Умні фрази

РОЗДІЛ 2 ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ПІДЛІТКАМИ НА ОСНОВІ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ А.С.МАКАРЕНКА……………………………………

2.1 Аналіз сутності технології роботи соціального педагога з підлітками

Суспільна свідомість на початку ХХІ століття визначається інтересом до соціальних технологій, до технологізації соціальної діяльності, що є закономірною складовою світової технологічної революції. Технологізація соціального простору нині виступає як чинник забезпечення соціального функціонування суспільства, при цьому соціальні технології значною мірою є інтелектуальним ресурсом, використання якого дозволяє не тільки вивчати та передбачати соціальні зміни, але й активно впливати на процес соціального розвитку суспільства, отримувати прогнозований соціальний результат.

Ідея технологізації педагогічної справи відбувається в сфері соціальних технологій можна визначити як технологічну революцію, викликану до життя сукупністю важливих технологічних факторів. До них належать: швидке оновлення сфер суспільного життя, тобто динаміка соціальних змін глобальна демократизація суспільних систем; процес переходу цивілізованих суспільств до інформаційної сфери існування визначення соціального простору як основного об'єкта технологізації.

Саме тому ефективне формування соціальної політики України можливе лише на основі технологізації соціальних процесів, за рахунок оптимального використання соціальних ресурсів і можливостей соціальних установ і широкого кола працівників соціальної сфери.

Технологія (грец. techne - мистецтво, майстерність, уміння) - сукупність прийомів і способів одержання, обробки чи переробки опис виробничих процесів, інструкцій з виконання, технологічні правила, вимоги, карти, графіки. Усі відомі на сьогодні технології поділяють на дві групи: промислові та соціальні. Соціальною визначають технологію, у якій вихідний і кінцевий результат - людина, а основні параметри вимірювання - її якості та властивості. Соціальні технології сьогодні розглядаються як інноваційна система методів виявлення і використання прихованих потенціалів соціальної системи, отримання оптимального соціального результату при найменших управлінських витратах. Дотриманням системного підходу вирізняються й погляди на соціальні технології в дослідженнях теорії соціальної роботи, де соціальні технології розглядаються як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Можна сказати, що соціальні технології це - соціальні програми, що містять певні алгоритми, засоби та способи діяльності. У цьому контексті можна погодитись з загальним визначенням соціальних технологій як технологій соціального функціонування суспільства загалом і окремих соціальних груп, зокрема. До особливостей соціальних технологій належить такі прояви:участь великої кількості індивідів, що наділені волею та свідомістю суб'єктивність змісту соціальних технологій (процеси соціального розвитку ініціюються, розвиваються чи гальмуються, насамперед,лідерами, і відповідно до цього будуються процеси управління,керівництва, переконання окремих мікросоціумів); комплексний характер соціальних технології і технологій соціальної роботи, зокрема; превентивність змісту більшості соціальних технологій.

Аналіз наукової літератури з проблем соціальної роботи дозволяє виділити такі етапи реалізації соціальних технологій: 1) теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об'єкту технологічного впливу, виокремлення складових компонентів(елементів) з'ясування соціальний зв'язків між ними; 2) методичний, пов'язаний з добиранням методів, засобів впливу,обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансформації результатів аналізу в висновки та рекомендації; 3) процедурний; пов'язаний з практичною діяльністю по апробації обраної послідовності використання інструментарію.

Аналіз використаної літератури свідчить що структура соціальних технологій визначається наявністю: програми (проекту), у межах якої (якого) розв'язується певна проблема заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату певного стандарту (нормативу) діяльності;критеріїв оцінки результатів. Будь-яка соціальна технологія, що має на меті проектування та впровадження, має бути орієнтована на технологізацію відповідного процесу. При цьому ефективність процесу технологізації полягає у: формуванні процесу наданні йому цільової спрямованості;оптимізації соціально-педагогічної діяльності;забезпеченні сталості соціального процесу; створенні механізмів саморегуляції процесу;забезпеченні сприятливих для реалізації мети умов. Багатоваріантність підходів до класифікації соціальних технологій дозволяє визначити такі основні види соціальних технологій:правового забезпечення функціонування суспільства; політичні технології адміністративного регулювання; економічного функціонування суспільства;інформаційного забезпечення засобами масової інформації та комп'ютерної мережі;духовно-культурного розвитку суспільства. Визначення соціальних технологій може бути в кожному з компонентів соціальної роботи: в соціальний роботі як науці; соціальній роботі як у циклі навчальних дисциплін і соціальній роботі як видів професійної діяльності.

Аналіз соціально-педагагогічної літератури дозволив визначити такі класифікаційні ознаки угрупування соціальних технологій: залежно від рівня суспільних відносин (технології макросистем;технології мезосистем; технології мікросистем), за мірою практичного втілення в організаційний процес (інноваційні; конструкторські; традиційні), за місцем експериментальної перевірки та апробації (кабінетні;лабораторні; польові), за масштабністю соціальних операцій (глобальні; регіональні;локальні); Розуміння соціальної роботи як інтегрованою, універсального виду діяльності, спрямованого на задоволення соціально-гарантованих та особистісних інтересів і потреб людей, передусім,соціально-незахищених верств населення дозволяє визначати такий підхід, при якому під соціальними технологіями розуміється професійна діяльність суб'єктів соціальної роботи, побудована відповідно до соціальних програм, проектів. Тобто, технології соціальної роботи розглядаються як способи професійного впливу на соціальний об'єкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функціонування при можливому тиражуванні цієї системи соціальних впливів. На нашу думку, у цьому контексті більш влучним є використання терміну "технології соціальної роботи (діяльності)".

Технології соціальної роботи - це сукупність форм, методів та прийомів, що використовуються соціальними службами, закладами

Технологічний аспект соціально-педагогічної роботи соціального обслуговування, соціальними працівниками для вирішення завдань соціальної роботи. Технології соціальної роботи більшість дослідників розглядається як алгоритм реалізації соціальних процесів. При такому підході головними складовими змісту технологізації є: розмежування процесу на внутрішні етапи, фази; координація зусиль всіх підрозділів; визначення поетапності дій; визначення алгоритму виконання всіх технологічних операцій; корекція дій залежно від змін у цьому процесі.

Сучасними дослідниками технологізації соціальної роботи відзначається така особливість, як синтетичність чи поліфакторність соціальних процесів. Такий підхід дозволяє визначити зміст і простежити реалізацію таких технологічних компонентів: структурного, функціонального, нормативного, операційного та інструментального.

Структурний компонент технологізації містить суть поняття керованих та некерованих соціальних ситуації та можливої післядії(результату та наслідку).

Функціональний компонент дозволяє визнати такі механізми здійснення соціальних завдань, як заборона, настанова, дозвіл, обмеження, орієнтування, спрямування.

Нормативний компонент технологізації соціальної роботи означає встановлення закономірностей, принципів та правил.

Операційний компонент технологізації означає виокремлення певних процедур та операції та їх подальшу координацію та синхронізацію.

Інструментальний компонент технологізації передбачає усталення всіх наявних способів здійснення соціального регулювання,а саме: нормативного; традиційно-ритуального; конвенціонального (неформальні зобов'язання, угоди); оціночного; статусного (вплив на статус людини); символічного; психотерапевтичного; соціоекологічного (вплив на життєве середовище); раціонального (переконання); сугестивного (навіювання); стимулюючого; селекційного; ситуаційного.

Ефективність соціальної роботи сьогодні залежить від визначення й усвідомлення таких закономірностей: тенденцій життєдіяльності особи чи соціальної групи; особливостей їх соціального досвіду; влучності у постановці соціального діагнозу; добору адекватних шляхів розв'язання проблеми; визначення критеріїв і механізмів оцінки процесу та результатів соціальної роботи.

Сукупність цих закономірностей потребує визначення факторів, що характеризують специфіку сучасних технологій соціальної роботи. До них належать: динамічність (гнучкість), яка проявляється в постійній зміні змісту та форми роботи; неперервність, що визначається потребою постійної підтримки контакту з клієнтом; циклічність, тобто стереотипне, закономірне повторення етапів,операцій; дискретність соціальної роботи як технологічного процесу, яка проявляється в нерівномірній мірі впливу на клієнта на різних етапах діяльності.

Тому визначення соціальних технологій може бути в кожній із характеристик соціальної роботи: в соціальний роботі як науці; соціальній роботі як в навчальній дисципліні і соціальній роботі як видів професійної діяльності.

Саме остання характеристика обумовлює сутність соціально-педагогічної діяльності. Ця група технологій виступає у формі умінь та практичного досвіду в реальній роботі соціального педагога.

Дослідник проблем технологізації соціальної роботи Н. В. Заверико визначає соціально-педагогічну технологію як класичний різновид соціальної технології, що інтегрує якості соціальної та педагогічної технологій. Соціально-педагогічна технологія – це способи взаємодії соціального педагога (соціального працівника) із клієнтом, що забезпечують його соціалізацію в наявних або спеціально створюваних умовах. Сутність соціально-педагогічної технології полягає в операціоналізації процесу надання послуг і соціально-педагогічної допомоги, створенні алгоритму взаємодії соціального педагога з клієнтом. Соціально-педагогічна технологія має такі характерні риси: універсальність (можливість застосування на різних за специфікою об'єктах для вирішення подібних або часто виникаючих завдань); конструктивність (націленість на вирішення конкретних проблем перевіреними та обґрунтованими способами); результативність (орієнтація на кінцевий результат, що перевіряється); оперативність (можливість реалізувати технологію в оптимальний термін); відносна простота (наявність проміжних етапів й операцій, доступність для фахівця певної кваліфікації); надійність (наявність деякого запасу міцності, механізму, що дублюється); гнучкість (здатність до адаптації в умовах, що змінюються). Соціально-педагогічна технологія як сукупність визначених прийомів і методів впливу має власну структуру, що містить певні елементи: визначення

Соціальна педагогіка мети, вибір відповідного рішення, організація соціальної дії, аналіз результатів.

Технології соціально-педагогічної роботи - це сукупність способів, дій соціальних педагогів, спрямованих на встановлення, збереження чи поліпшення соціального функціонування об'єкта, сприяння саморозвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, здібностей,задатків.

Технології соціальної-педагогічної роботи відображають її найголовнішу складову - прикладний аспект. В основі реалізації соціально-педагогічних технологій закладені принципи соціальності та розвитку. Їх визначення і застосування в роботі є свідченням певного рівня розвитку соціально-педагогічної діяльності.

Під соціально-педагогічними технологіями розуміють певну програму дій соціального педагога, його співробітництво з індивідом чи соціальною групою в прогнозованих чи спонтанних умовах з метою досягнення оптимального результату.

Для розробки соціально-педагогічних технологій необхідно враховувати такі обставини: особистісні якості соціального педагога,індивідуалізацію і персоналізацію соціально-педагогічних дій. До найбільш повторюваних недоліків соціально-педагогічних технологій належать навчальний, моралізаторський та прагматичний характер роботи. Основним завданням соціально-педагогічних технологій є розробка методів та методик результативного та раціонального цілеспрямованого соціального впливу; застосування технологізації як способу оптимізації соціально-педагогічного результату.