Теми рефератів.1. Поняття військового злочину. 2. Законодавство про кримінальну відповідальність за військові злочини в історії України. Методичні рекомендації:
Під час вивчення теми слід звернути увагу на наступні питання: Конституція України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ст. 65 Конституції України). Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави (ст. 17 Конституції України). Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях, що діють відповідно до законодавства України, багато в чому залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач. Окремі закони, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко і точно регламентують усі сфери життя та діяльності Збройних Сил. На військовослужбовців покладається неухильне дотримання Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Все це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі і злочинів. Нормативною базою боротьби з військовими злочинами є розділ XIX Особливої частини КК України (статті 401 - 435). Військовими злочинами, згідно зі ст. 401, визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Родовим об’єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців в процесі їх службової та бойової діяльності. Цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положеннях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах. Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, що є безпосередніми об’єктами цих злочинів. Об’єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (статті 404, 405, 432 тощо), так і бездіяльності (статті 403, 425, 426 тощо), а також дії та бездіяльності (статті 415, 417, 422 тощо). Деякі склади військових злочинів містять в якості необхідної або кваліфікуючої ознаки вказівку на настання тяжких наслідків (статті 416, 421 тощо): зрив виконання бойового завдання, загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо. Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій. Ці ознаки свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння. Воєнний стан - період фактичного знаходження України у стані війни з іноземною державою. Початком воєнного стану є день і час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну. Закінченням воєнного стану вважається день і час припинення військових дій. Якщо ж військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати фактичне закінчення таких дій. Бойова обстановка - період знаходження військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції). Бойова обстановка може виникнути як у воєнний, так і в мирний час, наприклад, при відбитті нападу на державний кордон України. Поле бою - це частина території суші, повітряного або водного простору, на якій відбувається, відбулося або повинно відбутися озброєне зіткнення з противником. Район військових дій - це ширший простір, ніж поле бою. Він включає в себе територію, яка зайнята під час бойових дій військами у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підрозділів фронту. Суб’єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною (статті 402, 404, 406 тощо), або виною необережною (статті 403, 412 тощо), деякі військові злочини можуть вчинятися як умисно, так і необережно (статті 418, 419, 420 тощо). Суб'єктами військових злочинів можуть бути: а) військовослужбовці Збройних Сил України; б) військовослужбовці Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; в) військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів України; г) особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України; д) військовозобов’язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Таким чином, закон виділяє два види суб’єктів військових злочинів - військовослужбовців і військовозобов’язаних під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. Це солдат, матрос, сержант, старшина, прапорщик, мічман, офіцер. До військової служби притягуються тільки громадяни України, які досягли певного віку і не старші граничного віку перебування на військовій службі. Початком проходження строкової військової служби вважається день явки призовника до військового комісаріату для відправки до військової частини, установи, військового навчального закладу, на підприємство або організацію міністерства оборони. Закінчення цієї служби - день отримання військовослужбовцем документів від військової частини про звільнення в запас на підставі наказу про відрахування його зі списку особового складу частини. Курсанти військових навчальних закладів проходять військову службу з дня зарахування до цього закладу. Початок служби офіцерського складу, прапорщиків і мічманів визначається: а) для тих, хто перебуває на дійсній військовій службі - в день підписання наказу про присвоєння відповідного військового звання; б) для тих, хто зараховується на дійсну військову службу із запасу - в день залишення місця служби, зазначений у розпорядженні військового комісаріату. Закінченням проходження військової служби цих військовослужбовців вважається день, з якого наказом по військовій частині вони виключені зі списків особового складу. Аналогічним чином визначаються початок та закінчення військової служби військовослужбовців за контрактом. Військовозобов’язаний - особа, яка перебуває у запасі. Для військовозобов’язаних, призваних на навчальні (чи перевірні) або спеціальні збори, початком та закінченням служби є відповідно перший день фактичного перебування на цих зборах і останній день цих зборів. Суб’єктами ряду військових злочинів можуть бути військовополонені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога. Не вважаються суб’єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні суворовських та нахімовських училищ. Підлягають відповідальності за статтями про військові злочини (з посиланням на ст. 27) будь-які особи, які є співучасниками (організаторами, підбурювачами, пособниками) цих злочинів. У деяких випадках особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Відповідно до безпосереднього об’єкту можуть бути виділені такі групи військових злочинів: 1) проти порядку підлеглості і військової честі (статті 402 - 406); 2) проти порядку проходження військової служби (статті 407 - 409); 3) проти порядку користування військовим майном і його зберігання (статті 410 - 414); 4) проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415 - 417); 5) проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418 - 421); 6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422); 7) військові службові злочини (статті 423 - 426); 8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427 - 433); 9) злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (статті 434 - 435). Студентам треба звернути увагу на об’єкт військових злочинів, на вид суб'єкту, на вік кримінальної відповідальності за військові злочини. Крім того, курсанти повинні відрізняти військові злочини, які передбачені розділом XIX Особливої частини КК України, та інші злочини, які вчинюються військовослужбовцями. В останньому випадку треба застосовувати норми, які передбачені іншими розділами КК, наприклад, розділом II, III ІV,V,VІ Особливої частини КК. Курсанти повинні вивчити поняття військового злочину, яке вказане у частині 1 ст.401 КК, а також перелік злочинів, які відносяться до військових.
. Контрольні запитання 1.Поняття, загальна характеристика та система (види) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). 2.Кримінально-правова характеристика злочинів проти порядку підлеглості і військової честі. 3. Злочини проти порядку проходження військової служби. 4. Злочини проти порядку користування військовим майном і експлуатації техніки. Рекомендована література до теми Основна література: Нормативно-правові акти: 1. Конституція України прийнята на V сесії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - №5. – К., 2006. 2. Кримінальний кодекс України. – Х.: „ Одіссей ”, 2014.- 232с. 3. Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Затверджений Законом України від 24 березня 1999р. // Офіційний вісник України, 1999, №19.
Ради України, 2000, №28.
Книжкові видання: 1. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання 5-те, перероблене та доповнене. // відп. ред. Є.Л. Стрельцов.- Х.: ТОВ «Одіссей», 2008.- 800с. 2.Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2-х т./ за заг. ред. В.Я.Тація,В.П.Пшонки,В.І.Борисова,В.І.Тютюгіна. – 5-те вид. допов.-Х.:Право,2013.-1416 с. 3. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація.- 4-те вид., переробл. і допов.- Х.: Право, 2010.- 608 с. 3. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар. / за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. К., Видавничий дім „Скіф”, 2008. 4. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник.- Видання 3-тє, доповн. та переробл.- К.: Атіка, 2007.- 592с. 5. Хавронюк М.І. Військові злочини. // Навчальний посібник. К., 1995. 6. Карпенко М. Кримінальна відповідальність за нестатутні взаємовідносини // Право України, 2002, №3.-С.42-44.
№2.- С. 34 – 37.
ТЕМА № 44 Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Семінарське заняття – 2 год. Запитання до заняття: 1. Поняття, система та загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. 2. Особливості об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.436 КК України, предмет цього злочину. 3. Аналіз юридичного складу порушення законів та звичаїв війни. 4. Поняття зброї масового знищення. 5. Аналіз юридичних складів екоциду та геноциду. 6. Аналіз юридичного складу посягання на життя представника іноземної держави. 7. Поняття та ознаки піратства.
|
