Студопедия — Моделювання процесів в складних медико-біологічних системах
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Моделювання процесів в складних медико-біологічних системах






Звернемося спочатку до якісного аналізу динамічної системи, що описується двома нелінійними диференціаль­ними рівняннями довільного вигляду:

(7.19)

Дослідимо стійкість стаціонарного стану такої системи, застосовуючи метод малих збурень і лінеаризації диферен­ціальних рівнянь. Для цієї мети представимо розв’язок у вигляді суми стаціонарних значень змінних х 0, у 0 і малих збурень z, h:

х = х 0 + z, у = у 0 + h.

Лінеаризуючи систему диференціальних рівнянь, тобто залишаючи лише ті доданки, що містять перші степені малих збурень z, h, отримуємо

(7.20)

де коефіцієнти а, b, c, d пов’язані з похідними

Важливе значення в якісному аналізі поведінки дина­міч­них систем відіграє часова еволюція послідовних станів досліджуваної системи у вигляді траєкторії руху зображу­ючої точки у фазовому просторі х, у. Така траєкторія називається фазовим портретом, або фазовою кривою системи. В залежності від вигляду фазового портрету динамічні системи поділяються, як вже вказувалося раніше, на грубі та негрубі. “Грубі” системи – це системи, характер траєкторії яких у фазовому просторі зберігається при малих змінах похідних а, b, c, d. “Негрубі” системи – це такі, траєкторії яких відчувають достатньо різкі якісні зміни при малих варіаціях параметрів а, b, c, d.

Будемо шукати загальний розв’язок досліджуваної ди­на­­міч­ної системи поблизу її стаціонарного стану у вигляді

z = А ехр (l t), h = B ехр (l t).

Тоді

звідки маємо

= аА + bB, lB = cA + dB.

Ненульовий розв’язок даної алгебраїчної системи рів­нянь відносно коефіцієнтів А і В має місце лише при умові, що головний визначник рівний нулю:

,

або .

Звідси для коренів цього рівняння, яке зветься характеристичним, маємо

l 1, 2 = [(a + d)/2] ± {[(a + d)2/4] – (adbc)}1/2.

Якщо корені не є кратними, то розв’язок системи може бути подано у такому вигляді:

(7.21)

Нехай корені l 1, l 2 – дійсні. Тоді особливі точки у відповідності з класифікацією Пуанкаре (див. табл. 7.4) являють собою вузли або сідла, а саме:

а) l 1 < 0, l 2 < 0 – стійкий вузол;

б) l 1 > 0, l 2 > 0 – нестійкий вузол;

в) l 1 > 0, l 2 < 0 або l 1 < 0, l 2 > 0 – особлива нестійка точка, яка називається сідлом ”;

г) якщо l 1, l 2 – комплексно-спряжені величини, тоді у систе­мі відбуваються коливання; особлива точка – фокус, причо­му, якщо Re l 1,2 < 0 – стійкий фокус, якщо Re l 1,2 > 0 – нестійкий фокус.

д) якщо Re l = 0, то у системі відбуваються незатухаючі коливання; особлива точка – центр або граничний цикл. Зауважимо, що стійкий і нестійкий вузли, стійкий і нестій­кий фокуси, а також сідла характеризують “грубі” системи, тоді як граничний цикл (центр) – “негрубі”.

Як вже зазначалося, поблизу критичних (біфуркацій­них) точок малі зміни зовнішніх параметрів можуть при­звес­ти до якісних перебудов (біфуркацій) фазових портретів досліджуваних систем.

Розглянемо найбільш типові біфуркації:

1. Біфуркація з одного вузла (фокуса) в два вузла (фокуса).

За певних умов розв’язки, що відповідають стійкому вузлу (фокусу), можуть стати нестійкими і відбувається перехід у два нових стійких вузла. При відмінній від нуля уявній частині коренів характеристичного рівняння вузли перетворюються, очевидно, в фокуси.

2. Біфуркація Хопфа із фокуса в граничний цикл. Для цього випадку, вивченого вперше Хопфом, корені характе­ристич­ного рівняння є комплексно-спряженими числами

l 1 = Re l 1 + i Im l 1 , l 2 = Re l 2i Im l 2.

ПриRe l ® 0 корені наближаються до уявної вісі. У результаті первинно стійкий фокус перетворюється у граничний цикл, тобто у системі виникають періодичні в часі коливання.

3. Біфуркації граничного циклу. При подальшій зміні керуючих параметрів можуть відбутися нові перебудови фазових траєкторій системи, при яких можливі такі біфур­кації: а) старий граничний цикл переходить в новий один або більше граничних циклів у одній і тій самій площині; б) старий двовимірний граничний цикл перехо­дить у триви­мір­ний граничний цикл, до того ж у випадку незамкнутих траєкторій виникає рух зображуючої точки по поверхні тора; в) старий граничний цикл з періодом Т 1 переходить у новий, рухаючись по якому система повертається у початко­вий стан за час Т 2 = 2 Т 1 (біфуркація подвоєння періоду).

4. Дивні аттрактори. При зміні керуючих параметрів фазова траєкторія, що являє собою рух по то­ру, може ста­ти нестій­кою і хаотич­ною. У цьому випад­ку, який отри­мав на­зву дивного аттрак­тора, тра­екто­рії ру­ху зображуючої точ­ки у фазовій площині ста­ють недетермінова­ни­­ми (мал. 7.10). Якщо для простих аттракторів (стійких особли­вих точок і граничних циклів) усі фазові траєкторії стягу­ють­ся у близьке оточення цих точок або граничного циклу, то для дивного аттрактора усі фазові траєкторії розбіга­ються і хаотично перемішуються, залишаючись в області тяжіння дивного аттрактора.

Зручним методом аналізу стійкості фазових траєкторій є дослідження так званих показників Ляпунова. Не вдаючись у достатньо тонкі і складні математичні деталі, показники Ляпунова можна визначити як узагальнення показника степені у виразі для експоненціального в часі розв’язку d х (t), який характеризує диференціальне рівняння першого порядку довільного вигляду, а саме:

.

Кількість показників Ляпунова не повинна перевищу­вати розмірність простору, в якому задана шукана величина d x (t).Тоді виявляється можливим сформулювати такі кри­те­рії для простих і дивних аттракторів у термінах показни­ків Ляпунова (розглянемо для визначення тривимірний випадок):

а) якщо всі три показники Ляпунова від’ємні, то аттрак­тор – стійкий фокус;

б) якщо два показники від’ємні, а третій рівний нулю, то аттрактор – граничний цикл;

в) якщо один показник від’ємний, а два інші дорівню­ють нулю, то аттрактор – стійкий тор;

г) якщо один з показників Ляпунова виявляється додат­нім, то стає можливим хаотичний рух зображуючої точки. Так, при l 1 > 0, l 2 = 0, l 3 < 0 виникає дивний (хаотичний) аттрактор, до того ж фазові сусідні траєкторії швидко розхо­дяться при незначній зміні початкових умов. Одним з перших прикладів дивного аттрактора стала гідродинамічна (метеорологічна) модель Лоренца, розв’язки якої виявили хаотичне розбігання фазових траєкторій в силу ефектів турбулентності і неточності задання початкових умов. Зауважимо, що при l 1 > 0, l 2 = l 3 = 0 або при l 1 > 0, l 2 > 0, l 3 = 0 фазові портрети системи є відповідно нестійкий тор або нестійкий граничний цикл, які не є аттракторами.

Для встановлення універсальних закономірностей в самоорганізованих системах, які мають різні геометричні розмі­ри, розуміння ролі їх спонтанного ускладнення, наяв­ності в них просторово корельованих областей широко за­лу­чаються методи кінетичних моделей, які були покла­дені в осно­ву сучасної теорії дисипативних структур (І.Р. При­гожин, Г. Ніколіс, П. Гленсдорф та інші).

В якості конкретного прикладу кінетичної моделі розгля­немо відому модельхижак-жертва ”, яку запропо­ну­вали А. Лотка і В. Вольтера. Система нелінійних диференціальних рівнянь цієї моделі має вигляд:

(7.21)

Перше рівняння описує динаміку чисельності першого типу тварин – “жертв“ (наприклад, зайців), які живляться рослинами. Перший доданок у правій частині цього рівнян­ня описує природне розмноження жертв, тоді як другий – їх зменшення від зустрічей з “хижаками“ (напри­клад, рисями). Друге рівняння характеризує динаміку зміни чисельності хижаків: перший доданок у правій частині задає збільшення хижаків, які живляться жертвами, а другий – природне зменшення жертв при відсутності цієї їжі.

Проведемо аналіз моделі “хижак-жертва“. Стаціонар­ний розв’язок моделі визначається з наступної системи рівнянь:

(7.22)

Лінеаризація рівнянь системи (7.21) поблизу стаціонар­ного розв’язку дає

(7.23)

Шукаючи розв’язок цієї системи у вигляді

ζ = А ехр (l t), h = B exp (l t), (7.24)

отримуємо характеристичне рівняння:

,

або

l 2 + e 1 e 2 = 0,

звідки отримуємо шукані корені

l 1,2 = ± і (e 1 e 2)1/2. (7.25)

Таким чином, у відповідності до класифікації особли­вих точок по А. Пуанкаре отримана особлива точка в моделі “хижак-жертва“ є центр (або граничний цикл). Фазові криві являють собою замкнуті траєкторії.

Оскільки для малих збурень ζ;(t) і h (t) мають місце співвідношення вигляду

(7.26)

то цей результат відображає те, що ми спостерігаємо в реаль­них умовах, тобто експериментально, а саме: періо­дич­ну зміну чисельності популяцій хижаків і жертв (див. мал. 7.11).

Мал. 7.11. Періодична зміна чисельності популяції в екологічній системі “хижак(рисі) - жертва (зайці)” за даними “Хадсон-Бей” (з книги Г. Хакена “Синергетика”).

Недолік розглянутої вище моделі Лотка-Вольтерра – її “негрубість“. Іншими словами, випадкові зміни чисельності одного з видів змінюють амплітуди коливань кожного виду. В реальності такого не спостерігається. Покращання моделі Лотка-Вольтерра пов’язане з врахуванням самообмежень в зростанні чисельності обох популяцій, що описується вве­ден­ням останніх (третіх) доданків в рівняння моделі

(7.27)

Дослідження особливих точок для такої покращаної моделі показує, що якщо при g 11 = g 22 = 0 особлива точка являла собою центр або граничний цикл (негруба система), то при g 11 ¹ 0, g 22 ¹ 0 особлива точка є вже стійкий фокус або стійкий вузол, тобто система стає грубою.


Ще одним популярним прикладом кінетичних моделей процесів самоорганізації, як вже відзначалося, є модель “брюселятора“ (Пригожин, Ніколіс, Лефевр), яка описує хімічний автокаталітичний процес. Близька до “брюселя­тора“ кінетична модель “орегонатора“ була запро­понована і досліджена Філдом і Ноейсом. Зокре­ма, модель “орегона­то­ра“ описує автохвильові процеси, які виникають в періодич­ній окисно-відновній реакції Бєлоу­сова-Жаботинського.

7.5. Практичне заняття “Термодинаміка відкритих біологічних систем”

Мета заняття:

1. Вивчити основні положення термодинаміки відкри­тих біологічних систем, що обмінюються речовиною та енергією з оточуючим середовищем.

2. Навчитися застосовувати термодинамічні методи для дослідження відкритих медико-біологічних систем.

Теоретичні питання, що розглядаються на практичному занятті

1. Термодинамічний метод вивчення медико-біологічних систем.

2. Термодинаміка рівноважних ізольованих систем.

3. Перший та другий закони (начала) термодинаміки.

4. Ентропія, зв’язок ентропії з термодинамічною ймовірністю (принцип Больцмана).

5. Термодинамічні потенціали.

6. Термодинаміка відкритих систем поблизу положення рівноваги.

6.1. Лінійний закон для потоків і термодинамічних сил.

6.2. Перехресні процеси переносу, принцип симетрії кінетичних коефіцієнтів.

6.3. Виробництво ентропії.

6.4. Спряження потоків.

6.5. Стаціонарний стан відкритих систем, теорема Пригожина.

7. Термодинаміка відкритих систем, далеких від положення рівнова­­ги. Процеси впорядкування в системах різної природи. Поняття про синергетику.







Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 1497. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Репродуктивное здоровье, как составляющая часть здоровья человека и общества   Репродуктивное здоровье – это состояние полного физического, умственного и социального благополучия при отсутствии заболеваний репродуктивной системы на всех этапах жизни человека...

Случайной величины Плотностью распределения вероятностей непрерывной случайной величины Х называют функцию f(x) – первую производную от функции распределения F(x): Понятие плотность распределения вероятностей случайной величины Х для дискретной величины неприменима...

Схема рефлекторной дуги условного слюноотделительного рефлекса При неоднократном сочетании действия предупреждающего сигнала и безусловного пищевого раздражителя формируются...

Кишечный шов (Ламбера, Альберта, Шмидена, Матешука) Кишечный шов– это способ соединения кишечной стенки. В основе кишечного шва лежит принцип футлярного строения кишечной стенки...

Принципы резекции желудка по типу Бильрот 1, Бильрот 2; операция Гофмейстера-Финстерера. Гастрэктомия Резекция желудка – удаление части желудка: а) дистальная – удаляют 2/3 желудка б) проксимальная – удаляют 95% желудка. Показания...

Ваготомия. Дренирующие операции Ваготомия – денервация зон желудка, секретирующих соляную кислоту, путем пересечения блуждающих нервов или их ветвей...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия