Основні форми методичної роботи в школі

Методичну роботу в школі проводять в індивідуальній і колективній формах.

Індивідуальна форма

Ця форма методичної роботи вчителів є складовою їх самоосвіти.

Зміст індивідуальної самоосвіти педагога охоплює сис­тематичне вивчення політичної, психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередню участь у роботі шкіль­них, міжшкільних та районних методичних об'єднань, се­мінарів, конференцій, педагогічних читань; розробку окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчаль­но-виховної роботи; проведення експериментальних до­сліджень; підготовку доповідей, виступів по радіо, телеба­ченню, огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників та ін.

Організація самоосвіти передбачає зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога; систематичність і по­слідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; багатоплановий (комплексний) підхід до організації вивчення обраної теми з самоосвіти; індивідуальний ха­рактер самоосвіти як найбільш гнучкої форми набуття пе­дагогом знань; гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі; створення в школі умов для звернення педагогів до нових досягнень науки і передо­вого педагогічного досвіду; завершеність самоосвітньої ро­боти на кожному її етапі (доповіді, участь у семінарі, під­готовка виступу, написання реферату, підготовка допові­ді, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практич­ній конференції та ін.).

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні за­клади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування. Його мета — набуття практичних умінь і навичок педагогічної діяльно­сті. Під час стажування вони користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов'язки. Керівник закладу освіти призначає для моло­дого вчителя наставника з числа кращих учителів відпо­відного фаху. Наставник надає стажисту допомогу в пла­нуванні навчально-виховної роботи, в розробці поурочних планів та ін. Результати стажування розглядає наприкінці навчального року дирекція школи.

Колективні форми

Відкриті уроки — одна з колективних форм методич­ної роботи, їх мета — підвищення майстерності всіх учи­телів. Основні завдання відкритих уроків: упровадження в практику вчителів передового педагогічного досвіду і ре­зультатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на розв'язання завдань, що стоять перед національною шко­лою. Під час аналізу й обговорення відкритих уроків не­обхідно забезпечити цілеспрямованість обговорення, нау­ковість аналізу, принциповість, поєднану з доброзичливі­стю у критичних зауваженнях, поєднання аналізу уроку з практичними рекомендаціями, підведення його підсум­ків кваліфікованими спеціалістами.

Взаємовідвідування вчителями уроків — має істотне значення у підвищенні педагогічної майстерності вчителів. Якщо молодий і недосвідчений учитель відвідає урок, що його проводить старший колега, то він може збагатити свій методичний багаж. Якщо ж досвідчений педагог ві­двідає урок менш досвідченого колеги, то зможе поради­ти йому, як удосконалити той чи той момент уроку. Мож­ливо, й досвідчений педагог знайде щось корисне для се­бе у молодшого колеги.

Предметні методичні об'єднання вчителів або предмет­ні комісії — центр методичної роботи, вивчення і втілен­ня досягнень теорії та передового досвіду в практику нав­чання конкретних навчальних дисциплін. Вони створю­ються у великих школах, де один предмет викладають кілька вчителів. Існують також методичні об'єднання вчи­телів початкових класів та об'єднання класних керівників і вихователів. Методичні об'єднання можуть заслуховува­ти й обговорювати доповіді з найактуальніших питань навчання і виховання, нову фахову літературу, організо­вувати взаємовідвідування уроків, проведення і обговорен­ня відкритих уроків, виготовлення наочності, застосуван­ня технічних засобів навчання. У їх компетенції — орга­нізація консультацій для молодих учителів, заслуховуван­ня звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.

План роботи методичного об'єднання складають на нав­чальний рік. На першому організаційному засіданні обира­ють голову і секретаря терміном на один рік, обговорюють проект плану роботи і доповнюють його, обмінюються дос­відом з питань підготовки до нового навчального року.

Бажано, щоб на кожному з чотирьох засідань методич­ного об'єднання було проведено відкриті уроки різних ти-

418 Школознавство

пів із складних тем програми досвідченими учителями. Одну із запланованих для обговорення доповідей варто присвятити темі відкритого уроку. На засіданнях необхід­но виробити й ухвалити рекомендації з обговорюваного питання, впровадження яких у практичну діяльність чле­нів об'єднання перевіряє голова методичного об'єднання. На останньому з них обговорюють додатки до екзамена­ційних білетів, підводять підсумки діяльності об'єднання за рік, накреслюють завдання на наступний навчальний рік.

У системі шкільних і міжшкільних предметних мето­дичних об'єднань можуть створюватися творчі (проблем­ні) групи у складі 8—10 добре теоретично підготовлених учителів, які працюють над вирішенням актуальних про­блем навчально-виховного процесу (наприклад, викори­стання комп'ютера у навчальному процесі, формування світогляду учнів у процесі вивчення навчальної дисциплі­ни, диференційоване навчання та ін.). Тривалість роботи творчої групи залежить від складності проблеми, над якою вона працює (один-два роки). Завершальним етапом робо­ти групи є підготовка методичних рекомендацій щодо ефективного вирішення досліджуваної проблеми.

Методичні кабінети — створюють у великих основних і середніх школах для надання вчителям і вихователям методичної допомоги. Вони знайомлять учителів з досяг­неннями педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. В методичних кабінетах збирають кращі зразки тематичних та поурочних планів, методичні розробки класних годин, розробки складних тем навчальних про­грам, зразки художньої й технічної творчості учнів, само­робні прилади, матеріали з узагальнення досвіду навчаль­но-виховної роботи кращих педагогів та ін.

Одним із шляхів підвищення методичного рівня вчи­телів є залучення їх до розробки актуальної для педагогі­ки і школи проблеми. Наукову проблему обирають з та­ким розрахунком, щоб до її розробки можна було залучи­ти всіх педагогів школи.

Семінар-практикум — продуктивна форма методичної роботи. Цінність його в тому, що вчителі самостійно оп­рацьовують педагогічну літературу з обговорюваної про­блеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали учасники семінару-практикуму оформляють у вигляді ре­фератів або доповідей.

Педагогічні читання — сприяють підвищенню педаго­гічної майстерності вчителів. Мають на меті узагальнен-

Методична робота в школі 419

ня і поширення передового педагогічного досвіду і прово­дяться з актуальної педагогічної тематики. Їх можна ор­ганізувати у школі, районі, області, країні.

Учителі школи впродовж певного періоду працюють над окремими темами проблеми і на шкільних педагогіч­них читаннях доповідають про результати свого дослід­ження. Районні педагогічні читання організовують на базі кращих доповідей, відібраних на шкільних педагогічних читаннях.

Науково-практична конференція (районна, обласна чи республіканська) — ефективна форма методичної роботи. З темою конференції педагогічну громадськість озна­йомлюють заздалегідь. На пленарному засіданні розгляда­ють основні питання проблеми, яка виноситься на обгово­рення, а під час роботи секцій обговорюють конкретніші питання навчально-виховної роботи, відвідують і обгово­рюють уроки та виховні заходи у кращих школах. На під­сумковому пленарному засіданні заслуховують звіти керів­ників секцій, обговорюють і приймають рекомендації нау­ково-практичної конференції з даної проблеми.

Діяльність шкіл передового досвіду — спрямована на вивчення та поширення передового педагогічного досвіду. Такі школи безпосередньо демонструють зразки навчаль­но-виховної роботи відвідувачам, організовують розповіді керівників або кращих учителів про систему своєї роботи, забезпечують відвідування та обговорення уроків або ви­ховних заходів зі слухачами, оформляють спеціальні бук­лети з описом передового досвіду та ін.

Школи передового досвіду можуть зосереджуватися на вивченні сучасних досягнень науки, техніки, мистецтва, культури, педагогіки і психології навчання, а також про­блем наукової організації педагогічної праці та втілення їх у практику роботи учителів. Вони повинні виявляти інте­рес передусім до вивчення й запровадження передового пе­дагогічного досвіду, практичного оволодіння вчителями новими методами навчання і виховання, озброєння вчите­лів методами педагогічного дослідження, аналізу та оцін­ки чужого і власного досвіду. У таких школах використо­вують практичні й теоретичні форми роботи з учителями. Практичні заняття — відвідування уроків керівників шкіл, аналіз цих уроків з метою вивчення їх системи ро­боти, відвідування уроків молодих учителів директором школи, взаємовідвідування уроків учителями, консультації керівників школи, ознайомлення з творчою лабораторією керівника школи.

420 Школознавство

До форм теоретичних занять у школі передового дос­віду відносять спільне вивчення програм, підручників, ме­тодичних посібників, психолого-педагогічних вимог до уроків, дидактичних принципів і шляхів їх реалізації; сис­тематичне інформування слухачів школи про новини нау­ково-методичної і психолого-педагогічної літератури; вив­чення актуальних питань педагогіки і методики навчан­ня та ін.

Опорні школи — важлива ланка методичної роботи. Вони мають належну навчально-матеріальну базу, творчий педагогічний колектив і відповідні результати в навчаль­но-виховній роботі. На базі опорної школи проводять ін­дивідуальні та групові консультації, стажування, науко­во-практичні конференції, педагогічні читання, семінари-практикуми тощо.

Експериментальний педагогічний майданчик. Відпо­відно до «Положення про експериментальний педагогіч­ний майданчик» (1993) такі майданчики створюють для реалізації педагогічних ініціатив, спрямованих на онов­лення змісту, впровадження принципово нових техноло­гій у практику закладів освіти. Ініціатором створення мо­же бути будь-яка особа чи заклад освіти.

Прикладом діяльності експериментального майданчи­ка інституту психології АПН України є керченська серед­ня школа № 19. Тут досліджують багатоаспектну тему «Школа мислення». Мета такої школи — виховання про­дуктивно мислячої особистості. Завдання дослідження: 1. Надати особистості свободу проблемної та інтуїтивної розумової діяльності (філософський аспект). 2. Педагогіч­но організувати спонтанні впливи соціально-культурного контексту школи на розвиток продуктивного мислення уч­нів (соціологічний аспект). 3. Забезпечити максимальний розвиваючий вплив навчальних проблемно-інтуїтивних си­туацій на особистість учителя і учня (педагогічний ас­пект). 4. Оптимізувати пошукову розумову активність учасників педагогічного процесу у внутрішніх проблемно-інтуїтивних ситуаціях (психологічний аспект).

Творчі звіти вчителів — використовують перед атеста­цією педагогічних працівників. Звітуючи на педагогічній раді, вчитель ділиться своїми знахідками, методичними доробками, знайомить інших учителів з технологією влас­ного досвіду.

Цікавий досвід методичної роботи нагромаджено шко­лами Києво-Святошинського району м. Києва. Серед гру­пових форм методичної роботи — методичні об'єднання

Методична робота в школі 421

вчителів-предметників; школи молодого керівника, вчи­теля, вихователя; семінари-практикуми для досвідчених керівників, вихователів, учителів; цільові та проблемні се­мінари; творчі групи, школи педагогічної майстерності під керівництвом творчих учителів, учителів-методистів; кон­сультаційні пункти; опорні школи; авторські школи; клу­би для працівників дошкільних дитячих закладів. Ефек­тивно використовують і такі масові форми методичної ро­боти, як науково-практичні конференції; педагогічні чи­тання; тижні педагогічної майстерності (дні відкритих дверей педагбгів-майстрів, учителів-методистів, старших учителів, відмінників народної освіти); конференції педа­гогічних працівників; методичні тижні, місячники. Серед індивідуальних форм методичної роботи тут поширені ста­жування та наставництво; індивідуальні й групові кон­сультації; конкурси «Учитель року», «Класний керівник року», «Вихователь року»; післяатестаційна робота; до-курсова і післякурсова робота з керівниками та вчителя­ми; робота з творчими вчителями; робота з учителями-за­очниками; творчі звіти вчителів, що атестуються на при­своєння звання, тощо¹.

У підвищенні фахового, методичного і психолого-педа-гогічного рівнів учителя вагому роль відіграють обласні ін­ститути удосконалення вчителів (ОІУВ). Останніми рока­ми в цих установах створено кафедри, що відповідають за підвищення кваліфікації учителів.

Підвищенню фахового рівня педагогічних працівників сприяє також їх систематична атестація, яку проводять з метою визначення відповідності педагогів посаді, яку во­ни обіймають, рівневі кваліфікації, залежно від якого (а також від стажу педагогічної роботи) їм встановлюється кваліфікаційна категорія, визначається тарифікаційний розряд оплати праці, присвоюється педагогічне звання. Атестацію щороку проводять атестаційні комісії, що ство­рюються при навчально-виховних закладах незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності й місцевих органах державного управління освітою. Педагогічних працівників атестують при навчальному закладі. Атеста-ційна комісія при органі управління освіти розглядає кло­потання комісії навчального закладу та приймає рішення в межах своєї компетенції щодо результатів атестації пев­них категорій педагогів.

¹ Див.: Жерносек І. Науково-методична робота відділу освіти. — С. 32—36.

422 Школознавство

 

Для проведення атестації комісія приймає заяву від пе­дагогічного працівника про проходження чергової або позачергової атестації; заяву про відмову від чергової атестації; подання керівника про позачергову атестацію педагогічних працівників, рівень навчально-виховної або методичної роботи яких нижчий від вимог, які вису­ваються до кваліфікаційної категорії, встановленої їм за результатами попередньої атестації.

За результатами атестації керівник навчально-вихов­ного закладу, органу державного управління освіти видає наказ, який у тижневий термін доводиться до відома ате­стованого колективу та подається в бухгалтерію для нара­хування педагогічному працівникові заробітної плати згід­но з встановленим тарифним розрядом від дня прийняття рішення атестаційною комісією.

Література

Жерносек І. П. Організація методичної роботи в школі. — К., 1995. Завягинский В. Й. Учитель как исследователь. — М.. 1980. Красовицкий Ю. М. От педагогической науки к практике. — К., 1990. Педагогічний пошук / За ред. В.Ф. Беха. — К., 1989.

4.3. Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду. Впровадження досягнень педагогічної науки в шкільну практику