Розвиток революції у березні-жовтні 1917 р.

Підсумком політики самодержавства, поставила країну перед революційним результатом, стали зречення 2 березня 1917 Миколи II від престолу і перемога в країні лютневої революції. Лютнева революція відбулася так стрімко, що багато її сучасники, навіть і ті, що були причетні до політики, схильні були бачити різні причини її перемоги. Прихильники монархії вважали, що лютий 1917 р. - це наслідок масонської змови, що поширився в середовищі ліберальної опозиції. Історики, дослідивши проблему, відкинули цю версію, справедливо вказуючи, що масони з їх обмеженою соціальною базою не могли викликати такий потужний демократичний порив народу, характерний для лютневої революції.
Прихильники буржуазної опозиції - і "октябристи", і кадети - вважали, що лютий 1917 р. - це наслідок провалу всіх спроб укласти компроміс з царем. При цьому октябристи і праві кадети дорікали ліберальну буржуазію за надмірну непоступливість, а керівництво і ліве крило кадетів ті ж звинувачення адресували царя та його уряду, який не бажав проводити необхідні реформи. Лідеру кадетів П. Н. Мілюкова лютнева революція представлялася результатом слабкості російської державності, примітивністю російських державних структур в порівнянні з західними, утопічністю вимог і сподівань російської революційної інтелігенції, природним бунтарством народних мас, занепадом впливу правлячих станів, тягою національних районів до незалежності і світовою війною.

55. Проголошення УНР та трете двовладдя в Україні (листопад 1917 р. – січеня 1918 р.)

У ніч з 13 на 14 листопада на засіданні УНС для керівництва збройною боротьбою з гетьманом була утворена Директорія УНР, до складу якої ввійшли В, Винниченко (голова, член УСДРП), С. Петлюра (член УСДРП), Ф. Швець (член УПСР), А. Макаренко (представник Об'єднаної ради залізничників України), О. Андрієвський (член Української партії самостійників-соціалістів). Незадовго до засідання УНС і обрання Директорії С. Петлюра виїхав у Білу Церкву, де оголосив себе отаманом республіканських військ. 15 листопада у зверненні до населення України Директорія закликала до збройної боротьби з гетьманом, пообіцявши при цьому демократичні свободи, 8-годинний робочий день, передачу поміщицьких земель селянам. 17 листопада Директорія підписала угоду з представниками окупаційних військ про їх нейтралітет у подіях. Директорії вдалося завоювати масову підтримку селянства, яке стихійно піднімалося на антигетьманську боротьбу. На її бік перейшла частина гетьманських військ, у тому числі добре дисциплінований і навчений полк Січових Стрільців, якими командував Є. Коновалець, а також Сірожупанна дивізія. Під селом Мотовилівкою (за 40 км від Києва) 18 листопада гетьманські війська, значну частину яких становили російські офіцерські дружини, були вщент розбиті. Гетьманці залишили на полі бою 600 вбитих. Після цього повстання стало всеукраїнським. 20 листопада повстанські війська, які діяли в районі Києва, підійшли до столиці і почали її облогу. Через три тижні становище гетьмана стало безнадійним. 14 грудня Скоропадський зрікся влади. Гетьманський режим перестав існувати. Рада Міністрів передала владу Директорії. 18 грудня 1918 р. Директорія УНР урочисто вступила до Києва.

56.Український берестейський мир та відновлення влади Центральної влади.прихована окупація України військами Центральних держав (січень-квітень 1918р.)

Брест-Лито́вський ми́рний договір — мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 у Бересті (Бресті, Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-18. Став наслідком одного з етапів переговорів у Брест-Литовську, загальним підсумком яких був вихід Росії з Першої світової війни.

Як відомо, Східний фронт тієї війни проходив по українській землі – через Галичину, Волинь, Буковину та Закарпаття. Той фронт Центральна Рада намагалася утримувати упродовж дев‘яти місяців 1917 року. І тільки 6 грудня на Українському фронті було оголошено перемир’я. Через 10 днів у приміщенні штабу німецької армії у Бересті відбулася неофіційна зустріч представників Німеччини, Австро-Угорщини та Української Народної Республіки. На ній сторони обговорювали можливість укладення сепаратного мирного договору. Він був особливо потрібний Україні, що вже три тижні оборонялася від вторгнення зі Сходу загонів російських солдат, балтійських матросів та петроградських і московських червоногвардійців.

Повертаючись до подій початку 1918-го, зауважимо, що німецька, українська та австрійська армії звільнили від більшовиків всю територію України. Отже, Берестейський мирний договір дав змогу зберегти щойно відновлену українську державу. І вперше від часів гетьмана Івана Мазепи Україна повернулася до кола суб’єктів європейської політики.

Окупація:18 лютого 1918 року німецькі війська перейшли у наступ. До 5 березня була окупована Правобережна Україна і до кінця квітня вся етнічна територія України була захоплена німцями

57.гетьман П. Скоропадський (грудень-січень 1918)

29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Загальні верстви населення не підтримували Центральну Раду та її Раду Міністрів, тому переворот пройшов майже без пострілів та крові, лише в сутичці із січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. Головною причиною успішності перевороту був параліч Центральної Ради. В Софіївському соборі єпископНикодим миропомазав Гетьмана, а на Софіївському майдані відслужили урочистий молебен. Тоді ж було опубліковано «Грамоту до всього українського народу», де Гетьман заявляв, що взяв на себе тимчасово всю повноту влади. Відповідно до цього документу, Центральну Раду й усі земельні комітети розпускали, міністрів та їх товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало продовжувати роботу. Було відновлено право приватної власності. Гетьман також повідомляв, що незабаром видасть закон про вибори до Українського Сейму. Було обіцяно «забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці». До скликання Сейму в Україні мали діяти «Закони про тимчасовий державний устрій України», видані того ж самого дня. У них були визначені головні напрями діяльності Гетьмана у політичній сфері, організації державного управління, дані гарантії громадянських прав населення, оголошено про встановлення Української Держави замістьУкраїнської Народної Республіки. Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Згідно із «Законами…», вся влада, зокрема й законодавча, зосереджувалася у руках Гетьмана. За формою це була диктаторська влада з атрибутами національної традиції, за політичною суттю — авторитарний режим консервативної частини населення без чітко оформленої моделі побудови нової держави.

58. Українська Директорія та інтеграція проти неї Антанти і Рад.Росії(грудень 1918 червень1919)