Cyxi сумiшi для декоративних та спеціальних штукатурокCyxi сумiшi - це ретельно вiддозованi та змiшанi в сухому cтaнi порошкоподiбнi компоненти штукатурного розчину. Воду замiшування додають у суху сумiш безпосередньо перед нанесенням її на поверхню. Суху сумiш використовують, як правило, для влаштування декоративних накривних шарiв i спецiальних штукатурок, якi наносять на пiдготовчi шари (набризк i фунт), виконанi на звичайних штукатурних розчинах (див. табл. 3.4), або безпосередньо на поверхнi будiвельних елементiв, Таблuця З.4. Складовi розчинiв для звичайних штукатурок на мiнеральних в'яжучих*
*Вода - до потрiбної консистенцiї розчину
якщо вони вiдповiдають вимогам щодо їхньої мiцностi, шорсткостi, piвностi та iнших показникiв, що нормуються. Cyxi штукатурнi сумiшi виготовляють на органiчних, мiнеральних та змiшаних в'яжучих речовинах. Сухі сумiшi па оргаniчnuх та змiшаnuх в'яжучux речовинах виготовляють або модифiкують полiмерними добавками, здатними до редиспергацiї. Зазвичай це висушенi порошки термопластичних полiмерiв (вiнiлацетату, полiетилену, вiнiлхлориду, акрилату, стиролу тощо), а також порошкiв, модифiкованих силанами (силiцiйорганiчними речовинами). У сухих сумiшах на змiшаних в'яжучих найчастiше використовують тaкi мiнеральнi в' яжучi, як портландцемент, бiлий та кольоровий портландцементи, глиноземистий i вогнетривкий цементи, гiпсовi в'яжучi, вапно. Заповнювачi використовують npupoднi (чистий кварцовий пicок, кришка мармуру, rpaніту, кварцу) або штучнi (кольоровi полiмернi гранули). За розмiрами зерен заповнювача cyxi сумiшi подiляють на дрiбнозернистi зерна розмiром 0,15... 2,0 мм, середньозернистi - 2...4 i крупнозернистi4... 6мм. Як наповнювачi використовують також npupoднi дucnepcнi речовuнu (глини - бентонiт i каолiнiт; доломiт, мармурове борошно, маршалiт, збагачену природну крейду, кварцовий пiсок) та механiчно дuспергованi речовuнu неорганiчного та органiчного походження (слюду, тальк, вермикулiт, перлiт, аеросил Si02, бiлу сажу Si02. Н2О, волокна азбесту, полiпропiлену, полiамiду). До складу сухих сумiшей додають добавки: водоутрuмувальнi (метилцелюлоза), пластuфiкаторu (найчастiше це продукти конденсації нафталiнсульфокислоти i формальдегiду та комплекснi добавки на їхнiй основi, наприклад С-З, Дофен, Мельменттощо), пiногаснuкu (силiцiйорганiчнi речовини, ефiри вищих жирних спиртiв та aмiнiв), емульгаторu (поверхнево-активнi речовини кaтioннoro та aнioннoro типiв), гiдрофобiзаторu (силiконовi емульсiї), мiнеральнi та органiчнi nimeнmu (оксиди рiзних металiв, фталоцiанiновi пiгменти) та iн. Cyxi сумiшi на органiчних та змiшаних в'яжучих речовинах дедалi бiльше застосовують у будiвництвi, що зумовлено iстотними технiчними та технологiчними перевагами їx. Найголовнiшою перевагою є можлuвiсть отрuмання тонкошаровux штукатурок гарантованої якостi з певними властивостями. Застосування полiмерних в'яжучих, а також модифiкацiя мiнеральних в'яжучих полiмерними добавками дaє можливicть значно пiдвищити експлуатацiйнi характеристики штукатурного покриття (мiцнicть, морозостiйкiсть, усадку, гiдрофобнiсть, зносостiйкiсть, стиранiсть, термостiйкiсть, адгезiйнi властивостi тощо), полiпшити технологiчнi властивостi розчинiв (зручноукладальнiсть, умовну в' язкiсть, строк придатностi тощо). Однак, приймаючи рiшення стосовно можливостi використання сухих штукатурних сумiшей на полiмерних та мiнеральних в'яжучих, модифiкованих полiмерними органiчними добавками, варто не тiльки брати до уваги їхнi технiчнi та технологiчнi переваги, а й ураховувати поки що досить високу вapтicть, а також санiтарно-гiгiенiчнi небезпеки, зумовленi наявнicтю складного та рiзноманiтного спектра органiчних сполук i важких металiв: за певних умов штукатурнi покриття пiд час механiчної, фiзичної, хiмiчної або бiологiчної деструкції їх можуть видiляти токсичнi речовини i бути сприятливим середовищем для життедiяльностi патогенних грибiв, водоростей та плiсенi (аспергилiй, пенiцилiй, кладоспорiй). Cyxi сумiшi на мiнеральнux в'яжучux i тi, що не мiстять органiчних полiмерних добавок, - це екологiчно чистi штукатурнi сумiшi, тому вони придатнi для широкого застосування. Розрiзняють тaкi cyxi сумiшi на мiнеральних в'яжучих: пiщанi кольоpовi (вапняно-пiщанi, вапняно-цементнi, цементно-вапнянi), теразитовi та кам'янi cyxi сумiшi, а також для штукатурки сграфiто. Вапняно-пiщанi сумiшi використовують для влаштування кольорових штукатурок. Готують їх здебiльшого з кварцового чи мармурового пiску, пiгменту, iнколи кам'яного борошна та портландцементу бiлого або звичайного ciporo. Iнодi для блиску додають слюди - не бiльше нiж 5 % маси цементу. Вапно у виглядi вапняного тicтa (молока) додають у сумiш пiд час приготування розчину. Портландцемент додають у невеликiй кiлькостi - 10... 15 % маси вапняного тicтa, щоб пiдвищити мiцнiсть розчину. Вапняно-цементнi сумiшi готують з гiдpaтнoгo вапна (65... 75 %), портландцементу (19... 30), пiгментiв (2... 16) i заповнювача у виглядi кварцового або iншого пiску, iнодi мармурового борошна. Вапняно-пiщанi та вапняно-цементнi сумiшi призначенi для оштукатурювання фасадiв i внутрiшнiх стін з легкого бетону, цегли чи штучних пористих каменів, черепашнику, шлакобетонних каменів, туфу. Цi сумiшi бувають дрiбнозернистими (з переважанням зерен фракцil 0,3... 0,6 мм) та середньозернистими (0,6... 1,2 мм). Цементно-вапнянi сумiшi готують з гiдpaтнoгo вапна (20 %), портландцементу (64... 80), пiгментiв (2... 16 %) та заповнювачiв. Вони бувають дрiбно-, середньо- та крупнозернистими. Призначенiдля оштукатурювання поверхонь зi щiльного бетону та цегли (бетон класу, не нижчого нiж В7,5; цегла маркою, не нижчої нiж М50), що мають виступаючi частинипiлястри, пояски, тобто поверхнi з несприятливими умовами експлуатацiї, з вологим режимом. Теразuтовi сумiшi готують з цементу, гiдpaтнoгo вапна, заповнювачiв у виглядi кварцового чи мармурового пicкiв, кришки кам'яних порiд, бою скла та слюди (до 50 % маси цементу). Забарвлюють теразит, вводячи в нього пiгменти, а iнодi - лише кольорове мiнеральне борошно. За видами в'яжучих матерiалiв розрiзняють вапнянi, вапняно-цементнi, цементно-вапнянi та цементнi теразитовi сумiшi. Теразитовi сумiшi подiляють на дрiбнозернистi - зерна розмiром 0,15... 2,0 мм з переважанням зерен фракцi10,3... 0,6 мм; середньозернистi- 2...4 мм з переважанням зерен фракцil 0,6... 1,2 мм i крупнозернистi 4... 6 мм з переважанням зерен фракцiї1,8... 5,0 мм. Сумiшi з дрiбнозернистим заповнювачем застосовують для витягуван ня карнизiв i тяг, iз середньозернистим - для оштукатурювання стін i луток, з крупнозернистим - для оштукатурювання цоколiв або цокольних поверхiв фасадiв. Кам'янi сумiшi готують з бiлого чи кольорового цементу, кришива рiзних кам'яних порiд (фракцiї 0,6... 5,0 мм), пiгментiв та слюди (до 50 % маси цементу). Cyxi сумiшi для штукатурки сграфiто - це дрiбнозернистi вапнянопiщанi або вапняно-цементнi кольоровi сумiшi, в якi-введено заповнювачi пiдвищеної якостi. Здебiльшого їx готують з бiлого ретельно промитого пiску (кварцового чи мармурового), пiгментiв, iнодi - мармурового борошна, вапна та бiлого цементу.
3.3. МЕХАНIЗМИ, IНСТРУМЕНТИ ТА ПРИСТРОЇ ДЛЯ ШТУКАТУРНИХ РОБIТ
Штукатурнi роботи виконують, як правило, комплексно-механiзованими методами з використаниям штукатурних станцiй i технологiчних комплектiв засобiв малої механiзацiї, ручного та вимiрювального iнcтpyмeнтiв, будiвельного оснащения та пристроїв для органiзацiї робочих мiсць. Ручний i механiзований iнcmpумeнm застосовують при виконаннi робiт з пiдготування поверхонь (рис. 3.1, а), для нанесення штукатурних розчинiв на поверхню (рис. 3.1, 6), розрiвнювання, затирання i загладжування шарiв штукатурки (рис. 3.1, в). Пiд час виконання робiт застосовують засоби вuмiрювання та контролю, а також засоби iндивiдуального захисту (рис. 3.1, г). Для органiзацiї роботи на ярусах улаштовують iнвeнmapнi риштування (рис. 3.2, а), штукатурний розчин на робочому мiсцi розмiщують у ящиках, а в межах захватки транспортують у вiзках (рис. 3.2, 6). Широке використання машин i механiзмiв при виконаннi штукатурних робiт особливо важливе, оскiльки цi роботи мають високу трудомicткicть, вapтicть i тривалiсть виконання. Нинi механiзовано або частково механiзовано тaкi операцiї: пiдготовка поверхонь, приготування та подавання розчинiв на робоче мiсце, нанесення розчину на поверхню, затирання накривних шарiв. Для комплексно-механiзованого виконання штукатурних робiт з використанням сухих сумiшей застосовують систему спецiальних засобiв механiзацiї (рис. 3.3-3.4), конструктивнi й технiчнi характеристики яких пристосованi для роботи з такими сумiшами. На об'єкт будiвництва cyxi сумiшi можна транспортувати у заводському пакованнi (мiшках, посудинах). Для цього використовують автомобiльний транспорт загальнобудiвельного призначення, а якщо обсяги пе-
Рис. 3.1. Ручний i механiзований iнcтрумент, засоби контролю та захисту: а - інструмент для пiдготування поверхонь: (1 - електромолоток; 2 - насiчний молоток; 3 - штукатурний молоток; 4 - скарпель; 5 - бучарда; 6 - скребачка; 7- троянки; 8 - щiтка); б - iнструмент для нанесения розчину на поверхню: (9 - штукатур на лопатка; 10- вiдрiзовка; 11 - сокiл; 12 - кiвш; 13 - совок з рухомою ручкою; 14 - тарiлчастий сокiл); в - інструмент для розрiвнювання, затирання та загладжування розчину (15 - унiверсальне правило; 16лузгове правило; 17 - правило кутового профiлю; 18 - пiвтерки; 19 - вусове правило; 20терка; 21- гладилки; 22 - затиральна машина); г - засоби контролю та захисту (23 - piвeнь будiвельний; 24 - piвeнь водяний; 25 - контрольна рейка; 26 - кутник штукатурний; 27захиснi окуляри; 28 - захисний щиток)
Рис. 3.2. Пристрої та iнвентар: а - помости (1- столик двоярусний; 2 - столик унiверсальний; 3 - столик-драбинка; 4столик-драбинка унiверсальний; 5 - вишка пересувна); б ~ яшики штукатурнi (6 - яшик малий; 7 - бункер поповерховий; 8, 9 - возики)
ревезень значнi, то спецiалiзованi транспортнi засоби, обладнанi системою пневматичного завантаження та розвантаження сухих порошкоподiбних речовин (наприклад, цементовозами). Cyxi сумiшi, доставленi у заводському пакованнi, складують у спецiально вiдведенихдля цього примiщеннях (тимчасових спорудах - складах) з нормальними температурно-вологими умовами. Сумiшi зберiгають окремо за видами, марками та партiями. Cyxi сумiшi, доставленi спецiалiзованим транспортом, розвантажують у бункерu-накопuчувачi - сuлосu, якi спецiально для цього спроектованi та виготовленi. В них суха сумiш зберiгаеться i видаеться спецiальними дозаторамu-жuвuльнuками порцiйно або безперервно у технологiчне обладнання для подальшого транспортування в межах об'єкта або для оброблення - перемiшування та подавання до робочого мiсця (рис. 3.4, е). До робочих мicць суху сумiш подають ерлiфтамu - трубопровiдними пневматичними установками (див. рис. 3.3, д), пристосованими до транспортування сухих порошкiв У потоцi стисненого повiтря. Розчини з сухих сумiшей готують у розчuнозмiшувачах примусовоi дії з циклiчним або безперервним перемiшуванням складових розчину (рис. 3.4, а, 6). Розчинозмiшувачi можуть бути пристосованими для пор-
Рис. 3.3. Засоби механiзацiї штукатурних робiт з використанням сухих сумiшей: а - розчинозмiшувач; б - розчинонасос для транспортування розчину до робочих місць (на поверхи); в - поповерхова розчинонасосна установка; г - поповерховий штукатурний агрегат; д - пневматична установка для транспортування сухої сумiшi
Рис. 3.4. Засоби механiзацii штукатурних робiт з використанням сухих i готових сумiшей: а - розчинозмiшувач безперервноi дii для агрегатування з бункерами-накопичувачами; брозчинозмiшувач циклiчноi дiї; в, г - поповерховi штукатурнi агрегати; д - штукатурний агрегат для приймання i подавання готових розчинiв; е - штукатурний агрегат, пристосований для роботи з бункером-накопичувачем
цiйного завантаження сухих сумiшей iз заводського паковання (рис. 3.4, 6), для безперервного завантаження з бункерiв-накопичувачiв (рис. 3.4, а) або такими, що комбiнують цi функцiї (рис. 3.3, а). Розчинозмiшувачi iнодi агрегатують з розчинонасосами, що транспортують готовий розчин на поверхи (рис. 3.4, д), з поповерховими розчинонасосами, за допомогою яких розчин наносять на опоряджуванi поверхнi (рис. 3.3, г i рис. 3.4, в, г), або з бункерами-накопичувачами (рис. 3.4, а, е). Для транспортування на поверхи розчинiв, приготовлених iз сухих сумiшей, застосовують високопродуктивнi розчинонасоси технiчною продуктивнiстю 7... 15 м 3/год. Зазвичай застосовують окремо розчинонасоси (рис. 3.3, 6) або у комбiнацiї з розчинозмiшувачем - штукатурнi агрегати (рис. 3.4, е), якi можна пристосувати також для приймання готових розчинiв з розчиновозiв, виконуючи у бункерi-змiшувачi тiльки «пробудження» розчину (рис. 3.4, д). За допомогою по поверхових розчинонасосних установок (рис. 3.3, в) готовi сумiшi наносять на опоряджуванi поверхнi. При цьому готова сумiш надходить до установки з магiстрального розчиноводу або з поповерхового розчинозмiшувача. Поповерховi розчинонасоси випускають технiчною продуктищюстi до 4 м 3/год. Поповерховi розчинонасоси ще можна об'єднувати в агрегати, в яких виконують замiшування водою сухої сумiшi, тi перемiшування та нанесення на поверхню. Суху сумiш до таких arperaтів доставляють ерлiфтами (див. рис. 3.3, д) або у заводському пакованнi. Приклад застосування поповерхового штукатурного агрегату при виконaннi штукатурних робiт з використанням сухих гiпсових штукатурних сумiшей (для тепло- й звукоiзоляцiйної штукатурки) наведено на рис. 3.24. Розчин, приготовлений на сухих сумiшах, наносять на поверхнi, як правило, пневматичними форсунками, для чого штукатурнi поповерховi установки та агрегати оснащують компресорним обладнанням. Розчин на сухих сумiшах за своїм складом та реологiчними властивостями має вiдповiдати вимогам щодо перекачування насосами, транспортування у cтpyмeнi стисненого повiтря (ерлiфтами сухої сумiшi), бути здатним зберiгати технологiчнi та експлуатацiйнi властивостi при розпилювaннi у cтpумені стисненого повiтря, наноситися тонким шаром на основу, не сповзати з неї заповнювач розчину MaЂ вiдскакувати на мiнiмальну BiдcTaHЬ при ударi об поверхню тощо. Таким вимогам найбiльше вiдповiдають розчини з сухих сумiшей з дрiбнозернистими та середньозернистими заповнювачами. Вони мають змiшаний гранулометричний склад заповнювачiв (дocтaтнє розсунення зерен заповнювача), приготовленi на простих та змiшаних мiнеральних, цементно- полiмерних та гiпсовмiсних в' яжучих. Типовi засоби механiзацiї штукатурних робiт з використанням готових штукатурних розчинових сумiшей зображено на рис. 3.5. Готові штукатурнi розчини доставляють на будiвельний майданчик розчиновозами з районних бетонорозчинних заводiв. Проте часто виикає потреба приготувати невелику кiлькiсть штукатурного розчину зi спецiальними властивостями безпосередньо на будiвельному майданчику. Для цього використовують пepecувнi розчuнозмiшувачi примусової дїї мicткiстю 65... 125 л. На робоче мiсце розчин транспортують плунжерними, поршневими, rвинтовими, роторними розчuнонасосамu продуктивнiстю 4... 6 м3/год. Наносять на поверхню з використанням розчинонасосiв продуктивнiстю 1... 2 м3/год. Щоб забезпечити надiйну роботу розчинонасосiв, потрiбно мати набiр додаткових пристосувань: бункер з вiброситом, гумовотканиннi напiрнi рукави-розчиноводи, форсунки та компресор для нанесення розчину на поверхню. Такий комплект машин i пристосувань називають розчuнно-насосною установкою (рис. 3.5, в).
Рис. 3.5. Засоби механiзацii приготування, транспортування i нанесення готових штукатурних розчинiв: а - розчинозмiшувач; б - розчинонасос; в - розчинонасосна установка; г - штукатурний агрегат; д - штукатур на станцiя; е, е - форсунки вiдповiдно пневматична (компресорна) i безкомпресорна: 1 - бункер; 2 - вiбросито; 3 - розчинонасос; 4 - розчинозмiшувач
Щоб забезпечити надiйну роботу розчинонасосiв, потрiбно мати набiр додаткових пристосувань: бункер з вiброситом, гумовотканиннi напiрнi рукави-розчиноводи, форсунки та компресор для нанесення розчину на поверхню. Такий комплект машин i пристосувань називають розчuнно-насосною установкою (рис. 3.5, в). Штукатурнi агрегати застосовують для приготування, транспортування та нанесення розчину на поверхню. До складу штукатурнux cтaнцiй входять yci машини, механiзми, обладнання та пристосування - вiд приготування розчину до затирання готовоі поверхнi та догляду за нею (рис. 3.5, г, д). Технологiчну послiдовнiсть комплексно-механiзованого нанесення штукатурного розчину на поверхнi наведено на рис. 3.6. Приготовлений розчин транспортують авторозчиновозом на будiвельний майданчик i розвантажують у приймальний бункер штукатурної станцiї, де його активiзують rвинтовим конвеєром, процiджують крiзь вiбросито i подають до розчинонасоса. Розчинонасос (продуктивнiстю 4... 6 м3jгод) подає штукатурний розчин у магicтральний розчинопровiд (дiаметром 65... 75 мм), який монтують за тупиковою (для одноповерхових будiвель) або кiльцевою (для багатоповерхових будiвель) схемою. За допомогою триходових кpaнів, встановлених на магicтральному розчинопроводi, розчин вiдбирають у приймальнi бункери розчинонасосних установок, розмiщених на поверхах. Розчинонасоснi установки перекачують розчин на робочi мiсця, де його наносять на поверхнi за допомогою пневматичних (компресорних) або безкомпресорних форсунок. Комnpecopнi форсунки розрiзняють за способом подавання повiтря з кiльцевим або центральним подаванням. Переважно застосовують форсунки з центральним подаванням повiтря (рис. 3.5, е). Безкомnресорнi форсунки бувають прямоструминними, прямоструминними зелементами завихрення та вiдцeнтpoвoгo типу. Найбiльшого поширення набули простi за конструкцiею прямоструминнi форсунки (рис. 3.5, е). Haнeceнi шари розчину розрiвнюють правилом або пiвтерком, opieнтуючись на iнвeнтapнi металевi чи дерев'янi маяки. Затирають накривний шар електричними або пневматичними затиральними машинами.
Рис. 3.6. Схема комплексної механiзацiї штукатурних робiт: 1, 4 - розчиновiз з автоцистерною з вапном; 2 - установка для приготування вапняного молока; 3 - штукатур на станцiя для приймання розчину i транспортування його на поверхи; 5 - магiстральний кiльцевий розчинопровiд; 6 - триходовий кран; 7 - нанесения набризку i фунту; 8 - нанесення накривки; 9 - розчинонасосна установка; 10 - перетворювач частоти струму; 11 - затирания накривки
3.4. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ШТУКАТУРНИХ РОБIТ. ВИМОГИ ДО ГOTOBHOCТІ ПОПЕРЕДНIХ РОБIТ I КОНСТРУКЦIЙ
До виконання штукатурних робiт приступають тодi, коли: споруда, що будуеться, має проектний ступiнь готовностi, тобто виконано вci попереднi роботи та змонтовано обладнання; завершилось початкове осiдання споруди, будинку (зазвичай споруджено дах з покрiвельним покриттям - для одноповерхових або є не менш як три поверхи з перекриттями - для багатоповерхових споруд); забезпечено захист будови вiд атмосферних впливiв (засклено вікна, встановлено двернi заповнення, влаштовано захиснi покриття - гiдроiзоляцiю, тепло- i звукоiзоляцiю); здiйснено випробування систем тепловодопостачання та опалення споруди; виконано вирiвнювальнi стяжки по перекриттях, влаштовано герметизацiю швiв мiж блоками i панелями, зашпаровано та iзольовано мicця спряжень вiконних, дверних i балконних блокiв, змонтовано закладнi деталi та здiйснено iншi попереднi роботи. Поверхнi в мiсцях установлення закладних деталей санiтарно-технiчних систем оштукатурюють до початку їх монтажу. При оштукатурюваннi фасадiв додатково виконують тaкi роботи: гiдроiзолюють конструкції, влаштовують покрiвлю з деталями й примиканнями; установлюють yci конструкції пiдлоги на балконах; монтують i закрiплюють yci металевi елементи крiплення apxiтектурних деталей на фасадi будинку; установлюють yci крiпильнi деталi водостiчних труб тощо. Готовність об'єкта будiвництва до виконання штукатурних робiт встановлюе спецiальна комiсiя (у складi замовника, генерального проектувальника i генпiдрядника) зi складанням вiдповiдного акта.
Штукатурнi роботи виконують вiдповiдно до проекту виконання робiт на зведення будинкiв i споруд. Iнодi, при виконаннi значних обсягiв декоративно-художнiх робiт, штукатурнi роботи виконують за спецiально розробленим проектом виконання штукатурних (опоряджувальних) робiт. Нормальними умовами нанесення шарiв монолiтної штукатурки та її твердiння є температура повiтря та основи (20 ± 3) оС при вiдноснiй волоrocтi повiтря (60 ± 10) %. Внутрiшнi штукатурнi роботи виконують при додатнiй температурi повiтря та опоряджувальних поверхонь, не нижчiй нiж + 10 оС i вiдноснiй вологостi повiтря, не бiльшiй нiж 60 %. Таку температуру в примiщеннях потрiбно пiдтримувати цiлодобово не менше нiж за 2 доби до початку робiт i 12 дiб після їх закiнчення. Вид штукатурного оброблення вибирають за функцiональним призначенням будинку та примiщень (житловi, громадськi, промисловi та iн.), об'ємно-планувальним (одноповерховий, малоповерховий, багатоповерховий, пiдвищеної поверховостi чи висотний будинок) та конструктивним вирiшенням (з несiвними стiнами, з повним каркасом, з caмонeciвними чи ненесiвними стiнами тощо), а також за особливостями напруженого стану опоряджуваних конструкцiй, iнтенсивнiстю та характером несприятливих природних та техногенних факторiв, процесiв i явищ, що впливають на них. Призначаючи вид штукатурного опорядження iнтep'єpiв, кpiм вищенаведеного слiд додатково враховувати архiтектурно-художнi, естетичнi, санiтарно-технiчнi та гiгiенiчнi вимоги.
3.5. УЛАШТУВАННЯ ЗВИЧАЙНИХ ШТУКАТУРОК
Технологiчний цикл штукатурних робiт складається з кiлькох послiдовно виконуваних процесiв рiзної складностi: пiдготовка i провiшування поверхонь, влаштування маякiв, приготування розчину, транспортування розчину до робочих мiсць, нанесення i розрiвнювання штукатур них шарiв (грунту i накривки), оформлення кyтiв i рустів, нанесення та оформлення накривки, опорядження одвiркiв i луток тощо. Структура та послiдовнiсть виконання технологiчних операцiй залежать вiд виду штукатурки (табл. 3.5).
Пiдготовка поверхонь
Пiдготовку поверхонь починають з огляду i перевiрки її горизонтальностi та вертикальностi. Якщо при цьому виявиться вiдхилення, бiльше за допустиме (понад 20 мм), то його усувають. У разi неможливостi це зробити вci дефектнi мiсця оббивають сталевою тканою сiткою з чарунками розмiром 10 х 10 х... х 20 х 20 мм.
Таблuця 3.5. Структура технологiчних операцiй при виконаннi звичайної штукатурки
*Тiльки пiд штукатурку, що виконується механiзованим способом; **Маяки пiд полiпшену штукатурку влаштовують за вимогами чинного СНиП 3.04.01-87.
Щоб штукатурка мiцно зчепилася з поверхнею, останню добре очищають вiд пилу, смiття та плям невисихаючих мастил; вона мaє бути шорсткою чи пористою, добре поглинати в'яжуче. Мiцнiсть основ мaє бути не меншою за мiцнiсть штукатурного покриття i вiдповiдати проектнiй мiцностi. Поверхнi конструкцiй, пiдготовчi шари, шари старої штукатурки, що втратили зчеплення з основою, видаляють електричними або пневматичними молотками, гiдроструминним або гiдроабразивним методом (струменем води чи крупнозернистого пiску у cтpумeнi води високого тиску) або дробоструминними апаратами. Малi за розмiрами дiлянки обробляють ручним iнcтpyмeнтoм - зубилами, скарпелями, молотками. Трiщuнu розшивають i зашпаровують ремонтно- вiдновлювальними будiвельними розчинами, вид та основні властивостi яких (мiцнicть, пластичнicть, в'язкicть, еластичнiсть тощо) вибирають за видом та властивостями конструкцiй i поверхонь, що пiдлягають опорядженню. Ремонтно- вiдновлювальними розчинами також зашпаровують дефекти поверхнi - лунки, каверни, стики. Пил, смiття, залишки будiвельного розчину та старих малярних покриттiв з поверхнi знiмають гiдроструминною обробкою, сталевими механiчними щiтками, скребками, скарпелями, промисловими пилососами, обдувають стисненим повiтрям або добре обмiтають, а cтapi малярнi покриття можна вилучати також за допомогою змивальної рiдини. Влаштовувати штукатурнi покриття по основах, що мають iржу, висоли, жировi та бiтумнi плями, не допускається. Плямu невuсuxаючuх масmuл на поверхнi промивають гарячою водою або обмазують жирною глиною з просушуванням i очищенням, повторюючи операцiї до отримання потрiбного ефекту. Жuровi плямu з поверхнi видаляють органiчними розчинниками (уайтспiрит, трихлоретилен, перхлоретилен), 4... 5 %-ми водними розчинами карбонату чи фосфату натрiю або їдкого натру з додаванням поверхневоактивнихречовин (до 1 % маси солей або їдкого натру). Кiпoть вилучають промиванням поверхнi уайт-спipитом або 3 %-м розчином соляної кислоти з наступним промиванням водою. Вuсолu промивають 6 %- м розчином соляної кислоти, потiм 4 %- м розчином каустичної соди та водою. Іржу видаляють механiчно, обробляючи поверхню електричними або пневматичними молотками, гiдроструминним чи гiдроабразивним методом, або промивають 3 %-ми розчинами неорганiчних кислот (соляної, сiрчаної) з подальшим промиванням водою. Бimумнi плямu видаляють механiчною обробкою поверхнi або промиванням органiчними розчинниками. Грuбu, плiсняву, водopocmi видаляють з поверхнi механiчним способом з подальшою обробкою речовинами з бiоцидними добавками та просушують. Мiсця сполучень поверхонь, виконаних з рiзних матерiалiв (наприклад, дерев'яних перегородок з каменеподiбними чи бетонними стiнами), а також apxiтeктурніi деталi (карнизи, пояски тощо) оштукатурюють по поверхнях, обтягнутих сталевою тканою сiткою з чарунками розмiром 10 х 10... 20 х 20 мм або плетеним дротом. Допустима вологiсть цегляних, бетонних та iнших каменеподiбних поверхонь має бути не бiльшою нiж 8 %. Якщо ця умова не виконується, то поверхнi й конструкції сушать за допомогою калориферiв, газових пальникiв чи електричних нагрiвникiв iнфрачервоного випромiнення або центрального опалення до отримання потрiбного ефекту. Поверхнi й конструкції з деревини мають бути у повiтряно-сухому стані (вологicть хвойних порiд 15... 18 %, листяних - 16... 20 %). Щоб утворити шорстку поверхню, застосовують рiзнi способи оброблення залежно вiд виду поверхнi та її стану. Щойно зведенi кам'янi стiни з буmового каменю та кaмeнiв правuльної формu щiльнuх nopiд (тесову кладку) очищають вiд пилу, смiття, залишкiв мурувального розчину i за 1,5... 2,0 год до нанесення штукатурного розчину змочують водою, piвномірно розпилюючи її по поверхнi. У старiй бутовiй та тесовiй кладках (віком понад 1 piк) додатково вибирають розчин зi швiв на глибину не менш як 10 мм, а тесову в разi потреби додатково обробляють насiчкою. У нових цеглянuх cmiнax, зведених niд розшuвку або впiдрiзку, вибирають розчин зi швiв на глибину не менш як 10 мм та не бiльш як 5 мм завширшки, очищають вiд пилу, смiття, залишкiв мурувального розчину i змочують водою за 1,5... 2,0 год до нанесення штукатурного шару. Стару цегляну кладку додатково насiкають. Розчин зi швiв цегляної, бутової, тесової кладок вибирають електромеханiчними фрезами, електричними молотками зi спецiальними жолобоподiбними наконечниками, а насiчку роблять насiчними молотками, троянками, бучардами (при незначних обсягах) або електричними молотками з вiдповiдними наконечниками - з ударною частиною у виглядi зубила, троянки, бучарди тощо. Цеглянi стiни, зведенi впусmошовку, очищають вiд пилу, смiття, залишкiв мурувального розчину та змочують водою, а стару кладку ще й насiкають. Якщо кладка впустошовку має широкi шви (понад 10 мм), тодi доцiльно їx попередньо повнiстю впiдрiзку заповнити розчином, що має склад, подiбний до того, на якому була виконана ця кладка. Це роблять для того, щоб уникнути процесiв усадки штукатурних розчинiв у незаповнених широких швах цегляної кладки, виконаної впустошовку, та зменшити внаслiдок цього адгезiю штукатурного шару до основи, а також щоб економити штукатурний розчин (особливо коли наносять тонкошарове декоративне або захисне покриття). Щоб утримати важкi шари багатошарового покриття, зашпарованi горизонтальнi шви у напiвзатвердiлому стані обробляють, випилюючи в них щiлини, не меншi нiж 10 мм завглибшки та 5 мм завширшки. Щiлини прорiзають металевою пилкою, довжина якої 200... 300 мм, товщина полотна 5 мм, висота зубцiв 10... 15 мм, спираючи її на лiнiйку- правило, прикладену до стiни по лiнiї шва. Набивати щiлини по свiжонанесеному розчину можна також металевою лiнiйкою 5 мм завтовшки та 500... 800 мм завдовжки, легко ударяючи по нiй молотком. Повнiстю затвердiлий розчин зашпарування вибирають на глибину до 10 мм електромеханiчними фрезами 5 мм завтовшки. Дрiбноблокова кладка стін з легких штучних i природних каменів та блокiв правильної форми (керамiчних i силiкатних каменів, блокiв з цементних, силiкатних, гiпсових, шлакових легких бетонiв, нiздрюватого, газо- i пiнобетону, вапняку, пicковику, вапняку-черепашнику, вулканiчного туфу) пicля очищення їх вiд пилу, смiття та залишкiв мурувального розчину обтягують тканими чи плетеними сiтками. Cітку крiплять до повepxнi дюбелями у шаховому порядку. Зазвичай поверхню такої кладки (поризованої) перед нанесенням штукатурних шарiв не змочують. Велuкоблокову кладку з легких поризованих штучних i природних блокiв очищають вiд смiття та залишкiв мурувального розчину, обтягують тканими, плетеними або просiчними сiтками та знепилюють. Cітку крiплять дюбелями у шаховому порядку. Великоблокову кладку зi щiльних штучних i природних блокiв замiсть обтягування сiтками можна насiкати, нарiзувати борознами. У cтiнax зi старої великоблокової кладки додатково можна розшивати шви iз зашпаровуванням їх ремонтно- вiдновлювальними сумiшами. Бетаннi паверхні насiкають або обтягують сталевою сiткою (плетеною, тканою, просiчною) або rрунтують спецiальними сумiшами на основi полiвiнiлацетатної дисперсiї. У разi потреби їх обробляють дробоструминними апаратами, нарiзують борознами через кожнi 20... 30 мм. Щоб запобiгти можливiй корозiї металевих сіток у штукатурному покриттi, їх перед крiпленням на основі попередньо rрунтують антикорозiйними сумiшами i просушують. Щоб утворити шорстку поверхню на дерев'яних cтінаx та стелi, їх оббивають дранкою (щитами з дранки з розмiром чарунок 45 х 45 мм). Уci поверхнi перед оштукатурюванням (нанесенням розчинiв) знепилюють, а каменеподiбнi поверхнi при температурi повiтря по над 23 о С змочують водою та захищають вiд прямого сонячного промiння, вiтрутадощу. Очищають поверхню вiд пилу також перед нанесенням кожного шару штукатурного покриття.
|
