Організаторські здібності.Комунікабельність, ораторські здібності. Володіння політичним технологіями – системою спеціальних, цілеспрямованих, послідовних та ефективних дій і прийомів, що забезпечують очікувані ним політичні результати діяльності. Привабливість лідера (імідж) – вміння подобатися, мати шарм. Популізм у позитивному розумінні, або «робота на публіку» притаманна фактично всім політичним лідерам. Вдало використаний популізм проявляється у постійній появі перед людьми, не застережливому спілкуванні з ними, вмінні стати «своїм хлопцем», постійному підкресленні переваги суспільного над особистим. Політичне уявлення – своєрідний інтуїтивний і раціональний творчий елемент політики, спосіб визначення і оцінювання кризової ситуації, стратегії пошуку рішень, здійснення конкретного політичного курсу. Це рідкісна і досить ризикована якість. Треба бути Мойсеєм, щоб уявити і передбачити «землю обітовану», Шарлем Де Голлем, щоб уявити собі майбутню велику Францію і спрямувати свою політичну діяльність на досягнення такої мети. Типологія Макса Вебера. «Легальна легітимність». Вона має раціональну основу, яка проявляється у вірі в легальність нормативних правил і в право лідера, що отримав своє місце завдяки дотриманню цих правил. Це влада поста, «крісла», яке займає людина. «Традиційна легітимність». Її основа передбачає вкорінену віру у святість давніх традицій і «звичну» легітимність статусу традиційних правителів. Підпорядкування в цьому випадку є проявом особистої відданості і визначається рамками звичних обов'язків. «Харизматична легітимність».заснована на вірі у виняткову святість, героїзм і зразковий характер лідера, що володіє винятковими якостями і достоїнствами. Люди вірять у те, що він уособлює нормативні зразки і відстоює ідеальний порядок. Влада харизматичного лідера - це влада символу і, одночасно, того моменту, коли цей символ піднято над натовпом. Типологія політичного лідерства. Політична еліта. Типологія лідерства за Б. Паригіним: 1. За змістом діяльності – лідер-натхненник, лідер-виконавець, натхненник і виконавець водночас. 2. За стилем керівництва – авторитарний, демократичний, авторитарно-демократичний. 3. За характером діяльності – універсальний, ситуативний. Лідерство явище досить індивідуалізоване, однак типи політичних лідерів можна виокремити за певними ознаками, рисами, якостями, тобто критеріями. Домінуючим критерієм вираження суті феномена лідера є прагнення до влади. Вважають, що від усієї кількості громадян 7-8% тих, хто «хворіє» на владу, бажають її мати. Існує два типи політичних лідерів – авторитарний і демократичний. Вони відрізняються методами реалізації влади, політичною культурою, метою, ідеалами, яких прагнуть. Якщо для авторитарного лідера головним принципом реалізації влади є примус, то для демократичного – переконання. Джерела керівництва: (1) лідери, які керуються у політиці суто внутрішніми чинниками; (2) лідери, які переконані, що їхнє лідерство – не що інше, як результат насамперед власної компетенції, знань, уміння, талану, обдарованості чи, навіть, геніальності. Функції у політичній системі, які виконує той чи інший лідер. Лассуел виділяв такі: адміністратор (ієрархічність у стосунках, приймає компромісні політичні рішення), агітатор (лідер харизматичного типу), теоретик (стратег). Політична активність: правоносії (активні й готові багато зробити, щоб залишитися у центрі політичних подій будь-якого рівня), пробивні лідери (можуть багато зробити, але досягнутий рівень їх не задовольняє). Ставлення лідера до власної компетенції. Мотивація діяльності – традиційні, легальні (бюрократичні – завдяки ієрархічному статусу), харизматичні (окремі риси). Масштаби політичної діяльності – рівень малої групи (оточення президента), лідерство у політичному русі певної соціальної групи (прошарок, клас, партія), лідер в системі владних відносин. Харизматичні лідери ближче всього до вождів, вірніше, влада вождя типологічно підпадає під цю категорію. Влада харизматичного лідера спирається на реальні або уявні особистісні якості, що мають надприродну чи, принаймні, ірраціональну природу. Коли маси переконуються у відсутності або ослабленні таких якостей лідера, їх інтерес до нього пропадає і він втрачає владу. Значення іміджу в досягненні політичного успіху дуже важливо. Тому що імідж - один з механізмів впливу на інших людей, можливість психологічного впливу на натовп. Найчастіше, при формуванні іміджу, політику не досить залишатися самим собою. Формування політичного іміджу може бути повністю контрольованим і вибудовуються по схемі. Прийоми можуть змінюватися в залежності від обставин. Математичні методи в психології 57 Охарактеризувати критерії оцінки достовірності різниці між вибірками по рівню досліджуваної ознаки. 1. Метод назив. Q критерій Розенбаума. Відповідає на питання:значима чи не значима різниця між двома вибірками по рівню певної ознаки яка виміряна кількісно. використовується в тому випадку, коли досліджувані дані коли представлені в порядковій шкалі або вищими шкалами. Обмеження на використання- В кожній вибірці не менше 11 обьєктів Алгоритм обчислення Q критерій Розенбаума:. - Перевірити обчислення - Впорядкувати значення в кожній вибірці по зростанню(спаданню) 1. 2. U-критерый Манна- Уітні. Дозволяє встановити різницю між малими вибірками:n1,n2≥3 або n1=n2,n2≥5/Більш сильніший ніж Q 0 гіпотеза завжди формулюється -несуттєва. Чим менше U тим достовірність ознаки вища! 3. H-критерій Крускала-Уолліса.(більш слабший ) Встановлюється рівень ознаки при переході від вибірки до вибірки коли досліджується більше 2-х вибірок. Недолік: критерій не встановлює напрямок зміни.. Алгоритм прийняття гіпотез аналогічний до критерію Х Пірсона. 4. S-критерій тенденцій Джонкіра (більш сильніший) Використовується для встановлення тенденцій з менш досліджуваної ознаки при переході від вибірки до вибірки у випадку коли досліджується менше 2-х вибірок. Дозволяє упорядкувати вибірки по наявності досліджуваної ознаки. Інтерпритація результатів залежить від того по якому принципу будуть сформовані вибірки.Варіанти:- вибірки формуються по якісній ознакі, тоді вибірки можна впорядковувати по кількісній ознаці;-вибірка формується по кількісній ознаці, то можемо впорядковувати їх по іншій кількісній ознаці. Цим ми встановлюємо міру зв’язку між двома кількісними ознаками(розв’язує задачу корель.залежності). 58 Розкритизмісткритеріїввиявленнярізниці в розподілідосліджуваноїознаки:критерійх²- Пірсона;критерійt-Стьюдента. Статистичнийкритерій -правило щозабезпечуєприйняттяправильної і відкиданняхибноїгіпотези з великою ймовірністю. Критерій х²-Пірсона – непараметричний критерій, який використовується для порівняння двох частот вибірок. Обмеження на використання: 1.Обєм кожної з вибірок повинен бути не менше 30. 2.Частота кожної з вибірок повинна бути не менше 5. Критерій х²-Пірсона обчислюється за формулами _ k (fi – fi)² k (f′I - f″i)² х²=∑──────; x²=∑ ────, Де і=1 f¯ii=1f′i+ f″i
f′i - частота першої вибірки; f″i - частота другої вибірки f¯i - середнє значення частоти по двом вибіркам fi - окрема частота кожної вибірки k - число ступенів вільності Обчислене по формулі значення x² порівнюється з критичним значенням. Після порівняння робляться висновки. Критерій t-Стьюдента. Параметричний критерій, який використовується для розподілів, що наближені до нормального із збільшенням числа вимірювань. Параметрами критерію є: число вимірювань та дисперсія середнього арифметичного вибірки. Критерій t-Стьюдента включає в себе вимірювання різниці середніх значень та мір їх розсіювання, обчислюється за формулою: __ __ x1 –x2 t= ─────,де √m²1 +m²2 _ x1-середнє арифметичне 1-ї вибірки x¯2 – сер.Арефм. 2-ї вибірки m²1 – помилка середньої 1-ї вибірки m²2 – помилка середньої 2-ї вибірки. Статистичний критерій-правило що забезпечує прийняття правильної і відкидання хибної гіпотези з великою ймовірністю.Критерії поділяються на параметричну та непараметричні;односторонні та двосторонні;більш потужні та менш потужні.Параметричний вимагає нормального закону розподілу від величини,що досліджує.Ці величини повинні бути виміряні шкалами вищого порядку.Непараметричний не вимагає попереднього обчислення параметрів розподіл. 1.критерій Х Персона непараметричний критерій,який використовуються для порівняння двох часток вибірок.Критерії відповідають на питання:значима чи не значима різниця частот в досліджуваних вибірках. 2.Критерій t Стьюдента. Це параметричний метод який використовується для розподілів що наближені до нормального із збільшенням числа вимірювань.Відповідає на питання:значима чи не значима різниця середніх значень досліджуваних вибірок.Критерій передбачає нормальний закон розподілу. 59 Розкрити зміст кореляційного та регресійного аналізу. Нехай маємо дві дискретні ДВВху.Нехай ми обчислили М(х),М(у),математичне сподівання М(ху),і М(х)М(у),тоді можливі два випадки: 1)М(ху)= М(х)М(у) 2) М(ху)≠ М(х)М(у) Якщо величини х і у залежні,то не можна стверджувати,що використовується випадок №1. Означення :Залежність між дискретними випадковими величинами називається кореляцією,якщо математичне сподівання добутку цих велечин не дорівнює добутку їх математичних сподівань. для характеристики кореляційної залежності вводять поняття спец-коефіцієнта,який називається коефіцієнт кореляції. -1≤р≤1,якщо -1≤р<0-кореляція зворотня. 0<р≤1 –Кореляція пряма. Якщо ДВВ залежні але р=0,то говорять що ці величини не корельовано.Якщо ДВВ х і у розподілені по одному закону,то із рівності (0) їх коефіцієнта кореляція обов’язково випливає незалежність цих велечин.Використовуючи кореляційну таблицю можна обчислити такі характеристики ДВВ М,Д,середнє квадратне відхилення,коефіцієнт кореляції. Властивості кореляції: - Направленість кореляції -характеризує односторонню обумовленість змін значень із випадкових велечин змінами значень іншої випадкової велечин.В загальному випадку може бути як одностороння направленість(Х зумовлено У,але не навпаки;чи У зумовлено Х але не навпаки)так і двостороння направленість(Х зумовлює У і навпаки У зумовлюеХ). -Тіснота(сила)кореляції - характеризуеться степінь зумовленості змін значень випадкової величини Х значеннями випадкової величини У,чи навпаки-змін У значеннями Х.Тіснота не залежить від направленості і визначаеться за абсолютними значеннями коефіцієнта кореляції. -Форма - характеризуе вигляд аналітичного представлення кореляційної залежності. Розрізняють: прямолінійну та нелінійну. якщо зв’язок між величинами можна хочаб наближено виразити рівнянням прямої, то його називають прямолінійним. Якщо зв’язок між величинами виражається рівнянням V іншої кривої,то його називають-нелінійним. -Напрямок - розрізняють прямий додатній та зворотній від’ємний.При прямому зв’язку збільшення значень факторної ознаки призводить до збільшення значень іншої ознаки, що є результуючою. При зворотньому зв’язку збільшення факторної ознаки призводить до зменшення значень результуючої ознаки. При додатній кореляції коефіцієнт кореляції має знак (+),при від’ємній (-) 60 Охарактеризувати оcновні вимірювальні шкали та рівні вимірювання, що використовуються у психології. Навести приклади. Одним із основних понять «Математичних методів в психології»є поняття вимір-ня. Вимірювання- це процес визначення значення будь-якої ознаки. Значенням може бути не тільки число але й ім’я. Вимір-ня виконують шляхом безпосереднього спостереження ознаки, що вимірюються або за допомогою апаратури. Якщо в точних науках вимірювання зводиться до порівння даної величини з однорідною їй величиною, що прийнята за 1,то для психолого-педагогічних параметрів, таких еталонів не існує. Психологічні вимірювання - це операція присвоєння чисел об’єктам та їх якостям у відповідності з визначеними правилами. Зазвичай вимірювання поділяються на пряме(у безпосередньому порівнянні об’єкта)та опосередковане(рівень знань чи вмінь учнів, їх моральні якості).Рівень значення ознаки в окремих елементів у психології вимірюються за допомогою шкали-набору властивостей явища і відповідних їм значень(чисел). Шкала-це спосіб фіксації результатів вимір-ня якостей об’єктів шляхом упорядкування їх у визначену числову систему, в якій відношення між окремими резул-ми виражено у відповідних числах.В психолого-педагогічних дослідженнях використовують класифікацію шкал (Стівенсом), згідно якої 4 основних способи вимірювання, зв’язані різними правилами, називають вимірювальними шкалами(номінальна, порядкова, інтервальна і шкала відношень).
|
