Елементний склад живих організмів.

Инвестиционная привлекательность фирм (компаний) - характеристика потенциальных объектов предстоящего инвестирования в плане перспективности развития, объёма производства и возможностей сбыта товаров и оказания услуг, рационального использования акти­вов и их ликвидности, состояния платежеспособности и финансовой устойчивости.

Анализ инвестиционной привлекательности фирм (компаний), прежде всего, предполагает выявление стадии её жизненного цикла:

Рис. 4. Стадии жизненного цикла фирмы (компании)

 

В инвестиционном плане привлекательными считаются фирмы (компании), находящиеся в процессе роста, т.е. на первых четырёх стадиях своего развития. На стадии " окончательная зрелость " инвестирование целесообразно только в том случае, если продукция предприятия имеет достаточно высокие маркетинговые перспективы, а объём инвестиций в техническое перевооружение относительно небольшой при малом сроке окупаемости вложенных средств. Фаза "старение" вообще не предусматривает инвестирования, за исключением случаев широкой диверсификации товаров и услуг, т.е. когда стоит вопрос о радикальном перепрофилировании производства. Только так может быть достигнута некоторая экономия инвестиционных ресурсов по сравнению с новым строительством.

Одновременно с выявлением стадии жизненного цикла фирмы (компании) проводится тщательный финансовый анализ её деятельности по следующим направлениям (рис.5).

Общий финансовый анализ включает в себя рассмотрение динамики валюты баланса, структуры активов и пассивов. Он может быть вертикальным и горизонтальным.

Финансовая устойчивость - стабильность состояния фирмы (компании) в долгосрочной перспективе, определяемая высокой долей собственного капитала в общей сумме источников финансовых средств. При этом собственных средств должно хватать для покрытия текущих расходов и создания необходимых запасов.

Ликвидность - способность активов фирмы (компании) использоваться в качестве непосредственных средств платежа или быть готовыми к быстрому превращению в денежную форму с минимальными потерями.

 

Финансовый анализ

Бухгалтерский баланс

Отчёт о прибылях и убытках

общий анализ

анализ финансовой устойчиво-сти

анализ ликвиднос- ности баланса

анализ деловой актив- ности

анализ доход-ности

анализ самоо- купае- мости

оценка финансового состояния фирмы (компании)

 

Схема 5. Основные направления финансового анализа предприятия

Деловая активность - оборачиваемость активов фирмы (компании). Она характеризуется числом оборотов или продолжительностью одного оборота различного вида активов.

Доходность - выгодность (прибыльность) осуществляемой фирмой (компанией) деятельности, которая определяется отношением суммы прибыли (балансовой или чистой) к какому-либо показателю деятельности и проявляется в виде рентабельности.

Самофинансирование - обеспечение фирмой (компанией) непрерывного кругооборота денежных средств за счёт собственных источников: прибыли и амортизационных отчислений.

В целом оценка финансового состояния предприятия производится по конечным результатам проведённого анализа с использованием совокупности частных и единичных показателей деятельности:

В результате полученных частных и единичных показателей можно делать общий вывод о финансовой состоятельности фирмы или компании.

Во многих странах стараются разработать и применять единую комп­лексную систему оценки финансового состояния фирм и компаний на компьютерах. Такие системы используются и в России, например, компьютерная программа «финансовый аудит», которые объективно и в минимальные сроки позволяет оценить платежеспособность и кредитоспособность любого субъекта хозяйствования.

Платежеспособное предприятие может платить по всем своим денежным обязательствам в установленные сроки. Оно привлекательно с точки зрения инвестирования.

Неплатежеспособное предприятие, которое не выполняет свои денежные обязательства в установленные сроки, может быть признано Арбитражным судом несостоятельным, и по закону должно проходить соответствующие процедуры банкротства:

· наблюдение;

· досудебную санацию;

· мировое соглашение;

· внешнее управление имуществом;

· конкурсное производство с продажей имущества.

Несостоятельные предприятия представляют какой-то интерес у инвесторов, но больше с позиций приобретения у них реализуемого имущества.

 

Таблица 2

№ n/n	ФИНАНСОВЫЕ ПОКАЗАТЕЛИ	Значения
1. 2. 3.	А. ОБЩЕГО АНАЛИЗА Вертикального Горизонтального …….…………….
4. 5. 6.	Б. УСТОЙЧИВОСТИ Коэффициент автономии Соотношение собственных и заёмных средств …………………………………………………..
7. 8. 9.	В. ЛИКВИДНОСТИ Интегральный показатель ликвидности Коэффициент текущей ликвидности ……….………………………………..
10. 11. 12.	Г. ДЕЛОВОЙ АКТИВНОСТИ Коэффициент оборачиваемости активов Продолжительность оборота активов …………………………………………
13. 14. 15.	В. ДОХОДНОСТИ Рентабельность капитала Рентабельность продаж ………………………….
16. 17. 18.	Е. САМОФИНАНСИРОВАНИЯ Коэффициент устойчивости финансирования Коэффициент самофинансирования ….………………………………………………….

 

 

Елементний склад живих організмів.

Що вивчає біохімія? Науку, що вивчає хімічний склад живих організмів, будову, властивості та роль виявлених у них сполук, шляхи їхнього виникнення та перетворення, називають біологічною хімією, або біохімією. Ця наука як галузь біології сформувалась у другій половині XIX століття.

Сучасна біохімія досліджує живу матерію на різних рівнях її організації: молекулярному, клітинному, організмовому. Одне з основних її завдань - з'ясування механізмів регуляції життєдіяльності клітин і організму в цілому, які забезпечують єдність процесів обміну речовин та перетворення енергії в організмі.

Який елементарний хімічний склад живих організмів? Живі організми містять майже всі відомі в природі хімічні елементи. Одні з них виявлені в усіх організмів без винятку, інші - лише в окремих або трапляються зрідка (див. таблицю).

Хімічний склад живих організмів відносно сталий. У найбільшій кількості в них наявні чотири хімічні елементи: Гідроген, Карбон, Нітроген і Оксиген. Їхня частка у хімічному складі клітини становить майже 98%, і вони належать до макроелементів. Їх називають також органогенними, оскільки насамперед ці елементи входять до складу органічних сполук.

До макроелементів також належать Фосфор, Калій, Сульфур, Хлор, Кальцій, Магній, Натрій і Ферум, їхня сумарна частка становить до 1,9%. Понад 50 хімічних елементів відносять до мікроелементів (Йод, Кобальт, Манган, Купрум, Молібден, Цинк тощо). Їхній вміст у клітині - від 10^-12 до 10^-3 %. Ще менше у клітині ультрамікроелементів: Плюмбуму, Брому, Аргентуму, Ауруму та ін. Хімічні елементи, що містяться в клітині, входять до складу органічних та неорганічних сполук або перебувають у вигляді іонів.

Хімічний склад усіх живих організмів відносно подібний. Натомість, у різних компонентів неживої природи він різний. Наприклад, у водній оболонці Землі (гідросфері) переважають Гідроген і Оксиген, у газоподібній (атмосфері) - Оксиген і Нітроген, у твердій (літосфері) — Силіцій, Оксиген та ін.

Ви вже знаєте, що науку, яка вивчає хімічний склад живих організмів, будову, властивості і роль виявлених у них сполук, шляхи їхнього виникнення та перетворення, називають біологічною хімією, або біохімією. Вона досліджує процеси обміну речовин і перетворення енергії в організмах на молекулярному рівні. Одне з головних завдань біохімії - з'ясування механізмів регуляції життєдіяльності клітин і організму в цілому, які забезпечують єдність процесів обміну речовин і перетворення енергії в організмі.

Елементний склад живих організмів. Хімічний склад організмів, на відміну від об'єктів неживої природи, відносно сталий. З понад 100 різних типів атомів хімічних елементів та їхніх ізотопів у живих організмах виявляють майже 60. Одні з них є обов'язковими в усіх організмах без винятку, інші - лише в окремих. Разом з тим у живих організмах не виявлено жодного з хімічних елементів, якого б не було в неживій природі. Це одне зі свідчень єдності живої і неживої природи.

Найбільше в організмах так званих макроелементів, тобто хімічних елементів, сумарна частка яких - близько 99,9 % їхньої маси. До них належать Гідроген, Карбон, Нітроген, Оксиген, Кальцій, Калій, Натрій, Ферум, Магній, Сульфур, Хлор, Фосфор (див. табл. 4.1). Перші чотири з них відносять до органогенних елементів, оскільки їхня сумарна частка становить майже 98 % маси живих істот. Крім того, ці елементи є основними складовими органічних сполук, про які йтиметься в наступній темі.

Важко переоцінити роль органогенних елементів у забезпеченні нормального функціонування організмів. Так, з атомів Гідрогену й Оксигену складаються молекули води. Докладніше біологічну роль води, її властивості та функції у біологічних системах ми розглянемо згодом. Варто пригадати роль кисню (О2) у процесі дихання організмів. Надходячи в організм живої істоти під час дихання, він забезпечує окиснення різних органічних сполук. Унаслідок цих процесів вивільняється енергія, що забезпечує різноманітні процеси життєдіяльності. Лише деякі організми, переважно бактерії та паразитичні тварини, можуть існувати за відсутності кисню; їх називають анаеробними.

Атоми Нітрогену входять до складу мінеральних сполук, які споживають з ґрунту рослини. Сполуки Нітрогену сприяють росту рослин, підвищенню їхньої зимостійкості. Азот (N2 переважає серед інших атмосферних газів (близько 79 %). І хоча для більшості живих істот цей газ інертний, його можуть засвоювати з атмосфери деякі організми (наприклад, азотфіксуючі бактерії, ціанобактерії). Завдяки цьому сполуки Нітрогену надходять у ґрунт, зберігаючи та підвищуючи його родючість (мал. 4.1).

Оскільки Нітроген входить до складу білків та інших органічних речовин, його сполуки необхідні для нормального росту організмів. А ще пригадайте, що Нітроген входить до складу хітину - складової клітинної стінки грибів і зовнішнього скелета членистоногих (мал. 4.2), яка надає їм додаткової міцності.

Карбон у складі СО2 забезпечує повітряне живлення рослин і деяких інших організмів, здатних до фотосинтезу (пурпурні та зелені сіркобактерії, ціанобактерії, деякі одноклітинні тварини). Ці автотрофні організми фіксують СО2 й використовують Карбон для синтезу власних органічних речовин. А далі по ланцюгах живлення створені ними органічні сполуки передаються гетеротрофним організмам, наприклад тваринам.

Сполуки Кальцію входять до складу черепашок молюсків, деяких одноклітинних тварин (форамініфер), панцирів раків, кісток і зубів хребетних тварин тощо. Важливе значення має достатнє надходження сполук Кальцію до організму дітей і вагітних жінок. Нестача сполук Кальцію в дітей може спричинити викривлення кісток - рахіт. Посилені витрати сполук Кальцію в організмі вагітних жінок пов'язані з тим, що в цей час формується скелет зародка. Сполуки Кальцію містять курячі яйця, молочні продукти, зокрема м'який сир тощо.

Сполуки Калію необхідні для нормальної діяльності нервової та серцево-судинної систем, мускулатури. Важлива роль сполук Калію і Кальцію в регуляції роботи серця: підвищена концентрація йонів Са2+ прискорює роботу серця, а йонів К+ - уповільнює. Ці особливості впливу йонів К+ використовують для створення ліків, що нормалізують роботу серця. Багато сполук Калію міститься в картоплі, фруктах (абрикосах, сливах тощо).

Сполуки Калію та Купруму підвищують холодостійкість рослин і тим самим забезпечують краще переживання зимового періоду.

Ви вже знаєте, що атом Феруму входить до складу дихального пігменту -гемоглобіну (мал. 4.3, 2). Гемоглобін здатний зв'язувати гази (пригадайте, які) та транспортувати їх по організму. Тому за умови нестачі в організмі Феруму чи при порушенні засвоєння цього хімічного елемента можуть порушуватися процеси утворення еритроцитів, виникає захворювання -недокрів'я, або анемія. Сполуки Феруму, необхідні для кровотворення, містяться в яблуках та інших продуктах рослинного походження (абрикосах, зелені петрушки тощо), а також печінці та яйцях.

Сполуки Феруму та Магнію необхідні рослинам для того, щоб в їхніх клітинах утворювався пігмент хлорофіл. Атом Магнію входить до складу молекули хлорофілу, а для синтезу хлорофілу необхідна наявність Феруму. За нестачі або відсутності цих хімічних елементів листки рослин стають блідо-зеленими чи взагалі втрачають зелений колір. Унаслідок цього процеси фотосинтезу порушуються або припиняються, і рослина зрештою гине. Таке захворювання має назву хлороз (мал. 4.3, 2).

Фосфор сприяє роботі головного мозку, бере участь у формуванні скелета тощо. Сполуки Фосфору в значних кількостях потрібні й рослинам. Зокрема, вони сприяють швидшому дозріванню плодів і забезпечують зимостійкість рослин. Сполуки Фосфору надходять до нашого організму з молоком і молочними продуктами, рибою, яйцями та ін.

Понад 60 хімічних елементів належать до групи мікроелементів (Йод, Кобальт, Манган, Купрум, Молібден, Цинк тощо), адже їхній вміст становить 10-12-10-3 % маси живих істот. Серед них виділяють групу ультра-мікроелементів (Плюмбум, Бром, Аргентум, Аурум та ін.), відсотковий вміст яких ще нижчий. Мікроелементи, що містяться в клітині, входять до складу органічних і неорганічних сполук або перебувають у вигляді йонів.

Хоча вміст мікроелементів в організмах незначний, їхня роль у забезпеченні нормального функціонування організмів може бути важливою. Пригадайте, Йод необхідний для того, щоб щитоподібна залоза виробляла гормони (тироксин, трийодтиронін). Недостатнє надходження Йоду в організм людини з їжею чи водою може спричинити порушення синтезу цих гормонів. Як ви пригадуєте з курсів Основи здоров'я та Біологія 9-го класу, це може призвести до важких захворювань людини, пов'язаних з порушенням обміну речовин, як-от мікседеми, кретинізму. У людей, що мешкають у місцевостях, де вода та ґрунт містять мало Йоду, часто розвивається захворювання ендемічний зоб (ендемічний у перекладі з грецької -місцевий, притаманний даній місцевості), коли розростаються тканини щитоподібної залози (мал. 4.4). При цьому виробляється менше від норми гормону тироксину. Для профілактики йододефіциту в таких місцевостях йодують сіль: до кухонної солі додають калій йодид. Багато сполук Йоду містять бурі водорості, наприклад ламінарія, або морська капуста.

Ви вже знаєте, що до складу емалі зубів входить Флуор, який надає їй міцності. Нестача цього елемента в організмі призводить до руйнування емалі зубів. Як ви пригадуєте, це захворювання називають карієсом (мал. 4.5). Тому, обираючи зубну пасту, звертайте увагу на вміст у ній Флуору і Кальцію, які зміцнюють зуби. Ці елементи є і в деяких продуктах харчування: молоці, сирах, шпинаті тощо. Цинк необхідний для утворення гормонів підшлункової залози, Бром - гормонів гіпофіза. (Пригадайте, які гормони виробляють ці залози)

Кобальт і Купрум - необхідні для процесів кровотворення (пригадайте, до складу дихальний пігментів яких тварин входить Купрум). Кобальт входить до складу вітаміну В12 (ціанкобаламіну), нестача якого в організмі призводить до злоякісного недокрів'я (анемії). Для людини основним джерелом надходження вітаміну В12 є продукти харчування тваринного походження - печінка великої рогатої худоби, нирки, м'ясо, сир, рибні продукти тощо.

Сполуки Силіцію входять до складу опорних структур деяких організмів: клітинних стінок хвощів, панцирів діатомових водоростей, внутрішньоклітинного скелета радіолярій, скелета деяких губок тощо. Разом з тим потрапляння сполук Силіцію в органи дихання може порушити їхнє функціонування. Так, унаслідок довготривалого вдихання виробничого пилу, що містить 8Ю2, виникає небезпечне захворювання легень - силікоз. Тому людям, робота яких пов'язана з промисловим пилом (наприклад, шахтарям), слід захищати дихальні шляхи за допомогою марлевих пов'язок або респіраторів.

Хімічний склад живих організмів, на відміну від об'єктів неживої природи, відносно сталий. У живих організмах трапляється майже 60 хімічних елементів. Одні з них обов'язкові для усіх організмів без винятку, інші - знайдені лише в представників окремих видів.

Залежно від вмісту в організмах хімічні елементи поділяють на макро- (вміст понад 99,9 %) та мікроелементи (менше ніж 0,1 %).

Гідроген, Карбон, Нітроген, Оксиген відносять до органогенних елементів, оскільки вони найчастіше трапляються у складі органічних сполук, а їхня сумарна частка становить майже 98 % хімічного вмісту живих істот.

Понад 60 елементів належать до групи мікроелементів (Йод, Кобальт, Манган, Купрум, Молібден, Цинк тощо), їхній вміст у клітині становить від 1012 % до 10-3 %.