Класифікація енцефалітів.

Енцефаліт-запальне захворювання ЦНС, яке розвивається при попадання нейротропних вірусів і бактерій у речовину головного або спинного мозку. Збудником є віруси, бактерії, рикетсії, грибки.

Класифікація:

За перебігом: гострий, підгострий, хронічний, прогредієнтно-ремітуючий;

За клінікою: типові форми, асимптомні, абортивні, блискавичні;

Первинні енцефаліти: арбовірусні (кліщовий, комарині), з невідомим вірусом (летаргічний), ентеровірусні, у разі сказу.

Вторинні енцефаліти: параінфекційні (у разі кору, краснухи, епідемічного паротиту, вітряної віспи, грипу), некротичні (герпетичний, цитомегаловірусний), післявакцинальні, сироваткові, спричинені мікробами, рикетсіями, токсоплазмою.

Грипозний енцефаліт спостерігається в періоди епідемії грипу як його ускладнення. На тлі високої температури з’являється головний біль, нудота, блювання, хиткість при ходьбі, менінгеальнийсимптомокомплекс (ригідність м’язів потилиці, двобічний симптом Керніга, болючість точок виходу трійчатого нерва, світлобоязнь), у тяжких випадках - паралічі. Цереброспінальна рідина витікає під тиском. Для неї характерний підвищений вміст білка і клітин.

Кліщовий енцефаліт. Збудник – РНК-вмісний арбовірус. Інкубаційний період 3-21 день. Початок захворювання гострий, температура 38-39 триває протягом дня, головний біль, гіперестезія шкіри, міальгія, сонливість.

Епідемічний енцефаліт (хвороба Економо, летаргічний енцефаліт).

Збудником захворювання є фільтрівний вірус, який передається повітряно-крапельним шляхом.. Інкубаційний період – від 1 до 14 діб. Характерна рання віремія (розповсюдження віруса з током крові із втягненням у процес внутрішніх органів, особливо печінки), вірус може поширюватися в організмі також периневрально. Вражає сіру речовину водопроводу мозку, покришку, чотиригорб’я, ніжки мозку, ядра гіпоталамічної ділянки, чорну субстанцію.

Японський (комариний) енцефаліт викликається вірусом, який переноситься комарами. Інкубаційний період – 3-27 днів. Початок захворювання гострий, різко підвищується температура і триває до 10 днів. Спостерігається озноб, загальна слабкість, сильний головний біль, нудота, блювання, біль у м’язах, порушується серцева діяльність. Виражені менінгеальні симптоми, парези, паралічі (у тяжких випадках – бульбарні) Можливі судомні напади.

Ревматичний енцефаліт розвивається поступово в результаті системного ураження сполучної тканини і судин нервової системи. На тлі наявного ревматизму. У речовині головного мозку виявляються мікрогліоцитарні вузлики, проліферативна реакція гістіоцитів і ендотелію, в основному судин мікроциркуляторного русла.

Лейкоенцефаліт (ураження білої речовини головного мозку) - підгострі прогресуючі енцефаліти Ван Богарта, Шільдера.

Поліоенцефаліт (ураження сірої речовини) - епідемічний енцефаліт Економо.

Паненцефаліт (ураження білої і сірої речовини) -кліщовий енцефаліт.

 

 

53. Сенсорна афазія це втрата здатності розуміти слова, звернене мовлення. Вона виникає при ураженні центру Верніке і х-ся збереженням моторної ф-ї мовл. Однак не розуміючи слів, хворі втрачають можливість контролювати своє мовлення і допускає в ньому помилки. У тяжких випадках м.являє собою набір слів, не пов’язаних між собою за значенням. При сенсорній афазії страждає не тільки розмовне мовл, але й пов’яз з ним читання й письмо (алексія та аграфія), через що вступати у контакт з такими хворими надзвичайно важко.Лік-пед. заходи при легкому ступені вираженості сенсорної афазії.Осн. задачами на даному етапі є робота над розумінням розгорненої мови, віднов. смислової структури слова і підвищ контролю за власною мовою. На цій стадії, робота ведеться у вигляді бесід на близькі хворому теми, а також з використанням усних інструкцій, що пред'являються у порядку їх усклад. Корисне прослух. хворим цікавих за змістом текстів, читан вголос і відповіді на питання по тексту.

Збудником захв. є фільтрівний вірус, який передається повітряно-крапельним шляхом.. Інкуб період – від 1 до 14 діб. Х-на рання віремія (розповсюдження віруса з током крові із втягненням у процес внутрішніх органів, особливо печінки), вірус може поширюватися в організмі також периневрально. Вражає сіру речовину мозку, покришку, чотиригорб’я, ніжки мозку, ядра гіпоталамічної ділянки, чорну субстанцію. Гостра стадія х-ся швидким підвищенням температури, катаральними явищами, головним болем, в’ялістю, болем у суглобах, поруш свідомості. У невролог.статусі виділяють окоруховий та вестибуло-вегетативний симптомокомплекси. Спостерігаються порушення сну, диплопія, птоз, косоокість, парез та параліч м’язів ока, вегетативні порушення – пітливість, лабільність судинних реакцій, тахікардія, порушення дихання. гіперсалівація.

Розрізнюють летаргічну, окулолетаргічну, вестибулярну, гіперкінетичну та ендокринну форми.

54. Будова мозочка, симптоми при ураженні таламуса Мозочок розташований у задній черепній ямці, під потиличними долями великого мозку, позаду довгастого мозку та мосту. Він складається з двох півкуль та черв’яка, що знаходиться між ними. Три пари ніжок мозочка (верхні, середні та нижні) з’єднують його відповідно з середнім мозком, мостом та довгастим мозком. Поверхня півкуль мозочка вкрита шаром сірої речовини – корою з багатьма глибокими борознами. Крім того, сіра речовина півкуль мозочка представлена парними ядрами, які беруть участь у координації рухів та рівноваги, а також у регуляції м’язового тонусу. Самим великим з них є зубчасте. Верхні мозочкові ніжки включають висхідні (від спинного мозку до мозочка) та низхідні (від мозочка до екстрапірамідної системи, а потім до спинного мозку) нервові шляхи.Середні мозочкові ніжки складаються з нервових волокон, які починаються від ядер мосту та закінчуються у корі протилежної півкулі мозочка – мосто-мозочкових волокон, які є частиною кірково-мосто- мозочкові шляхи, які зв’язують кору великого мозку та кору протилежних півкуль мозочка.Нижні мозочкові ніжки йдуть від мозочка до довгастого мозку, містить висхідні шляхи та волокна, які з’єднують з мозочком спинний та довгастий мозок.Таким чином, через мозочкові ніжки здійснюється зв'язок мозочка з корою великого мозку, екстрапірамідної системою, мозковим стовбуром та спинним мозком.

У таламус усі нервові волокна, які проводять чутливі імпульси, потрапляють після перехресту, тому ураження таламуса спричиняють порушення всіх видів чутливості у протилежній половині тіла, включаючи обличчя. В результаті зв’язку таламуса з лімбічною системою ураження його призводять до виникнення сильного болю, який має емоційне забарвлення, і гіперпатії. Порушення чутливості у половині тіла (геміанестезія) при таламічному синдромі часто поєднується з геміанопсією (випадання протилежних полів зору) і геміатаксією (порушення координації рухів у зв’язку з втратою мязово-суглобового чуття на протилежному боці, тобто сенситивна атаксія).

55 – 43 Основні клінічні форми розладів мовлення Існують усні і писемні порушення мовлення. Усні порушення; 1. Фонаційне оформлення вимовної сторони мовлення;Афонія,дисфонія —характеризується відсутністю фонації (афонія) або частковою втратою висоти, сили та тембру голосу (дисфонія). Причиною афонії (дисфонії) є брак або обмеженість змикання голосових складок у зв'язку із органічними або функціональними розладами апарату голосоутворювання центральної або периферичної локалізації. Ринофонія — фонаційне порушення, що характеризується носовим тембром голосу (гугнявістю). Брадилалія— патологічно уповільнений темп мовлення. Властива уповільнена реалізація артикуляторної мовленнєвої програми у зв'язку із патологічним підсиленням гальмівних процесів, що починають домінувати над процесами збудження. Тахілалія— патологічно прискорений темп мовлення. Мовленнєва симптоматика характеризується ненормально швидким темпом мовлення (20—30 звуків за секунду замість 10—12) без значних порушень фонетики та синтаксису, при цьому порушується плавність мовлення, ритм і ме-лодико-інтонаційна виразність. Заїкання (логоневроз) є одним із найскладніших і довготривалих мовленнєвих порушень, що характеризується розладом темпу, ритму і плавності експресивного мовлення з переважним ураженням комунікативної функції, зумовлене судомними скороченнями у м'язах артикуляції, фонації й дихання. Заїкання — це складне психофізіологічне порушення.Дислалія — порушення не тільки фонетичного, а й вимовного аспектів мовлення, тобто це порушення звуковимови за умови нормального слуху та збереженої інервації мовленнєвого апарату. Механічна дислалія — це порушення звуковимови, зумовлене анатомічними дефектами периферичного мовного апарату (органів артикуляції). Найчастіше трапляються дефекти, спричинені: 1) аномаліями зубо-щелепної системи (діастеми між передніми зубами); 2) браком різців або їх аномаліями; 3) дефектами прикусу; 4) своєрідною структурою твердого піднебіння (зависоке — готичне, пласке); 5) патологічними змінами язика (макроглосія, мікроглосія, надто коротка під'язикова вуздечка); 6) аномаліями губів. Дизартрія— це мовленнєве порушення, зумовлене органічним ураженням центральної нервової системи (її рухової системи), що характеризується розладами артикуляції, фонації й дихання.Ринолалія — порушення тембру голосу та звуковимови, зумовлене анатом о-фізіологічними дефектами мовного апарату.2.Структурно-семантичні порушення. Ала́лія - відсутністьабообмеженістьмовиудітейвнаслідокнедорозвиненняабопошкодженнямовних ділянок головного мозку. — розлад мови, спричинений локальним ураженням мовних центрів, розташованих в корі головного мозку

Писемні порушення; Дисле́ксія—нездатністьоволодітинавичкамичитаннятекстів. Влюдини, якастраждаєнадисклексію, переважно присутня і дисграфія. -нездатність оволодіти письмом та навчитись читати за нормального розвитку інтелекту.

56 Визначення вродженої і спадкової хвороби НС.

Нервова система – це сукупність анатомічно та функціонально пов’язаних між собою нервових клітин з їх відростками. Центральна нервова система разом із залозами внутрішньої секреції відіграє провідну роль у регуляції функцій організму. Вона несе відповідальність за узгоджену роботу всіх органів і систем людського організму. Вона об’єднує головний, спинний мозок і периферичну нервову систему. Завдяки нервовим закінченням підтримується чутливість тіла і його рухова активність. Завдяки вегетативній нервовій системі інвертується серцево-судинна система і пр. органи. Порушення функцій нервової системи впливають на продуктивність функцій внутрішніх органів і систем..

Хвороби вроджені -захворювання та вади розвитку, присутні в явній або прихованій формі вже при народженні дитини. Частина вроджених хвороб, успадковуються. Причинами інших уроджених хвороб стають захворювання матері або вживання нею під час вагітності алкоголю, деяких лікарських препаратів вплив на плід іонізуючого випромінювання, збудників інфекцій тощо.

Спадкові захворювання нервової системи можуть бути хромосомними (клітинними) і геномних. Найвідоміше і поширене хромосомні захворювання нервової системи — це хвороба Дауна. Характерними ознаками цього захворювання є порушення з боку ендокринної системи та опорно-рухового апарату і слабоумство.А також Синдром Лея- це спадкове захворювання, що виникає внаслідок мутацій в мітохондріальному геномі. Вперше проявляється у віці 1-2 років.Характерні прояви синдрому:• Атаксія • Атрофія зорових нервів • Затримка і регрес психомоторного розвитку • М’язова гіпотонія • Офтальмоплегія Паралічі• Парези, атрофія • Підвищення сухожильних рефлексів Респіраторні аномалії

Синдром Туретта.Синдром Туретта — це розлад ЦНС, для якого характерне поєднання тікообразних сіпання м’язів шиї, обличчя, плечового пояса, мимовільних рухів мови, покашлювань, в деяких випадках, мимовільних нав’язливих повторень слів чи звуків. Зазвичай прояви захворювання починаються 5-6-річному віці, з того, що дитина починає видавати звуки, які не може контролювати або здійснювати безконтрольні рухи. Почавшись у дитинстві, хвороба може тривати протягом усього життя, з часом відбувається деяке згладжування симптомів.