриця; маркування не повинне впливати на результати випробувань;

– для полегшення видалення готових зразків з прес-форми допускається конусність стінок форми, що не перевищує 20; допускається використання шпильок, виштовхують зразок, якщо це не ушкоджує робочу поверхню зразка.

Зразки слід виготовляти з матеріалу у вихідному стані. Умови кондиціонування матеріалу перед пресуванням повинні буту вказані в нормативно-технічній документації на матеріал.

В завантажувальну камеру прес-форми, яка прогріта до температури пресування, завантажують однакову за масою або за об’ємом кількість матеріалу в кожному циклі, що забезпечує одержання на зразках допусків, що передбачені в нормативно-технічній документації на матеріал.

Тиск пресування забезпечують манометром, клас точності якого повинен бути не нижче 1. У процесі пресування зразків температуру прес-форм вимірюють та регулюють за допомогою термопар. Час між закінченням заповнювання прес-форми матеріалу та початком підвищення тиску не повинен перевищувати 20 с, якщо в нормативно-технічній документації на матеріал не вказаний інший час.

Час між розкриттям прес-форми та вийманням зразка на повинне перевищувати 30 с. Для полегшення виймання зразків допускається використання мастил, якщо вони не впливають на властивості матеріалів, що пресуються. Зразки, що мають схильність до короблення, після виймання розміщують в спеціальних пристроях, в яких вони знаходяться під навантаженням до повного охолодження.

У зразках, що відібрані для випробувань, перевіряють правильність форми і рівномірність товщини. Зразки не повинні мати здуттів, тріщин, розшарувань, раковин, сколів, подряпин, ліній холодного стику та інших видимих дефектів.







Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 532. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Понятие массовых мероприятий, их виды Под массовыми мероприятиями следует понимать совокупность действий или явлений социальной жизни с участием большого количества граждан...

Тактика действий нарядов полиции по предупреждению и пресечению правонарушений при проведении массовых мероприятий К особенностям проведения массовых мероприятий и факторам, влияющим на охрану общественного порядка и обеспечение общественной безопасности, можно отнести значительное количество субъектов, принимающих участие в их подготовке и проведении...

Тактические действия нарядов полиции по предупреждению и пресечению групповых нарушений общественного порядка и массовых беспорядков В целях предупреждения разрастания групповых нарушений общественного порядка (далееГНОП) в массовые беспорядки подразделения (наряды) полиции осуществляют следующие мероприятия...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Основные структурные физиотерапевтические подразделения Физиотерапевтическое подразделение является одним из структурных подразделений лечебно-профилактического учреждения, которое предназначено для оказания физиотерапевтической помощи...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия