Додаткові теоретичні відомості. Сукупність методів, які використовуються для вимірювання коефіцієнта в’язкості, називають віскозиметрієюСукупність методів, які використовуються для вимірювання коефіцієнта в’язкості, називають віскозиметрією, а прилади, які застосовуються для цієї мети, віскозиметрами. Коефіцієнти в’язкості, значення яких лежать у межах 10–5–104 Па×с, визначаються за допомогою капілярних віскозиметрів. Капілярний метод базується на використанні формули Гагена–Пуазейля, згідно з якою об’єм рідини V, що протікає за час t через капіляр довжиною l та радіусом R при наявності перепаду тиску D P на кінцях капіляра, дорівнює:
Для вертикального капіляра перепад тиску зумовлений гідростатичним тиском стовпа рідини висотою h, тобто D P = rgh, де r – густина рідини. За цими формулами знаходять в’язкість рідини
Враховуючи, що величини V, l, R та h є сталими для даного капіляра, та вводячи сталу віскозиметра c = pR 4 gh/ (8 lV), можна визначити значення в’язкості h = c×r × t. Час протікання досліджуваної рідини через даний капіляр залежить від його параметрів, густини та в’язкості рідини. Вимірюючи цей час для протікання однакових об’ємів досліджуваної (tx) та еталонної (tет) рідин, отримаємо формули, які дозволяють визначити значення відносного (hвід) та абсолютного (hабс) коефіцієнтів в’язкості досліджуваної рідини:
hx = hабс = hет × hвід. (3.71) Замість еталонної рідини, як правило, використовують дистильовану воду, в’язкість якої (hет) залежно від температури наведена в таблиці 2.
|
.
.
, (3.70)
