ДЦП. Класиф. Клінічна картина кожної форми.

Термін «дитячий церебральний параліч» - комплексне поняття, що поєднує ряд синдромів, які виникають у зв’язку з ушкодженням мозку. ДЦП розвивається внаслідок ураження головного і спинного мозку на різних етапах пре- і постнатального розвитку.

Спастична диплегія (синдром Літтля) – найпоширеніша форма ДЦП, яка характеризується руховими порушеннями у верхніх і нижніх кінцівках; ноги страждають більше, ніж руки. Ступінь участі рук у патологічному процесі може бути різним – від виражених парезів до легкої невправності, яка виявляється при розвитку у дитини тонкої моторики. М’язовий тонус у ногах різко підвищений: дитина стоїть на півзігнутих і приведених до середньої лінії ногах; при ходінні спостерігається перехрещення ніг. Розвиваються контрактури у великих суглобах. Сухожильні рефлекси високі. Відмічаються клонуси стоп. Викликаються патологічні рефлекси.

При спастичній геміплегії порушення відмічаються переважно на одному боці. У руці підвищений м’язовий тонус згиначів, а в нозі – розгиначів. Тому рука зігнута у ліктьовому суглобі, приведена до тулуба. а кисть зжата у кулак. Нога розігнута і повернена всередину. При ходьбі дитина спирається на пальці. Сухожильні рефлекси високі з розширеною зоною на боці парезу (іноді з обох боків); можуть спостерігатися клонуси стоп і колінної чашечки; викликаються патологічні рефлекси. Паретичні кінцівки відстають у зростанні від здорових. При геміпаретичнійформі церебрального паралічу у дитини може виникнути затримка мовленнєвого розвитку за рахунок алалії, особливо при ураженні лівої півкулі

Подвійна геміплегія характеризується руховими порушеннями в усіх кінцівках, однак звичайно руки страждають більше, ніж ноги. М’язовий тонус часто асиметричний. Тяжке ураження рук, лицевої мускулатури і м’язів верхньої частини тулуба тягне за собою виражену затримку мовленнєвого і психічного розвитку. Діти не сидять, не ходять, не можуть себе обслуговувати. У дошкільному віці, коли рухова активність стає більш вираженою, у деяких дітей з’являються гіперкінези у дистальних відділах рук і ніг, а також оральні синкінезії. У більшості хворих виражений псевдобульбарним синдром. Сухожильні рефлекси високі, але можуть викликатися складно через високий тонус і контрактури.

Атонічно-астатична форма характеризується м’язовою гіпотонією. Тонічні шийні і лабіринтний рефлекси виражені нерізко; їх можна виявити під час емоційного напруження дитини і у момент спроби зробити довільні рухи. При цій формі церебрального паралічу на 2-3 році життя виявляються симптоми ураження мозочка. У цих хворих різко страждають статичні функції. Сухожильні рефлекси високі. Часті мовленнєві порушення у формі мозочкової або псевдобульбарної (за рахунок наявності кіркових порушень) дизартрії. Відмічається виражена затримка психічного розвитку. Ступінь зниження інтелекту залежить від локалізації ураження мозку. При ураженні переважно лобних долів домінує глибока затримка психічного розвитку.

Гіперкінетична форма характеризується переважним ураженням підкоркових утворень при резус-конфліктній вагітності. Гіперкінези з’являються після першого року життя. Гіперкінези сильніше виражені у м’язах обличчя, нижніх відділах кінцівок і м’язів шиї. Розрізнюють гіперкінези типу атетозу, хореоатетозу, торзіонної дистонії. Епілептиформні напади спостерігаються рідко. Сухожильні рефлекси високі, з розширеною зоною. Часто спостерігаються мовленнєві розлади (екстрапірамідні). Психічний розвиток страждає менше, ніж при інших формах, однак тяжкі рухові і мовленнєві порушення утруднюють розвиток дитини, його навчання і соціальну адаптацію.

Залежно від тяжкості і поширеності розрізнюють наступні формиДЦП (класифікація ДЦП).

1. Спастична диплегія.

2. Спастична геміплегія (геміпаретична форма).

3. Подвійна геміплегія.

4. Атонічно-астатична форма.

5. Гіперкінетична форма.

6. Змішана форма.

 

 

28. Класифікація Черепно-мозкових травм (ЧМТ)

З урахуванням можливої загрози інфікування внутрішньочерепного вмісту ЧМТ поділяють на закриту та відкриту; відкрита ділиться на проникаючу і непроникаючу. Закрита ЧМТ – це ушкодження при яких відсутнє порушення цілісності покривів голови, або є рана м’яких тканин без порушення цілісності апоневрозу. Переломи кісток склепіння голови без ушкодження м’яких тканин над ними відносяться до закритих ЧМТ.

До відкритої ЧМТ відносяться ушкодження, при яких маються рани м’яких покривів голови з порушенням цілісності апоневрозу, або переломи кісток склепіння з ушкодженням м’яких тканин у цьому місці.

Відкрита ЧМТ без ушкодження твердої мозкової оболонки відноситься до непроникаючої відкритої ЧМТ. Травма з ушкодженням твердої мозкової оболонки – до проникаючої ЧМТ.

Переломи кісток основи черепа відносяться до групи відкритих ЧМТ. А переломи з виділенням ліквору з вушного проходу або носа – до групи відкритих проникаючих ЧМТ.

Під множинними ушкодженнями розуміється одночасне ушкодження одного органу чи топографоанатомічної системи тіла в двох або більше місцях.

За тяжкістю ЧМТ ділиться на 3 ступеня: легка(струс, забій головного мозку легкого ступеня); середня (забій головного мозку середнього ступеня, підгостре та хронічне стиснення мозку); тяжка (забій головного мозку тяжкого ступеня, гостре стиснення мозку, дифузне аксональне ушкодження мозку).

Клінічні форми ЧМТ:

1. Струс - це найлегша форма ЧМТ, яка характеризується наявністю загальномозкових неврологічних симптомів та нестійких, транзиторних вогнищевих симптомів ушкодження нервової системи.

2. Забій- сукупність тканинних порушень різного ступеня та характеру з первинними крововиливами, тобто контузій ні вогнища та геморагії в кору та білу речовину. Контузій ні вогнище – це зони некрозу, що розвиваються при ударі великих півкуль у кісткові виступи черепу..

3. Дифузне аксональне проявляється тривалою втратою свідомості, комою. Характерною особливістю є перехід у стійкий або транзиторний вегетативний стан, про настання якого свідчить відкриття очей ну відповідь на різні подразники.

4. Стиснення мозку (внаслідок гематом, вдавлених переломів, пневмоцефалії, набряку та набубнявіння мозку, вогнищ розміжження мозку).