Підготовка приладу до роботи

1. Увімкнути прилад в мережу (встановіть тумблер “Ме­ре­жа” у положення “увімкнуто”).

2. Попередня настройка приладу (виконується у випадку розбалансування каналу, ступінь якого визначається викладачем):

- поставити ручки R ₁ та R ₂ у положення “0”;

- регулятор рівня виходу встановити у положення, при якому стрілка індикатора відхиляється на 3/4 шкали;

- повільно обертаючи регулятор X_п, встановити (міні­маль­не) відхилення стрілки.

3. Налагодження реографа для зняття реограми (викону­єть­ся студентами):

- перевірити підключення електродів до блока реографа з використанням гнізда “ВХІД”;

- за допомогою регулятора “УР.ВИХ” встановити стріл­­­­ку індикатора на 3/4 шкали;

- лімб регулятора R ₁ встановити на позначку 5;

- за допомогою регулятора R ₂ провести грубе налагоджен­ня моста за мінімальним відхиленням стрілки індикато­ра;

- поперемінним плавним обертанням регуляторів Х_п та R ₂ збалансуйте міст точніше. (Спочатку, обертаючи потен­ціо­метр, добитися мінімуму, потім обертанням R ₂ зменшу­ємо відхилення стрілки; після цього поперемінним обертанням Х_п та R ₂ добитись найменшого відхилення стрілки, причо­му для малих відхилень стрілки рівень вихідного сигналу зро­біть максимальним).

4. Разом із викладачем ручками управління реографа і осци­лографа вивести на екран реограму і встановити необхідну чутливість каналу реографа. Для зміни об’єму суди­ни можна використовувати грушу, періодично і легко нати­с­каю­чи її.

Якщо успішно виконані вказівки, прилад до роботи гото­вий. Зробіть пробну зміну об’єму трубки введенням 10 мл рі­дини за допомогою шприца.

Вірно настроєний комплекс повинен забезпечувати наяв­ність зображення на екрані реограми амплітудою 40–50 мм без очевидних амплітудних викривлень у вигляді плато на реограмі.

Згідно з інструкцією (див. нижче) налагодьте реограф і запишіть значення опору трубки R_т = 100× R ₁ + 10× R ₂, де R ₁ і R ₂ – показники потенціометрів 2 і 3 (див. мал. 5.20). Запишіть значення об’єму трубки V_т (наведене на макеті судини).

Завдання 2. Експериментальне дослідження залежнос­ті змі­ни опору трубки R_т від зміни об’єму системи ΔV.

Дослід­жен­ня проводиться на моделі, яка імітує властивості судини. Схематично макет поданий на мал. 5.21.

Мал. 5.21. Схема макета для дослідження реограми.

Зміна об’єму системи проводиться за рахунок рідини, витіс­неної з шприца; частина цієї рідини потрапляє в трубку і викликає зміну її об’єму D V_т.

1. Вимірювання амплітуди реограми. Плавним рухом шпри­ца ввести дозований об’єм рідини D V, який послідовно дорівнює 10; 7.5; 5 і 2.5 мл – цим об’ємам відповідають міт­ки на шприці. Для кожного із значень D V виміряйте амплі­ту­­ду реограми на екрані осцилографа. Дані занести в графу А (мм) заздалегідь приготованої таблиці.

2. Визначення величини зміни опору. Для визначення ве­ли­чи­ни D R_т необхідно провести калібровку реографа. З цією метою встано­віть значення R_к (Ом) (мал. 5.20, ручка 1) рівним 0.25, натисніть кноп­­ку калібровки (7) і виміряйте ам­плі­туду калібрувального сигналу на екрані А_к (мм). Знайдіть чут­ливість приладу: a = R_к/A_к (Ом/мм) (якщо калібровка не може бути виконана, то треба взяти чутли­вість комплексу a = 0.05 Ом / мм).

Визначити значення D R_т = a × А (Ом).

3. Теоретичне визначення зміни об’єму трубки D V_т для кож­ного витісненого об’єму рідини D V знаходять із спів­від­но­шення

D V_т = V_т ×(D R_т / R_т).

За знайденими значеннями D V_т визначте відношення D V_т / V. Знайдіть середнє його значення. Поясніть зміст одер­жа­ного коефіцієнта, враховуючи розподіл рідини між об’є­мами макета.

За даними експериментальних досліджень побудуйте гра­фік залежності D R_т = f (D V).

Таблиця. Вимірювання об’єму еластичної трубки

№	Зміна об’єму системи D V	10 мл	7.5 мл	5 мл	2.5 мл
1.	Амплітуда реограми А [ мм ]
2.	Зміна опору D R [ Ом ]
3.	Зміна об’єму трубки D Vт [ мл ]
4.	Відношення D Vт / D V

Оформлення роботи. У протоколі повинно бути: а) корот­ке пояснення фізичних основ реографії; б) схема лаборатор­ної установки; в) таблиця з результатами вимірювань; г) гра­фік залежності реограми від зміни об’єму системи і виснов­ки.

Контрольні питання та задачі

1. Який зв’язок між реограмою судини та величиною тиску рідини (кро­ві) у ньому? Якими фізіологічними параметрами судин ви­зна­чається величина амплітуди реограми?

2. Чи впливає швидкість кровотоку (лінійна, об’ємна) на амплі­ту­ду?

3. Як відрізняються між собою реограми різних судин (артерій, ар­те­ріол, венул, вен)?

4. Амплітуда реограми у пацієнта зменшилась удвічі за короткий (кіль­ка хвилин) проміжок часу. Як це можна пояснити?

5. Яким чином здійснюється налагодження вимірювального моста ре­о­графа?

6. Яким чином пояснити незмінність амплітуди реограми при зміні хви­линного об’єму крові?

7. Як впливає частота скорочень серця (при незмінному ударному об’ємі) на амплітуду реограми?

8. Як зміниться реограма аорти при зміні жорсткості її стінок (на­при­клад, при атеросклерозі)? Завищеними чи заниженими є ре­зуль­тати визначення удар­ного об’єму крові за методикою А. Кедрова у цьому випадку?

9. Чи зміниться реограма судини, якщо лінійна швидкість крово­обі­гу зросте вдвічі?

10. Чи впливає дихання на реограму: а) легеневих судин; б) судин кін­цівок; в) судин мозку?

11. Чому є необхідним гарний контакт електродів з досліджуваною ді­лянкою тіла?

12. Визначте, у скільки разів відрізняються між собою імпеданси елек­тричних ланцюгів, які складаються з послідовно та пара­лель­но з’єднаних активного опору R = 100 Ом і ємності С = 0.1 мкФ. Яку індуктивність необхідно підключити до першого лан­цю­га, щоб імпеданс її був 200 Ом? Частота змінного струму 10³ Гц.